Пакт Молотова-Ріббентропа та його наслідки.

З весни 1939 року були розпочаті тристоронні переговори між Радянським Союзом, Великою Британією та Францією у Москві. У серпні проводились переговори між військовими місіями для підготовки військової конвенції між Радянським Союзом, Францією та Великою Британією на випадок агресії з боку Німеччини. Тристоронні переговори призупинились навколо питання проходу радянських військ територією Польщі у випадку агресії з боку Німеччини, поки британські та французькі посадовці переконували Польщу погодитись на ці умови. Польські посадовці відмовили в дозволі радянським військам заходити на польську територію, оскільки, як зазначив міністр зовнішніх справ Польщі Йозеф Бек, побоювались, що один раз потрапивши на польську територію, Червона Армія ніколи її не покине. Ю. Бек зазначив, «що маршал Ворошилов намагається зараз досягти мирними засобами того, чого він хотів домогтися збройним шляхом 1920 року».

В той час, як Британія та Франція відмовили Радянському Союзу в зазіханні на суверенітет сусідніх країн, Німеччина подібних обмежень не вимагала. 19 серпня 1939 року було підписано Німецько-Радянський торговельний договір. У той же день, через посла Німеччини у СРСР, Сталін отримав гарантії підписання Німеччиною таємного додаткового протоколу, за яким визнавалися би радянські зони впливу на половину Польщі (кордон мав проходити вздовж Вісли), Латвію, Естонію, Фінляндію та Бессарабію. В. фон Шуленбург, за вказівкою Ріббентопа і А. Гітлера, зазначив, що Німеччина готова «йти назустріч усім побажанням Радянського уряду».Під час засідання військових місій СРСР, Великої Британії і Франції 21 серпня (що відбувалося від 11 години ранку до 17 години 25 хвилин) Й. Сталін отримав особисте звернення канцлера Німеччини А. Гітлера (о 15 годині) і відразу ж відповів на нього (о 17 годині). У своїй відповіді Сталін повідомив про згоду Радянського уряду прийняти Ріббентропа 23 серпня.

21 серпня тристоронні переговори було перервано за ініціативою Радянської сторони, яка посилалась на інші причини.

Пакт і таємний протокол

Москва поширила повідомлення про заплановану на наступний день зустріч Ріббентропа зі Сталіним. В той же час тривали переговори, на яких представники західних держав не погоджувались на вимоги Радянської сторони, і Сталін вирішив укласти таємний союз з Німеччиною.

24 серпня був підписаний договір про ненапад (датований 23 серпня), яким сторони брали на себе зобов'язання: погоджувати спільні дії; нейтральність у випадку війни однієї зі сторін проти сторонніх держав; не приєднуватись до союзів, які прямо чи непрямо скеровані проти однієї зі сторін. Що важливіше, до договору додавався таємний протокол, який став відомим лише після поразки Німеччини в 1945 році. Цим протоколом визначались радянські та німецькі «сфери впливу» в Північній та Східній Європі.

Протокол складався з короткої преамбули і наступних чотирьох пунктів: У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є межею сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віленської області визнаються обома сторонами. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарви, Вісли і Сяну. Питання, чи є у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з'ясованим лише протягом подальшого політичного розвитку. Стосовно Південно-Східної Європи з радянської сторони підкреслюється зацікавленість СРСР у Бесарабії. З німецької сторони заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях. Цей протокол зберігатиметься обома сторонами в суворій таємниці.

На півночі Фінляндія, Естонія та Латвія відходили до радянської сфери впливу. Польща мала бути поділена у випадку «політичної реконфігурації» — території на схід від річок Пізи, Нарви, Вісли і Сяну потрапили до Радянського Союзу, а західна частина — Німеччині. Литва, яка прилягала до Східної Прусії, мала потрапити до німецької сфери впливу, але другим секретним протоколом у вересні 1939 було віддано більшу частину Литви до Радянського Союзу.

Згідно з секретним протоколом, до Литви повинно було бути приєднане етнічне польське місто Вільнюс, яке належало Польщі протягом міжвоєнного періоду в результаті литовсько-польської війни 1920 року. Іншим пунктом договору Німеччина брала зобов'язання не втручатись в дії Радянського Союзу проти Бессарабії, яка в той час належала Румунії; внаслідок чого Бессарабія була приєднана до Молдовської АРСР, а згодом Молдавської РСР.

Під час підписання, Ріббентроп та Сталін вели теплі розмови, проголошували тости та згадували попередні конфлікти країн в 1930-ті роки. Вони описали Англію як країну, яка завжди намагається перешкодити Німецько-Радянським відносинам, назвали Антикомінтернівську угоду скерованою не проти Радянського Союзу, а проти Західних демократій, від якої «злякався Центр Лондона [тобто, Британські фінансисти] та англійські торговці.»

24 серпня «Правда» та «Ізвєстія» розмістили новини про несекретні частини договору, разом з відомою фотографією, на якій Молотов підписує договір, за яким стоїть усміхнений Сталін. Новини шокували лідерів держав по всьому світу, більшості з яких було відомо лише про багатомісячні переговори між Англією, Францією та Радянським Союзом. Також були шоковані союзники Нацистів, зокрема, Японія, комінтерн та іноземні комуністичні партії, та єврейські громади по всьому світу.

В цей день німецький дипломат Ганс фон Герварт повідомив італійського дипломата Гвідо Реллі, та американського повіреного у справах Чарльза Болена про існування секретного протоколу та розкрив плани розподілу «сфер впливу», але повідомив про плани на анексію країн.

Радянська пропаганда та офіційні представники робили все від них залежне, аби відвернути увагу від того, що протягом десятиліття до підписання пакту вони чинили спротив та боролись проти нацизму. Після підписання пакту Молотов намагався показати німцям свої добрі наміри, заявивши в коментарі журналістам, що «фашизм — це справа смаку».

Зі свого боку, нацистська Німеччина також повністю відмовилась від попередньої конфронтації з Радянським Союзом. На наступний день після підписання пакту французькі та британські військові делегації запропонували провести термінову зустріч з радянським представником Климентом Ворошиловим.

25 серпня Ворошилов сказав: «з погляду на зміни політичної ситуації, немає жодної користі від продовження переговорів». В той же день, Гітлер повідомив британського посла в Берліні, що укладений з Радянським Союзом договір вберігає Німеччину від війни на два фронти, змінюючи в такий спосіб стратегічну ситуацію, яка склалась під час Першої світової війни, і тому Англія має погодитись на вимоги Німеччини по відношенню до Польщі.

25 серпня, несподівано для Гітлера, Британія вступила у військовий альянс з Польщею. Як наслідок, Гітлер відклав заплановане вторгнення до Польщі з 26 серпня на 1 вересня 1939 року.

У відповідь, Британія та Франція виступили гарантами суверенітету Польщі, та оголосили війну Німеччині 3 вересня 1939 року.

Наслідки угоди між комуністичним та націонал-соціалістичним урядами та її оцінки

Переконавшись, що угода між Німеччиною і Радянським Союзом про ненапад у прийнятній для нього формі буде через кілька годин підписана, А. Гітлер увечері 23 серпня 1939 року призначив дату й час нападу на Польщу: субота, 26 серпня, 4 год. 30 хв. ранку.

Поділ Східної та Південної Європи

Початок польської кампанії був призначений на 26 серпня. Але 25 серпня (о 17 год. 35 хв.) був підписаний договір про взаємодопомогу між Великою Британією і Польщею, у таємному додатку до якого прямо вказувалась країна-агресор — Німеччина. А близько 18-ї години надійшов лист-відповідь Б. Муссоліні, який не обіцяв військової підтримки у випадку, якщо «союзники Польщі нападуть на Німеччину» після нападу Німеччини на Польщу. А. Гітлер відклав напад до 1 вересня.

1 вересня, мало не через тиждень після підписання пакту, розпочався поділ Польщі з агресії з боку Німеччини.В перші дні після нападу Німеччина розпочала масові вбивства польського та єврейського населення та військовополонених.

Ці страти відбувались в понад 30 містах та селищах. Люфтваффе також відстежувало та здійснювало нальоти на колонни цивільних біженців на дорогах. Радянський Союз надавав технічну допомогу німецьким військово-повітряним силам, дозволивши використання радіо-сигналів, які передавала радіо-станція у Мінську, для „термінових авіаційних «експериментів».

Й. Сталін та В. Молотов не очікували настільки швидкого просування німецьких військ, як воно відбувалось, і розраховували, що у них буде час на оцінку ситуації та прийняття рішень. Сталін не сприймав протокол як дозвіл Радянському Союзу одразу ж захопити територію. Він чекав, аби перевірити, чи зупиняться німці на узгоджених кордонах, а також йому був потрібен час для захисту кордонів на Далекому Сході.

17 вересня, порушивши Договір про ненапад між Польщею та Радянським Союзом (1932), Червона Армія розпочала збройну агресію та окупувала територію Польщі, узгоджену в таємному протоколі до пакту Молотова-Ріббентропа. Польська армія вже була зв'язана боротьбою проти сильніших збройних сил Німеччини і відчайдушно намагалась відтермінувати захоплення Варшави.

З боку Радянського Союзу брали участь 466 516 солдатів, 3 739 танки, 380 броньовиків та приблизно 1 200 винищувачів, 600 бомбардувальників та 200 інших літаків. Польські війська на Сході переважно складались з частин Корпусу охорони кордонів з легким озброєнням. Після нетривалого спротиву, Польські війська відступили до Литви, де вони були інтерновані. Деякі частини, які знаходились на півдні, відступили до Румунії.

21 вересня радянські та німецькі представники підписали формальний договір про координацію військових дій в Польщі, включно з «винищенням» саботажників. Спільні паради пройшли у Львові та Бересті, в Бересті також відбулась зустріч між військовими командирами з обох сторін.

В серпні Сталін вирішив ліквідувати Польську державу, і на німецько-радянській зустрічі у вересні також було піднято питання про структуру «Польського регіону». Радянська влада одразу ж почала кампанію совєтизації на нових територіях.

Радянська влада організувала керовані вибори, результатом яких стала легітимізація анексії східної Польщі.Радянська влада намагалась переписати польську історію, скасувала злотий, не обмінявши на рублі, колективізувала сільське господарство, та націоналізувала приватну і перерозподілила державну власність.

Зміна таємних протоколів

Через одинадцять днів після Радянського вторгнення до східної Польщі, до секретного протоколу пакту Молотова-Ріббентропа було внесено зміни договором про дружбу та кордони між СРСР та Німеччиною, Німеччині було передано більшу частину польської території, а Литва (за вийнятком лівого берегу Шешупе) перейшла зі сфери впливу Німеччини (як це було передбачено попередньою угодою) до сфери впливу Радянського Союзу. 28 вересня 1939 року Радянський Союз та Німеччина оприлюднили спільну декларацію, в якій було зазначено: Після того, як Радянський Союз та Німецький Рейх, сьогоднішнім підписанням договору розв'язали створені крахом Польської держави проблеми, та створили ним міцний фундамент для тривалого миру в Східній Європі, вони висловлюють спільне переконання, що в інтересах всього людства покласти край війні між Німеччиною, з одного боку, та Англією та Францією з іншого. Обидва уряди, таким чином, скерують свої спільні зусилля, разом з іншими дружніми силами, у випадку необхідності, на досягнення цієї мети так швидко, як можливо. Однак, якщо зусилля обох урядів не принесуть бажаних результатів, це демонструватиме, що Англія та Франція відповідальні за продовження війни, і у випадку продовження війни, урядам Німеччини та Радянського Союзу слід провести спільні консультації стосовно необхідних заходів.

3 жовтня 1939 року Вернер фон дер Шуленбург повідомив Йоахиму фон Ріббентропу що Радянська сторона бажає поступитись Вільнюсом та передмісттям на користь Литви. 8 жовтня 1939 року, в листуванні між В'ячеславом Молотовим та послом Німеччини був узгоджений новий договір між Німеччиною та Радянським Союзом. Три Балтійські держави, Естонія, Латвія та Литва, були вимушені підписати так званий Пакт про оборону та взаємну допомогу, яким дозволялось розміщення радянських збройних частин на їхніх територіях.

Війна проти Фінляндії та масові страти в Катині

Після того, як Балтійські держави були вимушені погодитись на угоди, Сталін зосередив увагу на Фінляндії, будучи впевнений, що капітуляції Фінляндії можна досягти незначним зусиллям. Радянська сторона вимагала від Фінляндіїі території на Карельському перешийку, острови в Фінській затоці та військову базу поблизу Фінської столиці Гельсінкі, Фінська сторона відкинула ці вимоги. Радянський Союз використав Майнільский інцидент як причину для виходу з договору про ненапад. Червона Армія розпочала напад в листопаді 1939 року.

Після трьох місяців війни проти Фінляндії та численних втрат, Радянський Союз уклав тимчасовий мир. Фінляндія втратила східні частини Карелії (10% своєї території), що означало втрату близько 422 000 карельцями своїх домівок (12% населення Фінляндії).

Офіційна кількість втрат Радянського Союзу в цій війні перевищила 200 000, а Микита Хрущов згодом заявив, що кількість жертв могла перевищувати мільйон.

Приблизно в цей час, а саме 5 березня 1940 року розпочались масові страти польських, які згодом назовуть Катинською бійнею.

Було видано накази стратити 25 000 польських військовополонених, затаврованих як «націоналістів та контрреволюціонерів», які утримувались в таборах на територіях окупованої західної України та Білорусі.

Радянська окупація Балтійських держав та Бессарабії

В середині червня 1940 року, коли увага міжнародної спільноти була прикута на Німецькому вторгненні до Франції, частини НКВС атакували прикордонні пости в Литві, Естонії та Латвії. Державні адміністрації були ліквідовані та замінені радянськими кадрами, під час чого було депортовано або вбито 34 250 латишів, 75 000 литовців та майже 60 000 естонців. Були проведені вибори, на яких в багатьох номінаціях були лише про-радянські кандидати, а сформовані в наслідок виборів ради одразу ж стали вимагати приєднання до Радянського Союзу, ці вимоги були задоволені Радянським Союзом. Радянський Союз анексував всю Литву, разом з регіонами навколо Шешупе, яку планувалось віддати Німеччині. Нарешті, 26 червня, через чотири дні після укладання перемир'я між Францією та Німеччиною, Радянський Союз поставив Румунії ультиматум, вимагаючи Бессарабію та, що було несподіваним, Північну Буковину. Через два дні Румунія поступилась вимогам Радянської сторони і названі регіони були окуповані.

Район Герца не вимагався Радянським Союзом, він був захоплений силою пізніше, коли Румунія погодилась на початкові вимоги.

Початок Голокосту, Операція Таненберг та інші злочини нацистів

В кінці жовтня 1939 року була запроваджена смертна кара за непокору німецькій окупаційній владі. Німеччина розпочала кампанію «германізації», яка переслідувала на меті політичну, культурну, соціальну та економічну асиміляцію окупованих територій в Третій Рейх. План винищення польської інтелігенції, «провідної верстви» поляків, почав втілюватись невдовзі після вторгнення Німеччини до Польщі, і тривав з кінця 1939 до весни 1940 року. Внаслідок операції в 10 регіонах було вбито близько 60 000 шляхти, вчителів, соціальних працівників, священників, суддів та політичних активістів. Дію операції було продовжено в травні 1940, коли почалось втіленням операції AB-Aktion. Понад 16 000 представників інтелігенції було вбито лише під час операції Танненберг. Німеччина також планувала приєднати території до Третього Рейху. Для цього відбулось примусове переселення 2 мільйонів поляків. Родини були примушені переїжджати суворої зими 1939–1940 років, залишаючи майже все своє майно без компенсації. Лише під час операції Танненберг близько 750 000 польських селян були примушені переїхати, а їхня власність була віддана німцям. Ще близько 330 000 було вбито. Німеччина планувала згодом переселити етнічних поляків до Сибіру. Хоча Німеччина використовувала примусову працю в більшості окупованих країн, поляки та інші мешканці Східної Європи розглядались більш пристосовані до праці через расову вищість в порівнянні з іншими націями.

Від 1 до 2.5 мільйонів поляків були відправлені до Третього Рейху на примусову працю. Всі чоловіки поляки мали виконувати примусову працю. В той час як етнічні поляки піддавались вибірковому переслідуванню, етнічні євреї переслідувались всі разом.

Взимку 1939–1940 років, близько 100 000 євреїв були депортовані до Польщі. Спочатку їх було розміщено у великих міських гетто, наприклад, близько 380 000 знаходилось у Варшавському Гетто, через тяжкі умови життя в гетто помирала велика кількість утримуваних, лише у Варшавському Гетто загинуло 43 000 людей.Поляки та євреї знаходились майже в кожному з розгалуженої мережі концтаборів в Польщі та Третьому Рейсі. В Аушвіці, який почав працювати 14 червня 1940 року, померло 1.1 мільйони людей.

Румунія та Радянські республіки

Влітку 1940 року, страх перед Радянським Союзом, поєднаний з підтримкою територіальних вимог сусідів Румунії та помилками Румунської влади призвели до територіальних втрат Румунії. Починаючи з 28 червня і по 4 липня, Радянський Союз окупував та анексував Бессарабію, Північну Буковину та край Герца.

30 серпня 1940 року, Ріббентроп та італійський міністр зовнішніх справ Ґалєацо Чіано видали другий Віденський арбітраж, яким Семигород переходив до Угорщини. 7 вересня 1940 року, Румунія передала Добруджу Болгарії (згідно з підтриманим країнами Осі Крайовським мирним договором).

Через декілька місяців Румунія набула ознак країни, окупованої Третім Рейхом. Окуповані Радянським Союзом території були перетворені на радянські республіки. Протягом наступних двох років після анексії, Радянська влада арештувала близько 100 000 та депортувала від 350 000 до 1 500 000 переважно цивільних поляків, з яких від 250 000 до 1 000 000 загинули.

Переселенців відправляли до ГУЛАГу та примусових поселень в СРСР. Згідно з обчисленнями Нормана Девіса, майже половина з них загинула до липня 1940.

В Бессарабії, близько 1 000 000 румунів загинули через голод або депортацію.

Подальші зміни протоколу

 

10 січня 1941 року Німеччина та Радянський Союз підписали Договір про кордони та торгівлю між СРСР та Німеччиною яким розв'язували декілька поточних проблем.

Секретні протоколи вносили зміни до «Секретних додаткових протоколів» до договору про дружбу та кордони між СРСР та Німеччиною, згідно з новими домовленостями, Литовська смуга передавалась Радянському Союзу в обмін на 7.5 мільйонів доларів (31.5 мільйонів Рейхсмарок).

Договір формально встановлював кордон між Німеччиною та Радянським Союзом між річкою Ігорка та Балтійським морем. Ним також розширювались торгівельні правила договору 1940 року до 1 серпня 1942 року, та збільшувались поставки в порівнянні з роком укладання договору, впорядковував торгівельні права в Прибалтійських країнах та Бессарабії, обчислював втрачені майнові вигоди Німеччини в окупованих Радянським Союзом Балтійських країнах та розв'язував інші проблеми. Ним також регулювалась міграція протягом двох з половиною місяців до Німеччини етнічних німців, які проживали на окупованих Радянським Союзом територіях та міграція до Радянського Союзу балтійських та «біло-російських» «націоналістів» з окупованих Німеччиною територій.

Розширення торгівлі сировиною та зброєю

Німеччина та Радянський Союз уклали договір про торгівлю 11 лютого 1940 року, яким передбачався вчетверо більший обсяг товарообігу в порівнянні з попереднім договором укладеним в серпні 1939 року. Торговельна угода допомогла Німеччині витримати блокаду з боку Британії. В перший рік Німеччина отримала один мільйон тонн пшона, півмільйона тонн борошна, 900 000 тонн нафти, 100 000 тонн бавовни, 500 000 тонни фосфатів та інші важливі матеріали в значних обсягах та транзит мільйону тон сої з Маньчжурії. Ці та інші товари перевозились через територію Радянського Союзу та окуповану Польщу. Радянський Союз мав отримати крейсер, схеми

«Бісмарку», крупнокаліберні корабельні гармати, інше військово-морське обладнання та тридцять нових німецьких літаків, зокрема винищувачі Me-109 та Me-110 і бомбардувальник Ju-88. Також Радянський Союз мав отримати електричне та нафтопереробне обладнання, локомотиви, турбіни, генератори, дизельні двигуни, човни, машинне обладнання та екземпляри Німецьких гармат, танків, вибухівки, хімічну зброю тощо. Радянський Союз також допоміг Німеччині уникнути морської блокади давши можливість користуватись базою для підводних човнів Базис Норд поблизу Мурманська.

Вона також служила базою для дозаправки та технічної підтримки та відправною точкою для рейдів та атак на морські шляхи. На додачу, Радянський Союз дозволив Німеччині користуватись Північним морським шляхом як для вантажних так і для військових човнів (хоча ним скористався лише допоміжний крейсер Комет) що примусило Британію захищати морські шляхи і в Атлантичному, і в Тихому океані.