1. Міжнародна організація праці: види діяльності
та документи
Проблеми міжнародного регулювання трудових відносин виникли ще на початку ХІХ ст. Ці проблеми з плином часу загострювались дедалі більше. А події, які відбулись на початку ХХ ст., потребували появи міжнародної організації, яка захищала б права трудящих. Такою організацією стала Міжнародна організація праці (МОП). Створення МОП було задекларовано Паризькою мирною конференцією 11 квітня 1919 р. Перша щорічна конференція МОП відкрилась у Вашингтоні 29 жовтня 1919 р.; в її роботі взяли участь представники 41 країни. Кожну державу було представлено двома делегатами від уряду та по одному - від підприємців і профспілок. Конференція прийняла шість міжнародних конвенцій: з питань тривалості робочого дня у промисловості, боротьби з безробіттям, захисту материнства, обмеження праці жінок у нічний час, мінімального віку приймання на роботу, обмеження праці молоді в нічний час у промисловості. Місцем розташування МОП було визначено Женеву. МОП діє за принципами трипартизму, тобто в структурі всіх органів МОП закріплено принцип: два представники від уряду і по одному - від підприємців і профспілок.
Головною метою створення МОП було розроблення і прийняття міжнародних трудових норм. У 1926 р. Міжнародна конференція праці ухвалила рішення про створення механізму контролю за дотриманням міжнародних трудових норм. Було створено комітет незалежних експертів, завданнями якого стали розгляд доповідей урядів і надання аналізу цих доповідей генеральною конференцією МОП.
Під час Другої світової війни Міжнародна конференція праці відбулася двічі – 1941 р. в Нью-Йорку і 1944 р. у Філадельфії. На цих конференціях МОП чітко висловилася за підтримку боротьби проти гітлеризму. У Філадельфії було сформульовано основні принципи, цілі та завдання МОП.
Основні цілі МОП зводяться до захисту інтересів і прав трудящих та їхніх організацій шляхом регламентації робочого часу, боротьбу з безробіттям, забезпечення гарантій заробітної плати за рівну працю, захист трудящих від професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві, захист дітей, підлітків і жінок, регламентацію питань соціального страхування і соціального забезпечення, організацію професійно-технічного навчання трудящих та ін.
Основні завдання МОП:
• захист інтересів і прав працівників;
• підвищення життєвого рівня працівників;
• захист від професійних захворювань;
• надання технічної допомоги країнам, що розвиваються;
• захист прав працівників – мігрантів;
• сприяння зайнятості мігрантів;
• сприяння покращення соціального стану мігрантів.
У 1946 р. МОП стала спеціалізованим закладом ООН. У 1960 р. при МОП було створено Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень, а 1965 р. – Міжнародний навчальний центр у Турині.
Структуру МОП схематично представлено на рис. 7.1.
Найвищим органом МОП є Міжнародна (генеральна) конференція праці. Вона скликається щорічно у червні в Женеві. Основне завдання конференції - прийняття міжнародних трудових норм, конвенцій і рекомендацій. Конференція затверджує бюджет і програму діяльності МОП на кожне дворіччя. На ній вибирається основний виконавчий орган МОП - Адміністративна рада.
Адміністративна рада скликається тричі на рік у Женеві, вона здійснює керівництво МОП у проміжках між конференціями, обирає Генерального директора Міжнародного бюро праці, розглядає поточні питання діяльності МОП, готує для конференції пропозиції з програми та бюджету. У межах Адміністративної ради працюють комітети, які готують питання з різних напрямків діяльності МОП для розгляду на Адміністративній раді. У складі Адміністративної ради 56 членів: 28 представників уряду, 14 представників підприємців і 14 представників профспілок.
Міжнародне бюро праці (МБП) – постійний секретаріат МОП, який здійснює всю поточну роботу з виконання рішень конференції та Адміністративної ради. Міжнародне бюро праці діє під керівництвом Генерального директора, який обирається Адміністративною радою на п'ять років із можливістю наступного переобрання.
В апараті МБП близько 1900 співробітників більше 110 національностей, що працюють як у самій штаб-квартирі в Женеві. так і в 40 відділеннях МОП у різних регіонах світу. Створено мережу регіональних, багато дисциплінарних груп, які складаються з висококваліфікованих спеціалістів МОП. Крім того, за програмами поточної співпраці в різних регіонах світу працює близько 600 польових експертів.
Окрім перелічених офіційних органів МОП, періодично проводяться на тристоронній основі регіональні конференції МОП, галузеві й технічні наради з окремих галузей і груп галузей економіки. Для розв'язання найбільш термінових питань час від часу скликаються наради експертів, які також відбуваються на тристоронній основі.
Одним з основних напрямків діяльності МОП є нормотворча діяльність. Нормотворча діяльність МОП полягає в розробці та прийнятті міжнародних трудових норм (конвенцій і рекомендацій). За період своєї діяльності МОП розробила і прийняла більше 180 конвенцій та більше 180 рекомендацій із широкого спектра соціально-трудових питань у всіх сферах соціально-економічного життя суспільства.
Прийняті МОП норми утворюють Міжнародний трудовий кодекс, якими керуються держави в розробці та проведенні національних трудових законодавств. Конвенція, ратифікована країною, є для неї пріоритетною в розробці національного законодавства.
Другим, не менш важливим, напрямком роботи МОП є технічна співпраця. Остання має на меті надати своїм членам, як урядам, так і організаціям підприємців і трудящих, сприяння в розробленні національного трудового законодавства, підготовці національних кадрів у соціально-економічній сфері, проведенні різноманітних семінарів і колоквіумів.
Міжнародне бюро праці – найбільший у світі інформаційно-аналітичний центр з питань праці. МБП діє і як міжнародний видавничий центр. Його публікації – це дослідження з найважливіших міжнародних трудових і соціальних проблем, нормативно-довідкові видання, збірники з охорони та гігієни праці, матеріали з освіти працівників тощо.
Основними періодичними виданнями МБП є такі:
1) Міжнародний огляд праці – науковий журнал з економічних і соціальних питань.
2) Офіційний бюлетень МБП – видання, яке інформує про новини в діяльності МОП і публікує тексти її документів.
3) Законодавчі акти про працю – збірник національних законів та інших нормативних актів про працю й соціальні відносини.
4) Праця у світі – щорічна доповідь про тенденції розвитку і політику у сфері праці та соціальних відносин.
5) Збірник з умов праці – видання, яке інформує про законодавство, колективні договори, програми дій і відповідно трудові нормативні акти, які стосуються регулювання умов праці.
6) Робоча освіта – журнал на допомогу профспілковим і навчальним закладам.
7) Щорічник статистики праці та Бюлетень статистики праці.
8) Збірник документів про світ праці – реферативний інформаційний бюлетень про умови праці й зайнятість.
У Міжнародному бюро праці також діє комп'ютерна система інформації з соціально-трудових питань, яка забезпечує доступ до бібліотеки МБП.
2. Конвенції Міжнародної організації праці
та їх зміст
Важлива роль у роботі МОП належить конвенціям і рекомендаціям, спрямованим на захист працівника.
Конвенція № 29 «Про примусову чи обов'язкову працю» (1930 р.) передбачає, що кожний член МОП, який ЇЇ ратифікував, зобов'язується відмовитися від застосування примусової чи обов'язкової праці в усіх формах у найкоротший строк.
Конвенція № 42 «Про відшкодування трудящим у випадку професійного захворювання» (1934 р.) передбачає, що кожний член МОП, який ратифікував її, зобов'язується забезпечувати особам, що зазнали професійного захворювання або у випадках їх смерті від таких захворювань, та особам, які перебувають на їхнім утриманні, відшкодування, що здійснюються на загальних принципах його національного законодавства.
Конвенція № 52 «Про щорічні оплачувані відпустки» (1936 р.). Згідно з нею кожна особа, до якої застосовується конвенція, має право після неперервної роботи протягом 1 року на щорічну оплачувану відпустку – 6 робочих днів, для осіб віком молодше 16 років – не менше 12 робочих днів. До щорічної відпустки не долучаються: офіційні й традиційні свята, перерви в роботі в результаті хвороби. Працівник, який йде у відпустку, отримує або свою звичайну винагороду, або винагороду, визначену в колективному договорі.
Конвенція № 87 «Про свободу асоціацій і захист права на організацію» (1948 р). У ній зазначається, що трудящі та підприємці мають право створювати на свій вибір організації та вступати до них. Організації трудящих і підприємців мають право виробляти свої статути, формувати свою програму дій, вони підлягають розпускові або тимчасовій забороні в адміністративному порядку.
Конвенція № 100 «Про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю рівної цінності» (1951 р.). Згідно з нею, кожний член МОП, який ратифікував цю конвенцію, зобов'язується застосовувати щодо всіх працівників принцип рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності. Цей принцип може застосовуватися шляхом національного законодавства, колективних договорів між підприємцями і працівниками тощо.
Конвенція № 102 «Про мінімальні норми соціального забезпечення» (1952 р.) передбачає гарантії соціального забезпечення у випадках безробіття, хвороби, старості, трудового каліцтва чи професійного захворювання, вагітності й пологів, втрати годувальника тощо.
Конвенція № 111 «Про дискримінацію в галузі праці й зайнятості» (1958р.).
Конвенція № 122 «Про політику в області зайнятості» (1964 р.) містить такі положення:
З метою стимулювання економічного зростання, підвищення рівня життя, задоволення потреб у робочій силі та ліквідації безробіття кожний член МОП проголошує і здійснює як головну мету активну політику, спрямовану на сприяння повній, продуктивній та вільнообраній зайнятості.
Ця політика має на меті: забезпечення роботою всіх, хто готовий приступити до роботи і шукає її; якомога більшу продуктивність такої роботи; забезпечення свободи вибору зайнятості й можливість отримати підготовку.
Конвенція № 150 «Про регулювання питань праці: роль функції та організація» (1978 р.) передбачає можливість передачі певної сфери діяльності в галузі регулювання питань праці неурядовим організаціям (організаціям підприємців і трудящих або представникам підприємців і трудящих).
Конвенція №155 «Про безпеку і гігієну праці та виробниче середовище» (1981 р.) містить принципи національної політики, заходи на національному рівні та на рівні підприємства, спрямовані на гарантування безпеки і гігієни праці.
Конвенція № 160 «Про статистику праці» (1985 р). У ній визначено завдання статистичної науки у сфері ринку праці. Відзначається, що держава зобов'язується регулярно збирати, аналізувати й публікувати дані щодо чисельності економічно активного населення, зайнятості, безробіття, структури й розподілу економічно активного населення, вартості робочої сили.
Конвенція №168 «Про сприяння зайнятості й захисту від безробіття» 1988 р. У ній визначаються положення щодо виплати допомоги з безробіття.
