Соціальні пільги у сфері житлово-комунальних послуг.

Житлово-комунальні послуги — це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Найбільш поширеною пільгою у сфері житлово-комунальних послуг є звільнення або зменшення плати за житло та (або) комунальні послуги.

Потрібно зазначити, що при наданні пільг щодо оплати за житло враховується не вся площа будинку (квартири), а лише в межах норми, яка є однаковою для всіх громадян: 21кв.м опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні і має право на зниження оплати, та додатково 10,5 кв. м на сім'ю.

До комунальних послуг належать: водопостачання, включаючи постачання водою для господарсько-побутових потреб; гаряче водопостачання; користування тепловою енергією; вивезення побутових відходів; водовідведення, включаючи обслуговування вигрібних ям загального та особистого користування в садибах житлових будинків; газ, у тому числі зріджений, що використовується для опалення житлових приміщень, підігріву води в будинках, які не мають централізованого гарячого водопостачання; користування електроенергією.

Пільги щодо плати за користування електроенергією в гаражах, дачних будинках і на садових ділянках не надаються, за винятком тих випадків, коли споруди розташовані на присадибних ділянках за місцем проживання.

Повністю від оплати за житло та комунальні послуги незалежно від форми власності житлового фонду, а також від плати за користування позавідомчою охоронною сигналізацією житла звільняються особи, які мають особливі заслуги перед державою, а також члени їхніх сімей, які проживають спільно з ними. Зазначена пільга зберігається за дружиною (чоловіком), батьками померлих Героїв Радянського Союзу; повних кавалерів ордена Слави; нагороджених чотирма і більше медалями «За відвагу»; Героїв Соціалістичної Праці та повних кавалерів ордена Трудової Слави, незалежно від часу їх смерті.

Правом на зниження плати за користування житлом чи комунальними послугами користуються: 1) інваліди війни — у розмірі 100 % вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 2) учасники бойових дій та особи, які прирівняні до них, — 75 %; 3) учасники війни та особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» — 50 %.

Сім'ям інвалідів війни, учасників бойових дій та осіб, які прирівнюються до них, — 75 %; сім'ям учасників війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у складі яких є лише непрацездатні особи, надається відповідна знижка (100 %, 75 %, 50 %) за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі — 42 кв. м на кожну особу, яка має право на знижку, та 21 кв. м на сім'ю.

Оплата за житло та комунальні послуги знижується на 50 % також: 1) реабілітованим громадянам; 2) громадянам, які належать до І та II категорій постраждалих від Чорнобильської катастрофи; 3) дружині (чоловікові) померлих громадян (які належать до категорії постраждалих від катастрофи); 4) дружині (чоловікові) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до III категорії, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; 5) опікуну (на час опікунства) дітей померлих громадян, які належать до І, II, III категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи); 6) дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Громадяни, які належать до III і IV категорій постраждалих від Чорнобильської катастрофи, мають право на відшкодування 50 % вартості палива, придбаного в межах встановлених норм, якщо вони проживають у будинках, що не мають центрального опалення, на час постійного проживання або постійної роботи (навчання) у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Пільги при оплаті за користування житлом та комунальними послугами іншим категоріям громадян (наприклад, інвалідам загального захворювання) законодавством не передбачені, але органи місцевого самоврядування можуть надавати додаткові пільги малозабезпеченим верствам населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Ще однією пільгою, яка надається у сфері житлово-комунальних послуг, є першочергове або позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Підстави для визначення громадян, які потребують поліпшення житлових умов, передбачені ст. 34 Житлового кодексу Української РСР. Тут, зокрема, встановлено, що правом позачергового забезпечення житлом користуються інваліди війни та особи, на яких поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким самим правом користуються громадяни, які належать до І та IIкатегорій постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Крім загальних підстав для цієї категорії громадян, правовою підставою потреби поліпшення житлових умов є забезпечення їх житлом нижче рівня середнього забезпечення громадян у відповідному населеному пункті, або проживання у комунальних квартирах (п. 10 ст. 20, п. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Особам, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи; сім'ям, що втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи або мають дитину-інваліда, інвалідність якої є наслідком цієї катастрофи надається додаткова жила площа у вигляді окремої кімнати. Відсутність окремої кімнати є підставою для взяття такої сім'ї на квартирний облік. Порядок надання додаткової жилої площі особам, які внаслідок Чорнобильської катастрофи, перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, та сім'ям, що втратили годувальника з числа осіб, які належать до І категорії, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 р. (№ 1589).

Якщо особа (сім'я) виявляє бажання залишити за собою займане приватизоване житло, їй надається інше житло, але площею, що не є більшою за різницю між загальною площею житла, на яке має право ця особа (сім'я), і тим, яке вона займає фактично.

Першочергово забезпечуються житлом учасники бойових дій та особи, прирівняні до них; учасники війни; ветерани військової служби; інваліди з дитинства І та II груп, які мають захворювання, наведені у переліку захворювань, затвердженому Міністерством охорони здоров'я України.

Правом першочергового поліпшення житлових умов із наданням при цьому додаткової жилої площі до 20 кв. м користуються особи, які мають особливі заслуги перед державою. Пільгою щодо поліпшення житлових умов особа (сім'я) може скористатись тільки один раз.

Наступним видом житлово-комунальних пільг є надання бюджетних кредитів та позик на індивідуальне житлове будівництво.

За чинним законодавством правом для одержання позики на індивідуальне житлове будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років, починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва, мають інваліди війни, учасники війни, учасники бойових дій та особи, що прирівнюються до них.

Право одержання безпроцентної позики на індивідуальне житлове будівництво з погашенням 50 % (25 %) позики за рахунок Державного бюджету, а також безпроцентної позики для будівництва садових будинків та благоустрою садових ділянок, будівництва індивідуальних гаражів незалежно від того, кому з членів сім'ї відведено земельну ділянку, мають громадяни І та II категорій постраждалих від Чорнобильської катастрофи.

Безпроцентна позика для індивідуального житлового будівництва надається також громадянам, які належать до IIIкатегорії постраждалих від аварії на ЧАЕС.

Особи, які мають особливі заслуги перед державою, та особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», користуються пільгою щодо безкоштовного капітального ремонту жилих будинків (квартир), які є їх власністю, або їм компенсують витрати на його проведення при виконанні ремонтних робіт власними силами відповідно до Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції.

Правом на безоплатну приватизацію житла незалежно від розміру його загальної площі користуються:

1) громадяни, які згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» належать до І або II категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи; дружина (чоловік) померлих із числа учасників ліквідації наслідків аварії, віднесених до III категорії; громадяни, які відпрацювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менш як 5 років (це право поширюється лише на житлові приміщення, які вони займають у цій зоні);

2) громадяни, удостоєні звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, нагороджені орденом Слави трьох ступенів, ветерани Великої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, інваліди І і II груп, інваліди з дитинства, ветерани праці, ветерани військової служби та репресовані особи, що були реабілітовані згідно із Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;

3) сім'ї осіб, що загинули при виконанні державних і громадських обов'язків та на виробництві;

4) сім'ї, що мають трьох і більше дітей.

85.Соціальне обслуговування дітей.

Проблема реального забезпечення прав дітей у всіх сферах життєдіяльностіє однією з основних у діяльності нашої держави. Сприяти вирішенню цієїпроблеми покликане соціальне забезпечення. їх соціальне обслуговування —самостійний відособлений вид соціального обслуговування, має своюспецифіку, яка зумовлена особливостями контингенту. Соціальне обслуговування неповнолітніх здійснюється в основномуспеціалізованими соціальними закладами (стаціонарне соціальнеобслуговування). Останнім часом більшого розвитку набувають різні видисоціального обслуговування неповнолітніх за місцем проживання (вдома). Можна виділити три основних види соціального обслуговування дітей: — соціальне обслуговування дітей дошкільного віку в дошкільних дитячих закладах; — соціальне обслуговування дітей-сиріт і дітей, які зали шилися без батьків; — соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або розумового розвитку. Соціальне обслуговування дітей дошкільного віку в дошкільних дитячихзакладах відповідно до Закону України «Про освіту» здійснюється вдошкільних навчальних закладах. Закон виділяє наступні види такихзакладів: ясла; ясла-садки; дитячі садки; ясла-садки компенсуючого типу;будинки дитини; дитячі будинки інтернатного типу; ясла-садки сімейноготипу; ясла-садки комбінованого типу; центри розвитку дитини; дитячібудинки сімейного типу. Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р.основним видом закладів, що надає соціальні послуги неповнолітнімдошкільного віку, є дошкільний навчальний заклад. Дошкільний навчальний заклад — це навчальний заклад, що забезпечуєреалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний,розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовністьпродовжувати освіту. Він: — задовольняє потреби громадян відповідної території в здобутті дошкільної освіти; — забезпечує відповідність рівня дошкільної освіти вимогам Базовогокомпонента дошкільної освіти; — створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчаннядітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог і забезпечує їх дотримання; — формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя,норми безпечної поведінки; — сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психологічному іфізичному розвитку дітей; — здійснює соціально-педагогічний патронат, взаємодію із сім'єю; — є осередком поширення серед батьків психолога-педа гогічних та фізіологічних знань про дітей дошкільного віку. Дошкільними навчальними закладами в Україні є: — дошкільний навчальний заклад (ясла) для дітей віком від 2 місяців до 3 років, де забезпечуються догляд за ними, а також їх розвиток і виховання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти; — дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) для дітей віком від 2місяців до 6 (7) років, де забезпечуються догляд за ними, розвиток,виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільноїосвіти; — дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) для дітей віком від 3 до6 (7) років, де забезпечуються їх розвиток, виховання і навчаннявідповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти; — дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) компенсуючого типу для дітейвіком від 2 до 7 (8) років, які потребують корекції фізичного та (або)розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації. Дошкільнінавчальні заклади (ясла-садок) компенсуючого типу поділяються наспеціальні та санаторні; — будинок дитини — дошкільний навчальний заклад системи охорони здоров'ядля медико-соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавленихбатьківського піклування, а також для дітей з вадами фізичного та (або)розумового розвитку від народження до 3 (для здорових дітей) та до 4(для хворих дітей) років; — дошкільний навчальний заклад (дитячий будинок) інтернатного типузабезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптаціюдітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільногота шкільного віку, які перебувають у родинних стосунках та утримуютьсяза рахунок держави; — дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) сімейного типу для дітейвіком від 2 місяців до б (7) років, які перебувають в родинних стосункахі де забезпечуються їх догляд, розвиток, виховання і навчання відповіднодо вимог Базового компонента дошкільної освіти; — дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу для дітейвіком від 2 місяців до 6 (7) років, у складі якого можуть бути групизагального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові, в якихзабезпечується дошкільна освіта з урахуванням стану здоров'я дітей, їхрозумового, психологічного, фізичного розвитку; — дошкільний навчальний заклад (центр розвитку дитини), в якомузабезпечуються фізичний, розумовий і психологічний розвиток, корекціяпсихологічного і фізичного розвитку, оздоровлення дітей, які відвідуютьінші навчальні заклади чи виховуються вдома;— дитячий будинок сімейного типу — дошкільний на вчальний заклад, в якому виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, віком від 2 до 18 років. Для забезпечення реалізації прав дитини на родинні зв'язки призагальноосвітніх школах-інтернатах для дітей-сиріт і дітей, позбавленихбатьківського піклування, можуть створюватися дошкільні відділення. Найбільш поширеним дошкільним дитячим закладом є дитячий садок із деннимперебуванням і обслуговуванням у ньому дитини в робочі дні тижня. Соціальне обслуговування дітей у державних і комунальних дошкільних таінтернатних навчальних закладах надається за плату, розмір якоївстановлюється органами місцевого самоврядування. Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» батьки або особи,які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному такомунальному дошкільному навчальному закладі в розмірі, що не перевищує50 % у міській місцевості та ЗО % у сільській місцевості від вартостіхарчування на день. Розмір плати зменшується на 50 % для батьків, усім'ях яких троє і більше дітей. Законом про Державний бюджет навідповідний рік встановлюється гарантований мінімум для визначення правана звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальнихдошкільних закладах. Інший порядок оплати перебування дитини у дошкільному навчальномузакладі інтернатного типу. Відповідно до постанови Кабінету МіністрівУкраїни «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатнихнавчальних закладів» від 26 серпня 2002 № 1243і батьки або особи, які їхзамінюють, щомісяця вносять плату в розмірі 20 % середньомісячногосукупного доходу на одного члена сім'ї за утримання одного вихованця узагальноосвітній школі-інтернаті, спеціалізованій школі-інтернаті І—IIIступенів, загальноосвітній школі та професійно-технічному училищісоціальної реабілітації. Від плати за утримання дітей в інтернатних навчальних закладахзвільняються батьки або особи, які їх замінюють, із сімей, які отримуютьдопомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогумалозабезпеченим сім'ям». Підставою для звільнення є довідка пропризначення такої допомоги, видана органами праці та соціальногозахисту. Плата за утримання вихованців в інтернатних навчальних закладах несправляється з одиноких матерів (батьків), які виховують дитину безбатька (матері), у загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах, успеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей, які потребуютькорекції фізичного та (або) розумового розвитку, у спеціалізованихшколах-інтернатах ІІ-Ш ступенів (у загальноосвітніх закладахМіністерства культури і мистецтв І—III ступенів) із поглибленимвивченням окремих предметів та курсів для розвитку здібностей,обдарованості і таланту дітей, фізичної культури і спорту, військових таз посиленою військово-фізичною підготовкою, училищах олімпійськогорезерву та фізичної культури і спорту, в інших випадках, передбаченихзаконодавством України (батьки і діти, потерпілі від наслідків аварії наінтернатами. Вони є соціально-медичними закладами для постійногопроживання дітей віком від 4 до 18 років із вадами фізичного аборозумового розвитку, які потребують стороннього догляду, побутового імедичного обслуговування1. До дитячого будинку-інтернату приймаються надержавне утримання діти віком від 4 до 18 років із вадами фізичного аборозумового розвитку, які за станом здоров'я потребують сторонньогодогляду, побутового обслуговування, медичної допомоги і яким згідно змедичним висновком не протипоказано перебування в цьому закладінезалежно від наявності родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати.