Проаналізувати поняття та функціонально-елементний склад інвестицій підприємства. Розглянути внутрішні і зовнішні інвестиції.

Інвестиції— це довгострокові вкладення капіта­лу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одер­жання прибутку). Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються па фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні. Фінансові інвестиції означають використання на­явного капіталу для придбання (купівлі) акцій, об­лігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. Реальні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробницт­ва) з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ, а як наслідок — одержання набагато більшо­го прибутку. Реал інвест: валові та чисті.

Класифікація інвестицій:

1. Зовнішні

А) прямі – вкладення капіталу за кордоном, що = не менше 10 % вартості конкретного проекту)

Б) Портфельні – не менше 10% у конкретному проекті

- приватні

-державні

2. Внутрішні

А) фінансові – фондові – придбання цінних паперів, випущених державою або під-вами

Б) реальні – виробн.,капітальні – в різні сфери гос-ва

-приват-держ

Капітал. Ін вест.:

· валові –в просте і розширене відтворення виробн. Фондів

· чисті – в розшир. Відтворення

Сюди входять:

1. варт. Будівель-монтаж робіт

2. ІІ-ІІ всіх видів основних засобів, устаткування

інші капітальні витрати – наука

Розглянути поняття та сукупність складників, пов’язаних з формуванням і використанням виробничої потужності підприємства. Навести найбільш ефективні та впливові шляхи підвищення ефективності використання потужностей підприємства та характерні для них розрахункові показники.

Виробнича потужність підприємства характери­зує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асор­тименту та якості за умови найбільш повного використання про­гресивної технології та організації виробництва. Наука та практика господарювання виокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягну­ту), резервну. Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівницт­ва нового підприємства: вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудо­місткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути до­сягнута протягом нормативного терміну її освоєння. Поточна {фак­тично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структу­ри трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показ­ників.

Ре­зервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в пев­них галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості — для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресур­сами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних ро­біт; харчовій індустрії — для переробки істотно збільшений) обся­гу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у висо­коврожайні роки; на транспорті — для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; в машинобудуванні та інших галузях — для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матері­алів тощо.

Чинники: • номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовля­ється;• кількість встановленого устаткування, розміри і склад вироб­ничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та викори­стання площ протягом року; • прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й ви­користання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості про­дукції, що виробляється (послуг, що надаються).

Виробнича потужність підприємства характери­зує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асор­тименту та якості за умови найбільш повного використання про­гресивної технології та організації виробництва.Виробничі потужності підприємств обчислюють­ся за відповідними галузевими основними поло­женнями, що відображають особливості конкрет­них галузей. У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства ви­значається двома показниками: І) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточ­ної і проектної потужності); 2) коефіцієнтом використання поточ­ної потужності (співвідношенням річного випуску продукції та середньорічної її величини). Способи: збільш екстенс завант; підвищ інтенсив навантаж; якомога швидше по­долати спад виробництва, стабілізувати й поступово нарощувати обсяги виробництва конкурентоспроможної продукції, яка корис­тується попитом на вітчизняному та світовому ринках.

 

Проаналізувати юридичні акти, що є законодавчою базою функціонування підприємств. Визначити основні положення та практичне значення статуту підприємства, генеральної тарифної угоди та колективного договору.

Статут підприємства

Будь-яке підприємство (добровільне об'єднання підприємств) діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання обов'язкових правил, що регулюють його індивідуальну (їхню сукупну) діяльність, взаємо­відносини з іншими суб'єктами господарювання. У статуті підприємства визначаються: його точне наймену­вання та місцезнаходження; власник (власники) або засновник (засновники); основна місія й цілі діяльності; органи управління та порядок їхнього формування; компетенція (повноваження) трудового колективу та його виборних органів; джерела та по­рядок утворення майна; умови реорганізації і припинення існу­вання.

Колективний договір

На підприємстві важливу соціальну роль відіграє колективний договір — угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією (власником чи вповноваженим ним органом), що укладається (уточ­нюється) щорічно і не може суперечити чинному законодавству України.

Колективним договором регулюються виробничі, трудові та еко­номічні відносини трудового колективу з адміністрацією (власни­ком) будь-якого підприємства, яке використовує найману працю. Колективний договір, як правило, складається зі вступної частини, що знайомить трудовий колектив із напрямками розвитку та вдос­коналення виробництва (діяльності), умов праці і культурно-побу­тового забезпечення працівників, а також кілька розділів із конк­ретними зобов'язаннями адміністрації за основними напрямками діяльності колективу.

Госп кодекс України

Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійсн госп д-ті між суб’єктами господарюв. Та інш учасниками відносин у сфері господар. Має 9 розділів.

Тарифна угода — це договір між представниками сторін пере­говорів з питань оплати праці та соціальних гарантій.

Предметом тарифної угоди як складової частини колективного договору на виробничому рівні є:

— форми й системи оплати праці, що застосовуються для різних категорійіга груп працівників;

— мінімальна тарифна ставка, диференційована за видами (ти­пами) виробництв у межах рівнів, передбачених генеральною та­рифною угодою для відповідних видів (типів) виробництв галузі (підгалузі);

— розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових окладів відповідних категорій працівників;

— види й розміри доплат, надбавок, премій та інших заохочу­вальних і компенсаційних виплат та умови їхнього надання;

— умови оплати праці за роботу в надурочний час, за простої, які мали місце не з вини працівника, за виготовлення продукції, що виявилася бракованою не з вини працівника, тощо.