У системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькулювання – обчислення собівартості окремих виробів.
Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів.
На підприємствах, як правило, складають (обчислюють) планові та фактичні калькуляції. Перші обчислюють за плановими нормами витрат, другі за їх фактичним рівнем.
Згідно з п. П(С)БО 16, підприємство самостійно встановлює перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості.
Методичні рекомендації [3] пропонують такі статті калькуляції витрат на виробництво:
— сировина та матеріали;
— купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, послуги сторонніх підприємств;
— паливо й енергія на технологічні цілі;
— зворотні відходи (вираховуються);
— основна заробітна плата;
— додаткова заробітна плата;
— відрахування на соціальне страхування;
— витрати на утримання та експлуатацію устаткування (включаючи витрати на ремонт);
— загальновиробничі витрати;
— втрати від браку;
— інші виробничі витрати;
— попутна продукція (вираховується).
Розкрити сутність НТП, його сучасні напрямки та пріоритети, вплив на технологічний розвиток підприємства.
Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний взаємообумовлений розвиток науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовному значенні — це постійний процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням науки.
Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виокремити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а за кожним з них — пріоритети на найближчу доступну для огляду перспективу.
Сучасним технологіям властиві певні тенденції їх розвитку і застосування. Головними з них є: по-перше, перехід до мало-стадійних процесів шляхом сполучення в одному технологічному агрегаті окремо виконуваних раніше операцій; по-друге, забезпечення у нових технологічних системах мало- або безвідхідності виробництва; по-третє, підвищення рівня комплексності механізації процесів на основі застосування систем машин і технологічних ліній; по-четверте, використання у нових технологічних процесах засобів мікроелектроніки, що дозволяє одночасно з підвищенням ступеня автоматизації процесів досягти більш динамічної гнучкості виробництва.
Технологічні методи все більше і частіше визначають конкретну форму і функції засобів та предметів праці і, отже, ініціюють появу інших напрямків НТП; вилучають з виробництва технічно та економічно застарілі знаряддя праці і породжують нові машини й устаткування, засоби автоматизації.
Звідси випливає всезростаюча роль створення та широкого використання нових матеріалів, що характеризує один з важливих напрямків НТП.
У галузі предметів праці варто виділити такі тенденції НТП:
1) істотне підвищення якісних характеристик матеріалів мінерального походження, стабілізацію і навіть зменшення питомих обсягів їх споживання;
2) інтенсивний перехід до застосування у все більшій кількості легких, міцних та корозієстійких кольорових металів і сплавів, що став можливим унаслідок появи принципово нових технологій, які у багато разів зменшили вартість їх виробництва;
3) істотне розширення номенклатури та форсоване нарощування обсягів продукування штучних матеріалів з наперед заданими та унікальними властивостями.
