Модуль 4. Механізм дії та використання економічних законів. На макро- і мікро-рівнях

В умовах науково-технічного прогресу міжнародний поділ праці як об'єктивна основа розвитку світового ринку і найвища форма суспільного територіального поділу праці збагачується якісно но­вими рисами. Сучасні продуктивні сили потребують такого поділу праці, який робить економічно неефективним або навіть просто неможливим забезпечення виробничих та інших потреб кожної ок­ремої країни лише за рахунок її власних сил. Участь у міжнародно­му поділі праці стає передумовою нормального розвитку вироб­ництва.

Головною ланкою міжнародного поділу праці та міжнародних економічних відносин, що розвиваються на його основі, є трансна­ціональні корпорації (ТИК). Наприклад, одна з них — всесвітньовідома "Тойота" — розмістила у 116 країнах світу 26 складальних і виробничих підприємств, має 6 збутових компаній і 116 фірм-роз­поділювачів.

Міжнародний поділ праці визначає зростання міжнародної спе­ціалізації та кооперування виробництва.

Разом із розвитком продуктивних сил і ринкових відносин змі­нюється співвідношення між різновидами щодо рівня структури міжнародного поділу праці: загальним (між великими сферами еко­номіки різних країн — промисловістю, сільським господарством, транспортом тощо), частковим (між галузями та всередині галузей великих сфер економіки як міжфірмовим) і одиничним (в окремих підприємствах, фірмах, багатонаціонального базування як між ко­оперованими спеціалізованими підприємствами).

Частковий і особ­ливо одиничний міжнародний поділ праці тісно пов'язані з проце­сом регіональної економічної інтеграції, а також з функціонуван­ням транснаціональних компаній, спільних підприємств, вільних еко­номічних зон тощо. Частковий та одиничний міжнародний поділ праці виявляються також в предметній, подетальній (повузловій) і технологічній (постадійній) спеціалізації та кооперуванні виробни­цтва, що зростають. Межі внутрішнього ринку стають тісними для великомасштабного спеціалізованого виробництва. Спеціалізація ви­робництва все більш розвивається не за кінцевою продукцією, а за напівфабрикатами, деталями, вузлами, комплектуючими виробами тощо.

Розвиток внутрішньо- і міжфірмового міжнародного поділу праці безпосередньо призводить до виникнення елементів прямої вироб­ничої кооперації між суб'єктами поділу праці, функціонуючими в різних країнах. У свою чергу, виникнення прямої виробничої коо­перації вимагає надійних економічних зв'язків. Це посилює залеж­ність масштабів і глибини спеціалізації та кооперування від стану міждержавних відносин. Це зумовлює розвиток процесу міждер­жавної економічної інтеграції.

В умовах науково-технічного прогресу сучасні продуктивні сили і ринкові відносини, що відповідають їм, потребують такого поділу праці, який робить економічно неефективним або навіть просто неможливим забезпечення виробничих і особистих потреб в кож­ній країні за рахунок її власних сил. Участь у міжнародному поділі праці стала передумовою нормального розвитку.

Отже, міжнародний поділ праці виражає галузеву і все більше внутрішньогалузеву та внутрішньо фірмову спеціалізацію і коопе­рацію, взаємодію продуктивних сил в міжнародному масштабі і водночас є специфічним міждержавним суспільним відношенням в процесі світового виробництва і реалізації його результатів.

Базою розвитку міжнародного поділу праці є рівень і характер суспільно­го виробництва, тобто рівень розвитку продуктивних сил і харак­тер економічних виробничих відносин в окремих країнах і в усьо­му світі. Чим вищий рівень суспільного виробництва, тим більше можливостей для участі в міжнародному поділі праці.

Зростання міжнародного поділу праці є шляхом до збільшення ефективності виробництва і на цій основі розвитку людської циві­лізації. Розвиток продуктивних сил через міжнародний поділ праці веде до інтернаціоналізації виробництва.

Складовими елементами світової інфраструктури є сукупність світових засобів комунікації та мережі каналів зв'язку (інформа­ційних, транспортних тощо), які забезпечують переміщення людей і транспортування продуктів, а також передавання різних видів інформації (науково-технічної, комерційної тощо). Удосконалення світової інфраструктури зумовлене власне інтернаціоналізацією продуктивних сил, зростанням взаємозалежності національних гос­подарств.

Світова інфраструктура охоплює ту частину господарст­ва, яка забезпечує загальні умови суспільного процесу відтворен­ня, ті засоби праці, які створюють загальні умови процесу вироб­ництва і не є агентами безпосереднього виробництва. Функція сві­тової інфраструктури полягає у забезпеченні життєдіяльності та розвитку світового господарства.

Пряма залежність між темпами інтернаціоналізації виробництва та його ефективністю і розвитком галузей світової інфраструктури чітко виявляється в умовах науково-технічного прогресу. Проблема інтернаціоналізації інфраструктури як складової інтернаціона­лізації продуктивних сил і виробництва набула глобального харак­теру, і розв'язати її можна лише на основі об'єднання зусиль країн світу на міждержавному, міжурядовому рівні.

При не завжди до­статній комерційній економічній ефективності, прибутковості сві­това інфраструктура потребує величезних капіталовкладень.

Її ос­новними групами є:

1. по-перше, виробнича інфраструктура, що скла­дається з галузей, які безпосередньо обслуговують матеріальне ви­робництво на міжнародному рівні (транспорт, інформаційний зв'язок, водо-, енергопостачання тощо);

2. по-друге, світова спільна інфраструктура, що охоплює галузі, опосередковано пов'язані з ви­робництвом, спрямовані на відтворення на міжнародному рівні робочої сили і розвиток людини як особистості в цілому (освіта, охорона здоров'я тощо).

Наприклад, набули актуальності і такі проекти, як транс’європейська швидкісна залізнична лінія, загальноєвропейська програма ство­рення нової технології та техніки використання сонячної енергії тощо.

Україна, зокрема, зацікавлена в розробці альтернативних варіантів енергетичного забезпечення (українсько-іранський про­ект спорудження нафтопроводу, українсько-ірансько-азербай-джанський проект спорудження та експлуатації газопроводів тощо).

Забруднені та отруєні повітря, вода стають негативним надбанням усього людства, оскільки для них не існує державних кордонів. Для розв'язання подібних проблем потрібні об'єднані зусилля та регу­лювання в міжнародному масштабі. Слід мати принципово новий механізм функціонування світового господарства, нову структуру міжнародного поділу праці.

Отже, економічними засадами функціонування світового госпо­дарства є міжнародний поділ праці, який визначає спеціалізацію ви­робництва країн відповідно до їхніх природно-кліматичних, історич­них та економічних умов, що, в свою чергу, на певному етапі виявля­ється як процес інтернаціоналізації виробництва і всього господар­ського життя.

На цій основі розвиваються процеси економічної інтеграції, які зумовлюють тенденцію до економічної єдності світу, глобалізації економічних явищ і процесів. Необхідність спільного роз­в'язання глобальних проблем сучасності, зокрема соціально-еконо­мічних та екологічних, є одним з факторів посилення цієї тенденції.

Проте економічній єдності світу властиві певні суперечності: тенденції до об'єднання в рамках усієї світової економіки не завжди узгоджу­ються з регіональною інтеграцією, яка може призвести до певної відокремленості, замкненості окремих інтеграційних угрупувань. У ці­лому ж загальносвітова інтеграція зумовлює формування взаємоза­лежного, взаємопов'язаного, суперечливого, але значною мірою ці­лісного, хоча й з полі основною структурою, світового господарства.

Отже, сучасне світове господарство є складною системою наці­ональних господарств окремих країн та їхніх угруповань, що взає­мопов'язані МЕВ на основі міжнародного поділу праці.

3.

У сучасних умовах інтернаціоналізації господарського життя міжнародні економічні відносини(МЕВ) виступають в різноманітних формах (рис. 43), що історично виник­ли у різні часи, проте нині усі наповнені сьогоденним змістом, від­повідають теперішнім потребам світогосподарського спілкування.

МЕВ поділяються на три основні групи:

· традиційні, стра­тегічні та перехідні до стратегічних. До традиційних, що виникли в глибоку давнину, належать різноманітні форми обміну у вигляді міжнародної торгівлі, що нині наповнені новими різновидами та виявами.

· стра­тегічні Стратегічними, за якими майбутнє розвитку світо господарських зв'язків в умовах транснаціоналізації виробництва, є ви­робничо-інвестиційні зв'язки у формі спеціалізації та кооперуван­ня безпосередньо виробництва.

· перехідні до стратегічних Перехідними до стратегічних фор­мами МЕВ стали: вивіз капіталу та міжнародна інвестиційна діяль­ність, міжнародна міграція робочої сили, науково-технічні зв'язки, міжнародні валютні відносини. Останні обслуговують розвиток усіх груп МЕВ.

Особливе місце серед форм МЕВ займає регіональна економічна інтеграція як синтезована форма, що може поєднувати у собі усі три групи з наголосом на виробничо-інвестиційні МЕВ. Нарешті, специфічною формою МЕВ, яка набуває все більшого розвитку сьогодні, є міжнародний туризм, специфіка якого поля­гає в тому, що в ньому поряд з економічними чинниками діють історико-культурні, психологічні та ін.