Сільське господарство — це одна з пріоритетних галузей національної економіки, у якій процеси виробництва, розподілу, обміну й споживання мають ряд особливостей природноекономічного, економічного та соціально-економічного характеру.
По-перше, у сільському господарстві економічний процес відтворення незалежно від його суспільного характеру завжди переплітається з природним. Тому раціональне управління в цій галузі вимагає знань і вмілого використання не тільки економічних законів, але й законів природи.
По-друге, у сільському господарстві неможливо прискорити виробничий процес, як у промисловості. Це пояснюється тим, що предмети праці перебувають під впливом природних процесів, протікання яких вимагає відповідного часу.
По-третє, велика різниця між робочим періодом і кінцевим результатом виробництва зумовлює і таку особливість, як сезонність виробництва, використання трудових ресурсів і основних виробничих фондів.
По-четверте, на відтворення в аграрному секторі економіки суттєво впливає родючість земель, тобто продуктивність праці визначається тут насамперед продуктивністю природних факторів.
По-п’яте, обмеженість земельного фонду сільськогосподарського призначення та постійне зростання потреб населення в продуктах харчування зумовлює необхідність використання тільки інтенсивного типу відтворення (інтенсивних технологій). Пріоритетність використання останніх передбачає поглиблення й розширення технологічних зв'язків сільського господарства з іншими галузями, прискорення інтеграції промислового капіталу в аграрну сферу та на цій основі розвиток і вдосконалення сучасних форм агробізнесу.
Сучасний агропромисловий комплекс (АПК) — складна виробнича соціально-економічна система, яка охоплює ряд галузей національної економіки, зайнятих виробництвом, переробкою, зберіганням і доведенням до споживача сільськогосподарської продукції.
До складу АПК входять такі основні сфери:
- перша — власне сільськогосподарське виробництво, у тому числі особисте підсобне господарство;
- друга — галузі, які виробляють для АПК засоби виробництва та його виробничого обслуговування;
- третя — галузі промислової переробки сільськогосподарської продукції, збереження та доведення кінцевого продукту до споживача.
Рента — це економічна форма реалізації власності на природні ресурси. Зі зміною відносин власності змінюються й форми земельної ренти.
У докапіталістичних системах земельна рента вилучалась у вигляді панщини, а в період розпаду цього ладу — у грошовій формі.
За умов капіталізму земельна рента існує у формі орендної плати орендаря землевласнику за тимчасове користування землею. Водночас рента не тотожна орендній платі. Остання більша за ренту на величину амортизації основного капіталу.
Особливості розвитку ринкових відносин у сільському господарстві порівняно з промисловістю зумовлені існуванням двох видів монополій: на землю як на об'єкт ринкового господарювання і як на об'єкт приватної власності.
Перший вид монополій зумовлений обмеженістю землі, незалежно від форми власності. Виникнення цієї монополії пояснюється існуванням відокремлених товаровиробників у системі ринкових відносин, а також своєрідним синтезом існуючих природних та економічних умов для утворення диференційної ренти.
Другий вид монополій зумовлений існуванням приватної власності на землю, що дає змогу її власникам вилучати у фермерів надлишковий прибуток у формі абсолютної ренти.
Диференційна рента — додатковий прибуток землевласників або фермерів-орендарів, пов'язаний з використанням кращих і середніх за родючістю й розташуванням до ринків збуту земель.
Диференційна рента існує у формі диференційної ренти І і диференційної ренти II.
- Причиною виникнення диференційної ренти І є обмеженість земель кращої та середньої якості, що змушує залучати до виробництва гірші за якістю ділянки землі. Аналогічно складається ситуація з ділянками, розташованими на різних відстанях від ринку. Унаслідок цього суспільна вартість, а отже, і ціна на продукцію сільського господарства встановлюється виходячи з умов виробництва на гірших або найвіддаленіших від ринку землях. За цих умов на кращих і середніх землях утворюється додатковий чистий дохід, який набув форми диференційної ренти І.
- Диференційна рента II утворюється внаслідок інтенсивного ведення сільського господарства. Інтенсифікація означає зростання виробництва продукції за рахунок збільшення її виходу з кожного гектара землі завдяки додатковим вкладенням і мінімальним витратам на одиницю продукції.
Абсолютна рента — форма земельної ренти, яку сплачують орендарі власникові за будь-яку ділянку землі незалежно від її родючості й місця розташування. Джерелом абсолютної ренти є надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю сільськогосподарської продукції та суспільною ціною виробництва), а умова виникнення — значно нижча органічна будова капіталу в сільському господарстві. Коли фермер сам є власником землі, тоді зникає і причина існування абсолютної ренти.
Висока норма прибутку в сільському господарстві може бути не тільки результатом органічної будови капіталу, а й рядом інших факторів: використання дешевшої робочої сили, швидшого обороту оборотних коштів, економія постійного капіталу тощо. Але земля не лише здається в оренду, вона може бути продана за подвійну ціну. Проте на відміну від інших товарів земля — особливий товар, на неї не затрачена праця (за винятком тієї, що пішла на її поліпшення), тому ціна землі ґрунтується не на вартості, а на тому доході, який вона приносить своєму власнику ренти. Отже, ціна землі безпосередньо пов'язана з розвитком рентних відносин. У суспільстві, де панує приватна власність на землю, остання стає об'єктом купівлі-продажу. Земля купується як для виробництва сільськогосподарських продуктів, так і для видобутку корисних копалин, для забудови, спорудження транспортних магістралей, аеропортів, спортивних споруд тощо.
Як же визначається ціна землі? Адже вона не має вартості, як інші товари, бо не є результатом людської праці. Слід мати на увазі, що в умовах ринкової економіки виникає особливий вид товарів, ціни на які спираються не на вартість, а на дохід, який приносить власнику їх використання. Такі ціни називаються ірраціональними. Так, відсоток є ірраціональною ціною позичкового капіталу. До таких цін належить і ціна землі.
Ціна землі — це сума грошей, яка, якщо її покласти в банк, принесе своєму власнику дохід у вигляді відсотка не меншого від тієї земельної ренти, яку приносить дана земельна ділянка. Отже, ціна землі — це капіталізована земельна рента. Вона прямо-пропорційна розміру ренти й обернено-пропорційна банківському відсотку.
Розраховується ціна землі за такою формулою:
Ціна землі = Рента х 100%.
Банківський відсоток
Завдання
1. Вивчіть теоретичний матеріал, що стосується питань похідного характеру на фактори виробництва, а також походження земельної ренти та її видів і форм.
2. Складіть конспект питань і дайте відповіді на такі запитання:
2.1. Чому попит на фактори виробництва називають похідним? Від яких факторів він залежить?
2.2. Які особливості притаманні сільському господарству як галузі національної економіки?
Як вони впливають на організацію виробничого процесу та його результати?
2.3.Який вид доходу формується в результаті використання землі? Які види земельної
ренти розрізняють?
2.4. Назвіть причини утворення диференційної ренти І та ІІ.
2.5. Як формується абсолютна рента? Що є її причиною?
2.6. Що таке ціна землі? За якою формулою вона визначається?
Література:
1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медвєдєв В.С. Політична економія. - К.: Ніка-Центр; Ельга, 2000.-
2. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічних знань.-К.: Вища шк.,2002.
- Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. Підручник. – К.: Вища шк., 1995.
- Єщенко П.С.,Палкін Ю.І. Сучасна економіка: Навч.посіб. – К.:Вища школа, 2005.
- Задоя А.О., Мікроекономіка: Курс лекцій: Нав. Посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.
6. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). Навчальний посібник.- Тернопіль.: ТАНГ - «Астон», 1998.
- Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник. / За ред. Г.Н.Климка, В.А.Нестеренка.. – 2 вид., перероб. і доп. – К.: Вища шк.: Знання, 1997. – Розд.25 с.333 – 348, Розділ 26, Розділ 29 с.417-423.
8. Основи економічної теорії /За ред.С.В.Мочерного.-К.:Видавничий центр «Академія», 1998.
9. Основи економічної теорії /За ред.С.В.Мочерного.– К.:Видавничий центр «Академія», 2001.(с.230-247).
