Мета: навчитись визначати виходячи із завдання найбільш оптимальний метод звалювання дерев бензиновими моторними пилками.

Об’єкт дослідження: лісосіка.

Схеми звалювання залежать від типу трелювальних засобів, способу трелювання, розмірів пасік, кліматичних та грунтових умов, складу та повноти лісонасаджень, наявності підросту, його розмірів та наявності цінних лісогосподарських порід.

При поперечно-стрічковому звалюванні (стрічки розміщені впоперек пасічних волоків) звалювальник переміщується перпендикулярно напрямку волоків. Недоліки: водночас треба експлуатувати кілька волоків, часто змінювати напрямок звалювання дерев в одній стрічці, погані умови збереження підросту, підвищена небезпека.

При поздовжньо-стрічковому способі, звалювальник пересуваючись уздовж волока, звалює дерева верхівкою до напрямку трелювання, починаючи з початку або кінця волока. Широко застосовується при суцільнолісосічних рубках. За І схемою дерева звалюють на стрічці під кутом 45-60⁰ до волока починаючи з її дальнього кінця в один прийом на рейс трактора (взимку при неглибокому снігу, а влітку при добрій несучій спроможності грунтів). За ІІ схемою стрічки розробляються послідовно, починаючи з дальнього кінця лісосіки. Дерева звалюють на стрічці під невеликим кутом до волоку верхівками вбік волока. Пачку трактор набирає не з’їжджаючи з волока. При задовільній несучій спроможності грунту, при глибокому снігу чи нерівному рель’єфі місцевості. За ІІІ схемою стрічки розробляють усі одночасно, починаючи з дальнього кінця пасіки. Звалювальник звалює дерева рухаючись перпендикулярно (зигзагоподібно) до трелювального волока. При трелюванні безчокерно-трелювальними машинами.

Метод вузьких пасік застосовується при трелюванні дерев (стовбурів) за верхівку тракторами на лісосіках з наявністю життєздатного підросту хвойних порід висотою 1 м і більше чи з слабкою несучою здатністю грунту.

Ширина пасіки дорівнює середній висоті деревостану (не більше 30 м). Волоки шириною 5 м прокладають по середині пасік чи по їх межах. Дерева звалюють спочатку на волоці, починаючи з ближчого до навантажувального пункту кінця, верхівками у напрямку трелювання. Після відтрельовування дерев з волока, проводять звалювання і трелювання спочатку на одній половині пасіки, а тоді – на іншій. При слабкій несучій здатності грунтів трелювання проводять стовбурами, а гілки використовують для укріплення волока. Застосування методу вузьких пасік дозволяє зберегти до 70% підросту на лісосіці.

Звалювання дерев на підкладне дерево застосовують при трелюванні дерев за відземки тракторами на лісосіках з наявністю підросту 1 м в кількості 3 тис. штук /га. Ширина пасік – 35-40 м, волока – 5-6 м. Волоки прокладають посередині пасік. Дерева звалюють на волоку, починаючи з дальнього кінця, відземками вперед до напрямку трелювання.Звалювання дерев у напівпасіках проводять стрічками, розміщеними під кутом до трелювального волока, починаючи з дальнього кінця. Звалювальник, вибравши найбільше дерево біля волока звалює (під кутом 45⁰ до волоку) його в якості підкладного, тоді всі інші дерева на стрічці валять на підкладне дерево, від волока до межі пасіки, щоб верхівки дерев лягали на волок. При такому звалюванні відземки припідняті і в процесі формування пачки не ушкоджується дрібний підріст. Застосування цього методу полегшує працю.

Метод біологічного сушіння полягає в тому, що при скороченні в період вегетації подачі соків з грунту (відділенні стовбура дерева від кореневої системи) проходить випаровування вологи із стовбура дерева через листя (хвою). Його використовують при вивезенні деревини до сплавних шляхів у весняно-літній період в насадженнях де присутні м’яколистяні породи. Внаслідок цього щільність деревини знижується і можливий сплав листяних порід з мінімальними втратами від потоплення. Застосовують два методи біологічного сушіння.

Перший метод – на корені шляхом кільцювання, для підготовки модрини до сплаву. Другий метод – у звалених дерев залишається необрубана крона до пожовтіння листя. Його використовують для сплаву берези та інших м’яколистяних порід.

Біологічне сушіння починають після розпускання листя берези і осики (5 травня) і закінчують за 2-3 тижні до пожовтіння листя (до 1 вересня).

При біологічному сушінні всіх дерев на лісосіці, пасіки розробляють в три прийоми. Спочатку звалюють дерева на волоці відземками в бік трелювання, починаючи з дальнього кінця. Волоки розробляють посередині пасіки шириною 10 м. Після трелювання підсушених дерев з волока (15-20 днів) в другий прийом звалюють дерева на одній половині пасіки. Відтрелювавши підсушені дерева з цієї частини пасіки, розробляють другу половину пасіки. Кожна півпасіка розробляється аналогічно звалюванню дерев на підкладне дерево.

При біологічному сушінні лише листяних порід пасіки розробляють також в три прийоми, але в іншому порядку. Спочатку проводять звалювання дерев на волоці і трелювання їх окремо за породами. Волок прокладають посередині пасіки шириною 5-6 м. Листяні породи в пачках залишають для просушування на навантажувальному пункті, а хвойні навантажують на лісовозний транспорт. Тоді послідовно розробляють півпасіки починаючи з дальнього кінця. Кожна півпасіка розробляється стрічками під кутом 45⁰ до волока. Спочатку валять листяні дерева, які будуть підкладними для хвойних.

Завдання №1: Визначити найбільш оптимальну схему звалювання дерев на пасіках бензиновими моторними пилками при суцільнолісосічній рубці з наявністю життєздатного підросту висотою більше 1 м, слабкій несучій здатності грунту та середній висоті дерев 25 м (умовно прийнята площа рубки 1 га).

Завдання №2: Обрати найбільш оптимальну схему звалювання дерев на пасіках бензиновими моторними пилками при необхідності транспортування деревини сплавними шляхами і складом деревостану: 5Б.п.3Ял.з.2Ос.з. (умовно прийнята площа рубки 1 га).

Хід роботи:

1. Вибрати метод освоєння лісосіки виходячи із завдання.

2. Обгрунтувати прийняття методу (навести його переваги в даних умовах).

3. Користуючись масштабом (1:100 або 1:200) зобразити схему звалювання дерев.

4. Описати особливості даної схеми.

5. Зробити висновок.

Лабораторна робота № 8

Тема: Визначення змінної продуктивності гілкозрізувальних машин.