Аналіз сучасного стану муніципального сектора економіки України

Одна з головних проблем дослідження – неможливість провести всебічний економічний аналіз по муніципальному сектору економіки через недостатність статистичної бази й фактологічного матеріалу в економічній літературі (у квітні 2007 р. попередній класифікатор форм власності було скасовано, а новий не введено). Показники даються у збірниках Держкомстату України несистемно й уривчасто. Спроби розрахувати на основі опублікованих даних задовільні похідні показники як організаційно-правового, так і соціально-економічного плану стосовно муніципальної власності натрапляють на значні, часом нездоланні труднощі. Тому дані, що наводяться для характеристики процесів, які відбуваються при становленні муніципальної власності, мають не досить повний і несистемний характер.

Результати формування муніципальної власності в Україні сьогодні відображаються в питомій вазі підприємств муніципальної та муніципально-корпоративної форми власності у загальній кількості підприємств (близько 8%) і вартості основних фондів (табл. 4.1). З таблиці 4.1 видно, що:

– частка держави в майні та майнових правах, включаючи вартість газо­транспортної системи та нафтопроводів, становить приблизно 30 відсотків вартості від основних фондів економіки;

– частка місцевих територіальних громад – близько 25 відсотків. Головним чином це середні та малі підприємства, що мають місцеве значення і належать в основному до муніципального господарства;

– частка приватного капіталу (переважно у формі корпо­ративних прав) найбільша – понад 45 відсотків, і він охоплює фактично усі сфери і галузі економіки.

Таблиця 4.1

Розподіл вартості основних фондів підприємств України за формами власності (на 01. 01. 2007 р.)

Джерело: Складено за даними: ОАО „Інформаційно-аналітичне агентство „Статінформконсалтинг ”

Дані таблиці 4.1 і таблиці В.3 Додатку В показують, що рівень роздержавлення власності в Україні можна порівняти з рівнем розвинутих країн світу, а приватний сектор має контрольний вплив на ситуацію в основних галузях економіки. У Росії (табл. В.6 Додатку В) при скороченні підприємств і організацій державного сектора з 14,3% у 1996 р. до 2,8% у 2009 р. активно формуються муніципальні та приватні (5,4% та 83,3% у 2009 р.). У Республіці Білорусь (табл. В.5 Додаток В) державна форма власності становить 62,2%, приватна – 36,5%, іноземна – 1,3%.

Щодо організаційно-правових форм підприємств, то із майже 860 тис. підприємств України найбільшу частину (38,1 %) становлять товариства з обмеженою відповідальністю. Фактично усі вони приватної форми власності. 29,0% підприємств – це приватні підприємства, що засновані на власності фізичної особи, 5,7 % – це фермерські господарства, 4,0 % – акціонерні товариства, 3,6 % – колективні підприємства та 3,6 % – кооперативи. На частку держави та місцевих територіальних громад припадає близько 3 % підприємств України [58, с. 141].

У муніципальному секторі економіки працювало на 1 січня 2007 р. близько 600 тис. осіб на 16,7 тис. муніципальних підприємств, а в 2006 р. – 562 тис. осіб, що становить приблизно 6,3% зайнятого населення України. Вартість основних фондів, зосереджених у цьому секторі, становить 266 млрд.грн., або майже чверть усіх фондів економіки. При цьому загальний фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування – мінус 821 млн.грн. Привертає увагу стабільна збитковість сектора економіки, що контролюється місцевими територіальними громадами, тоді як якісні показники роботи підприємств державної форми власності не набагато гірші, аніж показники діяльності приватних підприємств [58, с. 198].

За період з 2000 по 2009 рр. загальний фінансовий результат діяльності (до оподаткування) контрольованого місцевими громадами сектора економіки погіршився у 5,3 раза. Характерним є збитковість роботи муніципальних підприємств та проїдання ними своїх активів, відносне зниження їхньої реальної ринкової вартості.

За даними Держкомстату України, на початок 2007 року близько 2% підприємств України належало місцевим територіальним громадам, а їхня частка у вартості основних фондів підпри­ємств України становить 23,3%. Таким чином, середня вартість основних фондів муніципальних підпри­ємств на порядок вища від аналогічного показника середньостатистичного підприємства країни. Проте зазначені фонди у переважній більшості є морально та фізично застарілими, тому порівняно висока фондоозброєність муніципальних підприємств мало впливає на їхню фондовіддачу та ефективність роботи, що призводить до погіршення матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування в Україні.

Підприємства муніципальної форми власності мають найгірші показники фінансово-господарської діяльності. Так, фондовіддача на муніципальних підприємствах у 2 рази нижча, ніж на державних, у 4 рази нижча, ніж на підприємствах колективної форми власності і в 11 разів нижча, ніж на приватних підприємствах. Не дивно, що за такої низької ефективності використання основних виробничих фондів собівартість продукції муніципальних підприємств є найвищою. Однак те, що вона перевищує 100 відсотків, свідчить про збитковість цих підприємств і відсутність коштів для самофінансування [58, с. 203].

За таких умов сьогодні мало є бажаючих вкладати кошти в розвиток муніципальних підприємств. Місцеві ж бюджети не настільки потужні, щоб самостійно у достатніх обсягах фінансувати роботу комунальних підприємств, здійснювати їхню технічну та технологічну модернізацію. Хоча і є певне пожвавлення в їхньому інвестуванні, проте воно явно нижче від потреби.

Муніципальні підприємства, які здійснювали технологічні інновації у 2008 році, складають 2% від загальної кількості підприємств, що здійснювали технологічні інновації, і 0,2% від загальної кількості муніципальних підприємств, тоді як державні підприємства становлять 8,5% і 3% відповідно. Усе це призводить до прискореного фізичного і морального старіння основних фондів муніципальних підприємств та поглиблення їхнього кризового стану, погіршення матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування в Україні.

Стабільність економічного зростання в державі, його незворотний характер залежать від інвестицій. Саме за рахунок інвестицій, зокрема, в основний капітал, будуються нові промислові об’єкти, оновлюються та вводяться у дію нові виробничі потужності, підвищується якість продукції, продуктивність праці тощо. Одним із важливих факторів, що впливає на інвестиційну привабливість об’єктів, є їхня форма власності. Інвестиції в об’єкти приватної форми власності мають стійку тенденцію до зростання (порівнюючи з 2000 р., у 2006 р. зросли на 20%); інвестування воб’єкти державної форми власності зменшилося на 21% за той же період; в об’єкти муніципальної форми власності – залишилося без змін на рівні 6,5% [58, с. 146].

Таблиця 4.2