ВИСНОВКИ
У ході реалізації поставленої мети сформульовано ряд висновків загальнотеоретичного і прикладного характеру.
1. Невизначеність і породжений нею ризик є невід’ємною частиною практично всіх прийнятих рішень в економіці та бізнесі. Ризиком є загроза втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат у результаті здійснення конкретних видів діяльності. Наслідком ризику є те, що прийняті рішення часто виявляються помилковими; вигоди – скромнішими, а витрати – більшими, ніж очікували. Однак, ризик варто розглядати і як рушійну силу підприємництва, можливість досягнення успіху тими, хто здатний ризикнути. В умовах ринкової економіки не можливо управляти підприємством без урахування впливу ризику, а для ефективного управління важливо не тільки знати про його присутність, а і правильно ідентифікувати конкретний ризик.
2. Присутність ризику в підприємницькій діяльності означає, що для її ефективного проведення необхідна наявність попередньо розроблених і реальних планів розвитку фірми з урахуванням ймовірного характеру проходження подій. Для цього проводиться якісний і кількісний аналіз ризиків. Головне завдання якісного аналізу полягає у визначенні чинників ризику, виявленні напрямків діяльності й етапів, на яких може виникнути ризик. Протягом кількісного аналізу ризику дається чисельне визначення розмірів окремих ризиків, а також ризику всього обраного напрямку підприємницької діяльності. Найбільш поширеними методами кількісної оцінки ступеня ризику є: статистичний метод, метод аналізу доцільності витрат, метод експертних оцінок, аналітичний метод, метод використання аналогів, комплексна оцінка ризиків.
3. Важливу роль у системі управління ризиком відіграє правильний вибір заходів попередження і мінімізації ризику, які загалом визначають її ефективність. У результаті ґрунтовного якісного та кількісного аналізу суб’єкт прийняття рішення, спираючись на отримані дані, обирає засоби управління ризиком: уникнення, попередження, прийняття (збереження чи навіть збільшення), зниження ступеня ризику (оптимізація). Методи зниження ступеня ризику можна поділити на зовнішні та внутрішні. Зовнішні способи зниження ступеня ризику (передача ризику) свідчать про те, що менеджер передає відповідальність за економічний ризик (повністю чи частково) комусь іншому, прагне розподілити ризик серед головних суб’єктів, залучених до справи, або, наприклад, передати його страховій компанії. До внутрішніх способів оптимізації (зниження) ступеня ризику відносяться: лімітування; диверсифікація; створення запасів та резервів; здобуття додаткової інформації.
4. Під час проведення економічної діагностики було виявлено, що ТОВ НВЦ «Трубосталь» постійно знаходиться на межі загальної неплатоспроможності, традиційне покриття дебіторською заборгованістю кредиторської заборгованості у підприємства не реалізується, готівкових коштів постійно не вистачає, а їх рівень потрібно підняти в 2-3 рази. Єдиним джерелом оборотної діяльності ТОВ НВЦ «Трубосталь» є поточні залучені кошти, що може стати причиною банкрутства. Підприємство є небезпечно фінансово залежне від зовнішнього фінансування. Але, у 2010 році, враховуючи суттєве зростання власного капіталу за рахунок прибутку, підприємство перейшло на інтенсивний стиль розвитку, тобто відносне зростання рівня чистих доходів супроводжується відносним зниженням рівня витрат.
5. На основі даних проведеної економічної діагностики визначено рівень найбільш критичних для підприємницької діяльності ТОВ НВЦ «Трубосталь» фінансових ризиків - неплатоспроможності, втрати фінансової стійкості та загального банкрутства підприємства. Як показує аналіз показників, у 2006–2007 роках ТОВ НВЦ «Трубосталь» знаходилося в зоні дуже високого ризику банкрутства. Наростаюча прибутковість діяльності підприємства дозволила у 2009–2010 роках наблизити загальний експертний рівень ризику банкрутства до середніх показників рівня 55–40%, що потребує постійного контролю окремими ризиками в діяльності підприємства.
6. ТОВ НВЦ «Трубосталь» загалом є успішною компанією, що отримує прибуток від своєї роботи, а також постійно збільшує обсяг продаж своїх товарів та послуг, тобто є динамічним підприємством, що функціонує на динамічному ринку. Його становище на ринку є відносно стійким, оскільки з боку постачальників та споживачів існує невеликий ризик впливу, вагомий вплив на підприємство здійснює конкуренція на ринку. Але обсяг ринку постійно зростає, тому ця загроза дещо нівелюється. Асортимент підприємства ТОВ НВЦ «Трубосталь» є досить усталеним, оскільки він не мінявся протягом декількох років.
7. Основною проблемою підприємства є недостатній рівень власного капіталу для забезпечення фінансової стійкості вхідних та вихідних грошових потоків при виконання замовлень. Стратегічними напрямками нарощування власного капіталу для ТОВ НВЦ «Трубосталь» можуть бути зростання статутного фонду за рахунок додаткового інвестування капіталу засновниками господарського товариства, залучення інвестицій, тобто реорганізація товариства з обмеженою відповідальністю в акціонерне товариство і випуск акцій на суму 6 млн.грн., випуск облігацій товариства для додаткового залучення довгострокового позикового капіталу можливий на суму не більше 25% від статутного фонду, тому ця операція доцільна тільки після реорганізації товариства з нарощенням статутного фонду.
Для мінімізації підприємницьких ризиків без реорганізації товариства з обмеженою відповідальністю у акціонерне товариство з можливою втратою контрольного пакета на право управління підприємством необхідно виконати реінжиніринг процесів управління позиковими коштами та дебіторською заборгованістю.
8. Стратегічні напрямки реінжинірингу процесів управління позиковими коштами та дебіторською заборгованістю для ТОВ НВЦ «Трубосталь»:
а) перший напрямок – реінжиніринг активної частини балансу;
Дебіторська заборгованість повинна бути реорганізована в вексельну заборгованість з використанням векселів, авальованих банками, що приведе до зниження суми дебіторської заборгованості на 12-14% за рахунок дисконту на банківське авалювання векселів.
б) другий напрямок – реінжиніринг пасивної частини балансу;
Кредиторська заборгованість, переоформлена довгостроковими векселями у вигляді прикриття довгострокового комерційного кредиту з боку генпідрядників будівельних проектів, повинна бути реорганізована у балансі підприємства з поточної заборгованості підприємства у довгострокову та прирівняна до інвестованого капіталу підприємства.
9. Впровадження запропонованих шляхів реінжинірингу активів (дебіторська заборгованість) та пасивів (кредиторська заборгованість) балансу дозволяє:
- знизити ризик втрати власного капіталу за рахунок "касових розривів" з рівня 46,6% до рівня гарантованого середньозваженого запасу в (– 45,56%);
- знизити ризик втрати стійкості по покриттю кредиторської заборгованості дебіторською заборгованістю з рівня 22,6% до рівня 9,63%;
- знизити ризик втрати фінансової незалежності (автономії) з рівня 88,7% до рівня гарантованого середньозваженого запасу в (– 17,2%);
- знизити ризик абсолютної неплатоспроможності з рівня 68,5% до рівня гарантованого середньозваженого запасу в (– 104,73%);
- знизити експертний ризик загального банкрутства з рівня 40,0% до рівня 5,0%;
- знизити середньозважений рівень загального ризику діяльності ТОВ НВЦ «Трубосталь» з рівня 47,96% до рівня гарантованого середньозваженого запасу в (– 23,17%);
- знизити максимальний імовірний рівень загального ризику діяльності ТОВ НВЦ «Трубосталь» з рівня 172,946% до рівня 35,61%;
Рівень "плати" за зниження ризику характеризується:
- зниженням рівня рентабельності власного капітала по чистому прибутку після сплати податків з 231,64% до 23,74% за рахунок зростання обсягу власного капіталу практично в 10 разів;
- втратою контрольного пакета голосів управління товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ НВЦ «Трубосталь» при отриманні в процесі акціонування та нарощування статутного капіталу 21% пакету акцій акціонерного товариства ТОВ НВЦ «Трубосталь»
Додаток И
