5.1. Сутність, функції, характерні ознаки страхування
5.2. Елементи страхової діяльності
5.3. Форми і види страхування
5.4. Джерела доходів та структура витрат страхової компанії
5.5. Страховий ринок і його розвиток в Україні
У процесі становлення ринкових відносин в Україні з’явились нові види комерційної діяльності, які не мали достатнього розвитку в радянські часи. До такої діяльності відноситься і страхування. Страхові організації, не створюючи нового продукту, активно беруть участь в процесі його перерозподілу.
Страхування – це сукупність перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування цільового страхового фонду і його використання для відшкодування збитків, заподіяних при непередбачуваних обставинах, а також для надання матеріальної допомоги громадянам в разі настання певних подій у їх житті.
Страхування є гарантом компенсації збитків, заподіяних майновим інтересам держави, юридичним чи фізичним особам. Воно значною мірою звільняє бюджет від тягаря витрат на відшкодування збитків, що мають місце внаслідок руйнівних природних катаклізмів, техногенних катастроф, епідемій і інших нещасних випадків, захищає підприємців від майнових і комерційних втрат, забезпечує підтримку рівня життя громадян.
Підприємництво і страхування нерозривно пов»язані. Наявність ринкових відносин обумовлює необхідність дій самостійних виробників на свій страх і ризик, що посилює значення страхових послуг. Для підприємництва характерні освоєння нових сучасних високоефективних технологій, випуск удосконаленої і нової продукції, готовність ризикувати на ринку, що може викликати збитки. Тому у підприємців виникає страховий інтерес.
Страхування є ефективним засобом реалізації соціальної політики держави, здійснюючи матеріальний захист громадян шляхом виплати пенсій, грошової, матеріальної допомоги через систему державного соціального страхування.
Страхування нерозривно пов’язане з ризиком. Ризик означає ймовірність настання певних непередбачуваних обставин, які несуть негативні наслідки. Економічний ризик означає невизначену можливість настання непередбачуваних втрат, збитків, недоотримання доходів, прибутку порівняно із запланованим варіантом. З метою зменшення фінансових втрат, пов’язаних з економічним ризиком, створюються системи фінансового захисту. Основним елементом такого фінансового захисту виступає страхування.
Страхування є стабільним джерелом інвестиційних ресурсів держави. Вкладаючи кошти страхових резервів в пріоритетні галузі, держава спроможна вирішувати економічні завдання. Страхування має стратегічне значення у розвитку національної економіки.
Отже, страхування є одночасно засобом залучення грошових ресурсів і способом відшкодування збитків.
Виділяють наступні характерні ознаки страхування:
1) при страхуванні виникають грошово перерозподільчі відносини, які зумовлені можливістю настання непередбачуваних подій, тобто страхових випадків, які можуть нанести матеріальні збитки народному господарству, населенню;
2) при страхуванні здійснюється розподіл нанесених збитків між учасниками страхування, який носить замкнутий характер;
3) відбувається повернення грошових коштів, мобілізованих у страховому фондів.
Сутність страхування проявляється через його функції:
- ризикова;
- попереджувальна;
- акумулятивна;
- контрольна.
Ризикова – це головна функція. Страховий ризик, як вірогідність збитків пов’язаний з основним призначенням страхування – надання страхової допомоги юридичним чи фізичним особам, що постраждали. Саме при ризиковій функції страхування відбувається перерозподіл грошових коштів серед його учасників в зв’язку з наслідками страхових випадків.
Попереджувальна (превентивна) – пов’язана з використанням частини страхового фонду на зменшення наслідків страхового ризику. З цією метою вдаються до правового та фінансового попередження (частина страхових премій із страхового фонду йде на фінансування попереджувальних заходів).
Нагромаджувальна (акумулятивна) функція – страхування стає можливим лише за наявності в страховика капіталу, достатнього для покриття збитків заподіяних страхувальнику. Власних коштів не вистачає, тому страховики створюють систему страхових резервів. Нагромадження та використання таких резервів характерні для страхової діяльності.
Контрольна функція страхування випливає із вказаних вище трьох специфічних функцій і проявляється одночасно з ними в конкретних страхових відносинах в умовах страхування. Суть полягає в цільовому формуванні та використанні коштів страхового фонду. Відповідно до вимог контрольної функції здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових операцій.
В окремих випадках у страхових відносинах може брати участь кілька страховиків. Це зумовлено двома формами страхових відносин: співстрахування і перестрахування. Співстрахування – це розміщення одного ризику частками у кількох страховиків. Зазвичай на кожну страхову суму видається окремий страховий поліс. Перестрахування – це передання договору страхування від одного страховика до іншого. В цих випадках перший страховик, приймаючи ризики страхування, частину відповідальності за ними передає іншому страховикові (перестраховику) на відповідних умовах.
Страхові відносини включають в себе певні елементи системи страхування. До них відносять страховий тариф, страховий внесок, страховий ризик, страховий фонд, страховий випадок і інші. Крім цього виділяють основних учасників страхових відносин – це страховик, страхувальник, застрахований, посередники (страхові агенти і страхові брокери – брокерські фірми).
Страховик – це фінансова установа (юридична особа), яка має дозвіл (ліцензію) на здійснення страхової діяльності і формує страховий фонд.
Страхувальник – це юридична чи фізична особа, яка уклала договір страхування із страховиком, сплатила страхові внески і має право при настанні страхового випадку на отримання страхового відшкодування (страхової суми), обумовленої в страховому полісі.
Застрахований – це особа, якій належитьстрахове відшкодування в разі настання страхового випадку. У договорах особистого страхування – це особа, на користь якої укладений договір страхування і, яка має право отримати компенсацію при настанні страхового випадку чи викупну суму, за дострокового розірвання договору страхування. Застрахований може бути одночасно і страхувальником, якщо він уклав договір на себе і сплатив страховий внесок.
Страхові агенти – фізичні особи, які укладають договори страхування зі страхувальниками від імені страховика. Страховими агентами в деяких випадках можуть бути юридичні особи – це транспортні підприємства, нотаріальні контори, банки тощо, взаємовідносини між ними і страхувальником регулюються відповідними угодами.
Страхові брокери – виконують функції укладання угод, діють від імені страхувальника, добираючи йому найвигідніші умови і надійні страхові компанії. Вони можуть надавати консультаційні послуги і страховикам. За свою роботу страховий брокер отримує винагороду у формі комісійних виплат.
Страховий тариф – ставки страхових внесків з одиниці страхової суми за певний період.
Страховий внесок (премія, платіж) - це сума, що її сплачує страхувальник страховикові за зобов’язання відшкодувати збитки в разі настання страхового випадку.
Страховий ризик – це подія, на випадок якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок – це подія, в разі настання якої страховик зобов’язаний сплатити страхувальнику страхове відшкодування (страхову суму).
Страховий фонд – сукупність фінансових ресурсів призначених для попередження та відшкодування збитків, завданих непередбачуваними обставинами.
Страхова виплата – сума грошових коштів, яка виплачується страховиком страхувальнику відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
У світовій практиці виділяють різні класифікації системи страхування, які визначаються ознаками, що закладені в їх основі.
Найважливіша класифікаційна ознака в страхуванні – це форма проведення страхування. Їх виділяють дві – обов’язкова і добровільна.
Обов’язкова форма (33 види страхування) визначена Законом України «Про страхування» означає, що держава встановлює обов’язковість внесення певним колам страхувальників фіксованих страхових платежів і згода страховиків застрахувати визначену подію - медичне страхування, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, авіаційне страхування цивільної авіації, страхування власників транспортних засобів тощо.
Добровільна форма страхування обирається самим страхувальником – страхування життя, страхування від нещасних випадків, страхування здоров’я на випадок хвороби, страхування вантажів та багажу тощо.
Видами страхової діяльності є:
1 – майнове страхування;
2 – соціальне страхування;
3 – особисте страхування;
4 – страхування відповідальності;
5 – страхування фінансових ризиків.
Майнове страхування включає в себе страхування рухомого і нерухомого майна. Об’єктом виступають майнові інтереси, пов’язані із володінням, користуванням, розпоряджанням майном.
Соціальне страхування (страхування пенсій, пільг) призначене в необхідності матеріального забезпечення громадян, які в силу причин не можуть приймати участь в суспільно-корисній праці і відповідно підтримувати свою життєдіяльність. В системі соціального страхування об’єктом страхування є працездатність та працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати. Страхування працевлаштування здійснюється на випадок безробіття.
Особисте страхування – включає страхування життя, здоров’я, медичне страхування. Об’єктом його є майнові інтереси пов’язані із життям, здоров’ям, працездатністю.
Страхування відповідальності – включає страхування цивільної відповідальності власників автотранспорних засобів, перевізника, підприємств – джерел підвищення небезпеки. Об’єктом його є майнові інтереси пов’язані із обов’язком страхувальника або застрахованого відшкодувати збиток, заподіяний ним третій особі.
Страхування фінансових ризиків (кредитних ризиків) – означає що на страхування приймається ризик непогашення позичальником отриманих кредитів і відсотків по них. Договір страхування передбачає від 50-90% суми непогашеного кредиту.
Головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де виробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує їх витрати, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов’язані з компенсацією збитків за укладеними страховими договорами.
У структурі основних джерел грошових коштів страхових компаній виділяють 2 основні частини – власний та залучений капітал.
Власний капітал страховика аналогічний структурі будь-якого підприємства і включає статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільові надходження та фінансування.
Основними джерелами власного капіталу страховика є внески засновників, відрахування з прибутку від страхової діяльності та доходи від інвестиційної діяльності.
Основними джерелами залучених коштів страховика є страхові резерви, сформовані за рахунок страхових внесків; кредиторська заборгованість по операціях страхування і перестрахування та безпосередньо не пов’язаних із страховою діяльністю.
Доходи страховика можна поділити на три великі групи:
1 – доходи від страхової діяльності (основної);
2 – доходи від інвестиційної і фінансової діяльності;
3 – інші доходи, які не належать ні до страхових ні до інвестиційних доходів, але часом з’являються в страховика в процесі його звичайної господарської діяльності і надзвичайних подій. Це може бути дохід від реалізації основних фондів страховика, його майнових цінностей чи інших активів тощо.
Витрати, так само як і доходи страховика, поділяються на такі групи:
1 – виплата страхових сум та страхових відшкодувань;
2 – витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;
3 – витрати на утримання страхової компанії.
Для характеристики фінансової діяльності страховика використовуються, крім прибутку, абсолютні і відносні показники.До абсолютних показників відносяться:
- показник ділової активності (показує відношення надходжень страхових платежів на певну дату поточного року до валюти балансу на цю ж дату за попередній період);
- кількість освоєних видів страхування (характеризує ступінь освоєння різних галузей і видів страхування);
- кількість укладених договорів страхування (характеризує страховий портфель і ступінь освоєння страхового ринку);
- сумарна страхова сума (розраховується як сукупна сума за всіма договорами страхування або як середня величина а також прийняту страховиком відповідальність по ризиках);
- обсяг страхових премій (відображає розмір поточних грошових коштів страховика і рівень прийнятих зобов’язань);
- сумарні виплати (відображають обсяг виконаних зобов’язань);
- обсяг доходів і витрат тощо (характеризують фінансові результати страховика, які аналізуються в динаміці і по певних факторах).
До відносних показників, що характеризують фінансову діяльність страховика належать:
- рентабельність (розраховується як відношення прибутку від страхування до суми витрат і відрахувань страховика);
- рівень виплат по видах страхування (розраховується зіставленням фактичних витрат до отриманих страхових платежів (премій);
- рівень витрат (оцінюється видношенням витрат страховика до обсягу зібраних страхових платежів).
Фінансова стійкість страхової компанії означає здатність виконувати всі свої зобов’язання всім майном, що знаходиться на балансі компанії. Найважливішим показником фінансової стійкості страховика, її надійності є платоспроможність, тобто здатність виконувати свої зобов’язання в будь-який момент часу.
Фінансова стійкість забезпечується достатнім і сплаченим статутним капіталом, прийнятими зобов’язаннями, прийнятою системою перестрахування.
Найважливішим показником фінансової стійкості страховика, її надійності є платоспроможність.
Платоспроможність страховика – це здатність виконати свої зобов’язання в будь-який момент часу.
Забезпечення платоспроможності страховика в Україні контролюється Законом України «Про страхування», яким визначено:
- наявність страхового фонду і гарантійного фонду страховика;
- створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
- перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Страховий ринок –це:
1) особлива форма грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу є специфічна послуга – страховий захист і де формується попит і пропозиція на неї;
2) інтегрована система страхових і перестрахових організацій (страховиків), що здійснюють страхову діяльність.
Функціонування страхового ринку базується на певних принципах:
- демонополізація страхової справи;
- конкуренція страхових організацій з надання страхових послуг, залучення страхувальників і мобілізація грошових коштів у страхові фонди;
- свобода вибору для страхувальників умов надання страхових послуг, форм і об’єктів страхового захисту;
- надійності і гарантії страхового захисту.
