Концепция устойчивого развития

Слайд

В 1992 г. в Рио-де-Жанейро на уровне глав государств и правительств состоялась конференция ООН по окружающей среде и развитию. Конференция констатировала необходимость перехода мирового сообщества на путь развития, обеспечивающего установленный баланс между решением социально-экономических проблем и сохранением окружающей среды, удовлетворением основных жизненных потребностей нынешнего поколения с сохранением таких возможностей для будущих поколений. Если человечество не сделает этого, то его ждет катастрофа.

Основополагающим принципом при решении экологических проблем был признан принцип устойчивого развития.

 

Условия перехода к устойчивому развитию:

- формирование экологически безопасной модели рыночных отношений и утверждение экологически чувствительных моделей производства и потребления;

- формирование в обществе новой системы ценностных приоритетов, изменение массовых культурных представлений и стереотипов, этических норм; (Переход к устойчивому развитию осуществить нельзя, сохраняя нынешние стереотипы мышления, пренебрегающие возможностями биосферы и порождающие безответственное отношение граждан и юридических лиц к окружающей среде и обеспечению экологической безопасности);

- установление социально-политической структуры общества, обеспечивающей участие всех заинтересованных лиц в выработке природоохранных решений.

 

Сл айд

Инструментами управления являются:

- экологическое законодательство;

- экономические рычаги природопользования

- ведение учета состояния окружающей среды.

 

Сейчас в литературе имеется более 60 определений устойчивого развития (sustainable development). Наиболее распространенным является определение, данное в докладе комиссии Г.Х.Брундтланд.

Устойчивое развитие — это такое развитие, которое удовлетворяет потребности настоящего времени, но не ставит под угрозу способность будущих поколений удовлетворять свои собственные потребности.

 

Имеются и краткие определения устойчивого развития, которые отражают его отдельные важные экономические аспекты:

— развитие, которое не возлагает дополнительные затраты на следующие поколения;

— развитие, которое обеспечивает постоянное воспроизводство производственного потенциала на перспективу;

— развитие, при котором человечеству необходимо жить только на проценты с природного капитала, не затрагивая его самого. (что-то вроде счета в банке, когда любой разумный человек старается сохранить основной капитал и жить только на проценты с него).

Слайд

Принципы концепции устойчивого развит ия:

- приоритеты охраны жизни и здоровья человека, обеспечения благоприятных экологических условий для жизни, труда и отдыха человека;

- научно-обоснованное сочетание экологических и экономических интересов общества, обеспечивающих реальные гарантии прав человека на здоровую и благоприятную для жизни ОПС.

- рациональное использование природных ресурсов с учетом законов природы, потенциальных возможностей ОПС, необходимости воспроизводства природных ресурсов, и недопущения необратимых последствий для ОПС и здоровья человека;

- соблюдение требований природоохранного законодательства, необратимостью наступления ответственности за их нарушение;

- тесная связь с общественными организациями и населением в решении природоохранных задач;

- международное сотрудничеством в охране ОС.

 

Переход к устойчивому развитию предполагает постепенное восстановление естественных экосистем до уровня, гарантирующего стабильность окружающей среды.

Слайд

Стратегическими целями государства в области природопользования и охраны ОС являются:

- Последовательное достижение принятых санитарно-гигиенических норм;

- Рациональное (неистощающее) использование природно-ресурсного потенциала.

- Решение проблем развития хозяйственной деятельности с учетом экологических требований и природно-географических условий территорий.

Типы эколого-экономического развития

Слайд

При болем детальном анализе концепции устойчивого развития используются понятия слабой устойчивости и сильной устойчивости. В таблице представлены основные положения эколого-экономи­ческого развития и соответственно взгляды сторонников слабой и сильной устойчивости и техногенного типа развития.

Показатели	ТЕХНОГЕННЫЙ	УСТОЙЧИВЫЙ
Слабая устойчивость	Сильная устойчивость
Общая суть	Базируется на аксиоме, что неограниченный свободный рынок в сочетании с техническим прогрессом обеспечит бесконечную возможность использования природных ресурсов	Отвергается бесконечность замены природных ресурсов.   Правило постоянного капитала. Некоторое изменение пропорций и масштабов экономики	Жесткое ограничение масштабов роста экономики, населения
Степень экологичности экономики	Природоемкая экономика, неограниченный свободный рынок	Экологосбалансированная экономика. Плата за загрязнение	Максимально экологосбалансированная "зеленая" экономика, жестко регулируемая для минимизации изъятия ресурсов
Стратегия управ­ления	Позиция на эксплуатацию ресурсов, ориентация на рост.   В основном экономические цели, максимизация экономического роста (мак­си­мизация ВВП)	Ресурсоохранная и «управленческая» позиция.   Модифицированный экономический рост (приспособленный для «зеленого» измерения ВВП)	Позиция на максимальное сохранение ресурсов.   Стабилизация или уменьшение размеров экономики и численности населения
Этический фактор	Поддержка традиционных этических мотивов: приоритет прав и интересов живущих человеческих индивидуумов.   Максимизация потребления	Расширение этических мотивов: забота о других поколениях.   Изменение потребительского поведения	Дальнейшее расширение этических мотивов: интересы коллектива выше индивидуальных; первичная ценность экосистем и вторичная ценность компонентных функций и услуг. Жесткое ограничение потребления

Сторонники сильной устойчивости занимают жесткую, часто антиэкономическую позицию по многим вопросам экономического развития: стабилизация или уменьшение масштабов экономики, жесткое ограничение потребления и пр. (близость к концепции экотопии).

Сторонники слабой устойчивости предпочитают модифицированный экономический рост с учетом экологического роста, широкое использование эколого-экономических инструментов (плата за загрязнение и пр.), изменение потребительского поведения и т.д.

При всех различиях этих позиций они противостоят техногенной концепции развития, которая базируется на неограниченном развитии свободного рынка, ориентации на чисто экономический рост, эксплуатацию природных ресурсов, на вере в бесконечные возможности научно-технического прогресса, максимизации потребления и пр.

 

Слайд

Принципы планирования рационального природопользования:

1. Принцип естественно-хозяйственной сбалансированности предполагает сочетание отраслевого и территориального подходов в планировании охраны окружающей среды. Каждый регион имеет свой природно-ресурсный потенциал, и планирование хозяйственного освоения его территории необходимо проводить, учитывая соответствие антропогенной нагрузки природно-ресурсному потенциалу. Этот принцип нарушается во многих регионах вследствие высокой концентрации промышленного производства, особенно таких экологически опасных отраслей, как черная и цветная металлургия, химическая, целлюлозно-бумажная, нефтеперерабатывающая промышленность, которые в сочетании с несовершенными технологиями, отсутствием природоохранных систем обусловили возникновение экологически острых ситуаций.

 

2. Принцип комплексности выражается в планировании внедрения безотходных, ресурсосберегающих технологий. Для Украины этот принцип имеет особое значение, поскольку существующая длительное время практика планировать размещение производства, не учитывая критерии экологической целесообразности, привела к накоплению большого количества отходов, которые часто являются ценными залежами сырья. В отвалах, в сточных водах содержится много полезных компонентов, объемы которых часто можно сопоставить с природными месторождениями. На современном уровне развития НТП наблюдается важная закономерность - чем выше уровень экономического развития страны, тем эффективнее перерабатывается сырье, тем меньше отходов.

3. Программно-целевой принцип подразумевает определение приоритетного направление экологической политики в каждом регионе, определения масштабов и сроков проведения работ по охране природы и воспроизводства природных ресурсов.

 

4. Принцип экономической заинтересованности и ответственности, направленный на определение плановых показателей по использованию и охране природных ресурсов в соответствии с деятельностью производства. Природоохранная деятельность должна быть неотделимой от процесса производства, а проблемы охраны окружающей среды необходимо решать в процессе самого производства. Плата за загрязнение окружающей среды сейчас взимается в соответствии с причиненными убытками, по принципу «загрязнитель платит». Однако, размер такой платы не перекрывает даже минимально необходимых природоохранных нужд.

Слайд.

5. Принцип демократического централизма, который сочетает централизованное руководство и местную инициативу, увеличение ответственности местных органов власти за качество среды обитания. За центральными органами закрепляются функции разработки стандартов и нормативов качества окружающей среды, исследования проблем организации экологического мониторинга.

 

6. Принцип оптимальности, который предусматривает приоритетность экологической составляющей на долгосрочную перспективу при определении экономической эффективности природопользования. В развитии народнохозяйственного комплекса может наступить время, когда антропогенная нагрузка на компоненты среды превысят его природно-ресурсный потенциал. В таких случаях экономический ущерб от загрязнения окружающей среды, а также расходы на компенсацию убытков намного превысят рассчитанный экономический эффект.

 

7. Принцип непрерывности планирования, предусматривающий сочетание текущих и перспективных планов. Любое плановое решение относительно нового строительства производственных объектов или реконструкции существующих необходимо согласовывать с территориальными комплексными схемами охраны природы конкретных регионов.

2. Організація сталого землекористування

Державне планування використання та охорони земель є в Україні об'єктивною необхідністю. Воно зумовлене низкою соціально-економічних чинників і насамперед особливою роллю землі в екологічній системі.

Проблеми, які постають у світі через технологічний та економічний розвиток, створюють реальну загрозу для майбутнього стану земельних ресурсів, тому в їх використанні потрібно ґрунтуватися на концепції сталого розвитку.

Дедалі важче стає розв’язувати конфлікти, які назрівають між економічними, соціальними та екологічними проблемами в просторовому вимірі. Насамперед тому, що існує проблема визначення та аналізу наслідків розвитку землекористування. По-друге, не завжди чітко зрозуміло, які проблеми є пріоритетними. Звідси випливає необхідність глибшого розуміння природи системи організації сталого землекористування.

 

Організація сталого землекористування полягає в розробленні таких моделей системи землекористувань, які б забезпечили економічно ефективне та економічно безпечне використання землі людиною і забезпечення її потреб у майбутньому.

Ці потреби різноманітні, починаючи від продуктів харчування і закінчуючи місцем проживання, від території, де може жити людина, до територій для збереження рослинного і тваринного світу.

 

Важливим завданням землеустрою в контексті стратегії сталого розвитку є просторове визначення видів землекористування, які визначаються при землевпорядному проектуванні, а також розробка і реалізація заходів щодо поліпшення умов використання та охорони земель.

 

Першочергове завдання землевпорядного проектування – визначити який вид діяльності, де і коли має застосовуватися. Наявність багатьох користувачів і користувань є основною причиною необхідності досягти оптимального використання землі.

 

Науково обґрунтована стратегія просторового розвитку є важливою частиною організації сталого землекористування в межах сталого розвитку, що враховує екологічні цілі, водночас зважаючи на соціально-економічні вимоги та потреби суспільства.

 

Багато країн світу мають обґрунтовану державну політику, програми і плани землекористування. Згідно з такою політикою і програмами майбутні землекористування згруповані й розміщені на певних територіях відповідно до типів землекористування.

Типи землекористувань формуються здебільшого в процесі землевпорядного проектування.

Приклади такого проектування землекористування – це проекти перерозподілу, поліпшення або відновлення якості земель. Ці проекти передбачають не тільки остаточне визначення видів землекористування в різних місцевостях, а й планувальні роботи, потрібні для того, щоб поліпшити фізичні властивості або умови доцільного землекористування.

Ці типи проектів характерні для всіх районів, які використовуються людиною. У минулому проекти землеустрою розглядалися переважно як плани поліпшення ведення господарства, де основними аспектами було покращення експлуатації грунтів та водних ресурсів. Пізніше проекти землеустрою почали містити такі елементи, як розширення землекористування, обмін ділянками між фермерами для обєднання розкиданих земельних ділянок і поліпшення форм і розміру полів. Нині, крім поліпшення умов сільського господарства, постають інші важливі проблеми, зокрема охорона ландшафтів і природи.

Прикладом найважливіших проблем в сфері земельних ресурсів як наслідків нераціонального використання природних ресурсів, є опустелення, ерозія грунтів, забруднення вод, грунтів, повітря. Всі ці проблеми є резщультатом поєднання невдалої організації землекористування з неправильним управлінням земельними ресурсами.

Слайд

Стан використання та охорони земельних ресурсів є незадовільним і має тенденцію до погіршення. Зокрема спостерігаються такі руйнівні для земельних ресурсівпроцеси:

- Надзвичайно високий рівень економічно та екологічно необґрунтованого господарського освоєння території (передусім сільськогосподарського);

- Значна землемісткість основних галузей економіки;

- Нерівномірне с-г освоєння території, внаслідок чого розораність земель в окремих районах досягла надмірних розмірів;

- Інтенсивний розвиток деградаційних процесів та наявність значних площ деградованих земель;

- Стихійне формування нових типів землекористування в ринкових умовах (формування земельних часток – паїв), яякі характеризуються дрібноконтурністю, черезсмужжям;

- Наявність територій, що зазнають постійного впливу небезпечних стихійних явищ;

- Недостатність земель природно-заповідного, рекреаційного, оздоровчого та історико-культурного призначення;

- Наявність значних площ земель, використання яких законодавчо обмежується (території радіаційного забруднення, санітарно-захисні та охоронні зони підприємств транспорту, промисловості)

Слайд

- Високий рівень техногенного забруднення навколишнього природного середовища в багатьох регіонах, недостатній розвиток екологічної інфраструктури;

- Відсутність програм комплексного вирішення питань щодо використання та охорони земель;

- Незадовільний стан нормативно-правового та нормативно-технічного забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Слайд

Основні завдання з планування і організації раціонального використання і охорони земель:

- Визначення коротко- і довгострокової перспективи розвитку територій і раціонального використання земель усіх категорій незалежно від форм власності на землю і форм господарювання;

- Аналіз наслідків переведення із одного виду землекористування в інший;

- Підготовка пропозицій для ухвалення рішень щодо надання земель з урахуванням потреб усіх галузей: агропромислового комплексу, лісового господарства, розвитку населених пунктів, промисловості, транспорту, територій природоохоронного, природно заповідного, оздоровчого, історико-культурного призначення;

- Формування державного фонду перерозподілу земель з метою забезпечення земельними ділянками громадян;

- Проведення заходів щодо охорони земель.

 

Організація сталого землекористування має реалізовувати політику сталого розвитку за допомогою інструментів землевпорядного проектування.

Слайд

Проектування сталого землекористування – це інструмент розв’язання питань політики землекористування, використання цієї політики для правильного проектування різних типів землекористування і поліпшення його просторових та фізичних умов з метою оптимального використання і охорони природних ресурсів (упродовж тривалого періода), враховуючи по треби і бажання сучасного і майбутнього поколінь.

2. Система планування і організації раціонального використання та охорони земель

Слайд

Планування використання та охорони земель як функція державного управління землями – це врегульована нормами права діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання використання земельних ресурсів України.

Передпланові документи, які використову­ють для підготовки науково обґрунтованих рішень з організації ра­ціонального використання й охорони земель, перерозподілу земель між галузями економіки України та регіонів, формування сталого землекористування та заходів з охорони земель, розробляють як на всю територію України, так і для областей.

Слайд

Згідно із Земельним кодексом України, використання земель планують з метою:

- вдосконалення розподілу земель відповідно до перспектив розвитку економіки,

- поліпшення організації територій

- визначення інших напрямів раціонального використання земель та їх охорони в цілому по державі, регіонах та інших адміністративних утвореннях.

 

Слайд

Планування раціонального землекористування є складовою загальнодержавної системи планування.

 

ЗК України

Глава 30 Планування використання земель

 

Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та охорони земель

Стаття 178. Регіональні програми використання та охорони земель

Стаття 179. Природно-сільськогосподарське районування земель

Стаття 180. Зонування земель

 

Слайд

Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та охорони земель

1. Загальнодержавні програми використання та охорони земель розробляються з метою забезпечення потреб населення і галузей економіки у землі та її раціонального використання і охорони.

2. Загальнодержавні програми використання та охорони земель розробляються відповідно до програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку України.

3. Загальнодержавні програми використання та охорони земель затверджуються Верховною Радою України.

Загальнодержавні програми використання та охорони земель розробляє Кабінет Міністрів України. До повноважень цього органу виконавчої влади у сфері земельних відносин належить також забезпечення виконання цих програм.

Слайд

Метою загальнодержавної та регіональної програм ви­користання та охорони земель є проведення державної політики, спрямованої на

- збалансоване забезпечення потреб населення і га­лузей економіки у земельних ресурсах,

- раціональне використання та охорону земель, захист їх від виснаження, деградації, забруд­нення,

- збереження ландшафтного і біологічного різноманіття

- та створення екологічно безпечних умов проживання населення і про­вадження господарської діяльності.

Слайд

Правовою основою складання та затвердження державних та регіональних програм використання та охорони земель є

- норми Конституції України, ст.ст. 177-180 ЗКУ,

- ЗУ "Про державні цільові програми",

- ЗУ "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України",

- ст. 6 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища".

 

Слайд

Прикладом програм, що стосуються використання та охорони земель, є:

ЗУ "Про загальнодержавну програму формування екологічної мережі",

ЗУ "Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства",

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затв. Постановою ВРУ від 05.03.1998,

Постанова ВРУ "Про Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води" від 27.02.1997,

ПКМ "Про затвердження Комплексної програми захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року" від 03.07.2006 № 901,

ПКМ "Про Комплексну програму розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь на період до 2010 року" від 16.11.2000 № 1704,

ПКМ "Про затвердження Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиси у Закарпатській області на 2002-2006 роки та прогноз до 2015 року" від 24.10.2001 № 1388,

ПКМ "Про затвердження Комплексної програми ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України" від 15.02.2002 № 160.

 

Разом із тим, власне Загальнодержавної програми використання та охорони земель в Україні досі не прийнято.

 

Держкомземом свого часу було підготовлено проект спеціальної Загальнодержавної програми використання та охорони земель на 2005-2015 pp.401. Програма була схвалена КМУ та подана як законопроект до ВРУ402, проте прийнята так і не була.

В Україні склалася практика, за якою КМУ на виконання ст. 8 ЗУ "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" щорічно розробляє такі програми та подає їх на затвердження ВРУ, а остання не встигає вчасно розглянути та затвердити відповідну програму.

 

Слайд

Проаналізувати основні положення Постанови ВР “Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки»

 

“Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р., містять спеціальні розділи щодо використання та охорони земельних ресурсів.

У цьому документі зазначено, що сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування (порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, розораність земель є найвищою в світі). Визначено основні заходи щодо збалансованого використання і відновлення земельних ресурсів.

Проаналізувати проект спеціальної Загальнодержавної програми використання та охорони земель на 2005-2015 pp.401.

Слайд

Основними стратегічними цілями загальнодержавної програми є:

- забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки у процесі використання земель,

- раціональне розміщення та оптимальне забезпечення земельними ресурсами виробничих сил,

- гармонійне поєднання господарської дія­льності з охороною довкілля,

- захист ґрунтів від ерозії

- створення на цій основі умов зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції для зміцнення продовольчої безпеки країни.

Слайд

Основними завданнями Загальнодержавної програми є ор­ганізація ефективнішого та екологічно безпечного використання та охорони земель в цілому.

 

Програма передбачає:

1) аналіз стану використання та охорони земель;

2) виявлення резервів земельних ресурсів, придатних для вико­ристання за цільовим призначенням у різних галузях економіки;

3) аналіз намірів і потреб використання земель, визначених у за­гальнодержавних програмах економічного, науково-технічного, со­ціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, інших програмах, схемах розвитку галузей економіки;

4) перерозподіл земельного фонду України між галузями еконо­міки, зважаючи на придатність земель для використання за цільо­вим призначенням.

 

Слайд

Програма спрямована на забезпечення:

- зменшення розораності земельного фонду;

- збільшення лісистості території;

- здійснення консервації деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель;

- запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву та мінімізації їх наслідків;

- поетапного відновлення екологічно збалансованого співвідно­шення земельних угідь у зональних системах землекористування;

- резервування земель для природно-заповідного та іншого при­родоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного використання;

- пріоритетності екологічної безпеки та дотримання екологічних вимог охорони земель у процесі землевпорядкування територій;

- обмеження вилучення (викупу) особливо цінних земель, зок­рема сільськогосподарського призначення, для несільськогосподарських потреб;

- здійснення заходів щодо земель, які ще не зазнали деградації чи зазнали її незначною мірою;

- першочергового виділення фінансових ресурсів для здійснення запобіжних заходів на найбільш напружених деградаційних територіях;

- застосування економічних важелів впливу на суб'єкти земле­користування;

- формування складових екомережі України;

- удосконалення системи моніторингу земель;

- удосконалення системи управління використанням та охоро­ною земель.

 

Слайд

Основними програмними напрямами з організації поліпшення використання та охорони земель в Україні визначено:

1. Використання та охорона земель с-го призначення.

2. Використання та охорона земель житлової та громадської забудови.

3. Використання та охорона земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

4. Використання та охорона земель оздоровчого призначення

5. Використання та охорона земель рекреаційного призначення.

6. Використання та охорона земель історико-культурного призначення

7. Використання та охорона земель лісового фонду та лісів на інших категоріях земель.

8. Використання та охорона земель водного фонду.

9. Використання та охорона земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

10. Використання та охорона земель, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

11. Удосконалення системи моніторингу земель.

 

Слайд

1. Використання та охорона земель сільськогосподарського призначення. Програмою передбачається

- зниження рівня сільсько­господарської освоєності території ріллі

- зниження розораності виведенням деградованих, малопродуктивних і техно­генно забруднених земель з інтенсивного сільськогосподарського ви­користання та переведенням їх у природні угіддя через консервацію.

Передбачаються такі види охорони земель сільськогосподарсько­го призначення:

- захист земель від ерозії, заболочення, вторинного засолення, зсувів, переущільнення, забруднення промисловими, радіоактив­ними та хімічними речовинами;

- рекультивація порушених земель;

- поліпшення сільськогосподарських земель;

- створення полезахисних лісосмуг та інших ґрунтозахисних лі­сонасаджень.

Слайд

2. Використання та охорона земель житлової та громадсь­кої забудови.

У процесі провадження містобудівної діяльності Програмою пе­редбачається реалізація таких заходів з охорони земель:

- максимальне збереження площі земельних ділянок з родючим шаром ґрунту і рослинним покривом;

- зняття та складання у визначених місцях родючого шару ґрун­ту з наступним використанням його для поліпшення малопродук­тивних угідь, рекультивації земель та благоустрою населених пунк­тів і промислових зон;

- запобігання порушенню гідрологічного режиму водних об'єктів;

- дотримання екологічних вимог, установлених законодавством України, при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів.

3. Використання та охорона земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Землі під природ­но-заповідними та іншими природоохоронними об'єктами використовуватимуться відповідно до їх цільового призначення.

Створюватимуться нові та упорядковуватимуться існуючі об'єкти природно-заповідного фонду за проектами землеустрою, якими пе­редбачаються:

- оптимізація мережі природно-заповідного фонду;

- розширення площ екомережі;

- резервування в процесі земельної реформи цінних для запові­дання природних територій та об'єктів;

- протияружні заходи;

- протипаводкові заходи;

- берегоукріплення;

- протизсувні роботи;

- рекультивація порушених земель тощо.

4. Використання та охорона земель оздоровчого призначення. Передбачається розвиток курортів, санаторно-курортних закладів, лікувально-оздоровчих зон, використання особливо цін­них, унікальних та загальнопоширених природних лікувальних ресурсів.

5. Використання та охорона земель рекреаційного при­значення. Землі рекреаційного призначення передбачено охороняти, зара­ховуючи їх до складу екомережі, обмежуючи вилучення (викуп) для інших потреб, зменшуючи техногенний вплив та створюючи охо­ронні зони і зони санітарної охорони.

6. Використання та охорона земель історико-культурного призначення. Використання земель історико-культурного призначення за ви­значеними напрямами має забезпечити збереження пам'яток і врахування історичних особливостей прилеглих територій.

Землі історико-культурного призначення охоронятимуться вве­денням їх до складу екомережі, обмеженням вилучення (викупу) для інших потреб і техногенного впливу на них.

Установлюватимуться охоронні зони, зони регулювання забудо­ви, зони ландшафту, що охороняється, зони охорони археологічного культурного шару із забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на дотримання режиму використання цих зе­мель.

7. Використання та охорона земель лісового фонду та лісів на інших категоріях земель. Передбачається формування лісо­меліоративних систем з поліфункціональними властивостями, які об'єднують лінійні та площинні елементи захисних насаджень. У системі захисних лісонасаджень переважатимуть стокорегулювальні лісосмуги вздовж річок, насадження навколо водойм, прияружні та прибалкові насадження, що забезпечить створення на схилових землях каркаса з вираженими меліоративними функціями.

Крім лінійної системи в агроландшафтах створюватимуться су­цільні протиерозійні і водоохоронні лісові насадження на деградованих, малопродуктивних та забруднених радіонуклідами землях, у ярах та балках, кам'янистих місцях і на пісках, уздовж магістраль­них шляхів, річок та навколо водойм.

На період до 2015 р. передбачається здійснення заходів із ство­рення системи полезахисних лісових смуг та захисних лісових наса­джень.

 

Землі лісового фонду передбачається охороняти:

- внесенням їх до складу екомережі;

- запровадженням ландшафтно-екологічних принципів лісоме­ліорації земель;

- обмеженням вилучення (викупу) їх для інших потреб;

- обмеженням і регулюванням техногенного впливу;

- відновленням та розширенням площ лісів на землях інших ка­тегорій.

8. Використання та охорона земель водного фонду. Діяльність у сфері використання земель водного фонду удоско­налюватиметься наданням їх у постійне користування спеціалізо­ваним державним водогосподарським організаціям та в оренду юри­дичним і фізичним особам для:

- догляду за водними об'єктами;

- використання їх як транспортної мережі;

- використання їх як джерел водозабезпечення галузей промис­ловості, комунального господарства, сільського господарства;

- ведення рибного господарства тощо.

 

Землі водного фонду передбачається охороняти:

- збереженням унікальних природних комплексів водно-болотних угідь та внесенням їх до складу екомережі;

- створенням та упорядкуванням водоохоронних зон і прибереж­них захисних смуг;

- підтриманням установленого режиму на територіях водоохо­ронних зон та прибережних захисних смуг;

- зменшенням техногенного навантаження;

- реалізацією заходів щодо захисту земель від негативних геоло­гічних процесів при розміщенні водогосподарських об'єктів;

- очи­щення балок, малих річок та їх долин від продуктів ерозії.

9. Використання та охорона земель промисловості, транс­порту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Ефективність використання земель промисловості підвищувати­меться завдяки:

- розміщенню нових промислових об'єктів на гірших землях;

- зменшенню техногенного навантаження на землі в промисло­вих районах винесенням шкідливих у санітарному відношенні про­мислових підприємств у нові райони;

- обмеженню будівництва промислових об'єктів у великих і се­редніх містах;

- забезпеченню вимог щодо використання земель у санітарно-захисних зонах навколо промислових підприємств.

 

Ефективність використання земель залізничного та автомобіль­ного транспорту підвищуватиметься за такими напрямами:

- створення в смугах відведення захисних лісових насаджень;

- проведення рекультивації прилеглих до залізниць та автомо­більних доріг порушених земель;

- застосування ґрунтозберігаючих технологій при будівництві нових залізничних та автомобільних доріг, проведенні ремонтних робіт з мінімальним прокладанням під'їздів до залізничного полотна;

- оптимізація під'їзних колій на станціях і в товарних парках з метою виведення з балансу залізниць земель, які знаходяться під коліями, що не використовуються;

- приведення до належного стану земельних ділянок на станці­ях і в товарних парках, які перебувають на балансі Укрзалізниці;

- будівництво за умови еколого-економічної доцільності устано­вок і споруд з утилізації відходів на залізничному транспорті з ви­вільненням значних за обсягом площ зайнятих ними земель;

- будівництво і введення в дію історично сформованих радіаль­них та кільцевих магістралей середніх і великих міст;

- розроблення галузевої довгострокової програми підвищення ефективності землекористування на залізничному транспорті.

 

Основні напрями підвищення ефективності використання зе­мель трубопровідного транспорту такі:

- раціональний вибір трас трубопроводів з мінімізацією їх про­ходження через орні землі, лісові угіддя та з урахуванням якісних характеристик цих угідь;

- відведення для будівництва смуг мінімальних розмірів;

- будівництво трубопроводів переважно підземним способом.

 

Програмою також передбачаються заходи щодо охорони земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, зокрема:

- рекультивація порушених земель;

- берегоукріплення;

- протизсувні роботи;

- протияружні заходи;

- створення захисних лісових насаджень;

- створення дрібних природоохоронних об'єктів площею 0,5 - 1 га;

- установлення санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель.

10. Використання та охорона земель, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Необхідність прове­дення захисних заходів у межах Волинської, Житомирської, Київсь­кої, Рівненської, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської облас­тей, які найбільше постраждали внаслідок аварії на Чорнобильсь­кій АЕС, зберігатиметься до 2050 р. Без цього неможливо забезпе­чити отримання сільськогосподарської продукції, яка відповідає са­нітарним нормам.

11. Удосконалення системи моніторингу земель. З метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інфор­мації про стан земельних ресурсів, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефе­ктивних управлінських рішень передбачаються заходи з удоскона­лення державної системи моніторингу земель.

 

слайд

Першочерговими заходами удосконалення державної системи моніторингу земель є:

- використання матеріалів дистанційного зондування Землі;

- оновлення системи (мережі опорних пунктів) моніторингу земель на принципах її раціонального розміщення та репрезентативної щільності;

- створення мережі дослідних земельних ділянок та ділянок з еталонними ґрунтами;

- внесення до системи моніторингу земель опорних пунктів земельних ділянок наукових установ, навчальних закладів та проектних організацій (ґрунтових, агрохімічних, ерозійних, меліоративних, геоботанічних, інженерно-геологічних тощо);

- слайд

- пріоритетне запровадження геоінформаційних технологій та створення відповідних баз даних, у яких використовуються уніфіковані процедури і методи збирання, накопичення, поновлення, зберігання, оброблення, використання і поширення отриманої інформації;

- впровадження систем глобального позиціювання для оператив­ного визначення точного географічного положення ділянок прояву негативних процесів;

- оцінювання заподіяної шкоди земельним ресурсам та потен­ційних ризиків унаслідок надзвичайних екологічних ситуацій при­родного і техногенного характеру;

- спостереження за стабільністю продуктивного функціонування орних земель;

- координація та концентрація кадрових і фінансових ресурсів у процесі вирішення завдань раціонального використання та охорони земель.

 

Слайд

У Програмі визначаються механізми її виконання, зокрема:

 

1. Організаційне забезпечення виконання Програми покладаєть­ся на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ре­сурсів, який одночасно є її держаним замовником і має такі обов'язки:

- здійснює загальне керівництво за виконанням заходів і за­вдань, передбачених Програмою, або за потреби призначає її керів­ника, укладаючи з ним договір (контракт);

- залучає до виконання Програми інші центральні та місцеві ор­гани виконавчої влади, а на конкурсних засадах — підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

 

2. Нормативне забезпечення. Для виконання Програми потрібно розробити нормативно-правові акти і забезпечити їх реалізацію.

Слайд

3. Наукове забезпечення. Для виконання Програми потрібно за­безпечити збалансоване поєднання фундаментальних і прикладних досліджень за такими напрямами:

- еколого-економічне обґрунтування доцільності окремих видів господарської діяльності та визначення пріоритетних напрямів їх подальшого розвитку;

- створення системи оцінювання раціонального використання та охорони земель на принципах взаємодії суб'єктів власності і корис­тування та створення сталого землекористування;

- удосконалення методології та методики оптимізації землеко­ристування в сучасних умовах;

- створення автоматизованої системи збирання, збереження і використання інформації про кількісний та якісний стан земельних з ресурсів і оцінювання земель для оперативного отримання інформації, потреб прогнозування, планування та проектування;

- планування, прогнозування і організація раціонального вико­ристання та охорони земель з дослідженням екологічних і економіч­них чинників;

- обґрунтування та встановлення природоохоронних обмежень щодо використання земель;

- проведення (удосконалення) природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, ґрунтово-ерозійного та інших видів району­вання земель;

- створення сучасних методик обстеження ґрунтів із застосуванням методів дистанційного зондування Землі;

- розроблення еталонів документації із землеустрою в частині використання та охорони земель.

Для виконання Програми потрібно забезпечити підготовку науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, перепідготовку інженерних та керівних фахівців у вищих навчальних закладах і науково-дослідних інститутах.

 

4. Фінансове забезпечення. Програма фінансуватиметься за ра­хунок державного бюджету, а також коштів землевласників і земле­користувачів (за їх згодою) та інших джерел.

За рахунок державного бюджету здійснюється:

- розроблення схеми використання та охорони земель;

- реалізація заходів щодо запобігання деградації ґрунтів;

- рекультивація земель, порушених у період до 1990 р.;

- будівництво та реконструкція протиерозійних гідротехнічних і протизсувних споруд;

- створення нових і реконструкція існуючих захисних лісонаса­джень;

- проведення моніторингу земель;

- проведення геоботанічних обстежень земель сіножатей і пасо­вищ;

- розроблення еталонних (пілотних) проектів щодо окремих ви­дів землеустрою на землях державної власності;

- економічне стимулювання здійснення заходів щодо викорис­тання та охорони земель;

- науково-дослідні роботи в галузі охорони земель;

- інформаційне забезпечення виконання Програми;

- наукове та кадрове забезпечення.

 

За рахунок коштів землевласників і землекористувачів (за їхньою згодою) проводять:

- культуртехнічні роботи;

- протиерозійні агротехнічні заходи;

- залуження деградованих і малопродуктивних орних земель;

- поліпшення стану сіножатей і пасовищ;

- земельно-агротехнічну паспортизацію сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань.

 

5. Державний контроль за виконанням Програми. Метою такого контролю є забезпечення здійснення заходів і завдань в установлені строки, досягнення передбачених показників, використання фінан­сових, матеріально-технічних та інших ресурсів за призначенням.

 

6. Інформаційне забезпечення. Одним із найважливіших чинни­ків успішного виконання Програми є її інформаційне забезпечення, яке неможливе без формування та ефективного використання інфор­маційних ресурсів, сучасних технічних засобів та інформаційних технологій.

Основними напрямами інформаційного забезпечення є:

- створення єдиних засад формування об'єктивної інформації про стан земельних ресурсів і комплексу заходів щодо збереження та охорони ґрунтів;

- оперативне забезпечення прямого доступу до українських і за­рубіжних публікацій, у тому числі з науково-технічних, патентних, правових, екологічних, економічних і соціальних питань з викорис­тання та охорони земель;

- створення інформаційного банку даних з питань проведення єдиної науково-технічної політики, пов'язаної з виконанням Програми;

- висвітлення стану використання та охорони земель у засобах масової інформації.

 

Слайд

Очікувані позитивні результати

Прогнозується, що виконання передбачених Програмою заходів і завдань дасть змогу:

- забезпечити перерозподіл земельного фонду між галузями еко­номіки, виходячи з придатності земель для використання у складі різних за цільовим призначенням категорій земель;

- оптимізувати структуру земельних угідь;

- здійснити консервацію деградованих, малопродуктивних і тех­ногенно забруднених земель;

- збільшити площі земель з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження ландшафтного і біологічного різнома­ніття;

- створити єдину завершену систему лісомеліоративних насаджень у долинах річок і на вододілах;

- створити та упорядкувати водоохоронні зони і прибережні захисні смуги водних об'єктів, у тому числі на ділянках витоку річок;

- забезпечити збереження природних ландшафтів на землях промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

Слайд

- розробити критерії природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, ґрунтово-ерозійного та інших видів районування зе­мель з метою узагальнення даних про земельний фонд і створення інформаційної бази та обґрунтування системи природоохоронних заходів;

- створити цілісну систему нормативно-правових актів та норматив­но-технічної документації у сфері використання та охорони земель;

- удосконалити механізм управління у сфері використання та охорони земель;

- розробити моделі сталого землекористування для окремих ре­гіонів та забезпечити сталий розвиток землекористування в цілому як домінантної ідеології розвитку земної цивілізації.

 

Поетапне виконання Програми здійсненням комплексу органі­заційних, правових, еколого-економічних та інших заходів дасть змогу зупинити процеси деградації ґрунтового покриву, мінімізува­ти насамперед ерозійні процеси, створити стійку систему нарощу­вання біоресурсного потенціалу земель та підвищити економічну ефективність їх використання.

Слайд

Зокрема, прогнозується, що буде забезпечено:

1) в економічній сфері — підвищення ефективності суспільного виробництва завдяки більш раціональному використанню природо-ресурсного потенціалу земель, демографічних, природних, економічних та інших видів ресурсів;

2) в екологічній сфері — раціональне використання та охорона земель, збагачення довкілля природними ландшафтами, забезпе­чення техногенно-екологічної безпеки життєдіяльності людини обґрунтуванням екологічно допустимих рівнів та режимів викорис­тання земель;

3) у соціальній сфері — створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, збереження і створення нових робочих місць, усунення істотних регіональних відмінностей в умовах життєдіяль­ності, забезпечення доступності всіх громадян до ресурсів людського розвитку, охорона та раціональне використання історико-культурної спадщини.

 

Слайд

Стаття 178. Регіональні програми використання та охорони земель

1. Регіональні програми використання та охорони земель розробляються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами.

2. Програми використання та охорони земель міст Києва і Севастополя розробляються Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями та затверджуються відповідними радами.

 

Регіональні програми використання та охорони земель розробляють відповідно до загальнодержавних програм рада міністрів АР Крим та обласні державні адміністрації. Затверджують та беруть участь у їх реалізації ВР АР Крим та обласні ради.

 

У розробленні та реалізації як загальнодержавних, так і регіональних програм використання та охорони земель беруть участь також інші органи державної виконавчої влади. Так, відповідні повноваження в цій сфері мають центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища (Міністерство екології та природних ресурсів); центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Державне агентство земельних ресурсів); Рада міністрів Автономної Республіки Крим; місцеві державні адміністрації.

Слайд

До регіональних програм, розроблених та затв. на виконання коментованої норми, належать, наприклад:

- Програма розвитку земельних відносин і охорони земель в Донецькій області на 2006-2010 роки, затв. рішенням обласної ради від 23.12.2005 № 4/31-739401,

- Програма розвитку земельних відносин у Дніпропетровській області на 2001-2010 роки, затв, рішенням обласної ради від 16.02.2001 № 346-15/ХХІІІ тощо.

 

Самостійним специфічним різновидом регіональних програм використання та охорони земель є програми використання та охорони земель м.Києва і Севастополя.

Програми використання та охорони земель міст Києва і Севастополя розробляються Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями та затверджуються відповідними радами.

 

Особливістю цих програм як форми територіального планування використання та охорони земель є те, що їх зміст зумовлений цільовим призначенням земель, розташованих у межах території зазначених населених пунктів. Оскільки такі землі мають використовуватися переважно під забудову, то це істотно впливає на зміст регіональної програми використання та охорони цих земель.

Програми використання та охорони землеь м.Києва та Севастополя мають узгоджуватися з місцевими правилами забудови, якими встановлюється порядок вирішення питань розміщення, будівництва об’єктів, прийняття їх в експлуатацію, а також порядок здійснення контролю за містобудівною діяльністю.

На відміну від загальнодержавних програм, регіональні містять спеціальний розділ, присвячений підвищенню родючості грунтів. Вони враховують місцеві особливості й специфіку, які впливають на раціональне використання та охорону земель від водяної та вітрової ерозії, дотримання ґрунтозахисних сівозмін, упровадження енергозберігаючих систем землеробства з контурно-меліоративною організацією території та агролісомеліоративних заходів.

У цих програмах закріплено положення щодо формування землекористувань новостворених с-г підприємств, грунтового обстеження с-г угідь, інвентаризації земель, розмежування земель державної і комунальної власності, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Програми визначають також механізм реалізації певних заходів, їх фінансове забезпечення та очікувані результати.

Розроблені й затверджені загальнодержавні і регіональні програми використання та охорони земель є правовою основою для проведення уповноваженими органами відповідних програмних заходів.

 

До передпланових і передпроектних землевпорядних документів належать також схеми землеустрою адміністративно-територіальних утворень. У результаті розроблення схеми землеустрою адміністративних районів установлюється система показників, які забезпечують обґрунтованість і реальність перспективних і поточних планів раціонального використання і охорони земель на території адміністративного утворення.

 

Адміністративно-територіальні утворення як обєкт планування і організації використання та охорони земель

Слайд

Відповідно до ЗУ «Про землеустрій» з метою вдосконалення розподілу земель мають проводитися роботи, повязані із плануванням і організацією раціонального використання земель і їх охороною на рівні адміністративно-територіальних утворень.

До адміністративно-територіальних утворень крім областей належать райони, міста, райони в містах, селища і сіла.

Адміністративний район є обєктом планування в системі землеустрою, оскільки він має певну територію, чітко виражений ступінб відособлоеності, історично сформовані звязки природних, економічних і соціальних умов господарювання, єдність цілей і завдань, реалізованих у межах його території.

Більшість проблем, повязаних з раціональним використанням земель усіх категорій і удосконаленням їх розподілу, адаптацією с-г і не с-г виробництва до сучасних земельних відносин і ринкових умов, визначенням земель, що можут бути зараховані до спеціальних земельних фондів, а також надані громадянам і юридичним особам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, індивідуального житлового і дачного будівництва, розвитку агропромислового комплексу, лісового господарства, міських і сільських поселень, промисловості, транспорту та інших галузей, найбільш повно й обгрунтовано можна вирішити на рівні саме адміністративно-територіального утворення, яким є адміністративний район.

На цьому рівні можна розвязати у комплексі землевпорядні завдання, що забезпечують створення оптимальних організаційно-територіальних умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, упорядкувати землекористування з усуненням недоліків у їх розміщенні і конфігурації, провести консолідацію фондів перерозподілу земель с-г призначення, забезпечити стійкість землекористування, особливо с-г, намітити заходи щодо охорони земель, збереження природних ландшафтів і поліпшення екологічного середовища.

Вирішенню цих питань сприяє те, що в адміністративному районі зосереджені органи виконавчої влади місцевого самоврядування, наділені владними повноваженнями, органіізаційними, фінансовими можливостями, формується комунальна власність і бюджет. На цьому рівнісформовано господарсько-економічний комплекс, що охоплює систему органіізацій і підприємств, виробничу, інженерну і соціальну інфраструктуру, відповідні природні й економічні ресурси.

Згідно ЗКУ до повноважень органів виконавчої влади районного рівня в сфері земельних відносин належить участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних програм з питань використання та охорони землеь.

Територію району складають землі різних категорій: с-г призначення, промисловості і транспорту, лісового господарства, особливо охоронних природних територійта ін.

Організаційно-територіальною основою розвитку будь-якого району є система землеволодіння і землекористування, що відрізняються за формами власності, галузевою приналежністю, методами господарювання.

Постійно надаються, вилучаються землі, розширюється земельний обіг, змінюються розміри і межі землеволодінь і землекористувань.

В екологічному відношенні територія району виступає як єдиний і відособлений простір з неповторним комплексом природних і економічних умов і особливостями ангтропогенних впливів.

З погляду соціальних чинників, адміністративні райони характеризуються демаграфічними тенденціями, структурою населення, системою культурно-побутового обслуговування.

Підприємства і організації адміністратиного району незалежно від їх галузевої приналежності і форм власності мають тісні територіальні звязки, єдині інфраструктури, сервісне і ринкове обслуговування. Відособлене функціонування кожного з них неможливе.

Зважаючи на роль, значення і функціональні особливості адміністративного району в системі адміністративних утворень, пропозиції щодо раціонального використання земель та охорони на районому рівні мають розроблятися, як правило, у порядку складання схем землеустрою адміністративного району.

Розроблена схема землеустрою району дає змогу впорядкувати і організувати раціональне використання земель та їхню охорону, визначити єдину земельну політику на териотрії адмфіністратиного району і спрямувати в потрібне русло територіальний і внутрішньогосподарський землеустрій, реалізувати науково обгрунтовані принципи планування використання земель і управління земельним фондом району.

Проте складання схем землеустрою на рівні адміністративного району в жодному разі не заперечую можливість розроблення схем землеустрою інших адміністративно-територіаяльних утворень, розташованих на території адмінітсративних районів (сіл, селищ, міст).

Загальна структура модель схеми землеустрою такого муніципального утворення аналогічна моделі схеми землеустрою адміністративного району.

Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, ерозійне районування земель

Слайд

У складі земель України значну частку становлять землі с-г призначення. Успішне здійснення земельної реформи в аграрному секторі нерозривно пов’язане зі специфічним напрямом планування використання і охорони земель, а саме із проведенням районування земель.

С-г угіддя використовуються та охороняються відповідно до природно-с-г, еколого-економічного, ерозійного та інших видів районування.

 

Районування (зонування) земель здійснюється за такими критеріями:
природно-сільськогосподарське районування - ступінь тепло- та вологозабезпеченості території, гідротермічний коефіцієнт, сума активних температур вище плюс 10 град. C, склад і характеристика ґрунтів (питома вага еродованих, гідроморфних, засолених, підтоплених ґрунтів тощо) та ступінь дренованості території; еколого-економічне районування - рівень перетворення природного середовища, його стійкість до антропогенного навантаження та ступінь ураженості території негативними геологічними процесами; протиерозійне - інтенсивність ерозійних процесів, їх причини, ступінь та динаміка еродованості ґрунтів, однотипність протиерозійних заходів; інші види - кількісний вміст токсичних забруднюючих речовин
(пестициди, важкі метали, радіонукліди тощо), мікроелементів та ступінь придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур.

Слайд

ЗКУ Стаття 179. Природно-сільськогосподарське районування земель

 

1. Природно-сільськогосподарське районування земель - це поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур.

2. Природно-сільськогосподарське районування земель є основою для оцінки земель і розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель.

3. Використання та охорона сільськогосподарських угідь здійснюються відповідно до природно-сільськогосподарського районування.

4. Порядок здійснення природно-сільськогосподарського районування визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Для оцінювання с-г території важливим показником є рівень родючості грунтів. При цьому на родючість грунтів та їхній продуктивний потенціал впливає комплекс природних і економічних чинників. У свою чергу, сила і характер прояву цих чинників залежить від умов ґрунтоутворення. Способу та інтенсивності використання відповідних земельних угідь, спеціалізації і концентрації с-г виробництва, а також ступені здійснення природоохоронних заходів у процесі виробничої діяльності.

 

Природно-сільськогосподарське районування земель - це поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур

 

Необхідність проведення природно-сільськогосподарського районування земель зумовлюється різним складом грунтів відповідно до природних умов певної території України. Природно-с-г районування земель дає можливість швидко, економічно і водночас досить повно оцінити потенційні можливості земельних ресурсів певної території.

Воно дає уявлення про характер конкретних земель, особливостей їх доцільного використання, продуктивності тощо.

Слайд

Здійснення природно-сільськогосподарського районування земель регламентується

- ст. 26 ЗУ "Про охорону земель",

- ст. 39 ЗУ "Про землеустрій",

- ПКМ від 26.05.2004 № 681 "Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель",

- наказом Держкомзему від 10.11.2004 № 366 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо здійснення природно-сільськогосподарського районування (зонування) земель".

Слайд

Ієрархія поділу земель на підставі природно-сільськогосподарського районування передбачає виділення

природно-сільськогосподарських зон,

природно-сільськогосподарських провінцій,

природно-сільськогосподарських округів,

природно-сільськогосподарських районів,

гірських природно-сільськогосподарських областей.

Слайд

Основна одиниця районування – природно-сільськогосподарська зона.

Об'єднуючими сільськогосподарськими ознаками є зональний тип сільськогосподарського виробництва

Природно-с-г зона – основна одиниця природно-с-г районування, що характеризується визначеним балансом тепла і вологи.

Це відповідає конкретним типам або підтипам ґрунтів, рослинності, співвідношенню між ріллею, кормовими і лісовими угіддями, тій чи іншій структурі агротехнічних і меліоративних заходів.

 

При проведенні природно-сільськогосподарського районування території України було виділено п'ять природно-сільськогосподарських зон та дві горні області.

 

Слайд

В Україні існують зони:

Полісся - П,

Лісостепу - Л.С,

Степу - С.

Зона Степу у північній частині визначається як посушливо-степова зона СП;

у південній частині як сухо-степова - СС.

На рівні зон в Україні виділено дві Гірські області Карпатська і Кримська;

Землі в межах цих областей об'єднуються за збіжними ознаками природних гірських особливостей і напрямком сільськогосподарського використання земель.

 

Слайд

Територія зон складається з Провінцій, к ожна з яких має свої характеристики і показники, які помітно змінюються за географічною довготою з заходу на схід, за ознаками континентальності клімату і кількості опадів, максимальною і мінімальною температурами, тривалістю сезонів року і т. д.

 

Провінції характеризуються специфічними особливостями ґрунтового покриву, пов'язаними з мікрокліматом і річним ходом змін його елементів.

Відповідно до клімату, провінції відрізняються і умовами сільськогосподарського виробництва, зем