Водень як джерело нової енергетики.

Водень є найбільш поширеним елементом у Всесвіті. Вміст хімічних елементів у космосі – 80% водню, 18% гелію та 2% всіх інших елементів. Отже водень - це невичерпне джерело енергії, якого достатньо на будь-якій планеті і в будь-якому куточку Всесвіту. Основні доступні запаси водню на Землі знаходяться у зв’язаному стані – це вода (Н₂О) та структурні молекули надр Землі і живої природи: С_nН_m (рослини), H₂S (сірководень), NH₃ (аміак) тощо. Зворотний процес вивільнення водню – об’єднання (спалювання) молекул С_nН_m з молекулою кисню О₂ у реакції С_nН_m + О₂ → Н₂О + СО₂ + С + Q (кал) – проходить з виділенням теплоти Q, що постійно накопичується на Землі за допомогою хлорофілу у живій природі завдяки енергії Сонця.

Природні залежи енергоресурсів створилися (без участі кисню) шляхом поступового вивільнення водню із молекул С_nН_m тканин рослин (флори) протягом мільйонів років. Сьогодні ці запаси практично не поновлюються, порівняно з темпами їх споживання. У той же час, людство давно відтворило процес природного вивільнення водню. Це виробництво „деревного” вугілля шляхом термічної обробки деревини (молекули С_nН_m) в умовах обмеженого доступу кисню. Аналогічні принципи і відтворені у наших технологіях переробки структурних молекул С_nН_m природних речовин. Всі реакції проходять у закритому об’ємі («реакторі») при відносно низьких (~300°С) температурах і є екологічно чистими.

Рис.1. Один із варіантів пілотної установки [1] розкладення молекул з воднем - отрутохімікатів та органіки (СnНm) - на вугілля-кокс (С) та водень-газ (Н2). „Реактор” закритого типу та іонізуючий ультрафіолет забезпечують відсутність кисню, і виключають появу синтез-газу (Н2+СО + Н2О).

Органіка як джерело водню

Сьогодні всі країни світу вирішують проблему поводження з побутовими відходами. Йдеться про органіку живої природи (молекули С_nН_m), стійки органічні забруднювачі (СОЗ), пластики та поліетилени, інші побутові органічні відходи. Наша установка, адаптована до розкладення органіки (рис.1), повністю вирішує основні проблеми утилізації органіки, виділення чистого водню-газу та вугілля - коксу [1]. Висновок № 1/864 від 25.12.2007 р. лабораторії аналітичної хімії Інституту захисту рослин Української академії аграрних наук офіційно підтверджує позитивний результат випробувань.

Все населення Землі (4 млрд), приймаючи їжу, кожний рік споживають і окислюють (спалюють в організмі) 700 млн тонн органіки, віддаючи оточуючому середовищу 31015 ккал теплоти.. Багато більше органіки витрачається на виробничі потреби. Кожна тонна органіки, при розкладенні нашою установкою, дає 300 кг вугілля-коксу та 15 кубічних метрів водню-газу. Україна витрачає за рік ~50 млрд кубометрів природного газу, що еквівалентно переробці ~3 млрд тонн органіки. Тому навіть глобальна утилізація наявних органічних джерел завідомо задовольняє всі сучасні потреби людства в енергоносіях, хоча весь зелений світ рослин використовує на синтез органіки лише 0.3% сонячного світла. Запаси органіки невичерпні, оскільки будуть відновлюватися поки існує життя на планеті Земля.