Вчення про психологічному стресі

 

Термін «стрес» (від анг.stress — тиск,напряжение) позичений з техніки, де це слово використовується для позначення зовнішньої сили, доданої дофизичес кому об'єкту і викликає його напруженість, тобто тимчасове чи постійна зміна структури об'єкта. У фізіології, психології, медицині цей термін приміняется для позначення велике коло станів чоло століття, що виникають у у відповідь різноманітніекстремальние впливу. Спочатку поняття стресу ввів Р. Сельє в фізіології для позначення неспецифічноїреакции організму («загального адаптаційного синдрому») в відвет будь-яку несприятливий вплив [48,с.18 ]. Позднее стало використовуватися для описи станівинди виду в екстремальних умовах на фізіологічному, біо хімічному, психологічному, поведінковому рівнях.

У сучасному наукову літературу термін «стрес» використовується, по крайнього заходу, у трьох значеннях.Во-первих, поняття стрес може визначатися як будь-які позашние стимули чи події, що викликають у чоло століття напруга чи порушення. У справжнівре мя у тому значенні частіше вживаються терміни «>стрес сміття», «стрес-чинник». По-друге, стрес можеотноситься до суб'єктивної реакції й у значенні відображає внутрішнє психічний станнапряжения й пробудження; цей стан інтерпретується як емоції, оборонні реакції і процесипреодоления (>copingprocesses), які у самомучеловеке. Такі процеси можуть сприяти розвитку і звершенствованию функціональних систем, і навіть визивать психічну напругу. Нарешті, по-третє, стрес то, можливо фізичної реакцією організму на пропоноване вимога чи шкідливий вплив. Саме у цьому сенсі програми та У. доктор Кеннон і Р. Сельєупотребляли цей термін.Функцией цих фізичних (фізіо логічних) реакцій, мабуть, є підтримка поведінкових діянь П.Лазаренка та психічних процесів із подолання цього стану [49, 55].

У зв'язку з відсутністю загальної теорії стресу немає прощепринятого його визначення. Розглядаючи різні їх варіанти, N. М.Rizvi [>цит. по 55, з. 48] зазначив:

«1. Іноді вони це поняття належать до стану тривожства в організмі, що він прагне усунути або зменшити. У цьому сенсі поняття стресу небагатьом відличается від неприємних станів, як-от тривожність чиаверсивних мотивацій, слабкої біль і дисонансу.

2. Стрес також сприймається якпсихологичес киє і поведінкові реакції, відбивають стан внутрішнього занепокоєння або його придушення. Такі захисні від стресу реакції чи індикаторинаблюда лисій у різних функціональних проявах,вклю чаю емоційні, когнітивні і поведінкові.

Стрес окреслюється подія чи умова в фізическом чи соціальному оточенні, що призводить до вживання заходів поизбеганию, агресії, прийняттюрешения про усунення і ослабленні загрозливих умов. Таке поняття "як «>стрессори» подібно поняттю небезпека, загроза, тиск, конфлікт, фрустрація іекстремальная ситуація.

Отже, відсутня точне визначення стресу, а різні спроби дослідників із цього питання «досі фрагментарні і невизначені» [55, р. 51].

Р.Лазарус [34] також зазначав, що різні передставления про сутності стресу, його теорії та моделі багато в чому суперечать одна одній. У цій сфері не существует усталеним термінології. Навітьопределения стресу часто дуже істотно різняться. Щоправда, таке становище характерне й для цілої низки інших кардинальних проблем, як-от адаптація, стомлення, здібності, особистість і ще.

Для прояснення поняття стресу Р.Лазаруссформулировал дві основні становища. По-перше, терминологическую плутанину та страшної суперечності вопределении поняття «стрес» можна буде потрапити усунути, якщо аналізі психологічного стресу враховувати як зовнішні спостережувані стресові стимули і реакції, а й деякі, пов'язані з стресом, псіхологические процеси — наприклад, процес оцінки загрози. По-друге, стресова реакція то, можливо зрозуміла тільки з урахуванням захисних процесів,порождаемих загрозою, — фізіологічні і поведінкові системи реакцій на загрозу пов'язані з м'якою внутрішньою псіхологической структурою особистості, її роллю встремлении суб'єкта упоратися з цим загрозою. Характер стресовій реакціїпричинно пов'язані зпсихологичес дідька лисого структурою особистості, взаємодіє звнеш ній ситуацією у вигляді процесів оцінки й саме захисту. Він зазначає, що «лише пов'язуючи характер стресовій реакції із психічними процесами, що діють у людей із різними психічними структурами, ми можемо сподіватися пояснити походження явища й одержати можливість їх пророкувати [34]

Наслідком неоднозначності трактування поняття «стрес», навантаженість його медико-біологічними і односторонними психологічними уявленнями яви лось те, що деякі автори, особливо вітчизняних робіт, це поняття воліють інше — «>психическая напруженість». Однією з основних такої переваги, на думку М. І. Наєнко [39, з. 11-19], є свобода цього терміна від негативних асоціацій коїться з іншими близькими поняттями і чи його націленість, зв'язку з необхідністю вивчення психологічногофункционирования людини у складних умовах.

Психологічний стрес як особливе психічнесостояние є своєрідним формою відображення суб'єктом складної, екстремальній ситуації, де він знаходить ся. Специфіка психічного відображення обумовлюється процесами діяльності, особливості яких (їхсубъективная значимість, інтенсивність, тривалістьпротекания тощо. буд.) значною мірою визначаєтьсявибранними чи прийнятими її цілями, досягненнякоторихпобуждается змістом мотивів діяльності.

У процесі діяльності мотиви «наповнюються»емоционально, сполучаються з інтенсивними емоційними переживаннями, котрі грають особливу рольвозникновении і протікання станів психічноїнапряженности. Невипадково остання часто ототожнюється земоциональним компонентом діяльності. Звідсисинонимичное вживання таких понять, як «емоційна напряженность», «>аффективное напруга», «>нервно-психическое напруга», «емоційне порушення», «>емоциональний стрес» та інші. Спільним всім цих понять і те, що означають станемоциональ іншої сфери людини, у якій яскраво проявляєтьсясубъективная забарвленість його переживань, і діяльності.

Проте, на думку М. І. Наєнко, ці поняттяфактически не диференційовані між собою, питому вагу емоційного компонента в станахпсихичес дідька лисого напруженості є неоднаковим і, отже,мож але укласти щодо неправомірності відомості останньої до емоційним формам. Ця думка поділяється ідругими дослідниками, які схильні розглядати поняття «психічну напругу» як родове по від носіння до поняття «емоційну напругу» [39].

Простого свідчення про обов'язкова емоцій у генезисі і протікання психічної напруженості недостаточно розуміння їхнє місце у структурісоответствующих станів. Діяльність М. І. Наєнко розкривається їх роль відображенні умов, у яких відбувається діячность, й у здійсненні регуляції цієї бурхливої діяльності.

У психологічної структурі психічної напруженийности особлива роль належить мотиваційним іемоциональним компонентами. Автором втеоретико-експериментальних дослідженнях обгрунтованацелесообразность поділу поняття психічна напруженість на два виду —операциональную і емоційну. Первий вид визначається процесуальним мотивом діячности, який збігаються з її метою, абонаходится в близьких із нею відносинах. Він характеризується тісній зв'язком об'єктивного і суб'єктивного утримуючиния діяльності. Другий вид (емоційна напруженийность) обумовлюється домінуючим мотивомсамоутверждения у діяльності, який різко розминається з її метою та супроводжується емоційнимпереживанием, оцінним ставленням до діяльності.

Аналіз робіт низки дослідників, вивчали стан психічної напруженості, дозволяє визначити її як неспецифічну реакцію активації організму, що особистості у відповідь вплив складної (екстремальній) ситуації, що залежить тільки від характеру екстремальних чинників, а й від рівня адекватності і сприйнятливості до них організму конкретної людини, і навіть відиндиви дуальних особливостей особистісного відображення ситуації та регуляції поведінки у ній [20, 23-24, 40-41].

Потрібна звернути на той факт, що чітко го смислового й феноменологічного розмежування понятий «психологічний стрес» і «психічнанапряженность» дослідники не наводять. Понад те, подавляющее більшість їх ці поняття вживають як синоніми, що характеризують особливості психічних станів за скрутних умов діяльності.

Нерідко чиняться спроби «вагути» значення цих термінів за влучним висловом рівня виразності цих станів: стрес прийняторассматривать як крайню ступінь психічної напружености, що у своє чергу використовується дляобозначения станів, надають сильне і негативний вплив на діяльність у на відміну від станунапряжения, яке характеризує підвищену мовою та адекватне умовам функціонування організму, що особистості.

Не виключено, що характер співвідношення категорий «>мотив—цель» діяльності буде істотно відбиватися й у особливостях розвитку та прояви псіхологического стресу у цій зв'язку цього поняття є, можливо, місткіший, ніж поняттяемоционального стресу.

Проте до нашого часу обидва цих поняттяис користуються, зазвичай, як синонімів, і вони немає досить чіткого і більшеоднозначного визначення.

Різні дослідники терміном «емоційний стрес» позначають різні стану організму, щоличности: від станів, розташованих у межахфизиологических і психологічних кордонівпсихоемоционального напруги, до станів за межею патології, псіхической дезадаптації країн і як наслідок тривалого чи повторного емоційної напруги.

Виділення категорії «емоційний стрес» і противопоставление їх у певною мірою тому поняттю «стрес», яке, концепцією Р. Сельє, окреслюється загальний адаптаційний синдром, було, безумовно, прогресивним явищем. Запровадження цього поняття визначило тойобъективний критерій, що дозволяє узагальнювати величезне розмаїтість зовнішніх впливів, орієнтованих людини або тварину з одного позиції, саме зпозиции їх психологічної сутності

для даного індивіда. Тим самим було виділяється первинний пускової (причинний) чинник, визначальний наступні розвитокемоциональних реакцій. Це психічний стан, виникає в даного індивіда у відповідь вплив. Тому поруч із терміном «емоційний стрес»ис має і термін «психологічний стрес».

Р. М.Кассиль [>цит. по 30,с.18 ], М. М.Русалова [47], Л. А.Китаев-Смик [31] та інших дослідники підемоциональним стресом розуміють широке коло зрадіний психічних та проявів,сопровождающихся виражениминеспецифическимиизменениями біохімічних, електрофізіологічних покизателей та інші реакціями.

Ю. Л. Олександрівський [2] з емоційнимстрес сом пов'язує напруга бар'єра психічної адаптації, а патологічні наслідки емоційного стресу— з його проривом. До. І.Погодаев [>цит. по 44, С.28], навчайтивая провідної ролі центральної нервової системи у формуванні загального адаптаційного синдрому,определяет стрес як стан напруги чиперенапряжения процесівметаболической адаптації мозку, які ведуть захисту чи пошкодження організму різних рівнях осередку у виглядіединихнейрогуморальних і внутрішньоклітинних механізмів регуляції. Такий їхній підхід фіксує увагу тільки на енергетичних процесів у самої мозковій тканині. При аналізі поняття «емоційний стрес» цілком природно постає запитання про його співвідношенні з визначенням «>емоции». Хоча у основі емоційного стресу лежитьемоциональное напруга, ототожнення зазначених понять неправомірне. Раніше вжеотмеча лось, що Р.Лазарус [34] характеризуєпсихологичес київ стрес як обумовлене «загрозою» емоційне переживання, що надає впливом геть здатність людини досить ефективно здійснювати свою деятельность. У цьому контексті між емоцією (>отрицательной зі своєї модальності) і емоційнимстрес сом немає істотної різниці, позаяк у ролі визначального фактору розглядається впливемоционального напруги на діяльність індивіда. У психології це становить традиційну і докладно вивчену проблему про який вплив емоцій намотивационно-поведенческие реакції.

Як вважає генеральний У. Л. Вальдмана з співавт. [16], у явленні емоційного стресу слід розрізняти:

>а)комплекс безпосередніх психологічнихреакций, що у загальної формі можна з'ясувати, як процесс сприйняття й переробки особистісно значимої для даного індивіда інформації, котра міститься в сигналі (вплив, ситуації) і суб'єктивно яку вважаютьемоционально-негативная (сигнал «загрози», перебуваючиние дискомфорту, усвідомлення конфлікту, й т. буд.);

>б)процесс психологічної адаптаціюемоционально-негативному суб'єктивного стану;

>в)состояние психічної дезадаптації, обумовлений іншої емоційними для даної особистості сигналами, внаслідок порушення функціональних можливостей системи психічної дезадаптації, що веде донарушению регуляції поведінкової активності суб'єкта.

Кожна з цих трьох станів (вони принципово зближуються зі спільними фазами розвитку стресу, алеоцениваются з психічних, а чи не соматичним про явищам) супроводжується, на думку авторів,широ кім комплексом фізіологічних зрушень на організмі.Вегетативние,симптоматико-адреналовие іендокринние кореляти виявляються за будь-якої емоції чи емоційній наснаженості (як позитивному, негативном) в періоді психологічної адаптаціюстресс-воздействию й у фазі психічної дезадаптації. Тож за перерахованому комплексу реакційдифференцировать емоцію від емоційного (>психологичес кого) стресу, а останній від фізіологічного стресу доки можна.

Діяльність Калнишевського як студента основну увагу приваблює проблема впливу домінуючогоемоционального (психічного) стану на процес його функціональної активності, на результативністьрабо ти. Стан емоційної (психічної) напруженийности таки визначається по виникненню неуспішності цієї бурхливої діяльності, появі помилок, відмов відповідати тощо. буд. У період розвитку безпосередньої психологічної ре акції на екстремального впливу виникає найбільше аварійних ситуацій. У першому етапі стресовій реакції гостро розвивається емоційневозбуждение ж виконує функціюдезорганизатора поведінки, особливо у тому випадку, якщо зміст емоції суперечитьцелям і завдань діяльності. Порушується складний процесс аналізу та плану формування діяльності, ви бору найоптимальнішою її стратегії.

З терміном «стрес» пов'язані Шекспір і інші поняття, такі як тривога, напруга й т. п. За твердженням Ч. Д.Спилбергера [54], стан тривоги виникає, коли індивід сприймає певний подразник чи ситуацію як несли у собі актуально чипотенциаль але елементи небезпеки, загрози, шкоди. Тривога може варіювати за інтенсивністю і змінюватися увремени як функція рівня стресу, якому піддається індивід. З цим становищем узгоджується й розуміння автором стресу як сукупності зовнішніх впливів (>стресс-факторов), що особистістю як надмірні вимоги, і створюють загрозу її самоповазі, самооцінці, що викликає відповіднуемоциональную реакцію (стан тривоги) різноїинтенсивности. Прихильність до що така емоційноїреактивности характеризується як особистісна тривожність.

При описі тривоги як процесу важливим є як чітке розділяти поняттястресса і стан тривоги, а й акцентування увагу понятті загрози як психологічної реальності. Свого часуЧ.Д.Спилбергер [54] запропонувависпользовать терміни «стрес» і «загроза» для позначення раз особистих аспектів тимчасової послідовності подій, які з стані тривоги. На думку автора, поняття «стрес» має використовуватися длясоотнесения зусловиями-стимулами, породжуютьстрессовую реакцію, з чинниками, що викликають емоційні реакції, ні змоторно-поведенческими і фізиологическими змінами. Стрес не здатна розуміти ся як проміжна змінна й у збірному сенсі для відображення всієї сфери дослідження.

Термін «стрес» Ч. Д.Спилбергером пропонуєтьсяис користувати для позначення ступеня поширення чи величини об'єктивної небезпеки, пов'язану зі властивості ми подразника у цій ситуації. Інакше висловлюючись, тер хв «стрес» повинен використовуватися лише заради позначення умов довкілля, якіхарактеризуются певною часткою фізичної чи псіхологической небезпеки. Автор визнає, що такеопределение стресу, очевидно, більш обмежено, але водночас точніше, ніж те, яке у на що стоїть час.

На противагу поняттю «стрес»,отражающе му об'єктивні властивості стимулів, характеризуючих ситуацію, термін «загроза» на думку автора повиненис користуватися для описи суб'єктивної (>феноменологической) оцінки індивідом ситуації укладающей у собі фізичну чи психологічну небезпеку обману нього. Безсумнівно, оцінка ситуації у роліопас іншої чи загрозливою залежатиме від індивідуальних відмінностей у здібностях, уміннях, властивості особистості, і навіть від специфіки особистого досвіду індивіда в переживаниях недопущення схожих ситуацій.

Ч. Д.Спилбергер вважає, термін «стантревоги» повинен використовуватися відбиттяемоционального стану або певної сукупності реакцій, які в індивіда, сприймає ситуацію як особистісно загрозливу, небезпечну, безвідносно до того що, присутній або відсутня у ційситуации об'єктивна небезпека.

Аналіз літературних даних свідчить у тому, що правове поняття «стрес» із часу появипре терпіло значних змін, пов'язані і з расширением сфери його застосування, так, переважно, і з фундаментальним вивченням різних аспектів цієї проблеми — причинності, регуляції,детерминации, прояви, подолання стресу. Поняття «стрес» застосовується який завжди обгрунтоване, іноді їмподменяются інші близькі (але завжди) за змістомтермини, — наприклад, частенько будь-яке емоційне напряжение називають стресом. Неоднозначністьпонимания стресу призводить до розбіжностям поглядів насущность тих чи інших психічних явищ,несовпадению трактувань досліджуваних феноменів,противоречивости даних, відсутності суворих критеріїв за її інтерпретації, використанню неадекватних методичних прийомів дослідження та т. буд.

Логіка вивчення існують, та розширення сфери про явища стресових станів зумовлюютьнеобходимость її подальшого розвитку понятійного апарату у цій галузі, диференціації й чіткою ієрархії основних понять. Про це свідчать те що, що у настоющее час поруч із поняттям «психологічний стрес», який, як зазначалося, деякимирассматривается як синоніма «емоційного стресу», дедалі більше використовуєтьсядифференцировка цього виду стресу в поняттях «професійний», «інформаційний», «>операциональний», «посттравматичний» тощо. буд. [31, з. 402]