Провідний вид діяльності - інтимно-особистісне спілкування.

ТЕМА 3. Специфіка психологічного консультування особистості підліткового та юнацького віку.

1. Соціальна ситуація розвитку особистості в підлітковому віці. Психологічні зміни, що визначають специфіку психічного розвитку особистості в пубертатний період за М.Кле.

2. Проблеми самооцінки у підлітків. Труднощі в комунікативній сфері. Форми девіантної і делінквентної поведінки підлітків. Проблеми взаємин з батьками.

3. Психологічна підтримка підлітків: специфіка труднощів\конфліктів підлітків з батьками, з однолітками, педагогами. Організація групових занять розвивальної спрямованості з підлітками; індивідуальне консультування підлітків; консультування батьків, педагогів.

4. Специфіка важких життєвих ситуацій в юнацькому віці. Аналіз конфліктів у стосунках з батьками, друзями, інтимно-особистісними партнерами та ін. Аналіз переживання почуття самотності, непотрібності; аналіз уявної неможливості розібратися в собі; зіткнення з вимогами реального життя - криза «зустрічі з дорослістю» - завищені амбіції, егоїзм, недооцінка зовнішніх труднощів, необґрунтований оптимізм або негативізм та ін.

5. Психологічне консультування старшокласників та студентів у важких життєвих ситуаціях. Особливості побудови довірливих стосунків з підлітками та юнаками на консультації.

 

Соціальна ситуація розвитку особистості в підлітковому віці. Психологічні зміни, що визначають специфіку психічного розвитку особистості в пубертатний період за М.Кле.

Характеристика соціальної ситуації розвитку підліткового віку.

Психологічні зміни, що визначають специфіку психічного розвитку особистості в пубертатний період за М.Кле.

Характеристика соціальної ситуації розвитку підліткового віку.

Хронологічні межі підліткового віку — від 11-12 р. до 14-15 р. Основний зміст і специфіка цього віку полягає в переході від дитинства до дорослості всіх аспектів розвитку — фізичного, розумового, морального, соціального. У фізичному розвитку спостерігаються швидкі і бурхливі зміни. Перебудовується весь організм, що зумовлено, насамперед, статевим дозріванням.

Соціальна ситуація розвитку особистості підлітка відзначається суперечливістю і нерівномірністю переходу від дитинства до дорослості. Головний фактор розвитку особистості підлітка — зростання соціальної активності. Підліток починає шукати інші сфери діяльності, крім навчання: гурткові заняття, спортивні секції, дружні компанії. Соціальна активність підлітків спрямована, насамперед, на прийняття та засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, характерних для світу дорослих та стосунків між ними. Численні якісні та кількісні зміни в організмі та у психіці підлітка кардинально перетворюють його попередні інтереси та відносини з оточуючими.

Соціальна ситуація розвитку в підлітковий період маєпринципові відмінності від ситуацій розвитку в дитинстві. Тепер уже інакше розставляються акценти між сім'єю, однолітками і школою. Головне місце серед мотивів позитивного ставлення дошколи займає мотив спілкування з однолітками. Ці взаємини стають основою внутрішнього інтересу підлітка. Інші мотиви розташовуються так: якість викладання предмету, прихильність до своєї школи. Відбувається подальша соціалізація „Я" особистості:усвідомлення своїх прав і обов'язків, прагнення завоювати статуст дорослого. Підліток залучається до життя дорослих, вступає врізні громадські організації.

Провідний вид діяльності - інтимно-особистісне спілкування.

Основні новоутворення: почуття дорослості, потреба в самореалізації та суспільному визнанні, прагнення до самоствердження, самосвідомість набуває морального характеру, вміння підпорядковуватись нормам колективного життя.

Основні протиріччя: прагнення бути дорослим і, разом зтим, відсутність соціального досвіду; відмінності між фізичною і соціальною зрілістю підлітка.