Аналіз - це метод наукового дослідження (пізнання) та оцінки явищ і процесів, в основі якого лежить розкладання досліджуваного об'єкту на окремі складники, елементи, внутрішньо властиві цьому об'єкту і їх вивчення.
Фінансовий аналіз надає необхідну для прийняття управлінських рішень інформацію щодо поточного і перспективного фінансового стану підприємства. Зміст фінансового аналізу полягає в оцінці фінансових результатів і фінансового стану господарюючого суб'єкта та виявленні потенційних можливостей підвищення ефективності використання капіталу і темпів стійкого розвитку підприємства.
Принципова характеристика компонентів фінансового аналізу приведена в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Принципова характеристика компонентів фінансового аналізу
| Структурні елементи | Характеристика |
| Мета | Визначення реального фінансово-економічного стану господарюючого суб'єкта та можливих варіантів його зміни в майбутньому |
| Предмет | Сукупність аналізованих фінансових відносин, фінансових ресурсів та їх потоків, причинно-наслідкових зв'язків і методів їх дослідження |
| Завдання | Загальна оцінка фінансового стану підприємства Аналіз ринкової стійкості Аналіз фінансової стійкості Аналіз платоспроможності та ліквідності Аналіз грошових потоків Аналіз ефективності використання капіталу Оцінка кредитоспроможності Аналіз ділової активності Прогнозування фінансових показників Аналіз фінансового стану неплатоспроможних підприємств та пошук шляхів запобігання банкрутства |
| Об'єкти | Суб'єкти господарювання (підприємство, фірма, організація) Конкретні показники фінансового стану |
| Джерела інформації | Дані фінансового, управлінського обліку та фінансової звітності Нормативно-довідкова інформація |
| Користувачі (суб'єкти) | Власники, менеджери, інвестори, постачальники, клієнти, державні органи, персонал господарюючого суб'єкта |
| Принципи | Цілеспрямованість, системність, єдність інформаційної бази, комплексність, істотність, єдність і узгодженість схем аналітичних процедур, порівнянність результатів |
| Інструментарій | Прийоми, форми і методи фінансового аналізу Компоненти і категорії аналітичних процедур: порівняння, прогноз, розрахунки, опитування, інспекції, спостереження |
| Вихідна інформація | Форми фінансово-економічних розрахунків, аналітичних таблиць, схем, діаграм, графіків, моделей Комплексні та тематичні аналітичні звіти та висновки |
Результати дослідження існуючих підходів до фінансового аналізу свідчать про наявність різних форм його проведення за такими ознаками: ролі в управлінні і організаційним формам проведення, змісту і обсягу дослідження, характеру об'єкту аналізу, періодичності проведення дослідження (рис. 2.2).
| ФІнансовИй аналІз |
| Залежно від організаційних форм проведення: 1. Внутрішній. 2. Зовнішній. |
| Залежно від обсягу дослідження: 1. Повний. 2. Тематичний. |
| Залежно від об'єкта аналізу: 1. Підприємство в цілому. 2. Структурна одиниця або підрозділ (центр відповідальності). 3. Окрема фінансова операція. |
| Залежно від періоду проведення дослідження: 1. Ретроспективний. 2. Поточний (оперативний). 3. Перспективний. |
Рис. 2.2. Класифікація форм проведення фінансового аналізу
Характеристика форм проведення фінансового аналізу наведена в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Характеристика форм проведення фінансового аналізу
| Форма проведення | Характеристика |
| Зовнішній | Проводиться зацікавленими контрагентами, власниками або державними органами, які не мають доступу до внутрішньої інформаційної базі підприємства Ґрунтується на даних бухгалтерської звітності |
| Внутрішній | Проводиться внутрішніми службами (відділами) підприємства Передбачає використання різноманітної інформації, що циркулює всередині підприємства |
| Повний | Проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі |
| Тематичний | Обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства |
| Аналіз фінансової діяльності господарюючих суб'єктів у цілому | Об'єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства (об'єднання) в цілому без виділення окремих його структурних одиниць і підрозділів |
| Аналіз фінансової діяльності центрів фінансової відповідальності | Передбачає аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів Базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства |
| Аналіз окремих фінансових операцій | Предметом аналізу можуть бути окремі операції, пов'язані з короткостроковими або довгостроковими фінансовими вкладеннями, фінансуванням окремих реальних проектів |
| Попередній фінансовий аналіз | Пов'язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому або здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності отримання крупного банківського кредиту) |
| Поточний (або оперативний) фінансовий аналіз | Проводиться в процесі реалізації окремих фінансових планів або здійснення окремих фінансових операцій з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності |
| Перспективний фінансовий аналіз | Обґрунтування на основі вивчення сформованих тенденцій зміни фінансового стану значень ключових показників, що визначають його фінансову стійкість у майбутньому, з позиції їх відповідності цілям розвитку підприємства в умовах мінливого зовнішнього і внутрішнього середовища і під впливом прийнятих рішень |
Суб'єктами аналізу виступають користувачі інформації, як безпосередньо, так і опосередковано зацікавлені в діяльності компанії. Користувачів інформації фінансового аналізу можна розділити на три групи: внутрішні, зацікавлені, сторонні. Для сторонніх користувачів інформації фінансового аналізу це:
потенційні інвестори - прийняття рішення щодо вкладення коштів в підприємство;
кредитори - оцінка кредитоспроможності з метою набуття впевненості в поверненні підприємством боргів;
постачальники - оцінка платоспроможності своїх клієнтів з метою забезпечення своєчасного отримання платежів;
покупці продукції - оцінка стійкої конкурентоспроможності компанії, що визначає її положення на ринку;
аудитори - оцінка фінансового стану підприємства;
представники державних органів управління - оцінка дотримання державних інтересів;
податкова інспекція - перевірка податкових декларацій і достовірності вказаних в них сум з метою забезпечення виконання плану надходжень до бюджету.
Внутрішніми користувачами є менеджери, працівники бухгалтерії, фінансово-економічного відділу, співробітники підприємства. Представникам цієї групи інформація фінансового аналізу необхідна з метою ухвалення управлінських рішень.
Зацікавленими користувачами є власники, акціонери, засновники, для яких мета проведення фінансового аналізу полягає в оцінці ефективності діяльності та фінансової стійкості компанії, визначенні розміру дивідендів і доходу на капітал, та обгрунтуванні стратегії її розвитку.
Можна виділити п'ять основних прийомів проведення фінансового аналізу (рис. 2.3): горизонтальний, вертикальний, коефіцієнтний, порівняльний, факторний.
Горизонтальний аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників в часі. В процесі здійснення цього аналізу розраховуються темпи зростання (приросту) окремих показників і визначаються загальні тенденції їх зміни (тренд).
| СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ |
| Горизонтальний (трендовий) фінансовий аналіз |
| Вертикальний (структурний) фінансовий аналіз |
| Порівняльний фінансовий аналіз |
| Метод фінансових коефіцієнтів |
| Факторний аналіз |
| Порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками попереднього періоду |
| Порівняння фінансових показників за ряд попередніх періодів |
| Порівняння показників звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року |
| Структурний аналіз активів |
| Структурний аналіз капіталу |
| Структурний аналіз грошових потоків |
| Порівняння з середньогалузевими фінансовими показниками |
| Порівняння з фінансовими показниками конкурентів |
| Порівняння фінансових показників внутрішніх структурних одиниць підприємства |
| Порівняння звітних і планових фінансових показників |
| Аналіз ліквідності |
| Аналіз поточної діяльності |
| Аналіз фінансової стійкості |
| Аналіз рентабельності |
| Аналіз стану та діяльності на ринку капіталів |
| Диференцію-вання |
| Метод ланцюгових підстановок |
| Метод арифметичних різниць |
| Інтегральний метод |
Рис. 2.3. Системи фінансового аналізу, що базуються на різних прийомах його проведення
Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат в цілому. В процесі здійснення цього аналізу розраховується частка окремих структурних складових фінансових показників.
Порівняльний (просторовий) аналіз базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних фінансових показників між собою. В процесі здійснення цього аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників.
Аналіз фінансових показників (коефіцієнтів) базується на розрахунку співвідношень абсолютних показників, які характеризують різні аспекти діяльності підприємства. Фінансові коефіцієнти є відносними характеристиками, які дозволяють зіставляти результати діяльності різних підприємств незалежно від кількісних параметрів абсолютних показників в часовому розрізі. У фінансовому аналізі найбільшого поширення набули наступні аспекти такого аналізу: поточної діяльності, ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності, положення на ринку капіталів.
Факторний аналіз взаємозв'язку фінансових показників передбачає оцінку впливу окремих чинників на результативний показник за допомогою детермінованих або стохастичних прийомів дослідження. Аналіз здійснюється в наступній послідовності: на першому етапі виділяють чинники, що визначають рівень аналізованого показника, на другому - встановлюють функціональну залежність між показником і виділеними чинниками, на третьому - вимірюють вплив зміни кожного чинника на зміну аналізованого показника. Для дослідження і аналізу впливу чинників використовуються наступні методи: диференціювання, арифметичних різниць, індексний, ланцюгових підстановок, інтегральний.
До початку лекції
2.3. Фінансове планування як інструмент реалізації фінансової стратегії підприємства
Вибір фінансової стратегії підприємства повинен бути підкріплений стратегічним фінансовим планом і програмою реалізації поставленої цілі. Реалізація фінансової стратегії являє собою процес, у якому управління перетворюється в дії на основі розроблених програм (планів), процедур і правил. Це дасть можливість підприємству адекватно реагувати на відхилення від заданого (цільового) вектора розвитку і переглядати стратегічні орієнтири.
З системних позицій стратегічне фінансове планування розглядається як центральна система підтримки фінансової стратегії для визначення орієнтирів стійкого розвитку підприємства в просторі та часі. Його предметною сферою є пошук, оцінка і вибір стратегічних альтернатив та прогнозування сталого розвитку підприємства. Стратегічне фінансове планування ґрунтується на таких методологічних принципах: системність; безперервність процесу фінансового планування; іерархічність; гнучкість; збалансованість; альтернативність; інтегрованість.
Посилення комплексності стратегічних рішень вимагає постійної гармонізації фінансових планів, яка означає формування набору стратегічних альтернатив стійкого розвитку підприємства, збалансованого з джерелами їх фінансування за термінами і обсягами. Складність реалізації даної задачі обумовлюється об'єктивними причинами, пов'язаними з формуванням стратегічних фінансових планів, зокрема: 1) тривалість періоду реалізації стратегічного фінансового плану і наявність численних альтернатив прийняття рішень; 2) неможливість установлення єдиних, стандартних критеріїв збалансування активів і пасивів стратегічного фінансового плану; 3) застосування в якості індикаторів оцінки активу і пасиву критеріальних показників, які можуть бути непорівнянними. Під гармонізацією фінансових планів варто розуміти не визначену рівність, а багатокритеріальну відповідність індикаторів активу і пасиву стратегічного плану.
Об'єкт планування представляє сукупність керованих параметрів діяльності підприємства, а також сукупність планів підприємства і його організаційних одиниць (центрів фінансової відповідальності). Об'єкт фінансового планування охоплює сукупність фінансових процесів, які формують потенціал стійкого розвитку підприємства. В цьому зв'язку досліджуються два аспекти проблем: динамічний і статичний. Динамічний аспект фінансового планування характеризується здатністю наявного потенціалу забезпечити приріст вартості в результаті фінансової діяльності впродовж планованого періоду часу. Наявний потенціал, у балансовій інтерпретації, визначається величиною чистих пасивів. А статичний аспект визначається ресурсним потенціалом, тобто величиною чистих активів.
Стратегічне фінансове планування розглядається як сукупність стратегічних установок, принципів і методів формування об'єкта фінансового планування. Графічна інтерпретація системи стратегічного фінансового планування, приведена на рис. 2.4. Дані про виконання стратегічних планів узагальнюються з метою контролю за реалізацією фінансової стратегії на конкретному її етапі. Інформація про виконання планових показників за рівнями управління і центрами фінансової відповідальності формує банк даних для прийняття управлінських рішень. Зовнішня релевантна інформація використовується для координації фінансової стратегії на окремих етапах і коректування рішень щодо виконання тактичних планів. Стратегічна діагностика пов’язує перспективи розвитку і цілі підприємства для розробки фінансової стратегії. Всі блоки механізму фінансового планування тісно взаємозалежні між собою потоком їх балансування і залежать від забезпеченості рівнів прийняття рішень, ресурсів і якості інформації, послідовності та структури реалізації поставлених задач. Взаємозв'язок стратегічних і тактичних планів досягається шляхом деталізації тактичних планів за центрами фінансової відповідальності, функціональними завданнями, видами продукції і ринками збуту. Контроль за виконанням фінансових планів дає можливість оперативно регулювати їх реалізацію і при необхідності їх коректувати..
Рис. 2.4. Система стратегічного фінансового планування
Формування адаптивної системи показників стратегічного фінансового плану ґрунтується на п'яти ключових правилах.
Правило 1. Гармонізація фінансової стратегії і стратегічних фінансових планів, що проявляється, по-перше, на етапі прогнозування очікуваного прибутку, структури та обсягу активів підприємства і вартості власного капіталу, і додаткового фінансування з урахуванням цільового вектора розвитку; по-друге, у координації і деталізації фінансових планів за центрами фінансової відповідальності.
Правило 2. Безперервність процедури фінансового планування передбачає три аспекти: 1) взаємозв'язок планів різної періодичності; 2) структура фінансових показників повинна бути узгоджена з показниками фінансової стратегії; 3) коректування планових розрахунків відповідно до зміни умов (процентних, податкових ставок і рівня інфляції) і виникнення відхилень.
Правило 3. Альтернативність вибору фінансового плану. Розрахунки показників стратегічного фінансового плану ґрунтуються на результатах стратегічної діагностики та вибору стратегічної альтернативи. Альтернативне фінансове планування розглядається з погляду економічної вигоди.
Правило 4. Гнучкість планування – характеризує можливість адаптації фінансового плану в залежності від змін зовнішніх і внутрішніх факторів. При розробці стратегічного фінансового плану гнучкість проявляється в упорядкуванні та обґрунтованості його елементів і постійному коректуванні в процесі адаптації.
Правило 5. Процедура стратегічного фінансового планування передбачає такі аспекти: 1) прогнозування системи збалансованих фінансових показників за принципом економічного компромісу – максимізації економічної вигоди; 2) вибір найкращого варіанта стратегічного фінансового плану на основі інтегрального критерію потенціалу фінансової стійкості; 3) оцінка структури стратегічних переваг окремих елементів і відповідності їх принципу оптимальності Парето.
Керуючись цими правилами, процедура стратегічного фінансового планування представлена блоками: 1) визначення цілей і завдань фінансового плану на основі цільового вектора сталого розвитку підприємства; 2) розрахунки прогнозних показників фінансових результатів; 3) розрахунки прогнозних фінансових показників у форматі балансу; 4) прогнозування грошових потоків; 5) прогнозування сталого розвитку підприємства на основі стратегічної вартості підприємства.
Процедура формування прогнозних показників фінансових результатів, представлена у вигляді алгоритму на рис. 2.5, передбачає шість етапів: 1) постановка задачі прогнозування фінансових результатів відповідно до вектора стратегічної альтернативи; 2) обґрунтування моделей очікуваної прибутковості й витрат; 3) прогнозування чистого прибутку; 4) статистична і логічна оцінка адекватності моделі; 5) оцінка чутливості характеристик, які впливають на прибуток і коригування прогнозних функцій; 6) формування ключових показників прогнозу фінансових результатів.
Рис. 2.5. Послідовність прогнозування фінансових результатів підприємства
В залежності від типу фінансової стратегії визначені такі характеристики прибутку: мінімальний – відповідає стратегії становлення, тобто прибуток, який забезпечує беззбиткову діяльність; максимальний – стратегії розвитку; нормальний – стратегії стабілізації; критичний – стратегії диверсифікації. Таким чином, оптимальний прибуток являє собою не прогнозний прибуток, а прибуток, який вважається оптимальним в результаті реалізації конкретної стратегічної альтернативи.
Ключовими напрямами прогнозування фінансових показників у форматі балансу є наступні: вибір моделей прогнозного балансу (перспективний, директивний, проектований); вибір методів підготовки та оцінки інформації для розробки прогнозних балансів; прогнозування фінансових потреб на основі змін коефіцієнтів; обґрунтування методів прогнозування активів і пасивів підприємства.
Розрахунки прогнозних фінансових показників у форматі балансу здійснюються за допомогою методів: пропорційної залежності статей балансу від обсягу продажів; зміни балансових коефіцієнтів, обумовлених масштабом виробництва чи ефектом масштабу; лінійного програмування і комплексної моделі фінансового планування.
Прогнозування показників активів і пасивів ґрунтується на таких припущеннях:
1. Фінансові показники взаємозв'язку і показники активу повинні бути збалансовані з джерелами фінансування..
2. Розрахунок статей активу і пасиву балансу здійснюється на основі сформованих обмежень для різних стратегічних альтернатив (табл. 2.4), отриманих за результатами стратегічної діагностики.
3. Розрахунок статей пасиву здійснюється за результатами вибору оптимальної структури капіталу. Показники пасиву повинні задовольняти співвідношенню темпів зростання власного капіталу Твк, інвестицій Тінв і позикового капіталу ТПК в рамках «золотого правила економіки», і моделі економічного зростання:
4. Перевірка на адекватність запропонованої моделі прогнозного балансу виконується відповідно до заданої моделі стійкого зростання підприємства.
Таблиця 2.4
Система обмежень прогнозування фінансових показників в залежності від типу
фінансової стратегії підприємства
| Тип стратегії | Обмеження по статтям активу | Обмеження по статтям пасиву | Обмеження по чистим активам і чистим пасивам | Обмеження по чистому оборотному капіталу | Додаткові обмеження |
| Становлення | А3 < А2 ДЗ2<ДЗ1 | П4>П1+П2+П3 | СК>ЧА, СК>ЧП, ЧП≤0 | ЧОК<0, ПФП<0, ГК≥0; ЧОК<0, ПФП>0, ГК > 0 ЧОКt-1<ЧОКt | НФЗ<ФА |
| Розвиток | ВКt-1 <ВКt | ЧА>0, ЧП>0, ЧА>СК, ЧП>СК | ЧОК> 0, ПФП> 0, ГК≥0 | ВРt-1 < ВРt Кпр=Пч/ВК ↑ Впс<Пм Вс t-1>Вс t ; Крв ↑ | |
| Стабілізація | ВК>ПК | СК=ЧА, СК=ЧП, ЧП>0 | ЧОК>0, ПФП<0, ГК>0 ЧОКt-1<ЧОКt | ВР>Вс Пч t-1<Пч t | |
| Диверсифікація | А4≤60%; А1+А2+А3≥40% А2 → А1 | СК>ЧА, СК>ЧП, ЧП>0 | ЧОК<0, ПФП>0, ГК = 0 | РОДt-1<РОДt ВР>Вс | |
| Позначення: А1 – найбільш ліквідні активи; А2 – швидко мобілізовувані активи; А3 – повільно реалізовувані активи; А4 – важко реалізовувані активи; ДЗ1 – дебіторська заборгованість строком мобілізації до 90 днів; ДЗ2 – дебіторська заборгованість строком мобілізації більше 90 днів; П1 – найбільш термінові зобов’язання; П2 – короткострокові зобов’язання; П3 – менш термінові зобов’язання; П4 – постійні і прирівняні до них пасиви; ВК – власний капітал; ПК – позиковий капітал; СК – статутний капітал; ЧА – чисті активи; ЧП – чисті пасиви; ЧОК – чистий оборотний капітал; ПФП – поточні фінансові потреби; ГК – грошові кошти; НФЗ – нефінансові зобов’язання; ФА – фінансові активи; ВР – виручка; Кпр – коефіцієнт потенціалу економічного розвитку; Пч – чистий прибуток; Впс – постійні витрати; Пм – маржинальний прибуток; Вс – витрати (собівартість); Крв – коефіцієнт ресурсовіддачі; РОД – результат операційної діяльності |
Ці положення є підґрунтям здійснення послідовності процедур прогнозування активів і пасивів підприємства, яка представлена у вигляді алгоритму на рис. 2.6 та інтегрує сім етапів: 1) підготовка і оцінка якісних характеристик вихідного балансу; 2) оцінка впливу облікової політики підприємства на зміну статей балансу; 3) формування структури чистих активів підприємства; 4) формування структури чистих пасивів підприємства; 5) розрахунки прогнозних показників; 6) прогнозування перспектив сталого розвитку підприємства на основі критерія його стратегічної вартості; 7) оцінка адекватності сформованої моделі прогнозного балансу.
Рис. 2.6. Послідовність розрахунку прогнозних показників у форматі балансу
Прогнозування грошових потоків передбачає таку послідовність: прогнозування чистого прибутку, розрахунок майбутніх чистих грошових потоків, дисконтування грошових потоків. Розрахунок майбутніх грошових потоків припускає використання оцінок математичного очікування прибутку за трьома сценаріями: оптимістичний, песимістичний і найбільш ймовірний. Показники очікуваного чистого прибутку для різних стратегічних альтернатив за періодах прогнозу і вірогідності його отримання наведені в табл. 2.5.
Інтегральна оцінка імовірності чистого прибутку здійснюється на основі оцінок імовірності настання умов зовнішнього середовища і досягнення визначеного рівня потенціалу фінансової стійкості:
; 
; 
.
Таблиця 2.5
Прогнозування чистого прибутку підприємств на основі сценарного підходу
| Стратегічні альтернативи | Умови зовнішнього середовища | Рівень потенціалу фінансової стійкості | Можливі значення чистого прибутку кожного року реалізації фінансової стратегії | Імовірність умов зовнішнього середовища | Імовірність досягнення рівня потенціалу фінансової стійкості | Інтегральна імовірність | |||||
| Сценарії | 1 | … | 
| … | 
| ||||||
| Становлення | Несприятливі | Низький | Оптимістичний | 
| … | 
| … | 
| 
| 
|  
|
| Розвиток | Сприятливі | Високий | Найбільш імовірний | 
| … | 
| … | 
| 
| 
|
|
| Стабілізація | Несприятливі | Високий | Песимістичний | 
| … | 
| … | 
| 
| 
|
|
| Диверсифікація | Сприятливі | Низький | Математичне очікування прибутку | 
|
Прогнозування показника чистих грошових потоків здійснюється на основі показників математичного очікування чистого прибутку (
) і амортизації (
) за формулою:
,
де 
– майбутній чистий грошовий потік t -го періоду i- ої фінансової стратегії;
– можливе значення чистого прибутку t -го періоду i- ої фінансової стратегії.
Приведення майбутніх чистих грошових потоків за допомогою дисконтної ставки (r) до поточної вартості представлено такою залежністю:
,
де 
– дисконтований грошовий потік i- ої стратегії в році t.
До початку лекції
