Статистичний аналіз чисельності ТА складу населення

Методичні вказівки

Кількісною характеристикою населення будь-якого регіону є його чисельність.

Джерелом інформації про чисельність населення є переписи, що проводяться в Україні не частіше, ніж раз на 10 років, а в міжпереписний період — це результати оцінок — розрахунки за даними поточного обліку процесів природного та механічного руху.

Основні категорії населення, за якими реєструється його чисельність, — наявне та постійне населення.

Наявне населення (НН) — це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їхнього постійного проживання. Постійне населення (ПН) — це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їхньої наявності на момент реєстрації.

Разом із ними враховуються ще такі категорії населення, як тимчасово проживаючі та тимчасово відсутні.

Тимчасово проживаючі (ТП) — особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають у даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більше ніж 6 місяців).

Тимчасово відсутні (ТВ) — особи, які постійно проживають у даному населеному пункті, але на момент обстеження перебувають за його межами, якщо термін їхньої відсутності не перевищує 6 місяців.

На основі зазначених категорій населення визначають баланси категорій населення:

НН = ПН – ТВ + ТП, або ПН = НН – ТП + ТВ.

Баланси категорій населення використовуються для перевірки точності обліку й розрахунку чисельності постійного та наявного населення. Окремо існує категорія «юридичного населення» — особи, офіційно зареєстровані на певній території. Ця категорія не збігається з поданими вище і не фіксується переписами,
оскільки перепис не передбачає перевірки паспортних даних. Проте категорії постійного та наявного населення широко використовуються як при визначенні демографічних показників, так і при розрахунку народногосподарських потреб. А саме, на основі чисельності постійного населення обчислюють потреби в житловому будівництві, забезпеченості шкільними та дошкільними закладами, потребу в кількості приватизаційних документів.

Дані про чисельність наявного населення — основа для визначення потрібного обсягу житлово-комунальних послуг, послуг торговельної мережі, транспорту та зв’язку, побутової та туристичної сфер, медичних та культурних закладів тощо.

Зазначені показники чисельності (ПН і НН) вирізняються також за своїм статистичним призначенням. Чисельність постійного населення використовується для визначення складу населення (за статтю, віком, місцем проживання), співвідношення його окре­мих груп (демографічне навантаження). На основі чисельності постійного населення розраховується щільність (густота) населення діленням чисельності населення на площу території країни в цілому чи окремого регіону. Чисельність наявного населення покладено в основу розрахунку всіх показників інтенсивності природного та механічного руху.

Обидва показники чисельності населення є моментними, оскіль­ки реєструються на певну дату (на критичний момент перепису або на початок кожного року в міжпереписний період).
У такому вигляді вони характеризують лише стан населення. Втім, для оцінки демографічного процесу потрібні інтервальні показники. З цією метою використовується не моментна чисельність населення, а середня. Залежно від первинних даних та мети розрахунку використовуються такі середні:

· арифметична проста — якщо відомі дані про чисельність населення на початок та кінець року;

· хронологічна — коли відомі дані на початок кожного місяця або кварталу;

· арифметична зважена — коли проміжки часу між моментами не рівні.

Якщо середня чисельність розраховується за тривалий період часу, протягом якого населення змінюється нерівномірно, його чисельність на початок періоду S ₀ коригують на середню геометричну:

де К_t — ланцюгові річні коефіцієнти зростання (скорочення), П— добуток коефіцієнтів, n — кількість років у періоді, за який обчислюється середня.

На основі даних про чисельність населення будують структурні і типологічні групування. Прикладом структурних групувань є розподіли міських поселень за чисельністю наявного населення, в тому числі окремо для міст (з інтервалом за кількістю жителів у межах від 10 тис. до 1 млн осіб і більше) і селищ міського типу (починаючи від 0,5 тис. осіб).

Окрім розмірів населення, статистика вивчає його структуру, розміщення, а також динаміку.

Склад населення досліджується за такими демографічними ознаками, як стать, вік, шлюбний стан, а також за соціальними ознаками: національність та рідна мова, громадянство, суспільна група, джерело засобів існування, освіта.

Статевий склад населення аналізується за допомогою абсолют­них і відносних показників (структури та координації), статистич­них групувань. Важливий показник — збалансованість статей, тобто їх співвідношення. Він має назву коефіцієнта навантаження однієї статі іншою і подається в розрахунку на 1000 осіб:

або навпаки:

Втім, головною метою структурно-порівняльного аналізу статевого складу є аналіз пропорцій не стільки всього населення, скільки окремих його груп (вікових, соціальних), що вкрай важливий для нормального процесу відтворення населення. Збалансованість статей у межах вікових контингентів не стійка. Така рухливість підпорядкована певній закономірності розподілу. А са­ме, при переході від групи новонароджених, де переважає частка чоловічої статі (51,2 % хлопчиків проти 48,8 % дівчаток, або таке значення з незначною варіацією), до молодих вікових груп співвідношення статей зрівнюється. При пересуванні до старших вікових груп частки жінок переважають. Це відбувається через вищу смертність чоловіків із біологічних причин (зниженість інстинкту самозбереження, більша вразливість захворюваннями) та соціальних (переважання важких та небезпечних умов діяльності, поширеність шкідливих звичок тощо), а також внаслідок втрат чоловічого населення під час останніх війн і різних репресій.

Узагальнюючий показник статевих пропорцій — вік балансування. За оптимальних умов він має наближуватись до верхньої межі плідного віку (50 років).

Віковий склад населення вивчається з метою визначення режиму відтворення населення; перспективних розрахунків його чисельності; впливу на інтенсивність природного, соціального руху, на процес старіння населення. Віковий склад населення подається у вигляді ряду розподілу його чисельності (в абсолютному або відносному вираженні) за віком, а саме: повним числом років життя, що виповнилось на момент обстеження.

Групування складаються за одно-, п’яти- та десятирічним інтервалом, залежно від вікової групи населення. Так, для молодших груп населення віком 0—4 роки застосовується однорічний інтервал, оскільки біологічні особливості їхнього існування та виживання в окремих роках різні. Для середніх та старших груп населення застосовується п’ятирічний інтервал. Іноді для старших груп віком від 70 користуються десятирічним інтервалом, якщо насиченість цих груп населення незначна.

Складаються також групування, в яких виокремлюються типові групи населення за їхнім соціальним змістом — контингенти населення, або за демографічним призначенням (участю у процесі відтворення) — демографічні покоління.

Статистика використовує такі контингенти населення: немовлята (до 1 року), ясельний контингент (0—2 роки), дитсадковий (3—6 років), дошкільний (1—6 років), шкільний контингент складається з двох груп (діти — 7—14 років та підлітки — 15—17 років), дітородний контингент жінок (15—49 років); працездатний контингент (16—54 роки для жінок, 16—59 років для чоловіків), допрацездатний (0—15 років), післяпрацездатний (55 р. + для жінок, 60 р. + для чоловіків).

У групуваннях за демографічними поколіннями вирізняють такі групи: діти (0—14 років), батьки (15—49 років) і прабатьки (50 років і старші).

Залежно від чисельного співвідношення демографічних поколінь у країні розрізняють три типи вікової структури: прогресивний, стаціонарний і регресивний. Моделі типів вікової структури запропонував шведський демограф Г. Зундберг.

Прогресивний тип — відповідає населенню зі швидкою зміною поколінь через високу народжуваність та смертність, а також з інтенсивним зростанням чисельності населення. Йому притаманне таке співвідношення поколінь: діти — 40 %, батьки — 50 %, прабатьки — 10 %. Отже, переважає частка дітей над прабатьками.

Стаціонарний тип — відповідає населенню, в якому врівноважуються частки дітей та прабатьків, через поступове скорочення смертності та збільшення тривалості життя, а саме: діти — 27 %, батьки — 50 %, прабатьки — 23 %.

Регресивний тип — відповідає населенню з повільною зміною поколінь, в якому частка прабатьків дещо більша, ніж частка дітей, через скорочення народжуваності і подовження тривалості життя. За цього типу створюються умови скорочення і навіть част­кового виродження (депопуляції) населення, адже виконується таке співвідношення: діти — 20 %, батьки — 50 %, прабатьки — 30 %.

Більшість країн світу вже пережили демографічний перехід від прогресивного до регресивного типу. Отже, в них поглиблюється процес старіння населення, а тому підвищується рівень загальної смертності (збільшується частка старших груп, із більшою інтенсивністю вимирання). Водночас скорочується частка потенційно дітородного контингенту, що братиме в майбутньому участь у відтворенні населення.

На основі структурних і типологічних групувань будуються аналітичні групування, які визначають вплив вікової структури населення та її зміни на показники народжуваності, смертності, шлюбності тощо.

Статистичні групування населення за віком є основою для обчислення середніх та відносних показників.

А саме, визначаються частки окремих вікових груп, контингентів, демографічних поколінь у загальній чисельності населення, в межах окремої статі та за місцем проживання.

Розраховується середній, модальний і медіанний вік населення в цілому та в розрізі статі. Середній вік обчислюється за формулою середньої арифметичної зваженої х — віку на чисельність осіб j- го віку S_j:

,

де w — вік 100 років і старше.

В однорічному віковому розподілі розрахунок середнього віку здійснюється за дискретними значеннями віку. Виняток — група немовлят (0 років). Через те, що зважування на «0» призводить до скорочення чисельника формули на кількість немовлят S ₀, то доцільно групу дітей до 1 року розглядати як однорічний інтервал, в якому береться середина інтервалу х' = 0,5 років. Тоді формула розрахунку середнього віку запишеться:

.

У разі інтервального (5-ти або 10-річного) розподілу використовується середина вікового інтервалу (х'). Оскільки верхня межа вікового інтервалу вважається «включно», то середина інтервалу буде дробним числом і розраховуватиметься додаванням до нижньої межі половини ширини п’яти- або десятирічного інтервалу: х_j' = x_j ^min + (h: 2).Наприклад, для віку 5—9 років х' = 5 + (5: 2) =
= 7,5 років.

Модальний і медіанний вік точніше визначається за однорічним віковим розподілом, відповідно як найпоширеніший вік та вік, який ділить усю чисельність населення навпіл. За наявності п’ятирічного вікового розподілу мода і медіана розраховуються за відповідними формулами для інтервального ряду розподілу:

де x ₀та h — нижня межа та ширина модального вікового інтервалу, тобто такого, що має найбільшу частоту (частку), f_mo, f_{mo – 1}, f_{mo + 1} — чисельність населення в модальному, передмодальному і післямодальному інтервалах.

де x ₀та h — відповідно нижня межа та ширина медіанного вікового інтервалу, Sf_{me – 1} — кумулятивна чисельність населення передмедіанного інтервалу, f_me — чисельність населення в медіанному інтервалі.

Разом із середніми показниками віку вивчається його варіація на основі абсолютних і відносних показників варіації ( σ, V). Таким чином визначається ступінь типовості середнього віку для населення, що досліджується.

Статево-віковий склад населення аналізується також за допомогою графічного методу, а саме: статево-вікової піраміди населення.

Статево-вікова піраміда (СВП) — двостороння гістограма роз­поділу чоловіків і жінок за їхнім віком одночасно на одній ординаті.

Статево-вікова піраміда будується за абсолютною (S) або відносною (s) чисельністю населення. При цьому на вертикальній осі позначаються вікові інтервали (одно- або п’ятирічні), а на горизонтальній осі — частоти або частки окремих вікових груп населення, праворуч — жіночого (S_f, s_f ), а ліворуч — чоловічого (S_m, s_m).

Для того, щоб гістограма відображала статево-вікову структуру всього населення одночасно і за віком, і за статтю, частки окремих вікових груп s_f, s_m розраховуються по відношенню до загальної чисельності населення, а не чисельності окремої статі. Якщо вікові інтервали неоднакові (в молодших вікових групах 5 років, а в старших 10), тоді замість часток розподілу використовуються відносні щільності розподілу. Для більшої наочності СВП дотримуються правила оптимального співвідношення між висотою та основою піраміди. Для традиційного типу відтворення висота становить 0,62 від довжини основи, а для сучасного — 1,63.

Сучасні комп’ютерні технології дають можливість будувати СВП засобами EXCEL. Для поєднання двох гістограм на одній осі потрібно частоти (частки) вікового розподілу чоловічого населення записати з від’ємним знаком.

Рис. 1. Статево-вікова піраміда населення України
станом на 01.01.2001 р.

Статево-вікова структура населення може розглядатись в історичному аспекті. Для цього до СВП додається ще одна вертикаль­на вісь — шкала років народження, що розміщується праворуч. Проекція вікового прямокутника на цю шкалу дає можливість з’ясувати історичні обставини певних деформацій у конфігурації СВП. Аналізуючи конфігурацію піраміди, звертають увагу на ширину її основи (забезпеченість контингентом новонароджених), висоту (тривалість життя населення) та на обрис бічної сторони СВП. Наявність западин і виступів в окремих вікових групах свідчить про порушення плавності зміни поколінь.

Закономірність вікового розподілу сучасного людства проявляється в процесі його постаріння. Ступінь прояву цього процесу відображає коефіцієнт старіння населення і характеризує частку осіб, які досягли та перетнули перший поріг старості (60 років) у загальній чисельності населення (d _{60 +} )_:

Рівень старіння населення визначається за оціночною шкалою Ж. Боже-Гарньє та Россета:

 

Рівень демографічної старості населення	d 60+, %
Надзвичайно молоде	До 6
Молоде	6—8
Початок старості	9—10
Середня старість	11—15
Старе	16—20
Надзвичайно старе	20 і більше

 

У міжнародних порівняннях за рекомендацією ООН використовується також ще один коефіцієнт старіння, що визначається як частка осіб у віці 65 років і старше (d ₆₅₊, %), для якого встановлено такі градації:

· молоде населення до 4 %;

· на порозі старості 4 — 7 %;

· старе населення 7 % і більше.

Показники старіння доповнюються коефіцієнтами довголіття (d ₈₀₊) і довгожительства (d _{90 +} ), що розраховуються відносно чисельності осіб у віці 60 років і старше:

і

де w — вік 100 років і старше.

Співвідношення окремих поколінь характеризують коефіці-
єнти демографічного навантаження, які подаються в розрахун­ку на тисячу населення, тобто у проміле (‰):

Коефіцієнт демографічного навантаження, ‰	Формула
Загальний
Дітьми
Особами старшого віку

Загальний коефіцієнт демографічного навантаження дорівнює сумі двох складових: К_н.заг. = К_н.д. + К_н.с. і показує, яку кількість дітей та осіб старшого віку «утримає» кожна тисяча покоління батьків.

Соціальну структуру населення характеризує його сімейний, громадянський, національний і лінгвістичний склад, а також склад населення за суспільними групами та джерелами засобів існування.

Сімейний склад населення вивчається з метою визначення умов для відтворення населення, шлюбної ситуації, соціальної політики захисту багатодітних сімей, одинаків, а також як інформаційна база для обстеження бюджетів домогосподарств. Статистика досліджує дві сукупності: сім’ї та одинаки. Сім’єю вважається сукупність людей, які проживають спільно й пов’язані кров­ною спорідненістю чи свояцтвом, а також спільним бюджетом.

Джерело інформації про сімейний склад — дані перепису населення, що фіксує не тільки юридичні (зареєстровані) шлюби, а й фактичні.

Сімейний склад населення досліджується за такими ознаками: число членів сім’ї, їхні родинні відношення, кількість дітей віком до 18 років. За цими ознаками визначається: кількість сімей, част­ка одинаків, а також частка сімей з однією дитиною або частка багатодітних сімей; співвідношення дітних та бездітних сімей; середній розмір сім’ї, середнє число дітей у сім’ї. Складаються групування сімей за числом членів сім’ї, числом дітей до 18 років — у територіальному розрізі та за видами поселень; визначаються абсолютні та відносні показники варіації розміру сімей і числа дітей у сім’ї.

Статистика вивчає населення за національністю, рідною мовою та громадянством. Джерелом інформації є дані перепису населення на основі самовизначення національності та мови, яка вважається рідною.

Результати перепису дають можливість визначити чисельність і частку населення кожної національності в цілому та за видами поселень і регіонами країни; чисельність та частку громадян України й осіб без громадянства, а також іноземних громадян; співвідношення чисельності корінного населення та інших національностей або чисельності з мовою своєї національності чи українською.

На основі структурних і типологічних групувань здійснюється аналіз змін у національному та лінгвістичному складі населення за міжпереписний період — тобто визначаються структур­ні зрушення.

Склад населення за суспільними групами — один із головних серед соціальних розрізів. На відміну від демографічних ознак, соціальні є такими, що зазнають змін залежно від форми устрою країни та форми власності. У період переходу до ринкової економіки виникають і стають вагомішими нові суспільні групи, змінюється сутність існуючих. Так, органи державної статистики виокремлюють суспільні групи за статусом зайнятості: працюючі за наймом (робітники та службовці); роботодавці (підприємці, власники, які мають постійних найманих працівників); члени колективного підприємства, кооперативу; члени сім’ї, які працюють безоплатно на сімейному підприємстві; самозайняті (працюють за патентом, ліцензією).

Склад населення за джерелами засобів існування утворюється за такими групами: робота за наймом (на підприємстві, в організації, установі, селянському (фермерському) господарстві, в ок­ремих громадян); робота не за наймом (на власному підприємстві, на індивідуальній основі, у власному селянському (фермерському) господарстві, на сімейному підприємстві без регулярної оплати праці, в особистому підсобному господарстві, отримують прибуток від власності, отримують: пенсію, стипендію, допомогу (крім допомоги по безробіттю), інший вид державного забезпечення; на утриманні інших осіб, інші джерела. Джерело такої інформації — переписи населення, вибіркові спостереження, моніторинги окремих соціальних груп.

Статистичне вивчення соціального складу населення ґрунтується на визначенні чисельності, частки та співвідношення окремих соціальних груп; на побудові розподілів населення за суспіль­ними групами, джерелами засобів існування залежно від статі.

Інформація про розподіл населення за зазначеними соціальними групами використовується при вивченні економічної структури населення, соціального та майнового його розшарування, зайнятості населення, бюджетів домогосподарств тощо.

Література

1. Демографічні дослідження. — К.: НАН Ін-т економіки, 2000. — Вип. 22. — С. 18—23.

2. Народонаселение. Энциклопедический словарь. — М.: Больш. рос. энц., 1994. — С. 33—37.

3. Пирожков С. И. Демографические процессы и возрастная структура населения. — М., 1976. — С. 25—48.

4. Пресса Р. Народонаселение и его изучение. — М.: Статистика, 1966. — С. 255—295.

5. Стеценко С. Г., Швець В. Г. Статистика населення: Підручник. — К.: Вища шк.., 1993. — С. 3—20.

6. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, напрямки протидії / За ред. В. С. Стешенко. — К.: НАН України, Ін-т економіки, 2001. — 560 с.

Термінологічний словник

Баланси категорій населення — співвідношення між чисельністю постійного і наявного населення, з урахуванням тимчасово відсутніх і тимчасово проживаючих осіб.

Вік балансування — вік, в якому чисельність чоловіків та жінок врівноважується.

Старіння населення — процес підвищення частки старших вікових груп населення за рахунок скорочення молодших.

Запитання для самоконтролю

1. Як відрізняються категорії постійного та наявного населення за своїм статистичним призначенням?

2. Як пов’язані між собою коефіцієнти демографічного навантаження та в чому їхня суть?

3. У чому особливість побудови статево-вікової піраміди за віковим розподілом населення з нерівним інтервалом?

4. Як на статево-віковій піраміді відображається процес постаріння населення?

5. Який тип вікової структури населення притаманний сучасному українському населенню?

План практичного заняття

1. Розрахунок середньорічної чисельності населення за даними про природний і механічний рух.

2. Визначення показників демографічного навантаження і старіння населення.

3. Розроблення програмно-методологічних питань статистичного аналізу статево-вікового складу населення.

4. Обґрунтування системи показників екстенсивного аналізу складу населення.

5. З’ясування методики побудови статево-вікової піраміди і напрямів її аналізу.

Навчальні завдання

1. Населення регіону протягом року зазнало таких змін:

	тис. осіб
прибуло на постійне місце проживання
в т. ч. отримали статус біженців
вибуло на термін до 6 місяців
народилось немовлят	16,2
в т. ч. живими	16,0
померло людей	23,0
одружилось пар	14,0
розлучилось пар	8,0
На початок року чисельність населення становила	230,0