1. Сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.
2. Частка активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів слід розуміти машини, обладнання та транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці, як правило, розцінюють як позитивну тенденцію.
3. Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частину зношених основних засобів у загальній їх вартості. Як правило, його використовують для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.
4. Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.
5. Коефіцієнт вибуття свідчить про те, яка частина основних засобів, з якими підприємство розпочало діяльність у звітному періоді, вибула через знос та з інших причин.
ІІ. Показники прибутковості підприємства дають змогу оцінити ефективність діяльності фірми.
1. Прибутковість інвестицій у компанію слід розглядати як показник ефективності управління компанією. Загальний обсяг інвестицій підприємства можна визначити як суму капіталу, вкладеного в підприємство його власниками, та частини прибутку, що залишається після всіх відрахувань.
Вважають, що фірма, яка одержує більший прибуток на інвестований капітал, працює краще, ніж та, де цей показник нижчий.
2. Прибутковість інвестицій у звичайні акції відображує рівень дохідності, тобто ефективність інвестицій, що фінансуються за рахунок звичайних акцій.
3. Головний показник прибутковості стає в нагоді при порівнянні підприємств з різним рівнем оподаткування.
4. Показник прибутковості всіх активів використовують для докладнішого аналізу ефективності інвестицій власників звичайних акцій.
5. Коефіцієнт прибутковості відчутних активів свідчить, з якою ефективністю фірма використовує свої ресурси при виготовленні продукції. Цей показник тісно пов’язаний з коефіцієнтом оборотності активів. Зростання прибутковості активів безпосередньо залежить від збільшення їх оборотів. Обидва показники слід розглядати паралельно, оскільки вони доповнюють один одного.
6. Коефіцієнти валового та чистого прибутку розраховують для того, щоб дізнатися, наскільки на прибуток впливає рівень оподаткування.
7. Показник валової прибутковості продажу свідчить, яка частка кожної гривні продажу припадає на покриття операційних та інших витрат.
8. Показник нетто-прибутковості продажу показує, яка частина кожної гривні продажу стає нетто-прибутком, тобто прибутком після сплати податку та дивідендів за привілейованими акціями.
9. Прибутковість активів. Аналіз фінансових звітів базується на взаємозв’язку окремих фінансових показників підприємства. Аналіз провадять на основі системи Дюпона, що ґрунтується на співвідношеннях між зобов’язаннями продавця (кредиторів) або пасивами оборотності активів і прибутковості.
ІІІ. Показники ліквідності та платоспроможності. Показники цієї групи дають змогу описати та проаналізувати спроможність підприємства відповідати за своїми поточними зобов’язаннями. В основу розробки цих показників покладено зіставлення поточних активів чи оборотних коштів з короткостроковою дебіторською або кредиторською заборгованістю.
1. Величина власних оборотних коштів (функціонуючий капітал) характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають оборотність менш як один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, які займаються комерційною діяльністю та іншими посередницькими операціями. За інших однакових умов зростання цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Головним та постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.
2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов’язань можна в разі потреби погасити негайно. Рекомендована нижня межа показника — 0,2.
3. Маневреність функціонуючого капіталу характеризує частину власних оборотних коштів у формі грошових коштів, тобто коштів, які мають абсолютну ліквідність. Для добре функціонуючого підприємства цей показник змінюється у межах від нуля до одиниці. За інших однакових умов зростання показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлюється підприємством самостійно та залежить, наприклад, від того, наскільки велика щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.
4. Коефіцієнт покриття (загальний) дає загальну оцінку ліквідності активів, указуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Логіка розрахунку цього показника полягає в тому, що підприємство гасить короткострокові зобов’язання в основному за рахунок поточних активів, якщо величина поточних активів перевищує величину поточних зобов’язань, підприємство можна вважати таким, що успішно функціонує. Розмір перевищення і є коефіцієнтом покриття. Значення показника може значно варіюватися по галузях та видах діяльності, а його розумне зростання в динаміці розглядають як позитивну тенденцію.
5. Коефіцієнт швидкої ліквідності за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, проте обчислюється по більш вузькому колу поточних активів, коли з розрахунку вилучено найменш ліквідну їх частину — виробничі запаси. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідності підприємства заробляють 40% і менше від облікової вартості запасів. У зарубіжній літературі наводиться орієнтовне нижнє значення показника — 1, але ця оцінка має умовний характер.
6. Частка власних оборотних коштів у покритті запасів характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Цей показник має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа його — 50 %.
7. Коефіцієнт покриття запасів розраховують як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.
8. Коефіцієнт критичної (миттєвої) оцінки є співвідношенням найбільш ліквідної частини поточних активів та поточних пасивів. Цей показник не враховує матеріальні запаси. Якщо коефіцієнт критичної оцінки високий, це може свідчити про те, що підприємство не кращим чином використовує свої активи.
9. Показник інкасації дебіторської заборгованості свідчить, скільки днів збут товарів у кредит залишається несплаченим, тобто не стягується дебіторська заборгованість.
10. Тривалість кредиторської заборгованості — показник, який фактично є протилежною величиною до показника оборотності кредиторської заборгованості. Іноді його навіть називають зворотним показником кредиторської заборгованості.
11. Співвідношення довгострокових зобов’язань кредиторам та довгострокових джерел фінансування свідчить про місце довгострокових пасивів у загальній структурі капіталу підприємства. Цей показник може бути дуже низьким, тоді аналітик зробить висновок, що стан фінансів підприємства надійний. Однак якщо підприємство при цьому значною мірою фінансується за рахунок короткострокових зобов’язань, такий висновок буде помилковим. Отже, необхідно пильно стежити за коефіцієнтом поточної заборгованості.
12. Співвідношення грошових коштів та заборгованості кредиторам — показник, який використовують при оцінці платоспроможності підприємства.
13. Відношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу вказує на ризик неплатоспроможності.
14. Відношення надходжень готівки до довгострокової заборгованості — показник, що допомагає оцінити достатність коштів у підприємства, аби задовольнити не тільки його поточні, а й довгострокові потреби.
15. Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів — тенденція зміни відносного показника, яка відображує прибутковість підприємства за певний період часу.
IV. Показники фінансової стійкості та стабільності підприємства. Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності на довгострокову перспективу. Вона пов’язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів. Так, більшість бізнесменів, включаючи представників державного сектору економіки, вважають доцільним вкладати в підприємство мінімум власних коштів, а фінансувати його за рахунок грошей, взятих у борг. Проте якщо структура «власний капітал — позикові кошти» має значну перевагу в бік боргів, підприємство може збанкрутувати, якщо кілька кредиторів одночасно вимагатимуть свої гроші. Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризує співвідношення власних та позикових коштів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості, унаслідок чого було розроблено систему показників.
1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (100 %).
2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Коли його значення наближається до 1 (100 %), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.
3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Значення цього показника може значно варіювати залежно від структури капіталу та галузевої приналежності підприємства.
4. Коефіцієнт автономії (незалежності) — показник, нормативне значення якого більше за 0,5. Зростання коефіцієнта свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових ускладнень у майбутньому, збільшує гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань.
5. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Воно має досить легку інтерпретацію: його значення, яке становить 0,178, вказує, що на кожну гривню власних коштів, вкладених в активи підприємства, 17,8 коп. припадає на позикові кошти. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, та навпаки.
6. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто належить їм, а не власникам підприємства.
7. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці — негативна тенденція, яка вказує на те, що підприємство все більше залежить від зовнішніх інвесторів.
8. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майно підприємства відображує частку реальної вартості майна виробничого призначення в усьому майні підприємства. Нормативне його значення — 0,5.
9. Показник заборгованості кредиторам визначає частину активів підприємства, що фінансується за рахунок кредиторів. Для кредиторів бажаною є менша величина цього показника, а для власників капіталу (акціонерів) — навпаки; переваги можуть віддаватися збільшенню частки активів, що фінансуються кредитами.
10. Показник заборгованості акціонерам визначає частину активів підприємства, яка фінансується за рахунок її власних коштів. Чим вищий цей показник, тим легше компанії одержати нові позики, оскільки кредитори заінтересовані в наданні кредитів тим клієнтам, які добре забезпечені своїми власними коштами.
V. Показники рентабельності та ділової активності підприємства. До основних показників оцінки рентабельності належить рентабельність авансованого та власного капіталу. Економічна інтерпретація цих показників очевидна — скільки гривень прибутку припадає на одну гривню авансованого (власного) капіталу. При розрахунку можна використовувати або валовий, або чистий прибуток.
Аналізуючи рентабельність у просторово-часовому аспекті, потрібно приймати до уваги три основні особливості цих показників, які є суттєвими для формування обґрунтованих висновків.
Перша особливість пов’язана з часовим аспектом діяльності підприємства. Так, коефіцієнт рентабельності продукції визначається результативністю праці звітного періоду. Вірогідний та планований ефект довгострокових інвестицій він не відображує. Коли підприємство переходить на нові перспективні технології або види продукції, які потребують великих інвестицій, значення показників рентабельності можуть час від часу зменшуватись. Однак якщо стратегія перебудови була вибрана правильно, понесені витрати в подальшому буде відшкодовано, тобто зниження рентабельності у звітному періоді не слід розглядати як негативну характеристику поточної діяльності.
Друга особливість визначається проблемою ризику. Велика кількість управлінських рішень пов’язана з дилемою «добре їсти чи спокійно спати». Якщо вибирають перший варіант, то приймають рішення, орієнтоване на отримання великого прибутку, хоча б і ціною великого ризику. При другому варіанті навпаки. Одним із показників ризикованості бізнесу і є коефіцієнт фінансової залежності: чим вище його значення, тим більш ризикованим з позиції акціонерів та кредиторів є підприємство.
Третяособливість пов’язана з проблемою оцінки. Чисельник та знаменник показника рентабельності власного капіталу висвітлені (у деякому розумінні) у грошових одиницях різної купівельної спроможності. Чисельник показує, що прибуток динамічний, він відображує результати діяльності та рівень цін, який склався на товари й послуги в основному за минулий період. Знаменник показника, тобто власний капітал, складався впродовж кількох років. Він представлений у книжній оцінці, яка може дуже суттєво відрізнятись від дійсності.
Показники ділової активності характеризують результати та ефективність основної виробничої діяльності. Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути зроблена в результаті порівняння діяльності даного підприємства та подібних до сфери використання капіталу підприємств. Такими якісними критеріями є широта ринку збуту продукції, наявність продукції на експорт, репутація підприємства.
Кількісну оцінку здійснюють за двома напрямами:
1) ступінь виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їх зростання;
2) рівень ефективності використання ресурсів підприємства.
Для реалізації першого напряму аналізу доцільно також урахувати порівняльну динаміку основних показників. Оптимальним є таке їх співвідношення.
Тп.в > То.д > Та.к > 100 %,
де Тп.в, То.д, Та.к — відповідно темп зміни валового прибутку від операційної діяльності авансового капіталу. Ця залежність означає, що:
а) економічний потенціал підприємства зростає;
б) порівняно із зростанням економічного потенціалу обсяг реалізації збільшується більш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно;
в) прибуток зростає більш високими темпами, що свідчить, як правило, про відносне зниження витрат виробництва та обігу. Таке зіставлення сьогодні ускладнюється впливом інфляції. Для реалізації другого напряму можуть бути розраховані різні показники, які характеризують ефективність використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Основні з них — виробіток, фондовіддача, оборотність виробничих запасів, тривалість операційного циклу, оборотність авансованого капіталу. До узагальнюючих показників оцінки ефективності використання ресурсів підприємства та динамічності його розвитку належать показники ресурсовіддачі та коефіцієнт стійкості економічного зростання.
Ресурсовіддача (коефіцієнт обертання авансованого капіталу) характеризує обсяг реалізованої продукції, яка припадає на 1 гривню коштів, вкладених у діяльність підприємства. Зростання показника в динаміці слід розглядати як позитивну тенденцію.
2. Коефіцієнт стійкості економічного зростання показує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємство в подальшому, не змінюючи співвідношення між різними джерелами фінансування, фондовіддачею, рентабельністю виробництва, дивідендною політикою. Зв’язок між цими показниками можна окреслити чітко детермінованою факторною моделлю.
Розглянемо економічну характеристику основних показників рентабельності групи.
1) рентабельність продажу — показник, який показує, скільки прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції. Зниження показника свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства;
2) рентабельність усього капіталу свідчить про ефективність використання всього майна підприємства. Його зниження слід розцінювати як спад попиту на продукцію та перенакопичення активів;
3) рентабельність основного капіталу відображує ефективність використання основних засобів та інших необоротних активів;
4) рентабельність власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу. Динаміка показника впливає на рівень котирування акцій підприємства;
5) рентабельність перманентного капіталу відображує ефективність використання всього капіталу, вкладеного в діяльність підприємства;
6) загальне обертання капіталу відображує швидкість обороту всього капіталу підприємства. Зростання показника означає прискорення кругообігу коштів підприємства чи інфляційне зростання цін;
7) обертання матеріальних оборотних коштів — показник, за допомогою якого визначають кількість запасів і витрат підприємства. Зниження показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію;
8) обертання готової продукції показує швидкість обороту готової продукції. Зростання показника означає збільшення попиту на продукцію підприємства, зниження — на затоварення;
9) обертання дебіторської заборгованості відображує розширення (зростання коефіцієнта) чи зниження (зменшення) комерційного кредиту, який надає підприємство;
10) обертання кредиторської заборгованості свідчить про розширення або зниження комерційного кредиту, який надається підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємства, зниження зростання покупок у кредит;
11) фондовіддача основних засобів характеризує ефективність використання основних засобів та інших необоротних активів, яка вимірюється величиною продажу, на одиницю вартості коштів.
