Об’єктом фінансового аналізу виступають конкретне підприємство та його фінансовий стан.
Суб’єктами фінансового аналізу є фінансові аналітики, які зацікавлені в діяльності підприємства з будь-яких причин.
Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Він характеризується системою показників, які відображують процес формування й використання фінансових ресурсів підприємства. У ринковій економіці фінансовий стан підприємства по суті характеризується кінцевими результатами його діяльності. Крім того, фінансовий стан господарюючого суб’єкта — це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (тобто плато- та кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов’язань перед державою та іншими господарюючими суб’єктами.
Отже, фінансовий стан підприємства — це найважливіша характеристика його ділової активності та надійності.
Метою фінансового аналізу є всебічна оцінка фінансового стану підприємства, резервів його діяльності та ділової активності за-
для пошуку резервів підвищення рентабельності, виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства, а також виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами; розробки найвірогідніших передбачень і прогнозів майбутніх умов функціонування підприємства, визначення дохідності підприємства для порівняння її з аналогічними показниками інших підприємств або оцінка підприємства з погляду його ринкової вартості; своєчасного виявлення та усунення недоліків у господарській діяльності для визначення шляхів підвищення фінансового стану підприємства та його платоспроможності, виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі та основних чинників, які впливають на фінансовий стан підприємства, прогнозування основних тенденцій у фінансовому стані.
У кожного аналітика своя мета. Інвестори насамперед цікавляться рівнем та стабільністю доходів по акціях, тобто прибутковістю (рентабельністю) підприємства, кредитори — її ліквідністю, менеджери — дохідністю різних видів активів та ефективністю управління ними. Для якісного планування та контролю вони мають реально оцінювати стан фінансів підприємства й можливості впливу на нього (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Мета фінансового аналізу залежно від різних
партнерських груп, зацікавлених у його результатах
| Основні партнерські групи | Внесок партнерської групи | Компенсація, яку вимагають | Мета фінансового аналізу |
| Власники | Власний капітал | Дивіденди | Фінансові результати та фінансова стійкість підприємства |
| Кредитори | Позиковий капітал | Відсотки | Ліквідність (платоспроможність), спроможність підприємства мобілізувати грошові кошти для сплати боргів |
| Керівники (адміністрація) | Знання справи та вміння керувати | Оплата праці й частина прибутку понад оклад | Уся інформація, корисна для управління |
| Персонал (службовці) | Виконання робіт згідно з розподілом праці | Заробітна плата, премії та соціальні умови | Фінансові результати підприємства та його ліквідність |
| Постачальники | Постачання засобів і предметів праці | Договірна ціна | Фінансовий стан, ліквідність |
| Покупці (клієнти) | Збут продукції, товарів, робіт, послуг | Договірна ціна | Фінансовий стан і стан запасів готової продукції та товарів |
| Податкова адміністрація | Послуги держави | Сплата податків повністю та в строк | Фінансові результати підприємства |
Для досягнення мети фінансового аналізу мають вирішуватись такі основні завдання:
· дослідження рентабельності підприємства;
· дослідження фінансової стійкості підприємства;
· об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості підприємства;
· дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства оборотними коштами;
· оцінка конкурентоспроможності підприємства;
· аналіз ділової активності підприємства та його стану на ринку цінних паперів;
· визначення ефективності використання фінансових ресурсів:
¾ загальна оцінка фінансового стану і чинників його зміни;
¾ вивчення співвідношення між джерелами оборотних коштів, їх розміщенням і ефективністю використання;
¾ додержання підприємством фінансової, розрахункової та кредитної дисципліни;
¾ визначення ліквідності і фінансової стійкості підприємства;
¾ довго- і короткострокове прогнозування стійкості фінансового стану.
Для того щоб виконати ці завдання, вивчають:
· наявність, склад і структуру оборотних коштів підприємства, причини та наслідки їх змін;
· наявність, склад і структуру джерел власних коштів підприємства, причини та наслідки їх змін;
· стан, структуру і зміни довгострокових активів;
· наявність, структуру поточних активів у сферах виробництва й обігу, причини та наслідки їх змін;
· платоспроможність і фінансову гнучкість;
· ефективність використання активів;
· окупність інвестицій.
Необхідною умовою діяльності підприємства в ринкових відносинах є сталий фінансовий стан, оскільки від цього залежить своєчасність і повнота погашення його зобов’язань щодо оплати праці робітників, розрахунків з бюджетом, постачальниками матеріальних ресурсів, а також зобов’язань перед комерційними банками стосовно отриманих від них кредитів.
Економічна природа поняття «фінансовий стан підприємства» досить складна, оскільки в ньому відображається взаємодія виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства.
Оцінка фінансового стану — невід’ємна частина економічного аналізу діяльності підприємства, без якого неможливе раціональне ведення господарства будь-якого суб’єкта господарювання. Враховуючи це, фінансовий стан — одна з найважливіших сторін господарської діяльності кожного підприємства.
Нестача або неправильне використання фінансових ресурсів можуть виявитися головною причиною несвоєчасного погашення кредитів та процентів по них комерційних банків, несвоєчасної оплати розрахункових документів ділових партнерів та контрагентів, неповного та неритмічного надання послуг, виробництва продукції, реалізації товарів, виконання робіт тощо, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством плану за обсягом, асортиментом і собівартістю продукції, товарів, робіт та послуг. Забезпеченість фінансовими ресурсами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого покращання виробничих і комерційних показників діяльності підприємства, підвищення ефективності та якості праці.
У свою чергу, фінансовий стан підприємства прямо залежить від його діяльності. За успішного виконання та перевиконання плану з виробництва і реалізації продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, зниження їх собівартості підприємство одержує надплановий прибуток, утворюються додаткові джерела коштів, що в кінцевому результаті сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. Отже, фінансовий стан і результати діяльності підприємства залежать один від одного. Тому резерви подальшого поліпшення фінансового стану — це передусім покращання фінансової стійкості підприємства.
