Роль та значення угрупування витрат на умовно-постійні і змінні витрати.

За обсягами виробництва — на постійні та змінні. Використання різних підходів до розподілу витрат дає змогу визначити результати діяльності окремих підрозділів підприємства та їхній внесок у формування собівартості та прибутковості виробленої продукції.

Прямі витрати - це витрати, які в момент їх виникнення можуть бути безпосередньо віднесені на об`єкт калькулювання (на базі первинної документації). До прямих витрат належать витрати на сировину та матеріали, комплектувальні, на заробітну плату та інші.

Непрямі витрати пов`язані з роботою підприємства чи його підрозділів загалом або з виробництвом декількох видів продукції, їх не можна безпосередньо віднести на собівартість конкретного виду продукції. До непрямих витрат відносять: опалення та освітлення, оплату праці менеджерів, амортизацію та інші.

Залежно від ступеня впливу обсягів виробництва на рівень витрат вони поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні. Умовно-постійні - це витрати, що змінюються зі зростанням чи зменшенням обсягів виробництва. До них відносять витрати на утримання будов, споруд управління виробничою діяльністю цехів, витрати на забезпечення господарських потреб виробництва. До умовно-змінних відносять матеріальні витрати, витрати на оплату праці робітників, зайнятих у процесі виробництва, інші витрати.

До змінних витрат відносять витрати, обсяг яких змінюється залежно від рівня навантаження виробничих потужностей. До них відносять витрати на сировину, матеріали, технологічні витрати енергії.

До постійних витрат відносять витрати, обсяги яких не змінюється із збільшенням (чи зменшенням) рівня навантаження виробничих потужностей. Це орендна плата, відсотки на запозичений капітал, окремі види заробітки керівників фірми.

Таким чином, до позитивних сторін методу прямих витрат можна віднести те, що, по-перше, калькулювання витрат тільки в частині їхніх змінних величин значно спрощує облік і підвищує точність розрахунків, а по-друге, цей метод дає змогу віднайти ефективні комбінації витрат, обсягу та ціни і швидко переорієнтувати виробництво у відповідь на зміни ринкової кон’юнктури. Його використання найдоцільніше у випадках, коли існують резерви виробничих потужностей, а також тоді, коли постійні витрати відшкодовуються в цінах, що встановлені на певну базову кількість виробів, а формування цін на основі прямих витрат здійснюється тільки для додаткового обсягу продукції.

Між тим використання цього методу пов’язане з певними труднощами, які зумовлені розподілом витрат, оскільки окрім чисто постійних та змінних витрат, існують змішані типи, так звані умовно-постійні, або умовно-змінні витрати. Прикладом таких витрат є вартість телефонних розмов, де абонентська плата за телефон становить постійну частину витрат, а оплата міжміських переговорів — їхню змінну величину. Крім того, існують витрати, які залишаються постійними в певних межах завантаження виробничих потужностей, а потім зі зміною обсягів виробництва вони стрибкоподібно зростають і знову стають незмінними в певному інтервалі.

Все расходы и затраты предприятия классифицируются на постоянные и переменные.

Постоянные расходы – это те, которые несёт предприятие как субъект хозяйствования, т.е. на осуществление всей производственно-хозяйственной деятельности. В результате эти расходы не зависят от объема производственной программы. В результате на единицу продукции они являются величиной обратно -пропорциональной: чем больше ОП тем меньше постоянные расходы и наоборот.

Переменные расходы – это расходы, постоянные на единицу продукции, а поэтому они изменяются в общей массе, прямопропорциональны ОП программы: чем больше ОП, тем больше переменные расходы. Данные определения постоянных и переменных расходов имеют силу в краткосрочном периоде. В долгосрочном периоде поведенияенекоторых отдельных постоянных расходов может меняться.

Переменные расходы – это расходы, связанные с производством. Они корреспондируется с операционными затратами с основной, целевой, производственной, операционной деятельностью.

Постоянные же расходы не могут быть отнесены и списаны, однозначно на какой либо вид продукции. Они включаются в себестоимость конкретного вида продукции методом распределения. Расходы общепроизводственные, общехозяйственные – постоянные.