Мета СРС – З¢ясувати сутність комунікацій та їх роль в процесі управління. Розібрати модель процесу комунікації і з¢ясувати зміст кожного з елементів та етапів процесу комунікацій.
Джерела знань:
Література
1. Бодди Д., Пейтон Р. Основы менеджмента. – СПб: Изд. "Питер", 1999. – с. 261-292
2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник, – 3-е изд. – М.: Гардарика, 1999. – с. 378-391
3. Дафт Р. Менеджмент. – СПб.: Изд. "Питер", 2000. – с. 530-558
1. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 1992. – с.165-193
2. Робінс С.П., ДеЧенцо Д.А. Основи менеджменту / Пер. з англ. А.Олійник та ін. – К.: “Основи”, 2002. – с. 472-491
3. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – с.87-112.
4. Лекція 10.
Ключові поняття:
В процесі вивчення першого і другого питань теми студент може використовувати будь-яке із рекомендованих у списку літератури джерел, оскільки розбіжностей у висвітленні сутності комунікації, основних елементів та етапів процесу комунікації між авторами немає. Найбільш грунтовно ці питання розкриті в підручниках Дафта Р. [ 3 ], Бодді Д. та Пейтона Р. [ 1 ]. Що стосується питання управління організаційними комунікаціями, то різні автори по-різному підходять до його розгляду: перші (Дафт Р. [ 3 ], Бодді Д. та Пейтон Р. [ 1 ]) класифікують перешкоди на шляху ефективної комунікації на індивідуальні та організаційні; другі (Тарнавська Н.П. і Пушкар Р.М. [ 6 ]) розглядають їх за елементами та етапами процесу комунікації; треті (Робінс С.П. і ДеЧенцо Д.А. [ 5 ]) зосереджують увагу на розвитку індивідуальних навичок комунікації (активне слухання, підготовка звітів, проведення презентації тощо).
Вивчення теми доцільно розпочати із з’ясування сутності комунікації та її ролі в менеджменті як пов¢язуючого процесу. При цьому важливо усвідомити, що комунікація – це не просто передавання інформації від однієї особи до іншої, а обмін інформацією, який до того ж має забезпечувати їх взаєморозуміння. Усвідомити сутність комунікації допомагає детальний розгляд основних елементів та етапів процесу комунікації. Їх знання дозволяє також зрозуміти проблеми, які виникають під час комунікації.
Вивчаючи друге питання теми спочатку важливо усвідомити, як співвідносяться поняття “міжособові комунікації” та “організаційні комунікації”. У загальному випадку комунікація відбувається між двома або більше особами. У такому контексті будь-яку комунікацію можна розглядати як міжособову. Проте в межах організації на міжособові комунікації накладають відбиток ієрархія влади, соціальні відносини в колективі, інші організаційні фактори, що вносить суттєві зміни в їх характер. Для позначення таких специфічних міжособових комунікацій і використовують поняття “організаційні комунікації”.
Ефективність діяльності організації багато в чому залежить від форми (конфігурації) поєднання за допомогою інформаційних потоків індивідуумів, які беруть участь в процесі комунікації, тобто від вибору типу комунікаційної мережі. Вивчення цього питання передбачає розгляд базових (первинних) типів комунікаційних мереж в групах, їх класифікацію на централізовані та децентралізовані, визначення критеріїв їх ефективності та ситуаційних факторів, що обумовлюють їх вибір.
Останній блок питань, що необхідно розглянути та вивчити за темою “Комунікації в управлінні” стосується визначення перешкод на шляху ефективної комунікації та методів їх подолання. Тут студент має самостійно обрати принцип класифікації таких перешкод (або за елементами комунікації, або за етапами процесу комунікації, або за рівнями їх походження: індивідуальний чи організаційний) і виділити основні з них.
Потім за результатами вивчення кількох рекомендованих підручників вибрати основні методи подолання бар¢єрів до ефективної комунікації і усвідомити механізми їх дії. При цьому варто звернути увагу на модель вибору стилю комунікації.
Корисним для студентів буде також й засвоєння наведених в навчальній літературі рекомендацій щодо розвитку навичок активного слухання, підготовки звітів, проведення презентацій і переговорів як форм комунікацій, які часто зустрічаються в управлінській практиці.
Ілюстративні матеріали
Рис. 10.1 Поняття, основні елементи та етапи процесу комунікації
 |
Рис. 10.2 Модель процесу комунікації
 |
 |
Рис. 10.4 Формальні та неформальні організаційні комунікації
Самоперевірка знань:
Тести
І. Одиничний вибір. Виберіть єдину правильну відповідь.
1. Організаційні комунікації – це:
а) комунікації між двома або більше організаціями
б) обмін інформацією, який забезпечує взаєморозуміння між відправником та одержувачем інформації
в) комунікації між двома або більше особами
г) комунікації з урахуванням ієрархії влади в організації
2. Комунікація – це:
а) обмін інформацією між двома або більше особами
б) передавання інформації однієї особи іншій
в) обмін інформацією, який забезпечує взаєморозуміння між відправником та одержувачем інформації
3. Комунікаційна мережа являє собою:
а) сукупність каналів комунікації
б) сукупність методів комунікації
в) форму поєднання індивідуумів, які беруть участь в процесі комунікації
г) сукупність засобів комунікації
4. Мережа неформальних комунікацій називається:
а) розкладеною мережею
б) ланцюговою мережею
в) “виноградною лозою”
г) кільцевою мережею
5. Письмове повідомлення постачальника про зміну умов поставки являє собою:
а) вербальну комунікацію
б) висхідну комунікацію
в) нисхідну комунікацію
г) горизонтальну комунікацію
д) неформальну комунікацію
ВІдповіді:1-а; 2-а; 3-а;4-а;5-а.
ІІ. Множинний вибір. Виберіть кілька правильних відповідей.
6. До основних елементів комунікації належать:
а) відправник повідомлення
б) канал комунікації
в) процес кодування
г) зворотний зв’язок
д) перешкоди комунікації
7. До етапів процесу комунікації відносять
а) формування концепції комунікації
б) передавання повідомлення
в) канал комунікації
г) декодування
д) перешкоди комунікації
8. Результативність кодування інформації в процесі комунікації залежить від:
а) здібностей відправника кодувати інформацію
б) відношення одержувача до інформації, що кодується
в) ступеня обізнаності відправника про інформацію, що кодується
г) соціально-культурного середовища, в якому знаходиться відправник
д) ступеня децентралізації повноважень в організації
9. Недоліки методу письмової комунікації:
а) значні витрати часу
б) можливість зберігати інформацію впродовж тривалого часу
в) слабкий зворотний зв’язок
г) можливість передавати значні обсяги інформації
10. Розрізняють наступні типи організаційних комунікацій:
а) формальні
б) неформальні
в) висхідні
г) горизонтальні
д) зворотного зв’язку
е) повного взаємозв’язку
11. Формами невербальних комунікацій є:
а) інтонації голосу
б) групові дискусії
в) оголошення
г) символіка
12. Наказ являє собою:
а) вербальну комунікацію
б) невербальну комунікацію
в) формальну комунікацію
г) висхідну комунікацію
д) нисхідну комунікацію
ВІдповіді:6-а,б,в,г; 7-а,б,г; 8-а,б,в;9-а,г; 10-а,б,в,г,д; 11-а,б; 12-а,в,д.
III. Упорядкований вибір. Визначте правильну послідовність.
13. Послідовність етапів процесу комунікації:
а) декодування
б) зворотний зв’язок
в) передавання повідомлення
г) кодування
д) інтерпретація та оцінка повідомлення
е) формування концепції комунікації
ВІдповіді:13-е,г,в,а,д,б.
Питання, які виносяться на іспит
1. Визначення поняття «комунікації» в управлінні. Характеристика умов для комунікації і моделі процесу комунікації.
2. Характеристика етапів процесу комунікації (сутність; фактори ефективної реалізації).
3. Характеристика основних методів міжособистісних комунікацій (усна, письмова, невербальна: їх сутність, переваги і недоліки).
4. Типи організаційних комунікацій за критеріями статусу комунікацій та їх спрямованості (сутність, особливості практичного застосування).
5. Базові типи комунікаційних мереж в організації, ефективність їх використання за критеріями швидкості передавання і точності повідомлення. Мережа неформальних комунікацій.
6. Характеристика факторів, що перешкоджають ефективним комунікацій.
7. Характеристика методів підвищення ефективності комунікацій.
