Показники оцінки функції зовнішнього дихання

Показники	Норма	Ступені порушення функції зовнішнього дихання
незначний	помірний	значний

 

Продовження таблиці 6
Клінічні		Задишка при раніше звичних фізичних навантаженнях та під час загострень	Задишка при виконанні незначних фізичних навантажень, повторні загострення, що погіршують якість життя хворого	Задишка в стані спокою, ознаки хронічної правошлу-ночкової недостат-ності
Інструментальні
Насичення гемоглобіну киснем
Ра О2, мм рт. ст. 329 т.				< 60
Sа О2, %				< 90
ФЗД
Життєва ємкість легень (ЖЄЛ) у відсотках належної величини	> 85	84-70	69-50	< 50
Максимальна вентиляція легень (МВЛ) у відсотках належної величини	> 75	74-55	54-35	< 35
Обсяг форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) у відсотках належної величини	> 80	79-50	49-30	< 30

 

Оцінка функціонального стану апарату зовнішнього дихання проводиться поза загостренням захворювань за допомогою методики “петля потік-обсяг”.

При оцінці ФЗД у разі ХОЗЛ слід орієнтуватись передусім на показник ОФВ₁. Також для цих захворювань характерне співвідношення ОФВ₁/ФЖЄЛ менше 70 %. Діагноз ХОЗЛ (хронічного бронхіту чи емфіземи легень) для молодих людей віком до 30 років є винятком. У таких хворих перш за все при обстеженні необхідно виключити інші найчастіші причини хронічного кашлю: бронхіальну астму, гастро-езофагальний рефлюкс або захворювання верхніх дихальних шляхів тощо. Якщо все-таки в молодих людей буде наявний симптомокомплекс ХОЗЛ (клініко-функціональна картина незворотної бронхообструкції), обов’язковим є виключення вроджених його причин, таких як дефіцит α1-антитрипсину, муковісцидоз чи вроджені вади розвитку легень.

Під час оцінки ФЗД при бронхоектатичній хворобі, хворобах легень, спричинених зовнішніми агентами (пневмоконіози, хронічні пневмоніти), інтерстиціальних (дисемінованих) хворобах легень (ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт, легеневий альвеолярний протеїноз, гемосідероз, гістіоцитоз-Х та інші дисеміновані захворювання легень), хронічних гнійних та некротичних хворобах (абсцес легені та середостіння, піоторакс), наслідках гострих неспецифічних хвороб органів дихання або хірургічного лікування у вигляді обмеженого пневмосклерозу, плевродіафрагмальних чи плеврокостальних шварт (спайок) слід орієнтуватись у першу чергу на показники ЖЄЛ та МВЛ.

 

СТАТТЯ 47

Діагноз бронхіальної астми встановлюється після комплексного стаціонарного обстеження. Для бронхіальної астми характерна гіперреактивність бронхів, що проявляється рецидивними симптомами свистячого дихання, задухи, скутості в грудній клітці, кашлю, особливо вночі та вранці. При бронхіальній астмі бронхообструкція варіабельна, зменшується спонтанно або під впливом лікування. Діагноз бронхіальної астми, крім анамнезу та клінічної картини, повинен бути підтверджений дослідженням ФЗД з медикаментозними пробами (проба з бронхолітиком або провокаційна проба з бета-блокатором, фізичним навантаженням). Вірогідним інструментальним підтвердженням діагнозу вважається приріст (або зменшення у разі провокаційної проби) показників ФЖЄЛ, ОФВ₁ або пікової обсягової швидкості видиху (ПОШвид) більше ніж на 15 % початкового значення.

До пункту “а” належить тяжка персистувальна бронхіальна астма, для якої характерні:

постійна наявність денних симптомів;

часті загострення (2 рази та більше на рік), які потребують стаціонарного лікування;

часті (більше 3 разів на тиждень) нічні симптоми;

обмеження фізичної активності, зумовлене бронхіальною астмою;

ОФВ₁ або ПОШвид < 60 % належної величини (у період між загостренням та нападами);

добові коливання ОФВ₁ або ПОШвид > 30 %;

застосування максимально можливого арсеналу засобів переважно інгаляційних препаратів для лікування бронхіальної астми (інгаляційні стероїди в максимальних дозах + інгаляційні бета-агоністи тривалої дії в максимальних дозах + інгаляційні холінолітики або теофіліни пролонгованої дії) не призводить до контролю за перебігом захворювання.

До цього самого пункту належить гормонозалежна бронхіальна астма (така, що потребує постійного вживання системних стероїдів).

До пункту “б” належить середньої тяжкості персистувальна бронхіальна астма, для якої характерні:

щоденні симптоми;

загострення, що призводять до порушення активності та сну;

нічні симптоми частіше одного разу на тиждень;

необхідність у щоденному прийманні бета-агоністів короткої дії;

ОФВ₁ або ПОШвид у межах 60 – 80 % належної величини (у період між нападами);

добові коливання ОФВ₁ або ПОШвид > 30 %.

До пункту “в” належить легка персистувальна бронхіальна астма, для якої характерні:

симптоми частіше 1 разу на тиждень, але рідше ніж 1 раз на день;

загострення, що призводять до порушення активності та сну;

нічні симптоми частіше 2 разів на місяць;

ОФВ₁ або ПОШвид > 80 % належної величини (у період між нападами);

добові коливання ОФВ₁ або ПОШвид > 20 %.

До пункту “г” належить легка інтермітуюча бронхіальна астма, для якої характерні:

короткотривалі симптоми виникають рідше 1 разу на тиждень;

короткотривалі загострення (від кількох годин до кількох днів);

нічні симптоми не частіше 2 разів на місяць;

ОФВ₁ або ПОШвид 80 % належної величини (у період між нападами);

добові коливання ОФВ₁ або ПОШвид < 20 %.

Якщо бронхоспастичний синдром є ускладненням інших захворювань, то ступінь придатності до військової служби визначається залежно від перебігу основного захворювання за відповідними статтями Розкладу хвороб.

 

СТАТТЯ 48

Рішення про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров’я та вирішення питання про надання відстрочки призовнику приймається лише за умови ускладненого перебігу гострих респіраторних інфекцій верхніх та нижніх дихальних шляхів, грипу, пневмонії тощо (деструкція, пара- та метапневмонічний ексудативний плеврит, емпіема плеври, ателектаз, інфекційно-токсичний шок, інфекційний міокардит, тривала нефропатія (понад тиждень), токсичний гепатит, виражена асенізація тощо). Щодо реконвалесцентів після неускладненого перебігу пневмонії (графи І, ІІ, ІІІ), загострення хронічних захворювань (графи ІІ-ІІІ) – тяжкого загострення бронхіальної астми (астматичного статусу), загострення ХОЗЛ, що потребувало тривалої оксигенації, приймається постанова про потребу у звільненні від виконання службових обов’язків.

За цією самою статтею оглядаються громадяни та військовослужбовці після хірургічного втручання на органах грудної клітки з приводу захворювань за умови неповного функціонального відновлення організму після закінчення стаціонарного лікування.

 

Хвороби органів травлення (К00-К93), їх наслідки

СТАТТЯ 49Пункт “в” застосовується у випадках, коли сума каріозних, пломбованих та видалених зубів більше 9 і при цьому – не менше 4 зубів з клінічними або рентгенологічними ознаками хронічного запалення з ураженням пульпи і періодонта, уключаючи зуби з пломбованими кореневими каналами. СТАТТЯ 50Підставою для застосування пункту “а” цієї статті є наявність генералізованої форми пародонтиту, пародонтозу з частими загостреннями та абсцедуванням.Діагноз пародонтиту, пародонтозу встановлюється після ретельного дослідження всієї зубощелепної системи з рентгенографією та виявленням супутніх захворювань. При пародонтиті, пародонтозі призовників беруть на облік та направляють на лікування.До пункту “а” належить пародонтит з глибиною пародонтальної кишені 5 мм і більше, резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка на 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба 2-3-го ступенів.До пункту “б” належать пародонтити та пародонтози, захворювання слизової оболонки порожнини рота, лейкоплакії та інші захворювання, уключаючи преканцерози. Призовники після постановки на військовий облік, а також військовослужбовці направляються на лікування. СТАТТЯ 51До пункту “а” належать:дефекти нижньої щелепи після хірургічного лікування, не заміщені трансплантатами;дефекти, деформації щелепно-лицевої ділянки, а також хронічні, що часто загострюються (більше 2 разів на рік), захворювання щелеп, слинних залоз, скронево-нижньощелепових суглобів;анкілози скронево-нижньощелепових суглобів;контрактури та несправжні суглоби нижніх щелеп за відсутності ефекту від лікування або за відмови від нього; актиномікоз щелепно-лицевої ділянки, який не піддається лікуванню. До пункту “б” належать:аномалії прикусу 2-3 ступенів з роз’єднанням прикусу більше 5 мм або з жувальною ефективністю менше 60 % за М.Г.Агаповим;хронічні сіалоаденіти з частими загостреннями;актиномікоз щелепно-лицьової ділянки із задовільними результатами лікування;хронічний остеомієліт щелеп з наявністю секвестральних порожнин та секвестрів.В окремих випадках залежно від фактичної працездатності, умов служби, думки командування частини військовослужбовці за контрактом з набутими вадами та деформаціями щелепно-лицевої ділянки після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами можуть бути оглянуті за пунктом “в”. До пункту “в” належать аномалії прикусу, що супроводжуються роз’єднанням прикусу на 5 мм і менше, з жувальною ефективністю більше 60 % за М.Г.Агаповим. Кандидатам, які вступають до ВВНЗ з такою патологією, пропонується лікування. Огляд після лікування проводиться через 6 – 9 місяців залежно від його результатів, а також ступеня порушення дихальної, жувальної, мовної та слиновидільної функцій. У разі відмови від лікування за цим самим пунктом приймається постанова про непридатність до навчання у ВВНЗ. Призовники з указаними захворюваннями після постановки на військовий облік направляються на лікування. Щодо військовослужбовців після лікування постанова приймається за статтею 56 Розкладу хвороб. Якщо хірургічне лікування не застосовувалось, то огляд проводиться за відповідними пунктами цієї статті.

 

СТАТТЯ 52 До пункту “а” належать:набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі;рубцеві звуження або нервово-м’язові захворювання стравоходу зі значними клінічними проявами, що потребують систематичного бужування, балонної дилатації або хірургічного лікування;ГЕРХ ІV стадії – стравохід Баррета;тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів (у тому числі і хвороба Крона) з різкими порушеннями функцій;наслідки резекції тонкої або товстої кишки у вигляді різкого занепаду живлення або порушення функцій;випадіння усіх шарів прямої кишки під час ходьби або переміщення тіла у вертикальне положення (ІІІ стадія);протиприродний задній прохід, кишковий або каловий свищ як завершений етап хірургічного лікування; недостатність сфінктера заднього проходу ІІІ ступеня;хронічний парапроктит зі стійкими або такими, що часто відкриваються та важко піддаються лікуванню, свищами.До пункту “б” належать:дивертикули стравоходу з клінічними проявами, що не потребують хірургічного лікування;рубцеві звуження та нервово-м’язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;ГЕРХ з виразковим або ерозивним езофагітом, з позастравохідними проявами, що потребує повторного стаціонарного лікування більше 2 разів на рік, з помірним порушенням функції травлення. ГЕРХ повинна бути підтверджена ендоскопічним і (або) рентгенологічним дослідженнями (обов’язково у горизонтальному положенні). Крім того, обов’язкове проведення добового pH-моніторування стравоходу (за добу загальна кількість рефлюксів більше 50 або зниження pH менше 4,0 протягом години);гастроентерити з порушенням секреторної та кислотоутворювальної функцій, частими (2 рази і більше на рік) загостреннями, які потребують повторної і тривалої госпіталізації;хронічні рецидивуючі неспецифічні виразкові коліти, хвороба Крона незалежно від ступеня порушення функції травлення та частоти загострень;резекція тонкої або товстої кишки з накладенням шлунково-кишкового анастомозу з нечастими проявами демпінг-синдрому;спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує стаціонарного лікування (спайковий процес повинен бути підтверджений даними рентгенологічного дослідження або хірургічного лікування);випадіння прямої кишки при фізичному навантаженні (ІІ стадія);недостатність сфінктера заднього проходу І, ІІ ступенів;хронічний парапроктит з частими (2 рази і більше на рік) загостреннями.До пункту “в” належать:хвороби стравоходу, кишечнику, спайкова хвороба з незначним порушенням функцій;ГЕРХ з ерозивним езофагітом та нечастими загостреннями;випадіння прямої кишки при дефекації (І стадія);хронічний парапроктит, що протікає з нечастими загостреннями без утворення зовнішнього свища.У разі випадіння прямої кишки, наявності кишкових або калових свищів, звуження заднього проходу або недостатності його сфінктера, наявності хронічного парапроктиту військовослужбовцям пропонується хірургічне лікування. Після оперативного лікування медичний огляд проводиться на підставі статті 56 Розкладу хвороб. Придатність до військової служби, до навчання у ВВНЗ визначається залежно від результатів лікування. У разі рецидиву захворювання або відмови від хірургічного лікування постанова приймається за пунктами “а”, “б” чи “в”. До пункту “г” належать: ГЕРХ з катаральним езофагітом та нечастими загостреннями, синдромом подразнення товстої кишки. СТАТТЯ 53 Наявність виразкової хвороби обов’язково повинна бути підтверджена ендоскопічним і (або) рентгенологічним дослідженнями в умовах штучної гіпотонії. При виразковій хворобі та наявності рентгенологічного підтвердження за останні 3-5 років за графами ІІ, ІІІ експертні висновки можуть бути зроблені на підставі ендоскопічних досліджень.До пункту “а” належать:екстирпація шлунка або його субтотальна резекція;наслідки резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового анастомозу з порушенням функції травлення;наслідки стовбурової або селективної ваготомії з накладенням шлунково-кишкового анастомозу зі значним порушенням функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси, порушення живлення, стійкі анастомозити, виразки анастомозів); виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ускладнена пенетрацією, стенозом пілоробульбарної зони (затримкою контрастної речовини в шлунку більше 24 годин), що супроводжується занепадом живлення за наявності протипоказань до оперативного лікування або відмови від нього; виразкова хвороба, ускладнена масивною кровотечею протягом першого року після зазначеного ускладнення.До пункту “б” належать: виразкова хвороба з виразками, що довго не рубцюються (з локалізацією в шлунку протягом 3 місяців і більше, з локалізацією в дванадцятипалій кишці протягом 2 місяців і більше);виразкова хвороба з частими (2 рази і більше на рік) рецидивами виразки; виразкова хвороба з гігантськими (3 см і більше в шлунку або 2 см і більше у дванадцятипалій кишці) виразками;виразкова хвороба із позацибулинною локалізацією виразки; виразкова хвороба з множинними (2 та більше) виразками цибулини та поза нею;виразкова хвороба, ускладнена кровотечею з розвитком післягеморагічної анемії або перфорацією (протягом 5 років після зазначених ускладнень);виразкова хвороба, ускладнена грубою рубцевою деформацією цибулини дванадцятипалої кишки;наслідки стовбурової або селективної ваготомії, резекції шлунка, накладення шлунково-кишкового анастомозу з помірним порушенням функції травлення (нечасті прояви демпінг-синдрому, нестійкі випорожнення тощо). Грубою деформацією дванадцятипалої кишки вважається деформація, яка виявляється при повноцінно виконаній дуоденографії в умовах штучної гіпотонії, що супроводжується сповільненою евакуацією (затримка контрастної речовини в шлунку більше 2 годин).За графами І, ІІ, ІІІ з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки з нечастими (раз на рік і рідше) загостреннями, без порушення функції травлення оглядаються за пунктом “в”. До цього самого пункту належать обстежувані за графами ІІ, ІІІ з виразковою хворобою, яка була ускладнена кровотечею (лікованою консервативно), перфорацією, а також множинними виразками за умови стійкої ремісії більше 5 років.У фазі ремісії захворювання достовірною ознакою перенесеної виразки цибулини дванадцятипалої кишки є післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні і (або) рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки при рентгенографії в умовах штучної гіпотонії, а перенесеної виразки шлунка – післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні.При неускладнених симптоматичних виразках шлунка і дванадцятипалої кишки висновок виноситься залежно від тяжкості перебігу основного захворювання за відповідними статтями Розкладу хвороб. При ускладнених симптоматичних виразках висновок виноситься за пунктами “а”, “б” чи “в” цієї статті залежно від порушень функцій.

СТАТТЯ 54

Наявність цирозу печінки та хронічного гепатиту повинна бути підтверджена обстеженням в умовах спеціалізованого відділення за результатами пункційної біопсії, а за неможливості її проведення або відмови від неї – клінічними, лабораторними, інструментальними даними, що свідчать про стабільність ураження печінки.

До пункту “а” належать:

цироз печінки;

хронічні токсичні, аутоімунні, криптогенні гепатити зі значною активністю (підвищення показників трансаміназ більш як у 10 разів);

хронічні рецидивні панкреатити з важким перебігом та порушенням зовнішньосекреторної і (або) інкреторної функцій;

стани після резекції підшлункової залози, накладання біліодигістивних анастомозів;

ускладнення після хірургічного лікування (жовчні, панкреатичні свищі тощо).

До пункту “б” належать:

хронічні гепатити з помірною та мінімальною активністю (помірна активність – підвищення показників трансаміназ у 5 – 10 разів порівняно з нормою, мінімальна активність – підвищення показників трансаміназ до

5 разів);

хронічні холецистити (у тому числі калькульозні або з наявністю холестеринових поліпів жовчного міхура), холангіти з частими (2 рази та більше на рік) загостреннями, що потребують стаціонарного лікування;

хронічні панкреатити з частими (2 рази та більше на рік) загостреннями з порушенням секреторної та інкреторної функцій;

наслідки хірургічного лікування панкреатитів з виходом у псевдокісту (марсупілізація).

За наявності жовчнокам’яної хвороби, холестерозу жовчного міхура, що супроводжується частими загостреннями хронічного холециститу, показане оперативне лікування. У разі відмови від операції огляд проводиться за пунктом “б”.

За цим пунктом оглядаються особи за графами І, ІІ, ІІІ після вилучення жовчного міхура або хірургічного лікування хвороб жовчних ходів, підшлункової залози з хорошим результатом.

До пункту “в” належать: дискінезія жовчних шляхів, хронічні холецистити, панкреатити з рідкими загостреннями при хороших результатах лікування.

 

СТАТТЯ 55

За наявності грижі обстежуваним за графами І, ІІ, ІІІ пропонується хірургічне лікування. Після успішного лікування вони придатні до військової служби та до навчання у ВВНЗ.

Підставою для застосування цієї статті є незадовільні результати хірургічного лікування (рецидив захворювання), відмова від хірургічного лікування та протипоказання для його проведення.

До пункту “а” належать:

повторно рецидивні, великих розмірів зовнішні грижі, які потребують ручного вправлення, горизонтального положення тіла або порушують функції внутрішніх органів;

діафрагмальні грижі (у тому числі набута релаксація діафрагми), які порушують функції внутрішніх органів;

множинні грижі, вентральні грижі, що не вправляються.

До пункту “б” належать:

грижа стравохідного отвору діафрагми, що не супроводжується порушеннями, указаними в пункті “а”;

одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування та відмови від повторного лікування;

рецидивні зовнішні грижі помірних розмірів, які з’являються у вертикальному положенні тіла при фізичному навантаженні, кашлі;

наслідки та стани після оперативного лікування грижі з резекцією кишечнику;

вентральні грижі, які потребують носіння бандажа.

Невелика (у межах фізіологічного кільця) пупкова грижа, передочеревинний жировик білої лінії живота, а також розширення пахових кілець без грижового випинання не дають підстав для застосування цієї статті та не перешкоджають проходженню військової служби та до навчання у ВВНЗ.

 

СТАТТЯ 56

Передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних захворювань органів травлення та їх хірургічного лікування.

Особам, що обстежуються за графами І, ІІ, ІІІ, надається відстрочка на лікування і вони визнаються тимчасово непридатними до навчання у ВВНЗ, до військової служби за контрактом протягом року з подальшим оглядом залежно від результатів лікування.

Військовослужбовцям виноситься рішення про звільнення від виконання обов’язків військової служби або потребу у відпустці за станом здоров’я. Відпустка надається у випадках, коли для відновлення працездатності необхідний термін – не менше одного місяця.

 

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини (L00-L99), їх наслідки

 

СТАТТЯ 57

Поширені форми хвороб шкіри та підшкірної клітковини характеризуються висипаннями на значній поверхні шкірного покриву, з ураженням двох та більше анатомічних областей.

Під обмеженими формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини розуміють поодинокі осередки враження будь-якої локалізації, що займають невелику площу однієї з анатомічних областей (стопа, гомілка, кисть, голова тощо).

Часто рецидивними формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини вважаються такі форми, за яких загострення виникають два та більше разів на рік.

До пункту “б” належать також обмежені, але великі бляшки псоріазу на голові, відкритих ділянках шкіри, а на обличчі – будь-якої величини. Великою слід вважати бляшку псоріазу розміром з долоню хворого та більше.

 

СТАТТЯ 58

Під поширеною формою гніздового облисіння розуміють наявність трьох та більше вогнищ облисіння, де площа кожного з вогнищ не менше 2 см² .

Під поширеною формою вітиліго розуміють наявність множинних депігментованих плям (трьох і більше) на шкірному покриві будь-яких анатомічних ділянок загальною площею не менше 5 % поверхні тіла.

До пункту “а” належать вогнища вітиліго на відкритих ділянках тіла, які викликають значний косметичний дефект.

Різновидність обмеженої склеродермії – “хвороба білих плям” та неускладнена себорея – не є перешкодою до проходження військової служби, до навчання у ВВНЗ.

 

СТАТТЯ 59

Передбачає стани після перенесених гострих, загострення хронічних хвороб шкіри, підшкірної клітковини та стани після хірургічних втручань з приводу гнійних хвороб шкіри, коли після завершення стаціонарного лікування придатність до військової служби не обмежується і для повного відновлення функцій та працездатності необхідний термін не менше одного місяця.

Після проведеної відпустки за станом здоров’я медичний огляд проводиться залежно від результатів лікування з обов’язковим урахуванням можливості носіння військового одягу, взуття або спорядження за відповідними статтями Розкладу хвороб.

 

Хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини (М00-М99), їх наслідки

 

СТАТТЯ 60

До пункту “а” належать захворювання сполучної тканини, що характеризуються поліморфною картиною ураження (системний червоний вовчак, системний склероз, дерматоміозит, еозинофільний фасціїт, вузликовий периартеріїт, гранулематоз Вегенера, змішані захворювання сполучної тканини) незалежно від вираження змін з боку органів та систем, частоти загострень та ступеня функціональних порушень.

До цього пункту також належать ревматоїдний (у тому числі ювенільний) артрит, анкілозувальний спондилоартрит (хвороба Бехтерєва) з вираженими змінами в суглобах та хребті, ураженням інших органів та систем (системні форми) зі значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності.

До пункту “б” належать повільно прогресуючі форми запальних захворювань суглобів та хребта з помірно вираженими ексудативно-проліферативними змінами та функціональною недостатністю суглобів і хребта за відсутності системних проявів та із збереженою працездатністю.

До цього пункту належать початкові форми достовірних випадків ревматоїдного артриту та хвороби Бехтерєва за наявності клініко-лабораторних ознак активності процесу, усі форми системних васкулітів з рецидивним характером перебігу.

До пункту “в” належать хронічні захворювання суглобів і хребта з нечастими (один раз на рік та рідше) загостреннями та незначними порушеннями функцій.

За цим пунктом також проводиться огляд призовникам, військовослужбовцям строкової служби із затяжним перебігом гострих запальних артропатій при збереженні ексудативно-проліферативних змін у суглобах та наявності лабораторних ознак активності процесу.

При хронічних та рецидивних формах хвороби Рейтера, псоріатичного артриту та інших артритів, пов’язаних з інфекцією (реактивні артрити) ступінь придатності до військової служби визначається за пунктами “а”, “б” чи “в” залежно від стану функції суглобів, ускладнень з боку інших органів та систем.

Хронічні форми реактивних артритів за відсутності загострення захворювання більше 3 років та без порушення функцій суглобів не є підставою для застосування цієї статті, не перешкоджають проходженню військової служби, навчання у ВВНЗ. Після гострих запальних захворювань суглобів огляд проводиться на підставі статті 65 Розкладу хвороб.

 

СТАТТЯ 61

Постанова про придатність до військової служби в разі захворювань кісток та суглобів приймається після стаціонарного обстеження та лікування. При цьому слід ураховувати схильність захворювання до рецидивів або прогресування, стійкість ремісії та особливості військової служби. При незадовільних результатах лікування або відмові від нього постанова про придатність до військової служби приймається за пунктами “а”, ”б” чи “в” залежно від ступеня порушень функцій на період медичного огляду.

До пункту “а” належать:

кістковий або фіброзний анкілоз великого суглоба у хибному положенні;

патологічна рухливість або стійка контрактура суглоба зі значним обмеженням обсягу рухів;

асептичний некроз головки стегнової кістки;

стани після ендопротезування великих суглобів (особи, що оглядаються за графою ІІІ Розкладу хвороб, при задовільних результатах протезування оглядаються за пунктом “б”);

деформуючий артроз в одному з великих суглобів ІІІ-ІV стадій (наявність грубих кісткових розростань суглобових країв не менше 2 мм, руйнування суглобового хряща – ширина суглобової щілини менше 2 мм) з частими (2 та більше разів на рік) рецидивами загострень, з больовим синдромом та деформацією вісі кінцівки;

дефект кісток більше 1 см з нестабільністю кінцівки;

остеомієліт за наявності секвестрів, секвестральних порожнин, свищів, які довго не загоюються або часто (2 та більше разів на рік) відкриваються.

При анкілозах великих суглобів у функціонально вигідному положенні або за належної компенсації придатність до військової служби осіб, що оглядаються за графами ІІ, ІІІ Розкладу хвороб, визначається за пунктом “б”.

До пункту “б” належать:

деформуючий артроз в одному з великих суглобів ІІ стадії (ширина суглобової щілини на рентгенограмі – 2 – 4 мм) з больовим синдромом;

остеомієліт (у тому числі і первинно хронічний) з щорічними загостреннями;

стійкі контрактури одного з великих суглобів з помірним обмеженням обсягу рухів;

звичні (3 та більше разів на рік) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, з вираженою нестійкістю (розхитаністю) або рецидивним синовіїтом суглоба та супроводжуються помірною гіпотрофією м’язів кінцівки.

До пункту “в” належать:

деформуючий артроз в одному з великих суглобів І стадії;

остеомієліт з нечастими (раз на 2-3 роки) загостреннями за відсутності секвестрів та секвестральних порожнин;

стійкі контрактури в одному з великих суглобів з незначним обмеженням обсягу рухів;

стресові переломи кісток, їх патологічна перебудова після завершення стаціонарного лікування (у тому числі з наявністю металоконструкцій після оперативного лікування) або гіперостози, які перешкоджають руху кінцівки або носінню стандартного взуття, військової форми одягу, спорядження, з больовим синдромом;

звичні (менше 3 разів на рік) вивихи великих суглобів;

нестійкість і рецидивний синовіїт великих суглобів при помірних фізичних навантаженнях;

остеохондропатії із незакінченим процесом.

При остеохондропатіях із незакінченим процесом при призові на строкову військову службу за графою І громадянам за статтею 65 Розкладу хвороб надається відстрочка від призову, після закінчення якої рішення про придатність або непридатність їх до військової служби приймається за пунктами “в” або “г” залежно від результатів лікування або при відмові від нього.

Остеомієлітичний процес вважається закінченим у разі відсутності загострення, секвестральних порожнин та секвестрів протягом 3 та більше років.

Повторність вивиху великого суглоба повинна бути засвідчена медичним документом лікувального закладу, рентгенограмами суглоба до та після усунення вивиху.

Нестабільність суглоба, яка виникла внаслідок пошкодження зв’язок і капсули, повинна підтверджуватись клінічно та рентгенологічно.

З приводу нестабільності великих суглобів пропонується хірургічне лікування. Після успішного хірургічного лікування стосовно військовослужбовців приймається постанова про потребу у відпустці за станом здоров’я за статтею 65 з подальшим оглядом ВЛК. Огляд осіб за графою І після хірургічного лікування на великих суглобах або при відмові від нього проводиться за пунктами “а”, “б” чи “в” цієї статті.

За наявності хибних суглобів військовослужбовці підлягають лікуванню із застосуванням сучасних методів остеосинтезу. При кістозному переродженні, стресових переломах, патологічній перебудові кісток, відсікаючому остеохондрозі у великому суглобі пропонується оперативне лікування. При відмові від оперативного лікування або його незадовільних результатах постанова про придатність або непридатність до військової служби приймається залежно від ступеня порушення функцій кінцівки або суглоба. Оглянуті за графами ІІ-ІІІ Розкладу хвороб із хворобою Осгуд-Шляттера без порушень функцій суглобів визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ.

 

Таблиця 7

Оцінка обсягу рухів у суглобах (у градусах)

Суглоб	Рух	Норма	Обмеження рухів
незначне	помірне	значне
Плечовий з плечовим поясом	Згинання Розгинання Відведення
Ліктьовий	Згинання Розгинання Пронація Супінація
Променево-зап’ястний	Згинання Розгинання Відведення: радіальне ульнарне			20-25 20-25	2-3
Кульшовий	Згинання Розгинання Відведення
Колінний	Згинання Розгинання

 

Продовження таблиці 7

Гомілково-стопний	Підошовне згинання Тильне згинання (розгинання)

 

СТАТТЯ 62

Передбачає набуті вкорочення кінцівок, у тому числі внаслідок кутових деформацій кісток після неправильно зрощених переломів, а також набуті фіксовані деформації і дефекти стоп та кистей. Оцінюючи придатність до військової служби призовників та військовослужбовців з порожнистою стопою, слід мати на увазі, що стопи з підвищеними поздовжніми склепіннями часто є варіантом норми.Порожнистою стопою вважається така деформація, яка супроводжується супінацією заднього та пронацією переднього відділу за наявності високого внутрішнього та зовнішнього склепіння (так звана різко скручена стопа), передній відділ стопи розпластаний, широкий та дещо приведений, з натоптишами під головками середніх плеснових кісток. Плоска стопа без клінічних проявів є варіантом норми. При плоскостопості сплощення склепіння часто не викликає ніяких суб’єктивних розладів, тому не може бути підставою для застосування цієї статті. Ця стаття передбачає фіксовану плоскостопість, яка виникає в результаті декомпенсації вальгусної стопи або внаслідок дитячої та юнацької плоскостопості, яка з чисто м’язової форми перейшла у зв’язково-суглобову фіксовану деформацію.До пункту “а” належать: відсутність обох кистей на рівні кистевих суглобів (кистевий суглоб – це комплекс суглобів, який з’єднує кисть із передпліччям та містить променево-зап’ястний, зап’ястний, міжзап’ястний, зап’ястно-п’ястний та міжп’ястний суглоби, а також дистальний променеліктьовий суглоб) або на рівні усіх п’ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей; відсутність: у правші або лівші – кисті на рівні кистевого суглоба або на рівні усіх п’ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на одній кисті; трьох пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей; першого пальця на рівні п’ястно-фалангового суглоба та другого – п’ятого пальців – на рівні дистальних кінців середніх фаланг на кожній із кистей; другого – п’ятого пальців – на рівні дистальних кінців основних фаланг на кожній із кистей; перших та других пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на кожній із кистей (огляд військовослужбовців за графами ІІ-ІІІ у цих випадках проводиться за пунктом “б”);кінська, п’яткова, варусна, порожниста стопа та інші необоротні різко виражені викривлення стоп, що роблять неможливим користування стандартним взуттям;вкорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки більше ніж на 8 см або нижньої кінцівки – більше ніж на 5 см (огляд військовослужбовців за графами ІІ-ІІІ у цих випадках проводиться за пунктом “б”).До пункту “б” належать: дефекти та деформації однієї кисті або пальців однієї кисті: відсутність кисті на рівні кистевого суглоба або на рівні усіх п’ястних кісток або відсутність усіх пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів; застарілі вивихи трьох та більше п’ястних кісток; дефекти трьох та більше п’ястних кісток; руйнування та дефекти трьох і більше п’ястно-фалангових суглобів; застарілі пошкодження або дефекти сухожилків згиначів трьох або більше пальців проксимальніше рівня п’ястних кісток; сукупність застарілих пошкоджень трьох та більше пальців, які призводять до значних трофічних, неврологічних порушень та стійкої контрактури;відсутність: перших пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на кожній з кистей; трьох пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на кожній з кистей; другого – п’ятого пальців на рівні дистальних міжфалангових суглобів на кожній з кистей (огляд військовослужбовців за графами ІІ-ІІІ у цих випадках проводиться за пунктом “в”);плоскостопість 3-го ступеня; відсутність частини стопи на будь-якому її рівні; відсутність, зведення або нерухливість усіх пальців на рівні основних фаланг на обох стопах з їх кігтистою або молоточкоподібною деформацією; укорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки від 5 до 8 см включно або нижньої кінцівки – від 2 до 5 см включно (огляд військовослужбовців за графами ІІ-ІІІ у цих випадках проводиться за пунктом “в”);посттравматична деформація кісток стопи (у тому числі п’яткової кістки зі зменшенням кута Беллера більше 10⁰) з артрозом у суглобах передплесни ІІ ступеня. До пункту “в” належать:дефекти та деформації кисті внаслідок застарілих вивихів двох п’ястних кісток, дефекти або псевдоартрози двох п’ястних кісток або хронічний остеомієліт трьох та більше п’ястних кісток на одній кисті;остеомієліт кісток кистевого суглоба;руйнування або дефекти двох п’ястно-фалангових суглобів на одній кисті;застарілі переломо-вивихи, остеохондропатії кісток кистевого суглоба, синдром карпального або латерального каналу (при відмові від оперативного лікування);застарілі пошкодження сухожилків згиначів двох пальців на рівні п’ястних кісток та сухожилка довгого згинача першого пальця на одній кисті;сукупність пошкоджень структур кисті, кистевого суглоба та пальців, що супроводжуються трофічними, неврологічними розладами та незначними порушеннями функцій кисті;відсутність: трьох пальців на рівні п’ястно-фалангових суглобів на одній кисті; першого пальця та другого – п’ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; другого пальця на рівні п’ястно-фалангового суглоба та третього – п’ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; другого – п’ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній кисті; першого або другого пальця у правші або лівші;помірно виражені деформації стопи з незначним больовим синдромом та порушенням статики, при яких неможливе носіння стандартного взуття;плоскостопість 2-го ступеня за наявності остеоартрозу у таранно-човноподібному суглобі;відсутність, зведення або нерухливість першого або двох пальців на одній стопі; відсутність: усіх пальців на рівні основних фаланг на одній стопі; усіх пальців на рівні середніх фаланг на обох стопах;посттравматична деформація кісток стопи (у тому числі п’яткової кістки зі зменшенням кута Беллера до 10⁰) з артрозом у суглобах передплесни І ступеня; укорочення (у тому числі відносне) верхньої кінцівки від 2 до 5 см включно або нижньої кінцівки до 2 см.До пункту “г” належать:пошкодження структур кисті та пальців, які не вказані в пунктах “а”, “б” чи “в”;укорочення верхньої кінцівки до 2 см;плоскостопість 1-го та 2-го ступенів без явищ артрозу у таранно-човноподібному суглобі. У разі наявності поздовжньої плоскостопості на кожній із стоп різних ступенів постанова приймається за плоскостопістю більшого ступеня. Плоскостопість 1-2-го ступенів без явищ остеоартрозу не є перешкодою для проходження військової служби та навчання у ВВНЗ. За відсутність першого пальця кисті слід уважати відсутність дистальної фаланги. За відсутність другого – п’ятого пальців кисті слід уважати відсутність дистальної та середньої фаланг. За відсутність фаланги кисті слід уважати відсутність 2/3 фаланги. Пошкодження або захворювання кісток, сухожиль або нервів пальців кисті, що призвели до розвитку стійких контрактур у функціонально невигідному положенні, прирівнюються до відсутності пальців.За відсутність пальця на стопі вважається відсутність його на рівні плесно-фалангового суглоба, а також повне зведення або нерухливість. У разі деформацій першого пальця стопи, що супроводжуються поперечною плоскостопістю та іншими деформаціями стопи, які утруднюють носіння стандартного взуття, огляд проводиться за пунктами “б”, “в” чи “г” залежно від ступеня порушень функцій.За наявності фібробластичних порушень (долонний або підошовний фасціальний фіброматоз) особам, що оглядаються, пропонується оперативне лікування; у разі відмови або при незадовільних результатах оперативного лікування огляд проводиться за пунктами “б”, “в” чи “г” залежно від ступеня порушень функцій кисті.Ступінь плоскостопості оцінюється за рентгенограмами стоп, виконаними у стоячому положенні в 2 проекціях. Таблиця 8Оцінка ступеня поздовжньої плоскостопості

Ступінь плоскостопості	Кут поздовжнього склепіння(у градусах)	Висота склепіння (у мм)
Норма	125 – 130	39
І ступінь	135 – 140	35 – 25
ІІ ступінь	141 – 155	24 – 17
ІІІ ступінь	> 155	< 17

СТАТТЯ 63За наявності ампутаційних кукс кінцівок на будь-якому рівні після злоякісних новоутворень або захворювань судин (ендартеріїт, атеросклероз тощо) постанова приймається у тому числі й за статтями Розкладу хвороб, які передбачають основне захворювання.У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього при хибній куксі після ампутації або реампутації за наявності трофічних розладів та постійного фантомного або ампутаційно-больового синдрому, що перешкоджає протезуванню, огляд проводиться за пунктом “а”. Огляд військовослужбовців з куксами кінцівок для встановлення ступеня придатності до військової служби проводиться тільки після їх первинного протезування на казенних або державних протезно-ортопедичних підприємствах МОЗ України протезами вітчизняного виробництва. СТАТТЯ 64До пункту “а” належать:інфекційний спондиліт з частими (два та більше разів на рік) загостреннями, значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності;травматична спондилопатія (хвороба Кюммеля);спондилолізний спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше ніж наполовину поперечного діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом;деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз шийного відділу хребта, що супроводжуються функціональною нестабільністю ІІ – ІІІ стадій (зміщення тіл хребців більше 3 мм під час функціональних проб) та вертебробазилярною недостатністю;деформуючий спондильоз і міжхребцевий остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта, що супроводжуються глибокими пара- та тетрапарезами з порушеннями функцій сфінктерів, із синдромом бокового аміотрофічного склерозу, а також поліомієлітичним, каудальним, судинним, компресійним, вираженим больовим синдромом та статокоординаторними порушеннями після тривалого (не менше 3 місяців) стаціонарного лікування без стійкого клінічного ефекту;фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози IV ступеня) з різкою деформацією грудної клітки (реберний горб та інше) та значним порушенням функції зовнішнього дихання ІІІ ступеня за рестриктивним типом.До пункту “б” належать:остеохондропатії хребта (кіфози, структурні та неструктурні сколіози III ступеня) з помірною деформацією грудної клітки та порушенням функції зовнішнього дихання ІІ ступеня за рестриктивним типом;інфекційний спондиліт з нечастими загостреннями (1 раз на рік та рідше);поширений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців у кожному з відділів хребта) деформуючий спондильоз II ступеня та міжхребцевий остеохондроз з множинними масивними клювоподібними розростаннями в ділянці міжхребцевих сполучень та полірадикулярним синдромом без стійкого клінічного ефекту після повторних (два та більше разів на рік) стаціонарних лікувань;спондилолізний спондилолістез II ступеня (зміщення на половину поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом;стан після вилучення міжхребцевого диска (для обстежуваних за графою I Розкладу хвороб).До пункту “в” належать:фіксовані викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією трьох та більше хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 3 мм і більше);обмежений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз з больовим синдромом; спондилолізний спондилолістез I ступеня (зміщення на 1/4 поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом.Ознаками клінічного прояву остеохондрозу є порушення статичної функції ураженого відділу хребта – випрямлення шийного (поперекового) лордозу або утворення кіфозу, поєднання локальних лордозу та кіфозу замість рівномірного лордозу. Больовий синдром повинен бути підтверджений неодноразовими зверненнями по медичну допомогу та лікуванням. Тільки сукупність клінічних та рентгенологічних ознак обмеженого деформуючого спондильозу або міжхребцевого остеохондрозу в поєднанні з неврологічними розладами дають підставу для застосування пункту “в” цієї статті щодо військовослужбовців за контрактом, які оглядаються за графами ІІ-ІІІ Розкладу хвороб.Для незначного порушення функції хребта характерні рухові та чутливі порушення, які проявляються неповною втратою чутливості в зоні одного невроміра, втратою або зниженням сухожилкового рефлексу, зниженням м’язової сили окремих м’язів кінцівки при загальній компенсації її функції.До пункту “г” належать:нефіксовані викривлення хребта не більше 10⁰ та остеохондропатичний кіфоз (кінцева стадія захворювання);ізольовані явища (ураження не більше двох міжхребцевих дисків або тіл хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючого спондильозу або міжхребцевого остеохондрозу (у тому числі поодинокі грижі Шморля та протрузії міжхребцевих дисків) без порушень функцій.Характер патологічних змін хребта повинен бути підтверджений багатовісьовими навантажувальними, функціональними рентгенологічними, а за необхідності – іншими сучасними (КТ, МРТ) дослідженнями. Ступінь сколіозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному та в горизонтальному положеннях, на підставі виміру кутів сколіозу (за методикою Ліппмана – Коба): I ступінь – 1 – 10⁰, II ступінь – 11 – 25⁰, III ступінь – 26 – 50⁰, IV ступінь – більше 50⁰ (за В.Д.Чакліним). Таблиця 9Оцінка обсягу рухів хребта

Відстань	Рух	Норма	Обмеження рухів
незначне	помірне	значне
1	2	3	4	5	6
Від бугорка потиличної кістки до остистого відростка VІІ шийного хребця	Нахил голови вперед	3 – 4 см	2,5 см	2 см	< 2 см
Відкидання голови назад	8 – 10 см	6 – 7 см	4 – 5 см	3 та менше см
	Повороти в шийному відділі хребта	85º	70 – 75º	60 – 65º	30 – 50º
Від остистого відростка VІІ шийного хребця до І крижового хребця	Згинання вперед	6 – 7 см	4 – 5 см	2 – 3 см	< 2 см
Прогинання назад	5 – 6 см	3 – 4 см	2 – 2,5 см	< 2 см
Повороти в поперековому та грудному відділах хребта	25 – 30º	19 – 24º	15 – 18º	10 – 14º

СТАТТЯ 65

Призовники, які перенесли гострі запалення суглобів, до завершення лікування – тимчасово непридатні. У разі відсутності ознак запалення протягом 6 місяців (на воєнний час – через 3 місяці) після перенесеної гострої хвороби громадяни визнаються придатними до військової служби та навчання у ВВНЗ.

Постанова про потребу у відпустці за станом здоров’я приймається у випадках, коли по завершенні лікування після гострих та загострення хронічних захворювань кістково-м’язової системи зберігається функціональна недостатність суглобів, а для відновлення функції потрібний термін не менше одного місяця. За цією статтею приймається постанова про потребу військовослужбовців у звільненні від виконання службових обов’язків або відпустці за станом здоров’я при тимчасових обмеженнях рухів опорно-рухового апарату після операцій на кістках, суглобах, м’язах, сухожилках з приводу їх захворювань, ендопротезувань великих суглобів (за винятком оперативного лікування пухлин та травм).

 

Хвороби сечостатевої системи (N00-N99), їх наслідки

 

СТАТТЯ 66

Громадяни, які призиваються на військову службу (приймаються на військову службу за контрактом), вступають у ВВНЗ, та військовослужбовці, у яких виявлені захворювання нирок, підлягають стаціонарному обстеженню.

З метою своєчасного встановлення діагнозу, надання медичної допомоги, початку проведення замісної ниркової терапії та проведення військово-лікарської експертизи доцільно засосовувати поняття “хронічна хвороба нирок” (ХХН).

ХХН – наявність ознак ураження нирок та (або) зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв протягом 1,5 – 2 місяців від початку захворювання.

Таблиця 10

Діагностичні рекомендації стадій ХХН

Стадія ХХН	Характеристика стадії	ШКФ (мл/хв./1,73·м2)
І	Ураження нирок з нормальною або підвищеною ШКФ	≥ 90
ІІ	Ураження нирок з помірним зниженням ШКФ	60 – 89
ІІІ	Початкова ниркова недостатність	30 – 59
ІV	Виражена ниркова недостатність	15 – 29
V	Термінальна ниркова недостатність	< 15

 

Таблиця 11

Ступені ХНН за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та концентрацією креатиніну плазми

Ступені	Рівень клубочкової фільтрації (мл/хв)	Рівень креатиніну (ммоль/л)
1 ступінь	< 90 ≥ 60	> 0,123 ≤ 0,176
2 ступінь	< 60 ≥ 30	> 0,176 ≤ 0,352
3 ступінь	< 30 ≥ 15	> 0,352 ≤ 0,528
4 ступінь	< 15 або лікування методами діалізу	> 0,528

 

До пункту “а” належать хронічні захворювання нирок (хронічний гломерулонефрит, хронічний первинний пієлонефрит, амілоїдоз нирок тощо), ускладнені ХНН незалежно від ступеня тяжкості або ХХН ІV – V стадій.

До пункту “б” належать хронічні захворювання нирок з помірними порушеннями їх парціальних функцій без ХНН або ХХН ІІІ стадії. Помірним порушенням функції нирок уважається: наявність сечового синдрому (стійка незначна еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія), зниження відносної густоти сечі за пробою Зимницького менше 1020, зниження секреторного або екскреторного сегментів на радіоізотопній ренографії більше 30 % норми, на видільних урограмах поява контрасту пізніше 20 хвилин.

За цим пунктом оглядаються громадяни та військовослужбовці за наявності стійкої артеріальної гіпертензії, пов’язаної з хронічними захворюваннями нирок, яка потребує медикаментозної корекції.

За пунктом “в” оглядаються громадяни та військовослужбовці з хронічними захворюваннями нирок та незначним порушенням їх функції або ХХН І – ІІ стадій.

Незначним порушенням функції нирок уважаються: наявність сечового синдрому (минуща еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія) при нормальних показниках рівня клубочкової фільтрації та рівня креатиніну крові, на екскреторних урограмах поява контрасту пізніше 10-ї хвилини.

Військовослужбовці строкової служби, курсанти початкових курсів ВВНЗ після перенесеного гострого гломерулонефриту з тимчасовими функціональними розладами функції нирок визнаються непридатними до військової служби на підставі пункту “в”. Громадяни, які призиваються на військову службу (приймаються на військову службу за контрактом), визнаються тимчасово непридатними з подальшим стаціонарним обстеженням для виключення хронічного захворювання нирок.

За цим пунктом оглядаються особи за графою І після перенесеного гострого запального захворювання нирок за наявності патологічних змін у сечі (еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія) протягом 1,5 – 2 місяців. За графами ІІ, ІІІ виноситься постанова про потребу у відпустці за станом здоров’я з подальшим оглядом ВЛК.

Огляд осіб з аномаліями розвитку нирок, сечокам’яною хворобою, туберкульозом сечостатевих органів, синдромами ураження нирок при інших захворюваннях (метаболічні, судинні, токсичні тощо), за наслідками травм та хірургічного лікування проводиться за відповідними статтями Розкладу хвороб.

 

СТАТТЯ 67

До пункту “а” належать:

захворювання, що супроводжуються значно вираженими порушеннями видільної функції нирок або ХНН (незалежно від ступеня);

сечокам’яна хвороба з ураженням нирок при незадовільних результатах лікування (камінці, гідронефроз, піонефроз, вторинний пієлонефрит тощо, які не піддаються лікуванню);

двобічний нефроптоз ІІІ стадії;

тазова дистопія нирок зі значними порушеннями функцій;

відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, за наявності будь-якого ступеня порушень функцій другої нирки;

стан після резекції або пластики сечового міхура;

склероз шийки сечового міхура, що супроводжується міхурово-сечовідним рефлюксом і вторинним двостороннім хронічним пієлонефритом або гідронефрозом;

стриктура уретри, що потребує систематичного бужування.

До пункту “б” належать:

сечокам’яна хвороба з частими (2 та більше разів на рік) нападами ниркової коліки, відходженням камінців, помірним порушенням функцій нирок;

нефункціонуюча нирка або відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, без порушень функцій другої нирки;

двобічний нефроптоз ІІ стадії з постійним больовим синдромом, вторинним пієлонефритом або вазоренальною гіпертензією;

однобічний нефроптоз ІІІ стадії;

тазова дистопія нирок з помірними порушеннями функцій;

склероз шийки сечового міхура при вторинних однобічних змінах сечовидільної системи (односторонній гідроуретер, гідронефроз, вторинний пієлонефрит тощо);

стриктура уретри, яка вимагає бужування не більше 2 разів на рік при задовільних результатах лікування.

До пункту “в” належать:

поодинокі камінці (до 0,5 см у діаметрі) нирок, сечоводів з рідкими (менше 2 разів на рік) нападами ниркової коліки, які підтверджуються даними ультразвукового дослідження, за наявності патологічних змін у сечі;

поодинокі камінці (0,5 см у діаметрі та більше) нирок, сечоводів без порушення видільної функції нирок;

двобічний нефроптоз ІІ стадії з незначними клінічними проявами та незначними порушеннями функцій нирок;

однобічний нефроптоз ІІ стадії із вторинним пієлонефритом;

хронічні захворювання сечовидільної системи (цистит, уретрит) з частими (2 та більше разів на рік) загостреннями, що потребують стаціонарного лікування;

тазова дистопія нирок з незначними порушеннями функцій.

До пункту “г” належать:

наслідки (протягом не менше 1 року) після інструментального видалення або самостійного відходження поодинокого камінця із сечовивідних шляхів (лоханка, сечовід, сечовий міхур) без повторного утворення камінців;

дрібні (до 0,5 см) поодинокі камінці нирок, сечоводів, підтверджені тільки ультразвуковим дослідженням, без патологічних змін у сечі;

однобічний або двосторонній нефроптоз І стадії;

однобічний нефроптоз ІІ стадії без порушення видільної функції нирки і за відсутності патологічних змін у сечі.

Стадія нефроптозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному положенні обстежуваного: І стадія – опущення нижнього полюса нирки на 2 хребці, ІІ стадія – на 3 хребці, ІІІ стадія – більше ніж на 3 хребці.

 

СТАТТЯ 68

При захворюваннях чоловічих статевих органів за показаннями пропонується хірургічне лікування.

До пункту “а” належать:

доброякісна гіперплазія передміхурової залози ІІІ-ІV стадій зі значним порушенням сечовиділення при незадовільних результатах лікування або відмові від нього;

відсутність статевого члена.

До пункту “б” належать:

доброякісна гіперплазія передміхурової залози ІІ стадії з помірним порушенням сечовиділення (наявність залишкової сечі до 50 мл);

хронічний простатит, що потребує стаціонарного лікування хворого 3 та більше разів на рік;

рецидивна (після повторного хірургічного лікування) одностороння або двостороння водянка яєчка або сім’яного канатика з об’ємом рідини 100 мл і більше.

Одноразовий рецидив водянки оболонок яєчка або сім’яного канатика не є підставою для застосування пункту “б”.

До пункту “в” належать:

доброякісна гіперплазія передміхурової залози І стадії;

хронічний простатит з камінням передміхурової залози.

До пункту “г” належать:

водянка яєчка або сім’яного канатика з об’ємом рідини менше 100 мл;

фімоз, інші хвороби чоловічих статевих органів без клінічних проявів.

Відсутність одного яєчка після видалення з приводу неспецифічного захворювання, поранення або інших пошкоджень не є підставою для застосування цієї статті, не перешкоджає проходженню військової служби, навчанню у ВВНЗ.

 

СТАТТЯ 69

Під час медичного огляду жінок з хворобами молочної залози обов’язково повинен бути огляд мамолога і за необхідності проведення мамографії.

При визначенні ступеня порушення функцій слід ураховувати:

ступінь змін у молочних залозах;

поширеність патологічного (одно- або двостороннього) процесу;

наявність локалізованих ділянок ущільнення, кістозних змін;

вираженість больового синдрому при пальпації, нагрубання молочної залози;

частота і тривалість загострення захворювання та ефективність проведеного лікування.

Наявність гіпертрофії та нагрубання молочних залоз з больовим синдромом при доброякісних дисплазіях молочної залози дає підстави вважати їх такими, що заважають носінню стандартного одягу та спорядження.

До пункту “а” належать:

захворювання молочної залози з поширеним двостороннім процесом та частими загостреннями;

доброякісна дисплазія молочної залози з проліферацією епітелію.

До пункту “б” належить односторонній процес у молочній залозі з нечастими загостреннями.

При злоякісних та доброякісних новоутвореннях медичний огляд проводиться за відповідними статтями Розкладу хвороб.

 

СТАТТЯ 70

Передбачає хронічні запальні хвороби яєчників, маткових труб, тазової клітковини, очеревини, матки, шийки матки, піхви і вульви. Діагноз має бути встановлений у стаціонарних умовах.

До пункту “а” належать вказані захворювання, які потребують лікування хворої 3 та більше разів на рік і супроводжуються стійким больовим синдромом, порушенням менструальної функції.

До пункту “б” належать хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів з помірними клінічними проявами, частими (2 рази на рік) загостреннями.

Пункт “в” передбачає хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів з незначними проявами та нечастими загостреннями.

 

СТАТТЯ 71

До пункту “а” належать:

ендометріоз зі значними клінічними проявами, що потребують стаціонарного лікування (слід ураховувати ступінь поширеності процесу, вираженості больового синдрому та порушення менструальної функції, відсутність стійкого ефекту від консервативного лікування);

повне випадіння матки або піхви. Випадінням матки вважається такий стан, коли у положенні стоячи (або лежачи – при потугах) уся матка виходить за межі статевої щілини назовні, вивертаючи за собою стінки піхви;

свищі із залученням статевих органів (сечостатеві, кишково-статеві) при незадовільних результатах лікування або відмові від нього;

органічно не зумовлені кровотечі, які призводять до стійкої анемії;

стійкі розлади оваріально-менструальної функції зі значними клінічними проявами при незадовільних результатах лікування (у тому числі пов’язані з менопаузою).

До пункту “б” належать:

ендометріоз з помірними клінічними проявами та тимчасовим ефектом від консервативного лікування;

опущення жіночих статевих органів. Опущенням матки та піхви вважається такий стан, коли при потугах статева щілина розкривається і з’являється шийка матки або передня чи задня стінка піхви, але не виходить за її межі. При опущенні статевих органів, ускладнених нетриманням сечі, медичний огляд проводиться за пунктами “а” чи “б” залежно від результатів лікування. Дистопія матки без порушення функції не є підставою для застосування цієї статті та не перешкоджає проходженню військової служби, навчанню у ВВНЗ.

порушення оваріально-менструальної функції з помірними клінічними проявами, що проявляється олігоменореєю, аменореєю (не постопераційною), у тому числі при синдромі Штейна-Левенталя.

До пункту “в” належать:

ендометріоз з незначними клінічними проявами;

дистопія матки, що супроводжується менорагіями, запорами, болями в ділянці куприка, низу живота;

незначне опущення стінок піхви;

рубцеві та спайкові процеси малого тазу без больового синдрому;

статевий інфантилізм при задовільному загальному розвитку;

безпліддя та інші незапальні хвороби жіночих статевих органів з незначними порушеннями функцій.

 

СТАТТЯ 72

Громадяни під час призову на строкову військову службу (при прийомі на військову службу за контрактом), які перенесли гострі запальні захворювання нирок, визнаються тимчасово непридатними та їм надається відстрочка на 12 місяців, після чого проводиться стаціонарне обстеження та в разі відсутності патологічних змін у сечі (виключено хронічний процес) вони визнаються придатними до військової служби, до навчання у ВВНЗ.

Військовослужбовцям строкової служби, які перенесли гострий гломерулонефрит навіть з хорошим результатом лікування, огляд проводиться за пунктом “в” статті 66 Розкладу хвороб, а військовослужбовці, оглянуті за графами ІІ, ІІІ, потребують відпустки за станом здоров’я.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом та перенесли гострі запальні захворювання зі строком лікування не більше 2 місяців або хірургічні втручання з приводу: видалення каміння нирок, сечоводів; станів після літотрипсії; нефропексії; видалення нирки з приводу гідронефрозу, у разі нормальної функції нирки, яка залишилась; станів позаматкової вагітності; апоплексії яєчника; запальних гнійних процесів молочної залози, матки та її додатків; спайкової хвороби малого тазу – потребують відпустки за станом здоров’я.

 

Вагітність, пологи та післяпологовий період (О00-О99), їх наслідки СТАТТЯ 73Вагітні незалежно від терміну вагітності на військову службу за контрактом не приймаються, до навчання у ВВНЗ не допускаються.Обсяг обстеження вагітних жінок-військовослужбовців, періодичність оглядів та переривання вагітності проводяться в установленому порядку.При ускладненнях перебігу вагітності лікування проводиться у стаціонарі.При досягненні терміну вагітності 30 тижнів надається відпустка згідно з чинним законодавством України.

 

Уроджені аномалії (вади розвитку), деформації та хромосомні порушення (Q00-Q99), їх наслідки

 

СТАТТЯ 74

Стаття застосовується у разі неможливості лікування вроджених вад розвитку, відмови від лікування або незадовільних його результатів, а також при хромосомних аномаліях, підтверджених результатами