Свідоцтво про смерть
Могила Стендаля на кладовищі Монмартр
У молодості Стендаль заразився сифілісом. Лікувати його в той час не вміли. У своєму щоденнику він писав, що приймає для лікування препарати ртуті і йодид калію. Хвороба прогресувала. Препарати ртуті мають багато побічних ефектів, що лише додатково посилювало стан. Останні роки письменник перебував у дуже важкому стані. Сам він у щоденнику писав, що моментами настільки слабкий, що ледве тримає перо, а тому змушений диктувати тексти. Але, незважаючи ні на що, Стендаль працював до самого кінця. А 22 березня 1842 року він, втративши свідомість, впав прямо на вулиці і через кілька годин помер. Смерть, найвірогідніше, настала від розриву аневризми аорти. Похований на кладовищі Монмартр.
У заповіті письменник просив написати на могильній плиті (виконали на італійському):
Arrigo Beyle Milanese-(Писав. Любив. Жив).
Перший роман - «Арманс» (фр. «Armance», т. 1-3, 1827); новела - «Ваніна Ваніні» (фр. «Vanina Vanini», 1829).
У романі «Пармська обитель» (фр. «La Chartreuse de Parme»; 2 т. 1839-1846) він дає захоплююче опис життя при маленькому італійському подвір'ї. Протягом 1830-х років писав «Італійські хроніки» (фр. «Chroniques italiennes», окремо видані 1855), «Записки туриста» (фр. «Mémoires d'un touriste» т. 1-2, 1838). Автор незакінченого роману «Люсьен Левен» (фр. «Lucien Leuwen», 1834-1836, опублікований 1929). Посмертно опубліковані також автобіографічні повісті «Життя Анрі Брюлара» (фр. «Vie de Henry Brulard», 1835, вид. 1890) і «Спогади еготіста» (фр. «Souvenirs d'égotisme», 1832, вид. 1892), незакінчений роман «Ламьель» (фр. «Lamiel», 1839-1842, вид. 1889, повністю 1928) і «Надмірна прихильність згубна» (1839, вид. 1912-1913),
Аналіз роману «Червоне й чорне»
Жюльен – син теслі. Його кумир – Наполеон і він жалує, що народився занадто пізно, уже в часи Реставрації. Жюльен Сорель обдарований розумом, спрагою знань, різними здатностями. У маленькому містечку він страждає від того, що йому себе не реалізувати. Батько й брати дивляться на нього як на ледаря. Священик рекомендує Жюльена як гувернера місцевому багатієві де Реналю, якому важливо довести перевагу над іншими
Мадам де Реналь автор ставить дуже високо. І разом з тим вона дуже нещасна, обділена життям. Вона гарна, недурна. Заміж вийшла рано, не довідавшись життя серця. Вона щиро віруюча, а також турботлива мати. Поява Жюльена виявляється крутим поворотом у її житті. Вона присутня на уроках. Для Жюльена зустріч із г-жой де Реналь – успіх, розцінений його самолюбством як посвідчення його достоїнств. Він дозволяє їй любити себе
Служниця доносить духівникові на зв’язок де Реналь і Жюльена. Жюльен залишає містечко й відправляється в Безонскую семінарію. Це другий щабель. Там його ставлять на місце. Жюльен опановує наукою лицемірства. Його шлях наверх, що йде успішно, просувається. Значимий переворот – закінчення семінарії. Начальник Семінарії рекомендує його маркізові де Ламо (легітиміст, тобто за короля). Будинок світський. Син служить у полицю. Дочка Матильда – норовлива, свавільна. Жюльен знайомить із російським князем і одержує від нього записки. Жюльен стає відомим у короткий строк. Матильда вирішує скорити Жюльена. Запрошує його на побачення до себе в кімнату. Жюльен стає нареченим Матильди.
Слухи доходять до його міста. Г-жа де Реналь пише лист про його минуле. Жюльен читає лист і летить у містечко. Він стріляє в г-жу де Реналь у церкві. Його відразу заарештовують. Жюльен стає жертвою суспільних відносин. Фінал дуже стислий. Страта не описана. Щира де Реналь і себелюбна Матильда. Матильда приїжджає у в’язницю, щоб викрасть Жюльена. Їй не вдається це зробити. Тоді подібно Марго вона викуповує голову улюбленого й ховає її власними руками. Автор повідомляє про те, що всі складності, що виникли в долі Матильди були вирішені. Вона народила вдалині. Де Реналь теж приїжджала у в’язницю. Вона просила в Жюльена прощення. Жюльен розуміє, що вона – єдина, хто йому дорога й гідна його любові. Для неї все перестає існувати. У любові вона знаходить внутрішню волю. Жюльен просить її відмовитися від думки про самогубство. Вона тримає слово
Назва. Назву витлумачують по-різному:
1) червоне – революція, перетворення, чорне – політична реакція
2) червоне – життя й любов, чорне – смерть
3) червоні й чорний – кольори рулетки, а рулетка – символ случаючи: виграш/програш
Реферат
На тему
«фредерік стендаль червоне і чорне»
Виконала:
студентка
віділеня лікувальна справа 1-а
Сосна олена
