При бінокулярному погляді один і той же предмет дає два трохи різних зображення: лівим оком ми бачимо передню грань і більше ліву половину предмету, а правим оком, навпаки, праву половину більше, ніж ліву. Ці два зображення, зливаючись в зоровому центрі мозку, сприймаються як одне об’ємне зображення. Складається стереоскопічне зображення предмета, просторове уявлення про нього. Ті самі уявлення виникають, коли ми будемо розглядати не самі предмети, а їх два взаємно перекриваючі фотозображення, отримані з двох точок знімання.
Кожна пара перекриваючих аерознімків, знятих з двох точок простору, називається стереоскопічною парою (стереопарою), а просторове зображення, яке виникло при розгляді стереопари – стереомоделлю.
Стереоскопічний ефект (стереоефект) на аерознімках виникає тільки в місцях повздовжніх перекриттів. Ті місця, які не перекриваються, стереоскопічно переглядати неможливо. Тому перед тим, як покласти аерознімки під стереоскоп, їх перед усім потрібно скласти, як це робилось при монтажі. Неправильне положення аерознімків не тільки знижує стереоефект, але і призводить до неможливості його отримання. На рис. 12 показані три можливі положення аерознімків. Перекриваючі частини заштриховані. Якщо перекриваючі частини обернені всередину (рис.12,а), отримуємо прямий стереоефект, реальний об’єм. Якщо ж аерозйомки перекриваючими сторонами розміщені наверх, получиться зворотній стереоефект: гори будуть виглядати ущелинами, а долини горами (рис.12,б). Перекриваючі частини, розміщені під прямим кутом відносно один від одного, при розгляданні об’єму не дадуть; поверхня буде здаватись повністю плоскою (рис. 12,в).
Для стереоскопічного розгляду аерознімки повинні розміщуватись так, щоб напрямок аерофотозйомки, базис стереоскопа і базис зору були паралельними між собою, а відстань між їх центрами дорівнювала базису стереоскопа. Базис стереоскопа зазвичай відомий із його паспорта, але й і при цій умові для правильного укладання аерознімків під стереоскоп для початківців дешифрувати потрібна відповідне тренування. Для цього існує декілька перевірених практикою прийомів. Перший з них зводиться до визначення базису, коли останній невідомий. Це робиться так. Під стереоскоп підкладають лист білого паперу і, дивлячись в стереоскоп, в центрі поля лівого ока на папері олівцем ставлять крапку. Появляється уявна точка в полі зору правого ока, її закріплюють також олівцем. Відстань між двома ідентичними точками являється базисом стереоскопа. Аерознімки під стереоскопом розміщені так, щоб відстань між контурними точками було рівна відстані між точками на папері. Базис стереоскопа марки ЛЗ дорівнює приблизно 20 см. Відповідно, відстань між ідентичними точками, які спостерігаються під стереоскопом аерознімків повинно дорівнювати 20 см. Якщо все те про, що говорилось вище, зроблено правильно, то стереоефект виникає зараз же. Якщо ж стереоефект не дуже ясний і ріже очі, то в такому випадку аерознімки, дивлячись в стереоскоп, підправляють шляхом повертання їх навколо центру, не мінявши відстані між аерознімками і добиваючись получення спокійної для очей і ясної стереоскопічності.
При роботі з стереоокулярами також потрібно знати їх базис, щоб при розгляді правильно покласти аерознімки. Для визначення базиса стереоокулярів потрібно взяти четверту частину чистий аркуш паперу, надіти окуляри і, прикривши праве око, наблизитись до поверхні паперу на відстань фокуса лінзи окулярів і в полі зору лівого ока поставити точку.В полі зору правого ока виникає уявна точка, яку потрібно відмітити. Відстань між точками являється базисом окулярів. При збільшенні окулярів в 1,8 рази базис окулярів дорівнює приблизно 52 мм. Так само спостережник повинен знати базис своїх очей для получення стереоефекту без стереоприладів. Базис очей – це відстань між зірницями. У більшості людей вона дорівнює приблизно 65 мм.
Для швидкого получення стереоефекту використовують наступні методи. Поклавши аерознімки під стереоскоп, вибирають добре помітну точку ближче до центру на лівому аерознімку. Знайшовши її на правому, дві точки закривають пальцем: на лівому аерознімку пальцем лівої руки, на правому – пальцем правої. Дивлячись в стереоскоп, аерознімки починають складати або розкладати в залежності від початкового положення аерознімків. Добиваючись зміщення зображення пальців. Як тільки зображення пальців злиються, виникає стереоефект. Після декількох вправ в полученні стереоефекта на аерознімках різних розмірів і масштабів необхідно переконатись в його стійкості. Відірвавшись під час спостереження від стереоскопа на декілька секунд. Продовжують знову спостереження. І якщо стереоскопічність не порушилась, значить положення аерознімків і стереоскопа зроблено правильно. Якщо ж після кожного відриву від стереоскопа приходиться заново шукати стереоефект, переміщуючи аерознімки, то з цього виходить, що получення стереоефекту не зовсім засвоєна і потрібна подальше тренування.
Стереоефект можна получити неозброєним оком, але для цього потрібні відповідні навики. Для тренування в полученні стереоефекта потрібно використовувати малюнки, приведені в додатку 3.
Получивши стійкий стереоефект, ми побачимо стереоскопічну модель місцевості, рельєфний макет місцевості з його долинами і горами, вершинами дерев і будівель. По цій стереомоделі необхідно навчитись визначати відчуваючу глибину і висоту в міліметрах на око. Відчуття стереоскопічної висоти в міліметрах являється одним із основних навичок при визначенні висоти дерев і деревостанів по аерознімках. Для тренування оковимірювача можна використати наступний спосіб. Визначивши на око висоту стіни лісу або будинку в міліметрах, зігнути під прямим кутом полоску міліметрового паперу так, щоб відігнутий край був рівний по висоті стіни лісу або будинку. Відігнутий кінець полоски встановлюють в основі стіни лісу або будинку на лівому аерознімку. Під стереоскопом стіна лісу або будинку получить об”ємність, висоту, а полоска нижнім краєм залишиться на рівні землі біля стіни лісу або будинку. Щоб полоска щільно лежала на аерознімку, її притримують пальцем, як показано на рис.13. Виміри потрібно проводити ближче до центральної частини аерознімку. Якщо виявиться, що загин полоски буде вище або нижче, як на рис.13, то відповідно підгинати полоску до того часу, поки довжина його зрівняється з виміряною висотою. Знаючи висоту вимірюючої стіни лісу або окремого дерева в міліметрах, легко перейти до абсолютних висот в метрах через вертикальний масштаб аерознімків.
