Основним завданням фінансово-господарського аудиту є сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності і ефективності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, формування достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутрішньогосподарського фінансового контролю.
Базовими елементами фінансово-господарського аудиту є: (1) визначення ризиків та (2) оцінка їх можливого впливу на результати фінансово-господарської діяльності бюджетної установи і показники її фінансової звітності.
Фінансово-господарський аудит проводиться за такими етапами:
Завданням першого етапу є детальне ознайомлення з особливостями діяльності бюджетної установи, системи її бухгалтерського обліку, фінансової звітності, внутрішньогосподарського фінансового контролю, здійснення оцінки ризиків та підготовка програми фінансово-господарського аудиту.
На цьому етапі державний аудитор зобов’язаний:
1) визначити за кожною з наведених систем діяльності бюджетної установи фактори ризику (слабкі місця в управлінні фінансами та майном бюджетної установи, у здійсненні внутрішньогосподарського фінансового контролю);
2) здійснити оцінку ризиків;
3) за результатами оцінки ризиків скласти програму фінансово-господарського аудиту.
Завданням другого етапу є підтвердження законності проведених операцій, достовірності їх відображення в бухгалтерському обліку та періодичній фінансовій звітності, а у разі виявлення недоліків чи порушень - надання керівництву бюджетної установи рекомендацій щодо їх усунення та моніторинг стану їх врахування.
На цьому етапі державний аудитор зобов'язаний:
1) за затвердженою програмою аудиту здійснювати поточні аудиторські процедури (моніторинг, камеральні перевірки, обстеження тощо) стосовно ризикових сфер, операцій, ділянок обліку та внутрішньогосподарського контролю;
2) уточнювати програму аудиту – у разі виявлення інших, ніж у попередньому етапі, факторів ризику або у разі встановлення обстеженням, що фактори, попередньо визначені як ризикові, фактично такими не являються;
3) при виявленні в ході поточних аудиторських процедур недоліків, ознак порушень чи порушень – скласти довідку та надати її примірник керівництву бюджетної установи;
4) готувати відповідь (висновки) на письмові зауваження (заперечення) керівництва бюджетної установи до довідки, складеної за результатами аудиторської процедури;
5) готувати для керівництва бюджетної установи (на його письмове звернення) роз'яснення з питань проведення фінансово-господарських операцій, бухгалтерського обліку, фінансової звітності та організації внутрішньогосподарського фінансового контролю;
6) передавати довідки, складені за результатами аудиторських процедур, якими виявлено порушення з ознаками зловживань, керівникам органів ДФІУ для прийняття рішення щодо подальшої їх реалізації;
7) відстежувати стан врахування керівництвом бюджетної установи письмових рекомендацій державного аудитора;
8) вести облік роботи державного аудитора в спеціальному журналі.
При оцінці стану внутрішньогосподарського фінансового контролю бюджетної установи слід виходити з того, що він повинен забезпечувати:
1) недопущення фінансових порушень та/або мінімізацію їх наслідків;
2) своєчасне надання керівництву установи повної і достовірної інформації для прийняття управлінських рішень;
3) внесення керівництву бюджетної установи обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна.
З огляду на це, аналіз його організації потрібно проводити на трьох рівнях:
– на рівні керівника бюджетної установи;
– на рівні головного бухгалтера установи;
– на рівні спеціалізованого контрольного підрозділу установи (при наявності).
Завданням третього етапу є підготовка висновку щодо достовірності річної фінансової звітності, складання, узгодження та підписання аудиторського звіту та реалізація результатів дослідження.
Під час цього етапу державний аудитор зобов'язаний:
1) вийти в бюджету установу для проведення обстеження за затвердженою програмою аудиту, визначення ступеня достовірності річної фінансової звітності, оцінки стану врахування пропозицій, які надавалися керівництву бюджетної установи протягом попереднього року;
2) скласти проект аудиторського звіту з висновками і пропозиціями;
3) забезпечити конкретність і об'єктивність висновку в аудиторському звіті про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та стан врахування внесених пропозицій;
4) обговорити з керівництвом бюджетної установи проект аудиторського звіту з метою максимального уникнення розбіжностей;
5) внести до аудиторського звіту пропозиції і зауваження керівництва бюджетної установи, щодо яких досягнуто згоди, та задокументувати розбіжності щодо аудиторського звіту у відповідному протоколі, який є невід'ємною частиною аудиторського звіту;
6) надати керівництву бюджетної установи підписаний аудиторський звіт;
7) забезпечити реалізацію результатів фінансово-господарського аудиту (інформування при потребі інших користувачів фінансової звітності про рівень її достовірності).
Результати фінансово-господарського аудиту відображаються в звіті, який повинен виключати можливість неоднозначного трактування будь-яких його положень і містити лише обґрунтовану та об'єктивну інформацію.
При формуванні аудиторського звіту необхідно забезпечити: достовірність і повноту зібраної інформації; точність і об'єктивність аналізу та ґрунтовність висновків; реальність, конкретність та корисність наданих рекомендацій; переконливість (доказовість) опису висновків і рекомендацій.
Аудиторський звіт складається з: вступної частини; описової частини (результати аудиту); аудиторського висновку; рекомендацій; додатків.
