(млн грн)
| Група видатків | Роки | ||||
| Видатки державного бюджету | |||||
| Фізична культура і спорт | 293,4 | 518,0 | 1462,7 | 2812,3 | 1408,4 |
| Культура та мистецтво | 532,4 | 768,2 | 1074,6 | 1379,6 | 1513,2 |
| Засоби масової інформації | 433,2 | 669,1 | 650,9 | 936,2 | 859,6 |
| Дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку | 13,3 | 18,3 | 23,7 | 27,3 | 34,9 |
| Інша діяльність у сфері духовного та фізичного розвитку | 1,5 | 14,1 | 4,4 | 10,1 | 14,2 |
| Духовний та фізичний розвиток, усього | 1273,7 | 1987,7 | 3216,3 | 5165,5 | 3830,4 |
| Видатки місцевих бюджетів | |||||
| Фізична культура і спорт | 592,7 | 1019,2 | 1224,9 | 1478,2 | 1603,9 |
| Культура та мистецтво | 1459,7 | 2500,0 | 3689,7 | 4666,8 | 5102,3 |
| Засоби масової інформації | 123,7 | 180,8 | 196,8 | 211,7 | 218,3 |
| Духовний та фізичний розвиток, усього | 2176,1 | 3700,0 | 5111,5 | 6359,8 | 6924,4 |
Видатки бюджетів на культуру і мистецтво. Культура – це важлива сфера життя суспільства, в якій зберігається і використовується культурно-історична спадщина країни, створюються умови для розвитку мистецтва і творчості. Ця сфера активно впливає на інтелектуальний і емоційний розвиток молодого покоління та суспільства загалом.
Головним завданням державної політики у сфері культури є забезпечення громадян необхідними умовами для культурного розвитку, а саме: доступу до надбань і цінностей вітчизняної й світової культури, активної участі в культурному житті з максимальним урахуванням при цьому культурних потреб та інтересів усіх суб’єктів культурного процесу.
В період незалежності України першим нормативно-правовим актом, яким було визначено правові, економічні, соціальні, організаційні засади розвитку культури в Україні і врегульовано суспільні відносини у сфері створення, поширення, збереження та використання культурних цінностей, стали Основи законодавства України про культуру, прийняті 19 лютого 1992 року. Відповідно до даного документу фінансування культури здійснюється на нормативній основі за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, організацій, громадських об’єднань та інших джерел.
Фінансове забезпечення витрат на культуру і мистецтво обумовлене специфікою галузі культури. З одного боку, культура вимагає свободи художньої творчості, свободи слова, свободи друку тощо, а з іншого боку, в умовах ринкової економіки значна частина організацій культурно-мистецької сфери є економічно неприбутковими, однак суспільно необхідними. Отже, держава, яка зацікавлена в існуванні та розвиткові культури, має дбати про перспективи галузі і стан її фінансового забезпечення.
На сучасному етапі розвитку бюджетних відносин, основними джерелами фінансового забезпечення вітчизняної галузі культури є:
— кошти державного бюджету;
— кошти місцевих бюджетів;
— кошти від надання платних послуг закладами культури і мистецтва;
— кошти благодійних організацій;
— кошти меценатів, добровільні пожертвування фізичних осіб.
Найважливішим джерелом фінансування закладів культури і мистецтва є кошти державного і місцевих бюджетів, а кошти, отримані з інших джерел – це лише додаткові фінансові ресурси.
Видатки бюджетів на культурно-мистецькі заклади і заходи розмежовано Бюджетним кодексом України. Даним розподілом встановлено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансують заклади національного значення: національні театри, філармонії, бібліотеки, музеї і виставки, заповідники тощо. Тоді, як з місцевих бюджетів фінансують обласні, районні сільські, селищні та міські заклади культури і мистецтва: філармонії, театри, клуби і бібліотеки, музеї, виставки, будинки культури, школи естетичного виховання дітей тощо.
В результаті законодавчого розмежування видатків на культуру і мистецтво між бюджетами, структура видатків державного і місцевих бюджетів дещо відрізняється. Зокрема, в структурі видатків державного бюджету найбільша частка коштів витрачається на утримання театрів і заповідників. А пріоритетними статтями фінансування культури і мистецтва з місцевих бюджетів є утримання клубних закладів і бібліотек (рис. 10.3.). Кошти місцевих бюджетів займають домінуюче значення у фінансуванні видатків на утримання закладів і проведення заходів у сфері культури і мистецтва – 77% у загальній сумі бюджетних видатків на дані цілі за даними 2011 року.
Рис. 10.3. Структура видатків на культуру і мистецтво державного та місцевих бюджетів України у 2011 році
Специфіка планування видатків бюджетів на культуру і мистецтво існує для державного і місцевих бюджетів. Зокрема, бюджетне планування видатків держаного бюджету на культуру і мистецтво здійснюють з урахуванням:
— обґрунтованих потреб, які розраховані закладами культури і мистецтва, віднесених до мережі бюджетних закладів, фінансованих з державного бюджету;
— фінансування бюджетних програм;
— необхідності надання субвенцій з державного бюджету.
Зокрема, перелік і планові обсяги фінансування бюджетних програм встановлюються Законом України „Про Державний бюджет України” на поточний рік”. Щороку у сфері культури і мистецтва фінансується значна кількість бюджетних програм: „Фінансова підтримка національних творчих спілок у сфері культури і мистецтва”; „Фінансова підтримка національних театрів”; „Фінансова підтримка національних та державних художніх колективів, концертних і циркових організацій”; „Премії і стипендії за видатні досягнення у галузі культури, літератури і мистецтва”; „Бібліотечна справа”; „Музейна справа та виставкова діяльність”; „Збереження історико-культурної спадщини в заповідниках”; „Створення та розповсюдження національних фільмів” тощо.
Специфіка планування видатків місцевих бюджетів на культуру і мистецтво обумовлена поділом видатків місцевих бюджетів на ті, що враховуються при визначенні дотацій вирівнювання і ті, що не враховуються.
Обсяг видатків місцевих бюджетів на культуру і мистецтво не може бути меншим, ніж обсяг у році, що передує плановому, скоригований на індекс споживчих цін в середньому до попереднього року, врахований в Основних прогнозних показниках економічного і соціального розвитку України.
Планування видатків місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу дотацій вирівнювання, здійснюється з ініціативи органів місцевого самоврядування і, як правило, залежить від розміру власних доходів місцевих бюджетів, якими можна розпоряджатися і використовувати для фінансування місцевих потреб. У сфері культури і мистецтва таким чином можуть фінансуватися культурно-мистецькі програми місцевого значення; заходи типового проектування, реставрації та охорони пам’яток архітектури місцевого значення тощо.
Недоліком чинного порядку планування видатків місцевих бюджетів є певна неузгодженість з потребами, розрахованими бюджетними закладами на основі показників кошторисного планування.
Бюджетні установи культури і мистецтва, як і інші бюджетні установи, здійснюють свою діяльність на основі фінансового плану – кошторису. Планування дохідної частини кошторису передбачає врахування граничних обсягів асигнувань із загального і спеціального фондів місцевого бюджету, доведених бюджетній установі від головного розпорядника у лімітній довідці.
Планування статей видатків кошторису бюджетних установ культури і мистецтва проводиться в тому самому порядку, що і в інших бюджетних установах.
Вагомою статтею витрат установ культури і мистецтва є „оплата праці”. Витрати на оплату праці планують на основі типових штатів, які встановлюються законодавством для кожного виду установ. Наприклад, перелік посад професійних творчих працівників театрів та посад (спеціальностей) працівників інших специфічних театральних професій затверджується Кабінетом Міністрів України. Основою для розрахунку фонду оплати праці установ культури і мистецтва є Наказ Міністерства культури і туризму України „Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки” від 18 жовтня 2005 року. Цим нормативно-правовим документом затверджено:
— розміри тарифних розрядів і коефіцієнтів з оплати праці керівних працівників, художнього, артистичного персоналу, професіоналів, фахівців, службовців, робітників бюджетних установ, закладів та організацій культури;
— схеми тарифних розрядів посад (професій) керівних працівників, художнього, артистичного персоналу, професіоналів, фахівців, службовців, робітників бюджетних установ, закладів та організацій культури;
— показники для віднесення бюджетних установ, закладів і організацій культури до відповідних груп за оплатою праці керівних працівників.
Працівникам, які працюють у сфері культури і мистецтва законодавством передбачені надбавки і доплати.
Видатки за статтею кошторису „Оплата комунальних послуг та енергоносіїв” є другими за величиною в структурі витрат закладів культури і мистецтва. Заклад планує ці видатки окремо для кожного підрозділу: оплата теплопостачання, оплата водопостачання і водовідведення, оплата електроенергії, оплата природного газу, оплата інших комунальних послуг, оплата інших енергоносіїв. Розрахунок здійснюють відповідно до лімітної довідки споживання енергоносіїв на відповідний рік, яку доводять фінансовим органом, шляхом множення фактичного обсягу минулорічної потреби (куб. м, КВт/год, Гкалл тощо) на лімітну вартість за 1 куб. м, КВт/год, Гкалл тощо.
Планування доходів спеціального фонду кошторису, які одержує установа від надання платних послуг, здійснюється на основі розрахунку таких показників: планового обсягу надання тих чи інших платних послуг, а також інших розрахункових показників: площі приміщень і вартості обладнання, іншого майна, яке здають в оренду, кількості місць в гуртожитках, кількості відвідувань музеїв, виставок тощо. При визначенні доходів спеціального фонду кошторису на плановий період обов’язково враховують рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік. Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень планують у такій послідовності:
— за встановленими напрямками використання;
— на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов’язань за спеціальним і загальним фондами;
— на проведення заходів, пов’язаних із виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
Чинним законодавством закладам культури і мистецтва, які засновані на державній та комунальній власності, дозволено здійснювати власну некомерційну діяльність і надавати платні послуги. Перелік платних послуг затверджено Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності” від 5 червня 1997 року № 534. Відповідно до Постанови, заклади культури і мистецтва можуть надавати наступні платні послуги:
— у сфері культурно-освітньої діяльності – проведення вистав; концертів; спектаклів; фестивалів; циркових шоу; навчання у гуртках; навчання на курсах; проведення культурно-мистецьких заходів (презентацій, вечорів); тиражування записів на магнітних носіях; обслуговування екскурсійних груп; відвідування заповідників; бібліотечні послуги тощо.
— у сфері міжнародного співробітництва – проведення міжнародних симпозіумів, науково-практичних конференцій, концертів, фестивалів, виставок, вистав; надання допомоги мистецьким колективам і виконавцям, які приїжджають в Україну чи виїжджають за її межі, в оформленні документів тощо.
— у сфері інших послуг – оформлення інтер’єрів, дизайнерського оздоблення виставочних стендів; роздрібна торгівля сувенірами, виробами народних промислів; ремонт і реставрація нерухомих пам’яток історії та культури тощо.
— у сфері побутових послуг – ремонт побутових приладів та обладнання теле-, аудіо-, відеоапаратури; прокат музичних інструментів, культурно-спортивного туристичного інвентаря, звуко- і відеотехніки; виготовлення фонограм концертів і спектаклів, копій звукозапису музичних творів з фонотек театрів, музеїв, бібліотек, клубних закладів, парків культури та відпочинку тощо.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання” від 17 травня 2002 року № 659 власні надходження бюджетних установ використовують відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет за такими напрямами:
— плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями – на покриття витрат, пов’язаних з організацією та наданням цих послуг, а також за погодженням з Мінфіном витрат капітального характеру, пов’язаних з наданням послуг із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів;
— надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності – на організацію зазначених видів діяльності, а також на господарські видатки бюджетних установ;
— плата за оренду майна бюджетних установ – на утримання, обладнання, ремонт майна бюджетних установ;
— надходження бюджетних установ від реалізації майна – на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, на покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти, на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням відходів і брухту, а також на господарські потреби бюджетних установ.
— кошти, які отримують бюджетні установи для виконання окремих конкретних доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб, від інших бюджетних установ – за спеціально визначеними напрямами у разі надходження таких коштів.
