Функціональна диспепсія є діагнозом винятку. Існує правило, по якому диспепсія вважається органічною доти, поки не доведе­но зворотне.

Клініка і діагностика

Клінічні прояви функціональної диспепсії найчастіше відповідають основним її класифікаційними формами.
Диспепсія характеризується наступними симптомами.
Епігастральний біль, епігастральна печія - біль, печія - скарги постійні або періодично рецидивуючі, що підсилюються натще.
Відчуття повноти після їжі, раннє насичення - скарги, які з'являються після прийому їжі.
Симптоми, що не відносяться до функціональної диспепсії: здуття (неприємне відчуття стиснення у верхній частині живота); нудота (відчуття потреби в блювоті), печія (відчуття печії за грудиною).

(Римські критерії III, 2006 р.)

Римський III Консенсус наводить наступні діагностичні критерії функціональної диспепсії, які мають включати:
1. одна ознака або більше з:
- Турбує (неприємне) відчуття повноти після їжі;
- Швидке насичення;
- Епігастральній біль;
- Епігастральна печія;
2. відсутність даних про органічну патології (включаючи фіброгастроскопію), яка могла б пояснити виникнення симптомів.

Відповідність критеріям повинна дотримуватися протягом не менше 3-х останніх місяців з початком проявів не менше 6 місяців перед діагностикою.

Діагностичні критерії постпрандіального дистрес-синдрому повинні включати один або обидва з нижченаведених:
1. турбують відчуття повноти після їжі, що виникає після прийому звичайного об’єму їжі, принаймні, кілька разів на тиждень;
2. швидка насичуваність (ситість), у зв'язку з чим неможливо з'їсти звичайну їжу до кінця, принаймні кілька разів на тиждень.
Відповідність критеріям повинна дотримуватися протягом не менше 3-х останніх місяців з початку проявів не менше 6 місяців перед діагностикою.
Підтверджуючі критерії постпрандіального дистрес-синдрому:
1. могже бути здуття у верхній частині живота або нудота після їжі або надмірна відрижка;
2. епігастральний больовий синдром може бути відсутнім.
Діагностичні критерії синдрому епігастральній болю повинні включати всі з наступних:
1. біль або печія, локалізовані в епігастрії, як мінімум помірної інтенсивності з частотою не меньше одного разу на тиждень;
2. біль періодична;
3. немає генералізованого болю або біль локалізується в інших відділах живота або грудної клітки;
4. немає поліпшення після дефекації або відходження газів;
5. немає відповідності критеріям розладів жовчного міхура та сфінктера Одді.
Підтверджуючі критерії синдрому епігастрального болю:
1. біль може бути пекучим, але без ретростернального компонента;
2. біль зазвичай з'являється або, навпаки, зменшується після прийому їжі, але може виникати і натще;
3. постпрандиальний дистрес-синдром може супроводжувати.
Відповідність критеріям повинна дотримуватися протягом не менше 3-х останніх місяців з початком проявів не менше 6 місяців перед діагностикою

Постпрандиальний дистрес-синдром і синдром епігастрального болю можуть супроводжувати один одного. Відповідно до Римськими критеріями II таке поєднання позначалося як неспецифічний варіант функціональної диспепсії. Римський III Консенсус спеціальної такої форми не виділяє

Алгоритм діагностики та диференціальної діагностики необстежених диспепсії.
Діагностика функціональної диспепсії передбачає перш за все виключення органічних захворювань, що протікають з аналогічними симптомами (ГЕРХ, шлункова і дуоденальна виразка, рак шлунка, ЖКХ, хронічний панкреатит). Для цього необхідні наступні заходи.
1. Переконатися, що у хворого є постійні або рецидивуючі симптоми диспепсії. Вони перевищують за своєю тривалістю 3 останні місяці з початком проявів не менше 6 місяців перед діагностикою. Симптоми пов'язані з верхнім відділом шлунково-кишкового тракту;
2. Виключити «симптоми тривоги»: дисфагія, блювота з кров'ю, кров в калі, лихоманка, невмотивоване схуднення, виявлення утворення в черевній порожнині, анемія, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, спадковість, обтяжена по раку шлунка, вік старше 45 років (в Білорусії старше 35 років)
3. Виключити прийом НПЗЗ;
4. Провести комплекс обов'язкових досліджень з тестуванням на наявність пілоричного гелікобактеру.

Клініко-анамнестичні дані при синдромі функціональної диспепсії і органічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту наведені в таблиці 1.

Таблиця 1.
Клініко-анамнестичні дані при синдромі функціональної диспепсії і органічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту

У тих випадках, коли симптоми диспепсії бувають обумовлені такими захворюваннями, як виразкова хвороба, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, злоякісні пухлини, жовчнокам'яна хвороба і хронічний панкреатит, прийнято говорити про синдром органічної диспепсії. Якщо при ретельному обстеженні хворого зазначених захворювань виявити не вдається, правомірно ставити діагноз функціональною (невиразкової) диспепсії.
Функціональна (Невиразкова диспепсія)

Невиразкова диспепсія проявляється скаргами, характерними для виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Але при невиразковій диспепсії при ендоскопічному дослідженні та рентгенографії не знаходять ознак виразкової хвороби.