Розрізнюють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вверх, знизу вверх, знизу вниз.
Схеми зверху вниз забезпечують подачу повітря вверх та витяжку внизу (від підлоги) приміщення. В схемі зверху вверх повітря подається та видаляється у верхній зоні приміщення. Обидві схеми доцільно застосовувати у випадку, якщо припливне повітря має температуру, нижчу температури приміщення.
Cхема знизу вверх передбачає подачу повітря у нижню зону, а віддалення з верхньої схеми знизу вниз - подачу та віддалення знизу приміщення. Ці дві схеми рекомендується використовувати тоді, коли температура припливного повітря у холодний період року вища температури внутрішнього повітря.
Якщо у виробничому приміщенні виділяються пари або гази з густиною, яка пеpевищує густину повітря (пари кислот, бензину, гасу і т. п.), то загальнообмінна вентиляція повинна забезпечити видалення 60% з нижньої зони приміщення та 40% - з верхньої. Якщо густина газів менша густини повітря, віддалення забрудненого повітря відбувається у верхній зоні, а подача - безпосередньо у робочу зону.
Схема пропливної механічної вентиляції (рис. 2.6) складається з повітроприймального пристрою у вигляді повітрозабірника чи шахти 1, фільтра для очищення повітря 3, кондиціонера 4, вентилятора 5, мережі повітроводів 2 та припливних патрубків з насадками 6.
А)
Б)
а) схема припливної вентиляції; б) Схема витяжної вентиляції;
а) + б) схема припливно-витяжної вентиляції.
Рисунок 2.6 - Схема припливно-витяжної механічної вентиляції: 1 - повітрозабірник; 2 - повітровод; 3 - фільтр-пиловловлювач; 4 - кондиціонер; 5 - вентилятор; 6, 7 - припливні та витяжні насадки; 8 - очисні пристрої; 9 - дросельні клапани для регулювання кiлькості повітря; 10 - клапани для рециркуляції; 11 - витяжні труби.
Повітрозабірні пристрої розміщують у місцях, де повітря не забруднене пилом або газами не нижче 2 м від рівня землі. 3, 4, 5 - установлюються у одному приміщенні - вентиляційній камері. 1 - установлюється зовні приміщення, де концентруються шкідливі речовини та вітер. Через припливну насадку 6 повітря подається у ту частину приміщення, де концентрація шкідливих речовин менша, а виводиться через витяжну насадку 7 - де концентрація більша. Шум та швидкість руху повітря не повинні пеpевищувати гранично допустимі.
Фільтр, калорифери і вентилятор встановлюють в одному приміщенні – так званій вентиляційній камері. Повітря подається в робочу зону на рівні дихання (до 2 м), при цьому швидкості виходу повітря обмежені допустимим шумом і рухомістю повітря на робочому місці.
Місцева вентиляція
Місцева припливна вентиляція служить для створення необхідних умов повітряного середовища в обмеженій зоні виробничого приміщення. До установок місцевої припливної вентиляції відносяться повітряні душі, оазиси і завіси.
Пристрої місцевої витяжної вентиляції створюють у вигляді укриттів чи місцевих відсосів.
Кількість повітря, яке необхідно видалити від укриттів чи відсосів, визначають за формулою
(3.13)
де: 
– площа перерізу повітропроводу, м2;
– швидкість руху повітря по повітропроводу, м/с.
Кондиціювання повітря
Кондиціювання повітря – це створення і автоматичне підтримання в приміщеннях незалежно від зовнішніх умов постійних чи змінних за певною програмою температури, вологості, чистоти і швидкості руху повітря, які найбільш сприятливі для нормального протікання технологічного процесу. Тому на промислових підприємствах кондиціювання повітря використовується або для забезпечення комфортних санітарно-гігієнічних умов, або як складова частина технологічного процесу.
Кондиціонер – це вентиляційна установка, яка за допомогою приладів автоматичного регулювання підтримує в приміщенні задані параметри повітряного середовища.
Кондиціонери бувають двох видів: установки повного кондиціювання повітря, які забезпечують постійність температури, відносної вологості, швидкості руху повітря і його чистоти; установки неповного кондиціювання, які забезпечують постійність тільки частини цих параметрів чи одного параметра, найчастіше температури.
За способом приготування і розподілу повітря кондиціонери поділяються на місцеві і центральні.
Конструкція центральних кондиціонерів передбачає приготування повітря поза обслуговуючими приміщеннями і його розподіл по системі повітроводів. В місцевих кондиціонерах приготування повітря проходить безпосередньо в обслуговуваних приміщеннях, повітря розподіляються розосереджено, без повітроводів.
