Гомеопатичні рецепти виписуються за наступним правилом

Пропис починається латинською назвою лікарського засобу в іменному відмінку (Nominativus). Для рослин звичайно використовується родинна та видова назва. У випадку, коли в аптеці немає різновидностей рослини, може бути написана одна, загальноприйнята її назва.

Далі, в тій самій строці, пишеться риска дробі, в числівнику якої ставиться число розведення і відповідні літери, що свідчать про шкалу і метод потенціювання, за якими потрібно виготовити препарат: "С" або "СН" (centis Hahnemanni) - сотенні, або сотенні за Ганеманом, D або X - десятинні; К - сотенні за Корсаковим. Ліки можуть мати вигляд гранул, пігулок або розчинів, що позначається відповідно gr.(glob), tab. і dil(gtt). Якщо препарат виготовлений в гранулах, gr.(glob) можна не писати. В знаменнику пишуть кількість грамів (мілілітрів) препарату.

У сигнатурі вказується кількість гранул на прийом і режим вживання препарату пацієнтом. Гомеопатичні ліки не слід вживати після їжі (інтервал не менше години), краще — натщесерце, за 15-30 хвилин до їди. Разова доза кладеться під язик і залишається там до повного розсмоктування. Звичайна доза 3-6 гранул, 6 крапель або 1 пігулка. Вона може бути зменшена. Кількість гранул має підпорядковане значення, оскільки дія ліків інформаційна і мова йдеться про потенцію препарату, а не кількість міліграмів речовини.

Приклади:

1. Rp.:\/егаtrum album

D.S. По 3 гранули через день, натще (за 20 хвилин до їжі).

2.Rp.: Chamomilla

D.S. По 3 гранули через день, натще (за 20 хвилин до їжі).

ВИЗНАЧЕННЯ ЛІКАРСЬКОГО ПАТОГЕНЕЗУ

Лікарський патогенез - це перелік ознак, що є характерними для впливу гомеопатичного препарату на організм людини. Ці ознаки отримані за чотирма джерелами досліджень гомеопатичних ліків і є основою ДЛЯ вибору гомеопатичного препарату в терапії.

Термінологій в гомеопатії має деякі особливості. Наприклад, вираз "картина дії ліків", або "лікарський патогенез", в конвенціональній медицині не зустрічається -відоме поняття "картини хвороби" як сукупності симптомів. Основною ж вимогою до довідників з гомеопатичних ліків є докладна і вичерпна інформація про дію лікарських засобів, під якою розуміють психофізичні зміни під впливом певної речовини. Ефект лікарського засобу в гомеопатії - це відтворення штучної "лікарської хвороби", а пізнання дії ліків - це її вивчення. Кожна речовина має двобічну дію: віна є лікувальною і отруйною одночасно.

Той факт, що кожний лікарський засіб викликає штучні симптоми, додає розуміння гомеопатичного принципу подібності. В процесі гомеопатичної діагностики співставлюють дві сукупності ознак - природню і штучну, а ступінь їх подібності відбиває глибину і ефективність дії обраного гомеопатичного засобу.

Лікарський патогенез - збірний образ лікарського засобу. С.Ганеман писав: "Сукупність всіх елементів хвороби, викликаних ліками, пізнається лише через багаторазові спостереження над багатьма особистостями чоловіків та жінок" ("Органон", §135). Перераховані в ньому ознаки не обов'язково повинні бути в одного конкретного пацієнта. Але є загальне і особливе, що є характерним для препарату, при відсутності чого він не повинен призначатися. Ознайомившись з чотирма джерелами пізнання дії ліків, ми оцінимо дію кожного з засобів. Отримана інформація в цілому допомагає скласти цілісну картину дії ліків, тобто сукупність симптомів, викликаних лікарським засобом.

Поліхрести - це препарати, які призначаються найбільш часто, до яких чутлива більшсть людей і в лікарському патогенезі яких є максимум ознак для найбільш характерних патологічних станів.