Словник гомеопатичних термінів

Життєва сила (саногенез) - автоматична самоврегулювальна система в рамках конституції людини, що підтримує гомеостаз і життєдіяльність організму через процеси реституції, регенерації та компенсації, і базується на нервовій та ендокринній системах, а також системі імунітету.

Конституція - характеризується спадковими морфо-функціональними особливостями людини, що базуються на індивідуальних дефектах саногенезу. Штучна (лікарська) хвороба - симптомокомплекс, який виникає під впливом певної дози хімічного або фізичного фактору. При алопатичному методі лікування (allos - інший) використовують протилежну лікарську хворобу для лікування природньої; при гомеопатичному методі (homois - подібний) - використовують подібні симптоми.

Двохфазність дії лікарського засобу - виникає внаслідок існування саногенезу, коли І фаза є безпосередньою дією хімічного агенту внаслідок його достатньої концентрації в організмі, а II фаза - протилежний ефект внаслідок відновлювальння саногенезом зміщеної рівноваги.

Динамічна дія лікарського засобу - клінічне пояснення дії гомеопатичних препаратів, за яким внаслідок ідентичності природнього і лікарського симптомів під час I фази дії лікарського засобу - під час II фази, за рахунок стимуляції саногенезу, видаляється не тільки лікарський, а й природній симптом. Гомеопатичний препарат - лікарський засіб, що виготовляється у відповідності з принципами гомеопатичної фармації і застосовується за принципами гомеопатичної терапії.

Потенціювання (динамізація) - спосіб виготовлення гомеопатичних ліків, який полягає у послідовному розтиранні твердих і розведенні зі струшуванням рідких препаратів відповідно до вказівок Гомеопатичної фармакопеї.

Потенція гомеопатичного препарату (розведення) - номер ступеня розведення препарату з вказівкою на шкалу розведення.

Доза гомеопатичного препарату - це поєднання потенції препарату і його частоти призначення.

Гомеопатичне загострення - підсилення наявних симптомів захворювання або виникнення інших симптомів під впливом гомеопатичних препаратів внаслідок значної чутливості хворого до даних засобів, за рахунок І фази дії препарату. Лікарський патогенез - це перелік ознак, що є характерними для впливу гомеопатичного препарату на організм людини. Ці ознаки отримані за чотирма джерелами досліджень гомеопатичних ліків і є основою для вибору гомеопатичного препарату в терапії.

Маtегіа mеdіса - збірник лікарських патогенезів гомеопатичних препаратів. Реперторіум - гомеопатичний довідник, в якому зібрані надзвичайно деталізовані симптоми пацієнтів, що розташовані за певними розділами, з переліком проти кожного гомеопатичних препаратів, в патогенезі яких даний симптом зустрічається. Ізопатія - використання в лікуванні наслідків отруєння будь-якою речовиною малих доз тієї ж самої речовини.

ВИГОТОВЛЕННЯ ГОМЕОПАТИЧНИХ ЛІКІВ

Гомеопатичними лікарськими засобами називаються лікарські засоби, що виготовляються у відповідності з принципами гомеопатичної фармації і що застосовуються за принципами гомеопатичної терапії.

Основні форми гомеопатичних ліків виготовляються в рідкому вигляді (dilutio) і порошкоподібному стані (trituratio). Першим етапом тут є приготування есенцій, тинктур, водних і спиртових розчинів, а також розтирань з гомеопатичної сировини, тобто отримання материнських тинктур і субстанцій (Ш - фіти), що є основою для подальшого виготовлення гомеопатичних ліків.

Потенціювання (динамізация) - спосіб виготовлення гомеопатичних ліків, який полягає в послідовному розтиранні твердих і розведенні зі струшуванням рідких препаратів відповідно до вказівок гомеопатичної Фармакопеї

Гомеопатична сировина - речовини мінерального, рослинного, зоологічного, хімічного походження, а також фізіологічні (саркоди) або патологічні (нозоди) тканини і виділення тварин і людини.

Деякі Фармакопеї (США) виділяють також групу алергозодів (які отримують з алергенів) та ізодів (які отримують з речовин, що були адсорбовані організмом і які вважаються відповідальними за виникнення захворювання або порушення гомеостазу).

Есенції і тинктури виготовляються зі свіжих (переважно) і сухих рослин, зібраних в різні часи року, в залежності від частини рослини, що застосовується для даного препарату, зі свіжих тваринних тканин. Водні, спиртові розчини і тритурації готуються з мінеральних і хімічних сполук.