2. Прав громадян на житло: зміст і способи реалізації.
3. Договір житлового найму.
Житлове право – галузь права, що врегульовує житлові правовідносини. Предметом правового регулювання житлового права є житлові правовідносини (право на житло, його реалізація, експлуатація житлового фонду, розгляд житлових спорів тощо).
Суб‘єктами житлових відносин можуть бути громадяни, підприємства, установи та організації, але в користування житлові приміщення надаються лише громадянам і лише для проживання в них.
Джерела права: Конституція (ст. 47 – право на житло, с.30 – недоторканість житла), Житловий Кодекс України (30.06.1983), Закон Про приватизацію державного житлового фонду» (19.06.1992 зі зм. і доп.), Закон «Про об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку»(29.11.2001),Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян»(наказ Держкомітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992).
Житловий Кодекс складається з 7 розділів: 1) загальні положення, 2) управління житловим фондом, 3) забезпечення громадян житловими приміщеннями, користування житловими приміщеннями, 4) забезпечення збереження житлового фонду, його експлуатація та ремонт, 5) відповідальність за порушення житлового законодавства, 6) вирішення житлових спорів,7) заключні положення.
За Конституцією (ст.47) «Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду».
2. Житлом фізичної особи відповідно до ЦКУ може бути:
1) Житловий будинок (будівля капітального типу, яка призначена для постійного проживання),
2) Садиба (земельна ділянка разом з розташованими на най житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями),
3) Квартира (ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання).
Право на житло забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному й індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем житлової площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєного житла.
Форми реалізації права на житло:
1) отримання безоплатного житла у порядку черги,
2) приватизаці я житла,
3) шляхом укладення цивільно-правових угод (купівля-продаж, обмін, дарування, шляхом отримання спадщини),
4) будівництво,
5) шляхом оренди.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на отримання у користування та власність житлових приміщень у будинках державного та громадського житлового фонду. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як правило, здійснюється за місцем проживання у виконкому відповідної місцевої влади (можливий і за місцем роботи). Житлові приміщення надаються громадянам України, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім‘ю.
Громадяни здійснюють право на отримання житла з 18 років (до 18, якщо особа одружилася або влаштувалася на роботу; особи у віці від 15 до 18 років здійснюють це право лише за згодою батьків або піклувальників).
Житлові приміщення надаються у порядку черговості, в межах норми житлової площі (13,65 кв. м, без врахування площі підсобних приміщень: кухні, коридору, комірки…). Проте можливе відхилення і бік перевищення або зменшення норми. Збільшення норми можливе, якщо коли житлове приміщення складає одну кімнату або призначене для осіб різної статі. Приміщення менше від мінімального розміру надається громадянинові у порядку тимчасового покращення житлових умов як виняток. Право на додаткову площу надається у зв‘язку із:
- професійною та службовою діяльністю (наукові робітники, письменники, архітектори, скульптори…),
- за хворобою,
- за особливі заслуги перед державою (Герої Радянського Союзу, Герої Праці…)
3. Користування житловим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору житлового найму. Він укладається в письмовій формі на підставі ордера між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією і наймачем, на ім’я якого видано ордер. Ордер на житлове приміщення - це адміністративний акт індивідуального характеру виконкому місцевої ради, у якому вказується, кому він виданий, з якої кількості осіб складається сім‘я громадянина, площа квартири та адреса, дата і номер рішення виконкому та дата видачі ордера.
Предметом договору в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Не можуть бути самостійним предметом договору: житлове приміщення, розміри якого менше встановленої норми; частина кімнати або кімната, зв‘язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
Права і обов‘язки наймача
Наймач і члени його сім‘ї користуються усіма правами і несуть усі обов‘язки, що випливають з договору:
В праві за письмовою згодою всіх членів сім‘ї, що проживають разом із ним, вселити дружину, дітей, батьків та інших осіб
Має право за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім‘ї, що проживають разом із ним, провести обмін житлового приміщення, здати його у піднайм.
Наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Приватизація житлового фонду – це відчуження житла державного житлового фонду на користь громадян.
Державний житловий фонд – це фонд місцевих рад та фонд, який перебуває у повному господарському віданні державних підприємств, установ.
Способи приватизації:
- безоплатна передача громадянам квартир (будинків) із розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім‘ї та додатково 10 кв. м на сім‘ю,
- продаж надлишків площі квартир (будинків) громадянам, що мешкають в них або стоять на обліку, як такі, що потребують поліпшення житлових умов.
