цінка коней за роботоздатністю.

Роботоздатність коня значною мірою залежить від правильного вирощування молодняку й підготовки його до використання в упряжі чи під сідлом.

1) Рисисті коні - випробовують на іпподромах в бігах, оцінку здійснюють відповідно швидкості виявленої на дистанцію в 1600м. Якщо враховують швидкість на іншу дистанцію, її перераховують на 1600м за допомогою спеціальних таблиць. Відповідно жвавості, роботоздатність оцінюють за спеціальними таблицями, які враховують вік і породу коня.

2) Скакові- в скачках жокей. при оцінюванні враховують ранг скачки,вік коня, зайняте місце, виграш традиційних призів, та головних призів.

3) Молодняк напівкровних верхових порід спортивного призначення. оцінку проводять у 2-3,5роки під час заводських випробувань. після заїздки коні проходять початковий спортивний тренінг. оцінюють за показниками:1 рухові якості,1.1 довжина кроку на рисі і кроці, 1.2 стиль рухів(ритмічність,пластичність, парадність).2 на 2й день стрибкові якості(силові якості, техніка стрибка, темперамент-результат зменшують,якщо коні рухаються до перешкод нерозраховано,занадто жваво або кволо,неохоче підкоряються тренеру, виявляють злий норов. підсумкову оцінку стрибкових якостей визначають діленням суми балів за оцінку силових якостей,техніки стрибка і темпераменту на 3.

4) дорослі спортивні коні. роботоздатність оцінюють відповідно зайнятого місця враховуючи ранг змагань.

5) ваговози. види випробувань - риссю, кроком і тяглова витривалість. заг. бал за роботоздатність визначають з урахуванням МІН. балу 2-х видів випробувань для коней 2-х річного віку і 3-х видів випробувань для коней 3-річного віку і старше. якщо по 2-х видах випробувань коні оцінені в 6-10б., до мінімал. балу + ще 1б. роботоздатність коней, які не пройшли випробувань, але використані на господарських роботах оцінюють у 3-4б.

37. генофонд свиней в Україні

Зараз на території України і країн колишнього Радянського Союзу розводять більше двадцяти порід свиней вітчизняної та зарубіжної селекції. їх створення відбувалося трьома шляхами. Перший - виведення порід без міжпородного схрещування на основні акліматизації імпортних порід одночасно в різних природно - економічних зонах країни і поглибленої селекційно - племінної роботи в бажаному напрямі. Другий шлях - це створення порід на основі місцевих груп поліпшених свиней з використанням кнурів зарубіжної селекції. Третій шлях - експериментальний, який ґрунтується на плановому, цілеспрямованому схрещуванні місцевих свиней, добре пристосованих до кормових і господарських умов зони, з використанням вітчизняних або зарубіжних заводських порід. Зараз на території України у державних, колективних, підсобних та фермерських господарствах розводять більше п'ятнадцяти різних вітчизняних, а також зарубіжних порід, внутрішньопородних та спеціалізованих типів і ліній свиней. Залежно від напряму продуктивності при комплексній оцінці свиней (бонітуванні) поділяють на три групи порід:

перша - велика біла, українська степова біла;

друга - полтавська м'ясна, ландрас, уельська, дюрок, українська м'ясна, червона білопояса, естонська беконна, гемпшир, п'єтрен, спеціалізовані м'ясні типи (лінії);

третя - миргородська, українська степова ряба, велика чорна, північнокавказька.

Велика біла порода свиней виведена в середині XIX століття в Англії. В Україну перші тварини англійської селекції були завезені під кінець позаминулого століття. Серед сучасного поголів'я цієї породи можна виділити три продуктивних типи: м'ясний, м'ясо-сальний і сальний. Основним типом є м'ясо-сальний або універсальний. Зараз це одна з найпоширеніших і найстаріших порід. її чисельність у загальній кількості свинопоголів'я України становить близько 86 відсотків. Дорослі свиноматки досягають живої маси 230-280 кг, кнури - 320-350 кг. За опорос матки народжують 10-14 поросят. За умови доброї годівлі і утримання великі білі свині на відгодівлі досягають живої маси 100 кг за 6-7 місяців. Миргородська порода створена головним чином методом тривалого масового добору при розведенні "в собі" місцевих свиней Полтавщини. Схрещування місцевих коротковухих свиней з беркширською і середньою білою, розпочате ще в 1880 р. Сучасні свині цієї породи - густого м'ясо-сального типу, досить довгі, широкі та глибокогруді, міцної конституції, невибагливі до умов утримання, чорно-рябої масті, іноді з рудим відтінком, добре використовують соковиті та грубі корми, пасовища.

Кнури досягають 300-320 кг, свиноматки - 220-230 кг. Багатоплідність маток - 10-11 поросят, жива маса гнізда у 2 міс. - 180-190 кг. На відгодівлі молодняк досягає живої маси 100 кг за 7-7,5 місяця.

Полтавська м'ясна порода створена в Інституті свинарства УА-АН протягом 1966-1993 рр. під керівництвом професора Б. В. Ба-ньковського шляхом складного відтворювального схрещування вітчизняних (велика біла, миргородська) та зарубіжних (ландрас, уесекс-седлбек, п'єтрен) порід. Тварини білої масті з добре вираженими м'ясними формами. Вони довгі, мають широкий і глибокий тулуб, легку голову з невеликими, злегка звислими вухами і масивними окостами. Жива маса кнурів досягає 320-350 кг, свиноматок - 220-250 кг; багатоплідність - 10,5-11,5 поросяти при живій масі кожного у 2 міс - 20-22 кг; середньодобовий приріст молодняку на контрольній відгодівлі - 780-850 г; товщина шпику над 6-7 грудними хребцями - 24-26 мм; витрати корму на 1 кг приросту - 3,4-3,6 корм. од. При забої в 100 кг вихід м'яса становить 61- 62 %. В Україні створено значний генетичний потенціал свиней. Завдання полягає у тому, щоб добитись максимальної реалізації його можливостей за рахунок створення тваринам оптимальних умов годівлі і утримання, цілеспрямованого відтворення кращих генотипів та їх раціонального використання.

38. продуктивні ознаки свиней та методи їх оцінки

Показники продуктивності тварин відносяться до кількісних ознак, оскільки мають відповідні числові вирази (багатоплідність, наприклад, характеризується кількістю поросят у гнізді; швидкість росту – кількістю грамів середньодобових приростів і днів, необхідних для досягнення молодняком товарної живої маси та ін.)

Племінна робота щодо поліпшення порід базується на вчені про мінливість, успадкування, вибір і підбір тварин, тобто на категоріях популяційної генетики. Селекціоновані показники продуктивності свиней діляться на три основні групи. До першої відносяться ті з них, які характеризують відтворювальні якості тварин, до другої - відгодівельні і до третьої - м'ясні. Відтворювальні якості кнурів характеризуються статевою потенцією, здатністю садки на чучело, кількістю повноцінних сперматозоїдів і запліднюючою здатністю сперми, а свиноматок - запліднюваністю, багатоплідністю, вели-коплідністю, молочністю (масою гнізда у віці 21 дня), масою гнізда поросят і кожного при відлученні. Найважливіший показник від-творювальної здатності маток - середньорічна кількість одержаних поросят і їх загальна маса при народженні та відлученні.

Відгодівельні якості оцінюють за величиною середньодобових приростів на відгодівлі, віком досягнення живої маси (100-120 кг) та витратою кормів на 1 кг приросту за період відгодівлі.

Головним показником, що характеризує м'ясо-сальні якості у прижиттєвому стані свиней, є товщина шпику над 6-7 грудними хребцями. Для оцінки рівномірності розподілення шпику вимірюють його найбільшу товщину (на холці), найменшу (над першим поперековим хребцем) і на крижах.

Показники продуктивності тварин відносяться до кількісних ознак, оскільки мають відповідні числові вирази (багатоплідність, наприклад, характеризуються кількістю поросят в гнізді при народженні, швидкість росту - кількістю грамів середньодобових приростів і днів, необхідних для досягнення молодняком товарної живої маси та ін.). Кількісні ознаки залежать не від одного, а від багатьох генів, які знаходяться в різних хромосомах або їх ділянках (локусах), що мають найрізноманітніші комбінації і рекомбінації в процесі статевого розмноження тварин. Тому передбачити з великою точністю міру передачі їх від батьків потомству, посилаючись на закони Менделя, майже неможливо. Цю проблему можна частково вирішувати, використовуючи показники успадкування і мінливості кількісних ознак.

39. оцінка кнурів та свиноматок за якістю нащадків

Систему оцінки племінних кнурів-плідників за якістю потомства методом контрольної відгодівлі було розроблено в Данії у кінці ХІХ сторіччя. Суть цього методу в наступному: для оцінки за скороспілістю і м’ясними якостями відбирають молодняк від кращих у лінії кнурів і свиноматок, яких мають перевести в стадо. Кнурів оцінюють не менше як за трьома гніздами (12 потомків). Для перевірки батьківських пар із гнізда в 2-х місячному віці відбирають 2-х кнурців і 2-х свинок масою не менше 16 кг. Кнурців, призначених до контрольної відгодівлі, каструють у 6-ти-7-ми тижневому віці. Відгодовують їх на станції контрольної відгодівлі. Тварин утримують гніздами (по 1 м 2 станкової площі на тварину) або індивідуально (не менше 1,9 м 2). Їм роблять ветеринарну обробку проти інфекційних захворювань і дегельмінтизації. В період контрольної відгодівлі тварини одержують стандартний комбікорм і по 1,5 л відвійок на добу. Комбікорм замішують на відвійках і воді. Корм роздають двічі на день. Враховують кількість спожитих кормів у розрахунку на групу за групового утриманні або індивідуально (якщо в станку є один підсвинок). Обліковий період починається за досягнення підсвинками живої маси 30 кг, а закінчують його при 100 кг. По закінченні відгодівлі тварин відправляють на м’ясокомбінат для контрольного забою. Шкуру не знімають. За відгодівельними і м’ясними якостями потомства кнурів і маток оцінюють за наступними показниками: вік досягнення 100 кг, витрати кормів, товщина шпику над 6…7-м грудним хребцем; довжина туші і маса задньої 1/3 напівтуші. При визначенні сумарного класу за відгодівельними та м’ясними якостями використовують інструкцію по бонітуванню свиней. Кнурів і свиноматок, які є позакласними, із племінного стада вибраковують.