Основним предметом стандартів системи ISO 14000 є система екологічного управління. Типові положення цих стандартів полягають в тому, що в організації повинні бути впроваджені і дотримуватися певні процедури, мають бути підготовлені певні документи і призначена відповідальна особа, щоб забезпечити зменшення несприятливих дій на довкілля на трьох рівнях: організаційному - через поліпшення екологічної "поведінки" організації; національному - через створення істотного доповнення до національної нормативної бази і компоненту державної екологічної політики; міжнародному - через поліпшення умов міжнародної торгівлі. Перевагами стандартів є мінімізація дії на оточуючу середовище, економія енергії і матеріалів, зниження витрат пов'язаних з управлінням відходами, зниження ризиків виникнення аварійних ситуацій, підвищення довір'я з боку клієнтів, партнерів, інвесторів тощо, вища корпоративна репутація для органів державного регулювання, усунення бар'єрів в торгівлі, зокрема з іншими країнами.
Основні групи стандартів ISO серії 14000:
1. Стандарти, що встановлюють принципи екологічного менеджменту (ISO 14001 - Системи екологічного менеджменту (EMS) - Вимоги та настанови щодо застосування, ISO 14004 - EMS - Загальні настанові щодо принципів, систем та засобів забезпечення, ISO 14014 – Настанови щодо визначенням "початкового рівня" екологічної ефективності підприємства. Повинно використовуватися перед створенням формальної системи екологічного менеджменту).
2. Стандарти, що встановлюють інструменти екологічного контролю і оцінки (ISO 14010 - Настанови з екологічного аудиту - Загальні принципи екологічного аудиту, ISO 14011/1 - Настанови з екологічноого аудиту - Процедури аудиту - Аудит систем екологічного менеджменту, ISO 14012 – Настанови з екологічного аудиту - Критерії кваліфікації екологічних аудиторів, ISO 14031 - Настанови щодо оцінки екологічних показників діяльності організації).
3. Стандарти, орієнтовані на продукцію (ISO 14020 (Серія документів) - Принципи екологічного маркування продукції, ISO 14040 (Серія документів) - Методологія "оцінки життєвого циклу" - оцінки екологічної дії, пов'язаної з продукцією, на всіх стадіях її життєвого циклу, ISO 14050 – Глосарій, ISO 14060 - Настанови з обліку екологічних аспектів в стандартах на продукцію).
Найважливішими з нової версії стандартів ISO серії 14000, які побачили світ у 2004 році, є:
ISO 14001:2001 “Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосування” – встановлює вимоги до системи екологічного менеджменту, яка створює основу для управління впливом від діяльності організації на довкілля і постійного підвищення ефективності її екологічного менеджменту;
Цей стандарт установлює вимоги до системи екологічного керування, щоб дати організаціям змогу сформулювати і зреалізувати політику та встановити і досягти цілі, які враховують правові вимоги та інформацію про суттєві екологічні аспекти. Він призначений для застосування організаціями всіх типів і розмірів, а також у різноманітних географічних, культурних і суспільних середовищах. Загальна призначеність цього стандарту — сприяти охороні довкілля та запобіганню забрудненню, зважаючи на соціально-економічні потреби. Треба відзначити, що стандарт не встановлює конкретних критеріїв екологічних характеристик, проте.багато вимог можна розглядати одночасно або до них можна звертатися будь-коли.
Цей стандарт призначено застосовувати в будь-якій організації, яка має намір:
а) розробити, запровадити, підтримувати та поліпшувати систему екологічного керування;
б) впевнитись у відповідності своїй задекларованій екологічній політиці;
в) продемонструвати відповідність цьому стандарту,
1) роблячи самовизначення та самодекларацію, або
2) здобуваючи підтвердження своєї відповідності зацікавленими сторонами, наприклад, замовниками, або
3) здобуваючи підтвердження своєї самодекларації зовнішньою стороною, або
4) здобуваючи сертифікацію/реєстрацію своєї системи екологічного керування зовнішньою організацією.
Організація повинна розробити, задокументувати, запровадити, підтримувати і постійно поліпшувати систему екологічного керування відповідно до вимог цього стандарту та визначити, як виконуватиме ці вимоги. Цей стандарт вимагає від організації:
ü розробити прийнятну екологічну політику;
ü визначити екологічні аспекти як наслідки минулих, теперішніх і запланованих видів діяль-. ності, продукції та послуг для того, щоб виявити значні впливи на довкілля;
ü визначити застосовні правові вимоги та інші вимоги, які організація зобов'язується виконувати;
ü визначити пріоритети і встановити відповідні екологічні цілі та завдання;
ü розробити схему та програму(-и) запровадження політики, досягнення цілей і виконання завдань;
ü сприяти плануванню, контролюванню, моніторингу, запобіжним та коригувальним діям, аудиту та аналізуванню діяльності для забезпечення того, що екологічну політику дотримують і система екологічного керування залишається відповідною;
ü бути спроможною пристосовуватися до обставин, що змінюються.
Організація, в якої немає системи екологічного керування, має спочатку встановити за до-помогою аналізування своє поточне становище стосовно довкілля. Під час такого аналізування треба розглянути всі екологічні аспекти організації як основу для розробляння системи екологічного керування. Аналізування має охопити чотири головні напрями:
— визначання екологічних аспектів, зокрема ті, які пов'язано з роботою в нормальних робо-чих режимах і в режимах з відхилом від норми, охоплюючи режими запускання та зупинення, а та-кож з надзвичайними ситуаціями та аваріями;
— визначання належних правових вимог та інших вимог, які організація зобов'язується виконувати;
— досліджування наявних практичних методів і процедур у сфері екологічного керування, зок-рема тих, які пов'язано із закупівельною та підрядною діяльністю;
— оцінювання надзвичайних ситуацій і аварій, які були раніше.
Засоби та методи для аналізування можуть охоплювати, залежно від виду діяльності, перелік контрольних питань, опитування, безпосереднє інспектування та вимірювання, результати попе-редніх аудитів або іншого аналізування.
Організація має можливість вільно і гнучко визначати свої межі та може вибрати, чи запро-ваджувати цей стандарт стосовно всієї організації чи її конкретного функційного підрозділу. Вона має визначити і задокументувати сферу застосування своєї системи екологічного керуван-ня. Визначання сфери застосування здійснюють, щоб з'ясувати межі організації, в яких систему екологічного керування буде застосовано, особливо, якщо організація є частиною більшої органі-зації в заданих межах розташування. Як тільки сферу застосування визначено, всю діяльність, продукцію й послуги організації в межах цієї сфери застосування треба охопити системою еколо-гічного керування. Під час установлювання сфери застосування треба пам'ятати, що довіра до системи екологічного керування залежатиме від вибору організацією своїх меж. Якщо частину організації не охоплено сферою застосування її системи екологічного керування, то організація має бути спроможною пояснити це вилучення. Якщо цей стандарт запроваджено в окремому функційному підрозділі, тоді політику та методики, розроблені іншими підрозділами організації, мож-на використати для забезпечення відповідності вимогам цього стандарту за умови, що вони засто-совні до цього функційного підрозділу.
ISO 14004:2004 “Системі екологічного управління. Загальні настанові щодо принципів, систем та засобів забезпечення” – встановлює вимоги стосовно заснування, застосування, підтримки і вдосконаленню системи управління довкіллям та її координації з іншими системами управління.
Головна призначеність цього стандарту — надати допомогу організаціям, які мають намір запровадити або поліпшити систему екологічного управління і завдяки цьому покращити свої екологічні характеристики. Цей стандарт відповідає концепції сталого розвитку і сумісний з різними культурними, соціальними й організаційними структурами та системами управління.
Цей стандарт можуть застосовувати організації всіх типів, розмірів і рівнів розвитку, у всіх секторах економіки та незалежно від їхнього географічного розташування. У ньому враховано особливі потреби малих і середніх підприємств, він пристосований до цих потреб і сприяє таким підприємствам у застосуванні систем екологічного управління.
Цей стандарт містить приклади, описи та варіанти вибору, які допомагають організаціям у запровадженні системи екологічного управління і в посиленні її ролі у загальному керуванні організації. У ньому описано елементи системи екологічного управління, а також настанови для організацій щодо розробляння, запроваджування, підтримування та поліпшування системи екологічного управління. Наявність такої системи може суттєво збільшити спроможність організації передбачати та визначати свої взаємодії з довкіллям та керувати ними, а також досягати своїх екологічних цілей і забезпечувати постійне дотримання відповідності застосовним правовим ви-могам та іншим вимогам, які організація зобов'язується виконувати.
До головних завдань керівників щодо розробляння, запроваджування, підтримування або поліпшування системи екологічного управління належать такі:
— визнання того, що екологічне управління є одним з найвищих пріоритетів організації;
— установлювання та підтримування інформаційних зв'язків і конструктивних стосунків із внут-рішніми та зовнішніми зацікавленими сторонами;
— визначання екологічних аспектів діяльності, продукції та послуг організації;
— визначання правових вимог та інших вимог, які організація зобов'язується виконувати сто-совно екологічних аспектів організації;
— забезпечування прийняття керівництвом і всіма особами, які працюють в організації або діють за її дорученням, зобов'язань щодо охорони довкілля з чітким установленням обов'язків та відповідальності;
— сприяння плануванню природоохоронних заходів на всіх стадіях життєвого циклу продукції чи послуг;
— створювання процесу досягнення екологічних цілей і виконання екологічних завдань;
— постійне забезпечування належними та достатніми ресурсами, зокрема підготування пер-соналу, щоб виконувати застосовні правові вимоги та інші вимоги, які організація зобов'язується виконувати, і щоб досягати екологічних цілей та виконувати екологічні завдання;
— оцінювання екологічних характеристик організації стосовно її екологічної політики та еко-логічних цілей і завдань, а також пошук шляхів для їх поліпшення, якщо доцільно;
— створювання процесу управління для проведення аудиту та аналізування системи еколо-гічного управління, а також для визначання можливостей щодо поліпшення системи та підсумко-вих екологічних характеристик;
— заохочування підрядників і постачальників до створення системи екологічного управління.
Аналогічні ISO 14001:2001 та ISO 14004:2004стандарти прийняті в Україні (ДСТУ ISO 14001:2006 та ДСТУ ISO 14004:2006).
