II. Суть та завдання Держави

І. Ідеологічні підстави Нації

Український націоналізм змагається за створення політичного, соціального та господарського ладу Української Держави на принципах Націократії. Для з’ясування внутрішньої суті Націократії та її відмінностей від інших політичних устроїв, переглянемо по черзі головні програмні принципи Українського націоналізму, починаючи з ідеологічних основ Нації та законів її функціонування.

Різні політичні течії по-різному трактують Націю і Державу. Так, політична демократія, хоч і визнає Націю, але позбавляє її духовної суті, розглядаючи Націю як матеріалістичне утворення. В самій державі сучасна демократія – ставлячи в основу своєї ідеології звульгаризований ліберальний культ особистості (“ціль всього – людина!”) – бачить лише технічний засіб задоволення потреб суспільства і його основного атома – окремої людини.

Соціалізм і комунізм принципово заперечують Націю і Державу, вважаючи їх за перехідну історичну необхідність, які в майбутньому будуть замінені бездержавно-інтернаціональною організацією суспільства і космополітичною нівеляцією всього людства.

Український націоналізм розглядає Націю як абсолютну цінність, а Державу – як органічну форму її існування. Для Українського націоналізму – Нація це не механічне поєднання певної кількості людей, зв’язанних між собою лише спільністю території, мови та матеріальних інтересів, а найвища органічна форма людського співжиття, яка має власний неповторний духовний зміст, творений споконвіку на підставі природніх властивостей даної людської спільноти, її моральної єдності та устремління здійснювати власні історичні завдання.

Націоналістичне розуміння Нації (на відміну від ідеології демократів, соціалістів та комуністів) ґрунтується на духовно-вольовому світогляді, тобто такому, який головними підставами життя і рушійними силами Нації вважає її Дух (Ідею) і волю до творчості та боротьби.

Націоналізм розглядає Націю як найголовнішу реальну підвалину духовного і матеріального життя, яка об’єднує, як окремих людей, так і їхні інтереси.

Український націоналізм сприймає власну Націю за найвищу, абсолютну ідейну й реальну цінність, висуваючи гасло: Нація понад усе! Націоналісти хочуть бачити Українську Націю великою, могутньою і щасливою. Розуміючи закони її існування, вони змагаються за створення для неї такого ладу, який міг би найкраще забезпечити її стійкість у майбутніх змаганнях.

Засновуючи свій світогляд на єдино-правильному розумінні законів, які керують долею Нації, Український націоналізм протиставляє його всім іншим світоглядам. Ідеологія націоналізму є суцільна, неподільна, войовнича і непримирима; її немислимо узгоджувати з іншими ідеологіями. Український націоналізм знає, що за своєю природою будь-яка національна ідея і національний інтерес є запереченням інших ідей та інтересів. Тому свою ідеологію націоналізм будує на максималізмі, здоровому егоїзмі, любові до свого, нетерпимості до чужого, активізмі, здатному бути залізним тараном для розтрощення чужої сили, яка захоче стати Нації на перешкоді.

В обранні засобів визволення Української Нації, націоналізм не обмежує себе жодними “загальнолюдськими” приписами “справедливості, милосердя чи гуманізму”. Все те добре, що добре для блага, сили й розвитку нашої Нації; все те зле, що цю силу і розвиток послаблює – це основна заповідь ідеології Українського націоналізму.

Державна організація має узгоджувати взаємодію всіх сил Нації та уможливлювати їм вільний розвиток. Вона, в розумінні Українського націоналізму, має відображати в собі співвідношення окремих національно-суспільних складових, об’єднувати їх в одну суцільність і обороняти їх назовні силою й правом своєї суверенності.

Тільки державне існування Нації вповні здійснює і посилює чинний характер самої Національної Ідеї. Тому основне завдання Нації полягає в поширенні її державних меж насамперед на цілий, пов’язаний із нею, етнічний простір.

Український націоналізм прагне створення потужної та великої Держави, яка була б спроможна кожночасно – через свою внутрішню солідарність і зовнішню активність – найкраще здійснювати завдання Української Нації та захищати її інтереси перед іншими націями. У цьому устремлінні він послуговується принципами здорової, егоїстичної національної моралі, та виключністю національного інтересу, який є для нього вище всіх “загальнолюдських” доктрин.

В націоналістичному світогляді Нація і Держава виступають як одноцільна та найвища в її ідейній та реальній вартості мета. Для націоналізму Держава не є відірваною від життя і людей самоціллю. Натомість стає, поруч із Нацією, найвищою ціллю, якій націоналізм підпорядковує всі інші цілі та інтереси: класові, партійні, групові та особисті.

Здорова й альтруїстична щодо власної Нації, ідеологія Українського націоналізму не може погодитися на трактування Держави лише за технічний засіб задоволення громадських і особистих інтересів (як це роблять адепти комуно-соціалістичної та демо-ліберальної ідеологій). Держава – це не крамничка, до якої ходять тільки “за потребою”.

Стоючи на службі національно-громадських інтересів, допомагаючи в їх здійсненні всьому суспільству і поодиноким громадянам – Держава водночас має свій власний, незалежний зміст і характер, який випливає з вищості її мети та загальності її значення. Сама її природа і національно-історична суть надають їй вищих вартостей, яким має підкорятися частковий і дочасний інтерес.

Держава – це не лише організована доцільність; це насамперед святе святих Нації, що зобов’язує громадянина до служіння, жертв і високих духовних поривів. Не внутрішня боротьба часткових інтересів, тільки солідарні, узгоджені зусилля всього суспільства, спрямовані на забезпечення сили і ладу держави, можуть гарантувати всім прошаркам Нації внутрішній мир, охорону, працю, законність, соціальну справедливість і розвиток. Це конструктивне завдання націоналізм проголошує в гаслі:

– Держава вище класів і партій!