Введення.
Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури нерозривно пов'язаний з підвищеною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухового апарату, активізацією обміну речовин. Вчення Могендовича про моторно-вісцеральних рефлексах показло взаємозв'язок діяльності рухового апарату, скелетних м'язів і вегетативних органів. У результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв'язки, закладені природою і закріплені в процесі важкої фізичної праці, що призводить до розладу регуляції діяльності серцево-судинної та інших систем, порушення обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань (атеросклероз та ін.)
Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна "доза" рухової активності. У цьому зв'язку виникає питання про так звану звичної рухової активності, тобто діяльності, що виконується в процесі повсякденної професійної праці і в побуті. В економічно розвинених країнах за останні 100 років питома вага м'язової роботи як генератора енергії, використовуваної людиною, скоротився майже в 200 разів, що привело до зниження енерговитрат на м'язову діяльність. У зв'язку з цим для компенсації недоліку енерговитрат в процесі трудової діяльності сучасній людині необхідно виконувати фізичні вправи з витратою енергії не менше 350 - 500 ккал на добу (або 2000 - 3000 ккал в тиждень).
За даними Беккера, в даний час тільки 20% населення економічно розвинених країн займаються достатньо інтенсивним фізичним тренуванням, що забезпечує необхідний мінімум енерговитрат, в інших 80% добова витрата енергії значно нижче рівня, необхідного для підтримки стабільного здоров'я. Різке обмеження рухової активності в останні десятиліття привело до зниження функціональних можливостей людей середнього віку.
«Рухова активність належить до основних чинників, що визначають рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м'язової і серцево-судинної систем», - писав академік В. В. Парин в 1969 р.
М'язи людини є потужним генератором енергії. Розрізняють загальний і спеціальний ефект фізичних вправ, а також їх опосередкований вплив на чинники ризику. Найбільш загальний ефект тренування полягає у витраті енергії, прямо пропорційній тривалості і інтенсивності м'язової діяльності, що дозволяє компенсувати дефіцит енерговитрат. Спеціальний ефект оздоровчого тренування пов'язаний з підвищенням функціональних можливостей серцево-судинної системи.
Недостатня рухова активність і недолік кальцію в їжі погіршує стан опорно-рухового апарату. Найчастіше зустрічаються такі захворювання, як артрит, артроз, остеопороз, порушення постави, сколіоз, плоскостопість.
Анатомно-фізіологічні особливості опорно-рухового апарату
Опорно-руховий апарат складається з кісткового скелета і м'язів. М'язи людини діляться на три види: гладка мускулатура внутрішніх органів і судин, що характеризується повільними скороченнями і великий витривалістю; поперечнополосата мускулатура серця, робота якої не залежить від волі людини, і, нарешті, основна м'язова маса - поперечноскелетна мускулатура, знаходячи-щаяся під вольовим контролем і забезпечує нам функ-цію пересування.
М'язове волокно характеризується наступними основ-ними фізіологічними: збудливістю, скор-тимость і розтяжністю. Ці властивості в різному соче-Британії забезпечують нервово-м'язові особливості орга-нізму і наділяють людини фізичними якостями, кото-які в повсякденному житті і спорті називають силою, Би-сь-ротою, витривалістю і т. д. Вони відмінно розвиваються під впливом фізичних вправ.
М'язова система функціонує не ізольовано. Всі м'язові групи прикріплюються до кісткового апарата кістяка за допомогою сухожиль і зв'язок.
Встановлено взаємозв'язок м'язів і внутрішніх органів, яка отримала назву моторно-вісцеральних рефлек-сов. Працюючі м'язи посилають по нервових волокнах інформацію про власні потреби, стан і діяль-ності внутрішніх органів через вегетативні нервові центри і таким чином впливають на їх роботу, регулюючи і активізуючи її.
М'язи є потужною біохімічної лабораторії. Вони містять особливу дихальну речовину - міоглобін (подібний з гемоглобіном крові), з'єднання якого з ки киснем (оксимиоглобин) забезпечує тканинне дихання при екстраординарної роботі організму, наприклад при поза-раптової навантаженні, коли серцево-судинна система ще не перебудувалася і не забезпечує доставку необхідного ки кисень. Велике значення міоглобіну полягає в тому, що, будучи найпершим кисневим резервом, він способст-яття нормальному протіканню окисних процесів при короткочасних порушеннях кровообігу і статичний-ської роботі. Кількість міоглобіну досить велике і досягає 25% від загального вмісту гемоглобіну.
Відбуваються в м'язах різноманітні біохімічні процеси в кінцевому підсумку відбиваються на функції всіх органів і систем. Так, в м'язах відбувається активне накопи-ня аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ), яка служить акумулятором енергії в організмі, причому процес накопи-лення її знаходиться в прямій залежності від діяльності м'язів і піддається тренуванню.
М'язи грають роль допоміжного фактора крово-звернення. Широко відомо, що для стимуляції венозного кровотоку у хворих варикозним розширенням вен корисна дозована ходьба. Вона зменшує набряки, так як скор-щающую м'язи ніг як би підганяють, вичавлюють і під-качівают венозну кров до серця.
Нарешті, без м'язів неможливий був би процес пізнання, так як, згідно з дослідженнями І. М. Сеченова, всі органи чуття так чи інакше пов'язані з діяльністю раз-особистих м'язів.
