У міських і сільських поселеннях треба передбачати, як правило, безперервну систему озеленених територій та інших відкритих просторів, які у поєднанні із заміськими повинні формувати комплексну зелену зону.
Бульвари і пішохідні алеї слід передбачати у напрямі масових потоків пішохідного руху; ширина бульвару з однією пішохідною алеєю - не менше 10 м.
Дорожню мережу ландшафтно-рекреаційних територій (дороги, алеї, стежки) треба трасувати по можливості з мінімальними похилами відповідно до напрямків основних шляхів руху пішоходів з урахуванням визначення найкоротших відстаней до пунктів зупинок, ігрових і спортивних майданчиків.
Відстань від об'єктів до дерев і чагарників
| Будинки і споруди, об`єкти інженерного благоустрою | Відстань від об`єкту до осі: | |
| стовбура дерева, м | чагарнику, м | |
| Зовнішня стіна будинку | ||
| Край трамвайного полотна | ||
| Щогла і опора освітлювальної мережі, трамваю, мостова опора і естакада | - | |
| Підошва схилу, тераси тощо | 0,5 | |
| Підошва або внутрішня грань підпірної стінки | ||
| Підземні мережі: газопровід, каналізація теплова мережа (стінка каналу або оболонка) водопровід, дренаж | 1,5 | - - |
| силовий кабель і кабель зв`язку | 0,7 |
У нових житлових районах відстань від краю ПЧ до осі стовбура дерев треба приймати не менше 4 м при діаметрі крони не більше 5 м. Для дерев із великою кроною цю відстань можна збільшити до розміру, при якому крони будуть розміщуватися не ближче 1,5 м від краю проїзної частини.
Висота чагарників не повинна перевищувати 0,5 м (при їх розміщенні від краю ПЧ на відстані 1÷5 м).
Відстань від повітряних ліній електропередачі до дерев треба приймати за правилами улаштування електроустановок.
Розміщення зон відпочинку треба передбачати на ландшафтно-рекреаційних територіях міст (внутрішньоміські), приміських зон (заміські), у системах розселення (міжселищні).
Зони короткочасного відпочинку треба розміщувати з урахуванням доступності їх на громадському транспорті (не більше 1,5 год). Зони тривалого відпочинку треба розміщувати за межами населених пунктів у найбільш сприятливих умовах.
Довжина пішохідних підходів від стоянок для тимчасового зберігання легкових автомобілів до об'єктів у зонах короткочасного відпочинку не повинна перевищувати 1000 м.
При розміщенні автостоянок біля об'єктів масового відпочинку треба враховувати витрати часу на пішохідний підхід від автостоянок до окремих об'єктів у межах 8-15 хв. (довжина пішохідного шляху 450-1000м), а з використанням міського пасажирського транспорту - до 25 хв.
Курортні зони слід розміщувати на територіях, які мають природні лікувальні ресурси, найбільш сприятливий мікроклімат, ландшафт і санітарно-гігієнічні умови; на них передбачають будівництво курортно-рекреаційних установ (санаторіїв, установ відпочинку, туризму), установ загальнокультурного обслуговування, організацію і благоустрій парків і пляжів. Курортні зони можуть бути відокремленими (за межами міських і сільських поселень) або бути функціональними зонами курортних міст і селищ.
При розташуванні нових і реконструкції тих курортних зон, що склалися, слід передбачати:
- розміщення установ на територіях з допустимими рівнями шуму;
- винесення за межі зони промислових і комунально-складських об’єктів;
- пристосування житлової забудови і громадських споруд, розміщених у курортній зоні, для обслуговування тих, що лікуються і відпочивають;
- повне виключення в межах курортних зон транзитних ТП.
Відстань від меж земельних ділянок курортно-рекреаційних установ, що проектуються заново, треба приймати (не менше):
- до житлової забудови, установ комунального гос-ва, складів - 500(100) м;
- до АДг категорій: І, ІІ, ІІІ – 500 м; ІV- 200 м;
- до садівницьких товариств – 300 м.
