Тема 1
Концептуальні засади фінансових розрахунків
1. Час як фактор вартості
2. Відсотки, види відсоткових ставок
3. Операції нарощення та дисконтування
Час як фактор вартості
В практичних фінансових операціях гроші незалежно від їх призначення або походження обов’язково пов’язуються з конкретними моментами або періодами часу. Для цього в контрактах фіксуються відповідні строки, дати, періодичність грошових виплат. Фактор часу, особливо у довгострокових операціях, відіграє не менш важливу, іноді, навіть, більшу роль, ніж розмірі грошових сум. Необхідність врахування часового фактору виходить із суті фінансування та кредитування, і відображається у принципі нерівноцінності грошей, що відносяться до різних періодів часу (о чевидно, що 1000 грн., отримані через 5 років, нерівноцінні цій же сумі, отриманій сьогодні, навіть, якщо не приймати до уваги інфляцію та ризик їх неотримання (Час-Гроші)).
Значущість фактора часу в комерційних і фінансових операціях обумовлена:
- продуктивністю використання в часі коштів як фінансового активу, що приносить дохід;
- наявністю й рівнем інфляційних процесів, які ведуть до знецінення грошей у часі;
- невизначеністю майбутнього й пов'язаним із цим ризиком неотримання доходу.
Нерівномірність грошей у часі викликає:
- необхідність обліку фактора часу при проведенні фінансових операцій і оцінці фінансових результатів виробничо-господарської й підприємницької діяльності;
- некоректність з погляду довгострокових фінансових операцій сумування грошових величин, що відносяться до різних періодів часу.
Відсотки, види відсоткових ставок
У разі укладення фінансової або кредитної угоди сторони (кредитор і позичальник) домовляються про розмір процентної ставки. Під процентною ставкою (rate of interest) розуміється відносна величина доходу за фіксований відрізок часу, тобто відношення доходу ((відсотку) до суми боргу за одиницю часу. Процентна ставка вимірюється у відсотках і у вигляді десяткової або натурального дробу.
Часовий інтервал, до якого відноситься процентна ставка, називають періодом нарахування. У якості останнього встановлюють рік, півріччя, квартал, місяць або навіть день. Відношення відсотку за період до загальної суми капіталу називається нормою відсотку.
Відсотки згідно з домовленістю між кредитором і позичальником виплачуються в міру їх нарахування або приєднуються до основної суми боргу (капіталізація відсотків). Процес збільшення суми грошей у зв'язку із приєднанням відсотків називають нарощенням, або з ростанням, цієї суми.
Розмір процентної ставки залежить від ряду як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, а саме: загального стану економіки, у тому числі грошово-кредитного ринку, короткочасних і довгострокових очікувань його динаміки, виду угоди, її валюти, строку кредиту, особливостей позичальника й кредитора, історії їх попередніх відносин тощо.
У фінансових відносинах процентна ставка застосовується не тільки як інструмент нарощення суми, але й у більш широкому значенні — як вимірник ступеня прибутковості (ефективності) будь-якої фінансової, кредитної або комерційно-господарської діяльності.
Види процентних ставок. Існують різні способи нарахування відсотків, що залежать від умов операцій, договорів. Відповідно застосовують різні види процентних ставок. Можна виділити ряд ознак, за якими різняться процентні ставки.
1. За базою нарахування. Застосовується постійна або послідовно змінююча база для розрахунків. В останньому випадку за базу береться сума, отримана на попередньому етапі нарощення, або дисконтування, інакше кажучи, відсотки нараховуються на відсотки. При постійній базі використовують прості, при змінній — складні процентні ставки.
2. За принципом розрахунків:
- ставка нарощення представляє собою відсоткову ставку, за якою здійснюється процес нарощення вартості грошових засобів (компаундінг), тобто визначається їхня майбутня вартість;
- ставка дисконтування (дисконтна ставка) представляє собою відсоткову ставку, за якою здійснюється процес дисконтування вартості грошових коштів, тобто визначається їх степерішня вартість. У спеціальній фінансовій літературі відсотки, отримані за ставкою нарощення, іноді називають декурсивними(нарахування в кінці періоду), за дисконтною ставкою — антисипативними(авансові, нарахування відбувається на початку періоду).
