Вправи на релаксацію м’язового тонусу

Весела логоритміка

ФОРМУЛА ЗАГАЛЬНОГО СПОКОЮ

Діти приймають позу спокою: сидять на стільцях, ноги трохи розставлені, руки вільне лежать на колінах. Формула загального спокою промовляється логопедом на початку заняття тихим голосом, в уповільненому темпі, з довгими паузами:

Гра у нас є от яка

Дуже легка і проста:

Уповільнюються рухи,

І нема більше напруги

І приємно стало зразу

Як розслабили ми м'язи.

Грає будь-яка повільна мелодія, діти розслаблюються.

ВПРАВА «КУЛАЧКИ»

Діти сидять на стільцях та міцно стискають кулачки (руки лежать на колінах). Вихователь говорить: «Як важко та-неприємно так сидіти, руки втомилися. Розпряміть пальці, стискайте кулачки. Руки відпочивають, їм стало легко. Спокійний вдих-видих

І вдих-видих. А тепер те ж саме під-вірш (цей та наступні вірші говорить вихователь

Руки, на колінах

Стисну кулачки.

Міцно із напругою

Тримаю, раз, два, три.

Потім вільно випускаю

І отак відпочиваю

Як приємно без напруги,

Хай лежать спокійно руки

Грає будь-яка повільна мелодія, діти, розслаблюються,

 

ВПРАВА «ОЛЕНЬ

Діти сидять на стільцях. Руки підняті і схрещені угорі над головою, пальці широко розставлені Вихователь говорить: «Напружте руки. Вони стали тверді, як роги у оленя. Так важко тримати руки, неприємно. Опустіть руки вниз, розслабте, хай вони відпочивають. Вдих-видих, вдих-видих. А тепер те ж саме під вірш

Ми в оленів перетворились,

І роги в нас на голові.

Ми проти вітру не схилились

Вперед йдемо ми по траві.

Вітер вщух, і без напруги

Додолу опускаєм руки

Нашім 'язи відпочили

І розслабились.

Під спокійну мелодію діти розслаблюються

ВПРАВА «ПІДЙОМНИЙ КРАН»

Діти сидять на стільцях. Права рука зігнута в лікті і з напругою підіймається вгору. Потім,розслаблена, повільно опускається на коліно: Те ж саме лівою рукою. Вихователь розповідає дітям, що так працює підйомний кран, і як важко та неприємно руці відчувати і таку напругу, та як легко, коли рука в розслабленому стані» Після цього діти, роблять вправу ще раз лід вірш, який промовляє вихователь:

З напругою рука так підноситься вгору.

Немов кранівник піднімає вантаж.

А потім повільно іде кран додолу,

Скінчилась робота, скінчився труд наш.

ВПРАВА «ПРУЖИНКИ»\

Діти сидять на стільцях Вихователь говорить: «Діти, уявіть собі, що пальці ніг ви поставили на пружинки. Вони підстрибують угору та штовхають носки ніг. Притиснемо пружинки. Ноги в напрузі, їм важко. Відпустили пружинки, пальці ніг трохи піднялись І п'ятки залишились на підлозі. Ногам стало легко, вони відпочивають. Вдих-видих

А тепер те ж саме робіть під вірш:

Ну і дивнії пружинки

Що впираються в ботинки.

Ти носочки опускай

На пружинки натискай:.

Дужче, дужче натискай,

Потім вже відпочивай

ВПРАВА «НОЖИЦІ»

Діти сидять на стільцях. Вихователь говорить: «Діти, ви всі працювали ножицями. /ЦЙІШІ, А тепер ножицями стануть ваші ноги. Я зараз, буду читати вірш, а ви будете до тексту виконувати рухи:

От ножицями ноги стали,

Поволі ми їх підіймали.

То розтуляли, то стуляли,

І без напруги опускали.:

Як важко було ногам, коли вони працювали, немов ножиці. І як легко їм зараз. Вдих-видих, вдих-видих. Повторимо цю вправу ще раз. Ви добре відчуєте роботу м'язів своїх ніг та різницю між напругою та розслабленням».

ВПРАВА «МИ ЗАГОРАЄМО»

Діти сидять на стільцях, ноги виставлені чвперед та відірвані від підлоги. Вихователь говорить: «Діти, уявіть собі, що ви влітку на річці і підставили ноги сонцю. Хай вони загорають. Ноги в напрузі, тверді: Втомилися. Опустили ноги, хай відпочивають. Як приємно. Вдих-видих, вдих-видих. А тепер те ж саме робіть під вірш

Легко так відпочивати,

І слова нам вимовляти.

Носом вдих — губи розтягнули, видих — розслабили, привели в нормальний стан

ВПРАВА «СЕРДИТИЙ ЯЗИК»

Діти сидять на стільцях. Вихователь говорить": «Щось наш язиуок сьогодні розпустувався. Замість того, щоб допомагати вимовляти слова, він напружився і штовхає зуби і_так важко та неприємно робити. Язик одразу стомився» А коли відпочив, почав вимовляти слова. Послухайте про це віршика та робіть те ж саме:

Дійшов язик наш до біди

Шпурлять почав все не туди:

Став язик штовхати зуби,

Щоб їх випхнути за губи.

 

Притомився перестав

І на місце зразу став.

Наш розслабився язик,

Працювати так не звик

ВПРАВА «ЛЬОДОВА ГІРКА»

Діти сидять на стільцях. Вихователь говорить: ««Діти! Давайте зробимо з язика льодову гірку. Язик напружіть, його кінчик притисніть до нижніх зубів, тоді язик вигнеться гіркою. Відкрийте рота, я подивлюсь, яка у вас гарна льодова гірка. Але ось прийшла весна. Розтопилася гірка, і наш язик розслабився. А тепер робіть те ж саме під вірш:

Рантом спинка язика

Стала гіркою льодка.

Розтопитись їй звелю,

Я напруги не люблю.

Став на місце наш язик,

Бо до льоду він не звик