Суть та необхідність валютного регулювання

До теми 6 закінчення!

Валютне регулювання - сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин. Здійснюється на двох рівнях: міждержавному та національному.

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладено на МВФ, який керується статутом, ухвалами та домовленостями. На державному рівні регулювання визначається законодавчими актами кожної країни. До міжнародних органів валютного регулювання належать: МВФ, Світовий банк, Міжнародні фінансово-кредитні організації. Механізм валютного регулювання в Україні містить сукупність заходів, які проводяться НБУ, Мінфіном, ДПА, іншими органами валютного контролю у сфері валютних відносин.

Валютний контроль - це важлива складова валютного регулювання, метою якого є дотримання валютного законодавства під час здійснення валютних операцій за участю резидентів і нерезидентів.

Інструменти валютного регулювання:

1. Дисконтна (облікова) політика – це система заходів ЦБ, які полягають у цілеспрямованому підвищенні чи зниженні облікової ставки, а також відповідної зміни ставки депозитного та позикового процента:

- зміна облікової ставки;

- зміна депозитного проценту;

- зміна позикового проценту.

2. Девізна політика – це сукупність заходів з метою корекції курсу національної валюти за допомогою валютної інтервенції та валютних обмежень:

- девальвація;

- ревальвація;

- валютна інтервенція;

- валютні обмеження.

3. Регулювання сальдо платіжного балансу.

4. Формування та використання золотовалютних резервів.

Девальвація -зниження обмінного курсу національної валюти щодо іноземних.

Об’єктивна основа: завищення офіційного валютного курсу порівняно з реальною купівельною спроможністю грошової одиниці.

Причини: нерівномірність інфляційного процесу в різних країнах; нестабільність платіжних балансів; нестабільність світової економіки.

Наслідки: стимулювання експорту; стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку; підвищення конкурентоспроможності країни на світовому ринку.

Ревальвація - підвищення курсу національної валюти стосовно імпортних.

Наслідки: стимулювання імпорту; утримання на внутрішньому ринку споживчого попиту; приплив імпортних інвестицій.

Валютна інтервенція - операції щодо купівлі та продажу власної валюти або конкурентної - іншої держави.

Наслідки: зміна попиту і пропозиції певної грошової одиниці на валютному ринку; кореляція обмінних курсів валют.

Способи здійснення: за рахунок використання власних іноземних валютних резервів (через своп-угоди); за рахунок продажу цінних паперів, вміщених в іноземній валюті.

Валютні обмеження – заходи, спрямовані на обмеження операцій з валютою та валютними цінностями.

Платіжний баланс - співвідношення всієї сукупності надходження з-за кордону та платежів за кордон за певний проміжок часу. Форму платіжного балансу рекомендує МВФ.

Структура платіжного балансу:

І. Баланс поточних операцій:

- торговельний баланс – співвідношення між надходженнями за експортом і платежами за імпортом товарів;

- баланс послуг – рух коштів у зв’язку з обміном між резидентами та нерезидентами різноманітними послугами;

- доходи – рух коштів, пов’язаний з доходами фізичних осіб – резидентів, одержаними в оплату праці за кордоном та доходами від інвестиційної діяльності;

- поточні трансферти – рух коштів на без еквівалентних засадах (гуманітарна допомога, внески до фондів).

ІІ. Баланс руху капіталу та кредитів:

- капітальні трансферти – передача права власності на основний капітал або анулювання боргів кредиторам, коли рух вартості здійснюється на еквівалентній основі;

- прямі інвестиції – капвкладення прямих інвесторів у зарубіжні підприємства;

- портфельні інвестиції – операції з цінними паперами;

- інші інвестиції – операції кредитного характеру.

Золотовалютні резерви – запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і можуть бути використані на потреби, що мають загальноекономічне значення.

ТЕМА 7. ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ