Характеристика оптової та роздрібної торгівлі

5.1. Оптова торгівля включає будь-яку діяльність, пов'язану з продажем товарів та послуг для їх наступного перепродажу чи комерційного використання. Оптові торговці купують, як правило, у виробників і продають роздрібним торговцям, підприємствам-споживачам чи іншим оптовим торговцям. Оптові торговці виконують наступні функції:

• Збут та його стимулювання. Оптові підприємства забезпечують виробникові доступ до великої кількості дрібних споживачів при порівняно низьких витратах.

• Закупки та формування товарного асортименту. Оптовики підбирають відповідні види товарів та формують з них такий асортимент, який необхідний споживачеві, тим самим позбавляючи клієнта зайвих проблем.

• Поділ великих партій товару на дрібні. Оптовики заощаджують гроші своїх клієнтів, закуповуючи товари великими партіями та розбиваючи їх на менші.

• Складування. Оптові торговці беруть на себе зберігання товарних запасів, зменшуючи таким чином витрати та знижуючи ризики клієнтів.

• Транспортування. Оптові торговці мають можливість швидше доставляти товар клієнту, оскільки вони розташовані ближче до клієнта, ніж виробники.

• Фінансування. Оптові торговці фінансують своїх клієнтів, надаючи їм кредит, вони також фінансують і постачальників, вчасно сплачуючи рахунки.

• Прийняття ризику. Оптові торговці беруть на себе частину ризику, отримуючи при цьому право власності на товар і беручи на себе витрати, у разі його викрадення, пошкодження, псування та старіння.

• Надання інформації про ринок. Оптовики надають своїм постачальникам і клієнтам інформацію про конкурентів, нові товари, тенденції зміни цін.

• Послуги з управління та консультації. Оптові торговці надають допомогу роздрібним торговцям у навчанні торгового персоналу, беручи участь в удосконаленні інтер'єру магазину та експозицій.

Існують такі основні типи підприємств оптової торгівлі:

Оптово-торгівельні підприємства представляють собою найчисельнішу групу оптовиків, на частку якої, припадає близько половини всього загального товарообігу оптовиків. Це незалежні комерційні підприємства, які продають товар від свого імені, переймають на себе право власності на товар та фінансують угоди.

Брокери та агенти не мають права власності на товар і виконують обмежену кількість функцій. Головна мета – сприяти здійсненню актів купівлі/продажу, вони отримують за свої послуги комісійну винагороду, розмір якої залежить від ціни, за якою проданий товар. Брокери організовують зустріч продавця і покупця та беруть участь у переговорах. Послуги брокера сплачують ті, хто його найняв. Брокери не тримають товарних запасів, не займаються фінансуванням угод (брокери з продажу непродовольчих товарів, нерухомості).

Агенти є представниками покупців/продавців на довгостроковій основі, напр., представляють виробників взаємопов'язаних асортиментних груп товарів, абоукладають з виробниками контракт, купуючи право на збут всього обсягу продукції виробника, коли той не відчуває впевненості у своїй кваліфікації.

 

Завершення процесу обігу товарів відбувається в роздрібній торговельній мережі. Роздрібна торгівля – це сукупність роздрібних торгових підприємств, які здійснюють продаж товарів споживачам для їх особистого некомерційного використання.

До основних функцій роздрібної торгівлі відносяться:

· дослідження попиту і пропозиції на конкретні види товарів;

· здійснення пошуку товарів, необхідних для роздрібної торгівлі;

· формування асортименту товарів в магазині;

· організація та оплата поставок товарів;

· зберігання, маркування товару та визначення ціни на нього;

· участь у просуванні товару;

· безпосередній продаж товарів покупцям і надання додаткових послуг.

Оскільки різним споживачам подобаються різні форми торгівлі, то можливе одночасне існування і процвітання підприємств з різними рівнями послуг.

Роздрібні торгові підприємства класифікуються за такими ознаками:

1. За характером торговельного приміщення:

· Магазини – спеціально обладнані стаціонарні споруди з торговими та неторговими приміщеннями, призначені для продажу товарів (послуг).

· Магазини-склади – мають торговий зал, адміністративні приміщення, зал товарних зразків, склад та здійснюють торгівлю лісобудівними матеріалами, санітарно-технічним обладнанням та ін.

· Павільйон – обладнана тимчасова будова, що має торговий зал і приміщення для зберігання товарного запасу та обмежену кількість робочих місць.

· Кіоск – оснащена торговим обладнанням тимчасова будова без торгового залу, розрахована на одне робоче місце продавця, товарний запас зберігається під прилавком.

· Палатка – легко споруджувана збірно-розбірна конструкція, що оснащена прилавком, не має торгового залу і приміщень для зберігання товару, розрахована на одне (два) робочих місця продавця. Має товарний запас на один день торгівлі.

· Автомагазини – призначені для пересувної торгівлі. Вони застосовуються в основному для обслуговування жителів населених пунктів, в яких відсутні магазини або для торгівлі у великих містах, у місцях скупчення людей.

· Позамагазинна торгівля. Основна маса магазинів відчуває зростаючий конкурентний тиск з боку позамагазинних каналів продажу. До основних видів позамагазинної торгівлі відносяться прямий маркетинг, персональний продаж, торгівля через торгові автомати, або вендінг, торгівля на ринках.

Прямий маркетинг. Для організації безпосередньої взаємодії з споживачами прямий маркетинг використовує різні засоби комунікацій. Масова реклама до­сягає невизначеної сукупності людей, більшість з яких або взагалі не належать до потен­ційних споживачів товару, або відкладають його купівлю на певний час. Тому, з ме­тою отримання негайного замовлення товару, використовують такі засоби розповсюджен­ня рекламних об'яв, які дозволяють звертатися безпосередньо до цільового ринку. Спочатку прямий маркетинг розвивався переважно у формі продажу за каталогами, однак в останні роки виник ряд нових форм прямого маркетингу: прямий радіо- та телеві­зійний маркетинг та продаж з використанням комп'ютерних мереж.

Роздрібна торгівля "від дверей до дверей", яка існувала ще за часів торговців-мандрівників, сьогодні перетворилась на величезну індустрію. Персональний (прямий) продаж, як один із методів позамагазинного продажу товарів є зручний для споживачів, які бажають мати альтернативу купівлі через традиційні заклади роздрібної торгівлі. Перевагами цього методу торгівлі є безпосередній контакт зі споживачем у зручному для нього місці та в зручний час, доступ до широкого спектра товарів та високий рівень сервісу. Основну роль у посередництві між компанією-виробником та кінцевим споживачем виконують незалежні продавці, тобто особи, які хочуть мати власний бізнес та отримувати від нього додатковий чи основний прибуток, що залежить від їх здібностей та витраченого часу і зусиль. Щоб працювати в цій галузі, потрібні невеликі початкові вкладення, немає обмежень за статтю, віком та територією.

Методом прямого продажу може продаватись будь-яка продукція. Найбільшу частку займають косметика і продукція для особистого догляду, товари для домогосподарства та здоров'я. Менший сегмент займають продукти харчування та напої, дієтичні добавки, ювелірні вироби, одяг, книги, іграшки та фінансові послуги. Більшість компаній прямого продажу реалізують продукцію власного виробництва. У 2006 році світовий обсяг продажу в цій галузі склав $109 млрд., в Україні – $339 млн. Власним бізнесом у сфері прямого продажу займаються понад 58 млн. незалежних продавців, у тому числі 7 млн. – у Європі, із них в Україні – близько 685 тис. незалежних дистриб'юторів.

Торгівля через торгові автомати, або вендінг. Історичні джерела свідчать про те, що вендінг застосовували ще в Древньому Єгипті в III ст. до н.е., в Англії VII ст., в Росії в XIX ст. На сучасному ринку вендінг-продажі користуються попитом в країнах тріади. Сьогодні у світі встановлено більше 22 млн. vending-автоматів, з обсягом продажів $170 млрд. Лідирують Японія, де один апарат обслуговує 20 чол. ($70 млрд.) і США — один автомат на 40 чол. ($30 млрд.), а також Франція, Італія і Великобританія (один автомат на 100-120 жителів). Відродження вендінга в Україні відбулося у 1996 році. Цей бізнес швидко розвивається. Річний фактичний обсяг ринку в Україні у 2006 р. – 70 млн. грн., потенційний – $400 млн., рівень конкуренції – низький. У 2006 році на 10 тис. українців припадав приблизно один автомат, тобто освоєно 1,5% ринку.

За допомогою торгових автоматів продається величезна кількість різноманітних товарів повсякденного та імпульсивного попиту – напої, продукти, трикотажні вироби, косметика, снеки, картки поповнення рахунків, аудіо- та відеокасети. У світі самими прибутковими вважаються автомати із продажу напоїв і тютюнових виробів. Автоматичний продаж снеків згодом почне набирати оберти. Рентабельність торговельних автоматів в Україні досягає 300%, строк окупності – близько 1 року. Цей вид бізнесу має ряд переваг. Щоб розпочати роботу – вистачить $3 тис., автомат займає площу меншу 1 м². і має велику мобільність переміщення; споживає мало електроенергії, відсутні витрати, пов'язаних з оплатою праці продавців. Вендінг – це стабільний бізнес з мінімальними ризиками. Торгові автомати працюють 24 години на добу за методом самообслуговування, продають великі асортименти товарів, використовують різні платіжні форми, тому придбання товарів через них є зручним для споживачів. Тобто, вендінг – це прогресивна форма організації збуту товарів, яка має великі перспективи розвитку в Україні.

За дослідженнями в Україні ринки за кількістю покупок займають перше місце. Цей вид торгівлі вважається нецивілізованим каналом продажу товарів. У жодній високорозвиненій країні вони не мають такої високої питомої ваги в товарообороті.

 

2. За розміром торгової площі:

· Малі – до 250 м²;

· Середні – від 251 до 1000 м²;

· Великі – від 1001 до 5000 м²;

· Дуже великі – понад 5000 м².

3. За методом продажу товарів виділяють три основні рівні обслуго­вування — самообслуговування, обмежене обслуговування та повне обслуговування.

Роздрібні магазини самообслуговування набули широкого розповсюдження в 30-ті роки XX століття в США в часи Великої депресії, коли заради заощадження коштів споживачі були готові самостійно займатись пошуком, порівнянням та підбором това­рів. Сьогодні принцип самообслуговування є основою всіх видів торгівлі зі знижками і зазвичай використовується для продажу товарів повсякденного попиту та товарів широко відомих марок з групи товарів, що швидко обертаються та користуються підвищеним попитом (Метро, Караван).

Роздрібні магазини з обмеженим обслуговуванням (з вільним відбором товарів) мають продавців, до яких при бажанні можна звернутися за консультацією. Вони надають покупцям дещо вищий рівень допомоги, ніж магазини самообслуговування, оскільки пропонують більше товарів попере­днього вибору, для придбання яких покупцям потрібно більше інформації. Вищі екс­плуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням, зумовлюють і вищі ціни на товари в таких магазинах (Фуршет).

В роздрібних магазинах з повним обслуговуванням, таких як спеціалі­зовані магазини чи фешенебельні універмаги, продавці надають допомогу покупцям на всіх етапах процесу придбання товару. Асортимент товарів, який пропонується цими магазинами, зазвичай включає багато товарів особливого попиту, а покупці цих товарів готові витратити час, щоб їх обслужили належним чи­ном. Високий рівень обслуговування вимагає високих експлуатаційних ви­трат, що відображається на ціні.

4. За товарною спеціалізацією:

Спеціалізований магазин пропонує обмежену групу товарів з досить глибоким асортиментом, який не виходить за межі їхньої спеціалізації: магазини одягу, спортивні магазини. Сьогодні цей вид роздрібної торгівлі швидко розповсюджується. Цьому сприяє активне використання маркетингу сегментів, цільового маркетингу та поси­лення спеціалізації при виробництві товарів.

Повною протилежністю цьому типу магазинів є універмаги, які відрізняються вели­ким різноманіттям груп товарів, що пропонуються – зазвичай це одяг, побутова техніка та господарчі товари – кожною товарною групою займається спеціалізований відділ універмагу, який очолюють спеціалісти з постачання чи торгівлі товарами даної групи. Ключовим фактором, який виділяє універмаги серед інших видів підприємств роздрібної торгівлі, залишається високий рівень обслуговування і відповідно, високі ціни.

Універсам (супермаркет) – досить великі торгові заклади, які мають відносно невисокі торгові націнки, пропонують широкий асортимент та використовують самообслуговування. Головна мета – задовольняти потреби людей в продуктах харчування та господарчих товарах. Для того щоб знайти найпопулярніші групи товарів, універсами застосо­вують тактику "захоплення чужих територій", пропонуючи споживачам асортимент това­рів, який не був раніше в магазинах цієї категорії, перш за все непродовольчі товари – ко­сметику, господарчі товари, іграшки, ліки, які продаються за рецептами, електропобутові прилади, відеокасети, спортивні товари. Реагуючи на вимоги ринку, деякі універ­сами відкривають у себе кондитерські, прилавки з гастрономічними делікатесами та відділи свіжих морських продуктів (супермаркет “Велика кишеня”).

Магазин товарів повсякденного попиту (черговий магазин) – це невеликі магазини, що розташовані в житлових районах, які працюють з самого ранку до пізнього вечора та без вихідних; вони пропонують обмежений асортимент ходових товарів повсякденного попиту з високим темпом обертання. Тривалий час роботи та невеликі обсяги закупок зумовлюють високий рівень цін в таких магазинах.

Для залучення споживача багато власників магазинів повсякденного попиту змушені вдосконалювати свою діяльність. Вони змінюють інтер'єр магазинів, ставлять гральні автомати, роблять зручнішими місця паркування автомобілів, покращують освітлення та території поруч з магазинами.

Універсами широкого профілю (гіпермаркет) – величезні магазини, мета яких задовольняти всі потреби покупців в продовольчих та непродовольчих товарах, за своїми розмірами та величиною товарного асортименту перевершують традиційні універсами. Окрім продуктів харчування, в них продаються меблі, побутова техніка, одяг та безліч інших речей. Такі магазини розповсюджені в Європі (Метро).

 

5. За відносним рівнем цін:

· роздрібні торгові підприємства з "середніми" цінами;

· роздрібні торгові підприємства з високими цінами;

· роз­дрібних торговців, які торгують за зниженими цінами;

· роздрібні торговці, які продають уцінені товари.