Міжнародно-правовий режим акваторій океану включає правову регламентацію внутрішніх морських вод кожної держави, яка має вихід до моря, територіальних вод та вод відкритого моря.
Внутрішні морські води (ВМВ) - це насамперед моря, обмежені з усіх боків сушею, яка становить територію лише однієї держави. До ВМВ відносять також порти, внутрішні і зовнішні рейди та бухти, береги яких належать одній державі. Затоки вважаються ВМВ, якщо ширина входу в них не перевищує 24 милі, а береги належать одній державі. Режим ВМВ поширюється також і на так звані історичні затоки (наприклад, Біскайська затока). ВМВ повністю входять до юрисдикції прибережної держави, правила судноплавства і рибальства в них встановлюються виключно законами даної держави. Допуск суден іноземних держав у ВМВ дозволяється лише на основі міжнародних угод.
Територіальні води (ТВ) (територіальне море) - це морський пояс, який прилягає до узбережжя чи ВМВ держави і складає частину її території. На ТВ, їх поверхню та надра, повітряний простір над ними поширюється суверенітет прибережної держави. Режим ТВ регулюється міжнародною Конвенцією про територіальне море і прилеглу зону 1958 p., а також внутрішнім законодавством окремої держави.
Судна всіх держав користуються правом мирного проходу через ТВ за умови дотримання положень Конвенції. Прохід не повинен порушувати безпеку прибережного поясу держави, підводні човни можуть проходити лише в надводному положенні і т. д. Деякі держави встановили, що іноземні військові кораблі можуть проходити через їхні ТВ і заходити у ВМВ лише за умови попереднього дозволу уряду. Морський промисел, гідрографічні роботи та дослідження в ТВ більшості держав (за відсутності спеціальних угод) забороняються.
Відкрите море (ВМ) - це частина Світового океану, яка розташована за межами ТВ будь-якої держави і перебуває в загальному користуванні всіх держав. Користування водами ВМ здійснюється на основі загальновизнаного в міжнародному праві принципу свободи ВМ, який встановлює, що жодна держава не може поширювати свою владу на ВМ і повітряний простір над ним. Цей принцип закріплений і конкретизований Конвенцією про відкрите море 1958 р. Усі держави мають право на торгове і військове мореплавство у ВМ, на рибальство, морський промисел, прокладання кабелю і трубопроводів, проведення наукових досліджень. Літаки всіх держав можуть вільно літати над ВМ.
Важливе значення має правовий режим міжнародних проток і каналів.
Міжнародні протоки - це протоки, що є світовими водними шляхами і використовуються для міжнародного судноплавства. У зв'язку з цим вони є відкритими для проходу суден усіх держав на умовах рівноправ'я незалежно від того, перекриваються вони територіальними водами прибережних держав чи ні. До такої категорії міжнародних проток належать, зокрема, Гібралтарська, Ла-Манш (Англійський канал), Па-де-Кале, Баб-ель-Мандебська, Сінгапурська, Магелланова та ін. Особливий правовий статус мають міжнародні протоки, які є єдиним виходом із закритих морів у відкриті. Режим судноплавства по таких протоках регламентується спеціальними міжнародними угодами, які в деяких випадках містять обмеження водного доступу в закриті моря військових кораблів неприбережних держав (наприклад, Чорноморські, Балтійські протоки).
Міжнародні канали за правовим статусом треба відрізняти від міжнародних проток, які є природними морськими шляхами. Міжнародні канали як штучні споруди (наприклад, Суецький, Панамський), що розташовані на території відповідної держави, є невід'ємною частиною її території і підлягають її юрисдикції з урахуванням міжнародно-правової регламентації. Міжнародні морські канали можуть здаватися в оренду іншій державі. Так, згідно з американсько-панамською угодою 1903 p., США отримали в безстрокову оренду Панамський канал.
Література:
1. Основи океанології: підручник / В.К. Хільчевський, С.С. Дубняк. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2008. – 255 с.
