| 1. Поділ праці. Спеціалізація є природною.Метою поділу праці є виконання роботи, яка більша за об”єктом і окрема за якістю однакових умовах. | 2. Повноваження і відповідальність. Повноваження – це право надавати наказ, а відповідальність – її складова протилежність. Де надані повноваження, там виникає відповідальність. |
| 3. Дисципліна. Дисципліна передбачає слухняність і повагу до досягнутих погоджень між організацією та її співробітниками. Дисципліна передбачає справедливо вживані санкції. | 4.Єдиноначальність. Працівник повинен отримувати накази лише від одного безпосереднього начальника. |
| 5. Єдність напряму. Кожна група, діюча в рамках однієї мети, повинна бути об”єднана спільним планом та мати одного керівника. | 6. Підпорядкованість власних інтересів загальним. Інтереси одного працівника або групи, не повинні домінувати над інтересами організації. |
| 7. Винагорода персонала. Для того, щоб була забезпечена надійність і підтримка працівників, вони повинні одержувати справедливу оплату своєї праці. | 8. Централізація. Централізація є цілом природньою. Відповідна міра централізації буде видозмінюватися у залежності від конкретних умов. |
| 9. Скалярний ланцюг. Це ряд особ, що знаходяться на керівних посадах, починаючи від вищого керівника ланцюга і вниз до керівника нижчої ланки. | 10. Порядок. Місце для всього, і все на своєму місці. |
| 11. Справедливість. Справедливість – це поєднання добра і правосуддя. | 12. Стабільність робочого місця для персоналу. Посередній керівник, що тримається за місце, безумовно, кращий за видатного, талановитого менеджера, який при нагоді звільняє місце, яким не дорожить. |
| 13. Ініціатива. Ініціатива означає розбробку плану та забезпечення його успішної реалізації. | 14. Корпоративний дух. Союз – це сила. Вона є результатом гармонії. |
Незважаючи на те, що проблема принципів поки існує, існуючі теоретичні праці, а також узагальнення практики дозволяють виділити фундаментальні загальні принципи, які є основою дослідження менеджменту.
4. ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ
Принцип цілеспрямованості. Відповідно до закону спільності цілей, сенс існування менеджменту полягає в необхідності досягнення цілей організації. Сама праця людини, працюючого в організації, має цілеспрямований характер. Тоді вихідним пунктом менеджменту є необхідність постановки загальної мети для групи людей, що працюють спільно, або організації в цілому. Цілеспрямована їхня діяльність пов'язана з процесом досягнення цілей організації.
З принципу цілеспрямування випливає наступне:
- цілі є змістом функціонування будь-якої організації, а відсутність головної мети ставить під сумнів необхідність існування організації;
- цілі організації повинні відповідати вимогам законів розвитку природи і суспільства. В іншому випадку організація не зможе мати кошти і засоби, що забезпечують досягнення цілей. Як нам відомо, без коштів і засобів управління не існує;
- цілі повинні відображати сутність явищ і процесів, що протікають в організації, і в цьому аспекті вони являють собою потужний механізм координування спільної праці. Цілі дають можливість суб'єкту й об'єкту управління (членам організації) знати, до якого результату вони повинні прагнути;
- визнаючи мету організації загальною, члени організації повинні підкорити свої дії процесу її досягнення, тобто діяльність їх повинна бути цілеспрямованою.
Таким чином, цей основний принцип визначає головне - мета функціонування організації й обумовлює наявність самого процесу управління.
Принцип врахування інтересів. Спонуканням до ефективного виконання ролі суб'єктом і об'єктом служать також їх потреби та інтереси. Відома думка К. Маркса про те, що людина, що б вона не робила, робить це заради якихось своїх потреб.
Потреба- це стан, що спонукає людину до дії з метою усунення відхилень від якихось конкретних значень динамічної рівноваги в процесі обміну речовин.
Інтерес - це відношення суб'єкта, що виступає в тій або іншій ролі, до ресурсів (засобів досягнення мети) і умов їх присвоєння в процесі задоволення своїх потреб.Найбільше широко використовується в практиці управління класифікація потреб за теорією А. Маслоу, рис. 2.1.
 |
Вторинні
| |||
|
Первинні
|
Рис. 2.1. Ієрархія потреб за теорією А. Маслоу.
З наведеної піраміди очевидно, що люди мають багато різних потреб. Вони можуть проявлятись в різний час і в різних ситуаціях, діяти послідовно або спільно. Поводження людини в процесі задоволення потреб можна охарактеризувати моделлю, що враховує взаємозв'язок потреб, інтересів і цілей (рис. 2.2). Така модель випливає з твердження, що інтереси - це переломлення потреб суб'єкта через структуру відношень, у яких він бере участь для досягнення визначених цілей.
Поведінка людини в суспільстві є наслідком складного сполучення взаємодії потреб, інтересів і цілей, що наочно демонструє подана модель. Відповідно до закону поділу праці спеціалізована праця ефективно координується для досягнення загальної мети тільки тоді, коли отримані результати задовольняють потреби конкретних людей.
 |
Рис. 2.2. Взаємозв'язок потреб, інтересів і цілей
Принцип ієрархії. Принцип ієрархії визначає правила побудови організації або окремих її елементів. У природі на кожному кроці можна спостерігати прояв принципу ієрархії. Наприклад, будова людини -дерево, що росте, збудований будинок і т.п.
Принцип ієрархії випливає з закону поділу праці. Спеціалізована праця потребує координації, інакше мета не буде досягнута.
Для з'ясування змісту мети необхідно розділити її на певну кількість пунктів нижчого рівня. Формування системи взаємозалежних цілей базується на принципі ієрархії.
Принцип ієрархії визначає характер відношень, що виникають у процесі управління між суб'єктами різних рівнів, а також між суб'єктами та об'єктами управління.
принцип ієрархії управління виділяє наступні властивості організації:
- у складі будь-якої організації кожний елемент самостійний, що знаходить вираження в його функціональному призначенні і рівні ієрархії;
- самостійність ця не абсолютна, а відносна, оскільки призначення і рівень ієрархії кожного елемента обумовлені елементом вищого рівня, а відповідно, схильні до впливу останнього, тобто спостерігається певна підпорядкованість одного елемента іншому;
- елементи (або окремі залежні організації) різних рівнів не зведені один з одним, що знаходить висвітлення у відповідному розподілі між ними цілей і їх функціональних видів діяльності.
Принцип взаємозалежності. Всі фактори і всі елементи організації взаємопов”язані. Тому зміни, що відбуваються в одному з елементів, викликають ланцюгову реакцію в інших елементах.
Внутрішні елементи організації схильні до впливу закону зовнішнього доповнення. Дотримання цього принципу потребує урахування організацією впливу багатьох чинників зовнішнього середовища, що виникають у процесі її діяльності в досягненні цілей.
Принцип взаємозалежності виявляється в тому, що функціонування і розвиток організації визначається співвідношенням і характером зовнішніх і внутрішніх дій, що впливають, порушують або визначають умови нормального функціонування організації.
Принцип динамічної рівноваги. Відповідно до закону інерції успішне функціонування організації залежить від рівня накопиченого потенціалу. У даному випадку під потенціалом ми будемо розуміти здатність організації успішно протистояти зовнішньому середовищу, змінюючи свій стан із такою же складністю і швидкістю, як і зміни, що відбуваються в середовищі. Іншими словами, потенціал організації повинен знаходитися в динамічній рівновазі з чинниками зовнішнього середовища.
Принцип економічності. Організації створюються для досягнення певних цілей. Щоб це робити успішно протягом тривалого часу, організація повинна бути ефективною та економічною. Ефективність визначає досягнення цілей організації в умовах дії зовнішнього середовища. Економічність показує найкраще використання ресурсів і оптимізацію процесів організації.
Відносна ефективність організації називається продуктивністю. При цьому під продуктивністю розуміють відношення кількості одиниць (виробів, послуг, товарів та ін.) на виході до кількості одиниць (ресурсів) на вході.
Чим економнішим буде вхід, тим продуктивніше буде організація. Продуктивність є наслідком використання усіх видів ресурсів у комплексі.
Економічність на всіх рівнях організації є критично важливим чинником для того, щоб організація могла вижити і домогтися успіху в умовах ринку. Тому принцип економічності є одним з ключових при оцінці роботи організації.
Організація повинна прагнути в процесі досягнення мети не тільки ефективного сполучення людських і матеріальних ресурсів, але й економії сил і продуктивного застосування праці.
Нами розглянуті лише основні принципи управління, що визначають вимоги до управління організацією.
Вони не зникають, а лише можуть змінити свій зміст (умови, запропоновані організації) у процесі розвитку науки управління.
Питання для самоперевірки.
1. Як можна класифікувати принципи управління? Чим вони відрізняються?
2. Як пояснити поняття «принцип управління»?
3. Які вимоги застосовуються до загальних принципів управління?
4. Яка сутність принципу цілеспрямованості?
5. Дайте визначення ролі суб'єкта або об'єкта управління.
6. Що таке потреба? Який зв'язок між потребами, інтересами і цілями?
7. Які теорії потреб ви знаєте?
8. Дайте характеристику потребам за А. Маслоу.
9. Що таке ієрархія? Як ієрархія визначена в природі, у штучних об'єктах, в управлінні?
10. Як виявляється в управлінні принцип взаємозалежності?
11. Дайте визначення поняттю «потенціал» організації. Як потенціал організації змінюється під впливом чинників зовнішнього середовища?
12. Дайте визначення продуктивності. Як проявляється економічність в управлінні організацією?
13. Чим відрізняються закони, закономірності і принципи менеджменту?
14. Розгляньте дію законів менеджменту в практиці менеджерів.
15. Як пов'язані закони менеджменту з принципами менеджменту?
16. Який зв'язок існує між законом спільності цілей і законом поділу праці? Наведіть практичні приклади.
Ситуація для аналізу
Мартинко є керівником процвітаючої фірми. Він архітектор за фахом, тривалий час працював в інституті по проектуванню житлових будинків в архітектурно-планувальній майстерні. За родом діяльності діяльності він мусив виконувати проекти будівництва котеджів і престижних дач. Тоді в нього виникла думка створити власне підприємство і зайнятися бізнесом по виконанню проектних робіт.
Мартинко вибрав дуже вдалий момент. У Києві, а також інших містах бурхливо розвивалося будівництво заміських будинків, дач, котеджів. Постійний контакт із заможними клієнтами, що бажають замовити проект, дав можливість побачити зростаючу потребу, у його послугах. Створивши приватне підприємство, Мартинко почав формувати свій імідж.
Перших два проекти він розробив самостійно. Проекти цілком відповідали вимогам замовника і коштували клієнтам дешевше, ніж аналогічні проекти виконувані проектним інститутом. З'явився цілий ряд замовлень. Мартинко зіштовхнувся з таким обмеженим ресурсом, як час. У добі конкретна кількість годин, а протягом дня доводиться робити багато роботи, яка не тільки пов'язана з виконанням проекту. Деякі замовники наполягали конкретних термінах на закінчення проекту. Виникла загроза втрати клієнтів. Тому Мартинку постійно доводилось вирішувати питання, як розподілити свій час між виконанням проекту і роботою з різними контролюючими і регулюючими органами. Тоді Мартинко вирішів закінчувати робочий день розробкою переліку справ, що йому необхідно виконати наступного дня. Він їх розподілив на три групи: ті, що необхідно вирішити саме завтра; ті, що потребують вирішення завтра, але які можна перенести і на наступний день; ті, що можна відкласти до кращих часів. Проте непередбачені ситуації, що виникали протягом дня, заважали виконанню запланованих робіт. Їх доводилося переносити на наступний день. Список перенесених робіт збільшувався, а термінових - не зменшувався.
Клієнти, замовляючи проекти будинків, пропонувал Мартинко роботу з благоустрою територій та їх озеленення. Мартинко бачив, що збільшення кількості житлових будинків повинно призвести до збільшення попиту на послуги з благоустрою територій.
Мартинко вирішив залучити до виконання робіт колишніх співробітників з інституту і найманих робітників. Всі наймані робітники виконували роботу на умовах погодинної оплати праці.
Роботу Мартинко розподілив у такий спосіб: п'ять співробітників високої кваліфікації спеціалізувалися на розробці проектів; два співробітники розробляли проекти благоустрою територій, вісім чоловік виконували роботи з озеленення територій по проектах фірми. Сам Мартинко встигав виконувати тільки організаційні питання і працювати з клієнтами, постачальниками і державними органами. Він зумів змусити співробітників працювати інтенсивно.
Фірма напочатку працювала ефективно. Проте слабким місцем у діяльності фірми залишалася проектна робота. Збільшувати кількість проектувальників Беленеко не хотів. Вихід із положення був знайдений завдяки придбанню двох комп'ютерів із відповідним програмним забезпеченням. Це призвело до звільнення трьох проектувальників. На підприємстві пройшли чутки про звільнення проектувальників. Поряд із цим Мартинко відзначив, що люди стали працювати менш інтенсивно. Додаток до зарплати бажаного ефекту не дав. Ситуацію ускладнило ще й те, що на ринку подібних послуг з'явилися конкуренти.
Змінилися вимоги клієнтів. Більшість клієнтів почала замовляти посадку екзотичних рослин. Такі рослини можна було замовляти в місцевих розплідниках, але вони продавалися за високими цінами. Дешевше було їх купувати в інших країнах. Але виявилося, що імпортувати рослини через кордон самостійно досить складно.
Мартинко зрозумів, що необхідно докорінно перебудувати роботу підприємства. Необхідно було зробити працю цілеспрямованою, було потрібно знайти інші методи мотивації праці, ввести штат заступників з функціональних видів діяльності.
Він також зрозумів, що необхідно налагоджувати зв'язки і підтримувати добрі стосунки з багатьма особистостями і підприємствами, приділяти увагу своїм конкурентам, шанувати клієнтів і задовольняти усі їхні запити.
Сьогодні фірма процвітає в бізнесі.
Завдання для аналізу.
1) На підставі яких загальних законів менеджменту організував роботу
Мартинко?
2) Чому співробітники підприємства втратили інтерес до роботи?
3) Які принципи менеджменту порушувалися фундатором фірми?
4) Які закони і принципи менеджменту почали виявлятися в діяльності підприємства після проведених удосконалень?
5) У чому виявляється об'єктивність законів і принципів менеджменту?
6) Який зв'язок існує між потребами, інтересами і цілями? Які зв'язки були порушені керівництвом фірми?
Тести
1. Загальна норма, що поділяється і признається всіма людьми - це:
а) критерій;
б) принцип;
в) правила поведінки;
г) закон.
2. Основоположником загальних принципів управління є:
а) А. Маслоу; б) Р. Оуен;
в) Ф. Тейлор;
г) А. Файоль;
д) М. Вебер.
3. До загальних принципів управління належать:
а) визначення мети, ініціатива, винагорода персоналу, урахування потреб, принцип взаємозалежності;
б) врахування інтересів, дисципліна, взаємозалежність, ієрархія, справедливість;
в) цілеспрямованість, врахування інтересів, ієрархія, взаємозалежність, динамічна рівновага, економічність.
4. Стан, що спонукає людину до дії з метою усунення відхилень - це:
а) активність;
б) цілеспрямованість;
в) потреба;
г) інтерес.
5. За ступенями задоволення всі потреби діляться на:
а) первинні і вторинні;
б) природні і необхідні;
г) індивідуальні і колективні,
в) фізіологічні і психологічні.
6. Поділ усіх потреб на потреби влади, успіху і причетності - це теорія:
а) А. Маслоу; б) Д. МакГрегора;
в) Д. МакКлелланда;
г) У. Врума.
7. Усі чинники мотивації діляться на гігієнічні і мотиваційні за теорією:
а) Ф. Герцберга;
б) А. Маслоу;
в) Портера-Лоулера;
г) Д. МакГрегора.
8. Спроможність організації протидіяти чинникам зовнішнього середовища полягає в основі принципу:
а) динамічної рівноваги;
б) врахування інтересів;
в) взаємозалежності;
г) ієрархії.
9. Ефективне використання ресурсів і оптимізацію процесів в організації відображає принцип:
а) взаємозалежності;
б) цілеспрямованості;
в) економічності;
г) врахування інтересів.
10. Які висновки випливають із принципу врахування інтересів?
а) місія є змістом створення та існування будь-якої організації;
б) поведінка будь-якої організації – наслідок складного взаємозв'язку і взаємодії потреб і цілей;
в) інтерес дозволяє відрізняти одну управлінську роботу від іншої;
г) ухвалення рішення залежить від значної кількості потреб і інтересів.
11. На чому базуються принципи менеджменту?
1. На законах розвитку суспільства та закономірностях управління.
2. На законах, які діють в Україні.
3. На положеннях про підрозділи організацій.
4. На підзаконних актах.
12. Що слід розуміти під принципами менеджменту?
1. Правила, вихідні положення та норми поведінки, якими керуються органи в процесі управління системами.
2. Вихідні положення, за допомогою яких вирішуються виробничі завдання.
3. Норми поведінки людей у процесі виконання своїх функцій.
4. Положення про діяльність органів управління.
13. Що повинні враховувати принципи менеджменту?
1. Тимчасові та територіальні аспекти процесів управління і мати правове оформлення.
2. Територіальні аспекти управління.
3. Стан та розвиток системи управління.
4. Територіальні аспекти процесів управління.
14. Що передбачають принципи оптимального поєднання централізації та децентралізації в управлінні системами?
І. Раціональне використання єдиноначальності та колегіальності в управлінні системами для досягнення певних цілей.
2. Вироблення колегіального рішення певних проблем.
3. Застосування різних правил в управлінні.
4. Оптимальне використання єдиноначальності в управлінні.
15. У чому полягає сутність принципу єдності політичного та господарчого керівництва?
1. Політичні задачі визначаються з врахуванням економічних законів, загального стану економіки країни, рівня розвитку ринкових відносин та виконання господарських завдань.
2. Політичні задачі визначаються з врахуванням розвитку ринкових відносин.
3. Політичні задачі визначаються з врахуванням виконання господарчих завдань.
4. Всі відповіді правильні.
16. У чому полягає сутність принципу поєднання галузевого і територіального управління?
1. Управління діяльністю організацій має здійснюватися з урахуванням як їх галузевої належності, так і їх територіального розміщення.
2. Управління діяльністю організацій має здійснюватися з урахуванням їх територіального розміщення.
3. Управління діяльністю організацій має здійснюватися з урахуванням тільки їх галузевої належності.
17. У чому полягає сутність принципу демократизації?
1. Участь в управлінні організацією всіх її працівників.
2. Участь всіх працівників у розподілі прибутків.
3. Участь працівників апарату управління в прийнятті та реалізації управлінських рішень.
4. Всі відповіді правильні.
18. Принцип ефективності менеджменту полягає:
1.У застосуванні цілого комплексу методів та засобів з метою досягнення максимальної результативності при мінімізації витрат за умов виправданого ризику.
2. У впровадженні нових форм господарювання та управління, боротьбі за бережливість.
3. У найбільш повному використанні техніки, всебічної інтенсифікації виробництва.
4. Впровадження прогресивних форм організації праці та виробництва.
19. Чим є менеджмент з функціональних позицій?
1. Процес планування, організації, мотивації, контролю, які необхідні для досягнення певної цілі.
2. Процес планування, організації, контроль, регулювання.
3. Процес планування, організації, мотивації.
4. Процес організації та контролю.
20. Визначіть, що таке об 'єкт управління?
1. Людина чи група людей, якими управляють.
2. Апарат управління.
3. Люди, які займаються управлінням.
4. Люди, які виконують певні завдання.
21. Ким є менеджер?
1. Менеджер - це професійний керівник, який добре орієнтується в ринкових відносинах.
2. Менеджер - це керівник трудового колективу.
3. Менеджер - це керівник, який добре знає економіку.
4. Менеджер - це організатор колективу.
22. Підприємець - це:
1. Людина, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства.
2. Людина, яка ризикує своїм майном для створення чогось нового.
3. Людина, яка завжди ризикує.
4. Людина, яка створює матеріальні цінності.
23. Які основні підходи до управління існують у державах із розвинутою ринковою економікою?
1. Процесний, системний та ситуаційний підходи.
2. Процесний підхід.
3. Системний та ситуаційний підходи.
4. Системний підхід.
24. Що таке процесний підхід до управління?
1.Сукупність безперервних взаємопов'язаних дій, які виконуються в певній послідовності.
2. Сукупність безперервних операцій і процедур.
3. Безперервне виконання операцій і процедур.
4. Безперервне виконання планових завдань.
