Необхідність інтеграції опреділяється потребою самого “воспроизводства” і управління. А управління не може відбуватися без об”єднання, координації діяльності більшості персоналу, тим більше що йде процес глобалізації економіки різних країн.
2. ЗАКОНОМІРНОСТІ УПРАВЛІННЯ
Закономірності як і закони, устанавлівають загальні, суттєві і необхідні залежності і зв”язки між явищами, що вивчаються.
В теорії менеджменту закономірності розглядаються, як початкове формування закону на початку його теоритичного осмислення і дослідження. Закономірність – це сполучна ланка між економічними законами та законами менеджменту.
Знання закономірністів дає можливість не тільки правильно оцінювати управлінські явища і процеси, але і прогнозувати їх розвиток.
Загальною закономірністю управління є єдність систем управління виробництвом, яке відображає стабільність внутрішніх зв'язків системи, визначальних її цілісне існування, характер формування і розвитку. Дана закономірність виявляється в єдності: принципів управління на різних рівнях; організаційних форм; методів; техніки управління; загальних вимог до керівників і фахівців; системи інтересів. Всі елементи системи управління взаємозв'язані між собою і повинні відповідати один одному. Це слід ураховувати в процесі проектування вдосконалення системи, передбачати одночасну зміну всіх основних її елементів.
Така закономірність управління, як пропорційність виробництва і управління, реалізується за допомогою планування раціональних господарських, міжгосподарських, міжгалузевих, внутрішньогосподарчих пропорцій і забезпечення ритмічної роботи підприємств і їх підрозділів.
На кожному підприємстві повинне бути забезпечено певне співвідношення між основним і допоміжним виробництвом, між постійним і змінним, основним і оборотним капіталом, їх структурами. Необхідно досягати пропорційності і в організації управляючої системи, підтримувати певне співвідношення чисельності працівників вищої і середньої кваліфікації і працівників окремих фахівців.
Об'єктивною закономірністю є правильне поєднання централізації і децентралізація управління. Результатом природного зростання компанії є централізації, яка веде до зниження ефективності підприємницької діяльності. Цю своєрідну хворобу в бізнесі іноді називають синдромом великого бізнесу.
Особливо актуальна ця проблема для нашої економіки, де в недалекому минулому неподільно панувала державна форма власності з гіпертрофованою централізованою економікою.
Розвиток ринкових форм господарювання, роздержавлення і приватизація, створення акціонерних утворень припускає децентралізацію господарського життя. Специфічною закономірністю управління є співвідношення управляючої і керованої систем. Із збільшенням розмірів і складності керованої системи повинні відповідно зміняться розміри і складність управляючої системи. Структура управління завжди повинна відповідати організаційній структурі підприємства, яка змінюється відповідно розмірам, складності виробництва, процесам спеціалізації, диверсифікації і т.п. Оптимальне співвідношення управляючої і керованої систем досягається в процесі науково обгрунтованого проектування їх і одночасної зміни основних елементів системи управління в процесі їх вдосконалення.
Для успішного розвитку економіки України в даний час особливе значення має дотримання закономірності відповідності форм управління формам власності. Іншими словами, формування багатоукладної економіки повинне здійснюватися з урахуванням різноманітних і рівноправних (з погляду існуючого права) форм власності і методів господарювання, історичних, природних, геополітичних, технологічних і інших умов.
В управлінській діяльності існують і використовуються і інші закономірності, що відображає окремі сторони відносин управління: відповідність елементів системи один іншому; зміна функцій управління; скорочення і збільшення ієрархічності управління; розширення контролю і ін.
Знання закономерностів управлінської діяльності є теоретичною основою успішного управління, допомагає керівникам визначати вплив кожною з них на ефективність підприємництва.
3. СУТЬ ПРИНЦИПІВ МЕНЕДЖМЕНТУ
Принципи- це загальна норма, правила, що розділяються і визначаються як такі всіма або окремими групами людей.
Принцип - це основні правила, які розкривають дії об'єктивних законів, за якими повинна будуватися, функціонувати та розвиватися організація.
Принцип- це основа правильного розуміння відношень і правил поведінки людини в процесі виробництва й управління.
Необхідно провести їх класифікацію. Критерием може бути сфера впливу принципу на діяльність організації. Згідно з даним критерієм всі принципи менеджменту можна розділити на загальні і приватні.
Загальні принципизакладають основу, без котрої неможливо розглядати загальну теорію управління.
Приватні принципивизначають правила, за якими розвивається той або інший напрямок (елемент) науки управління.
Управління - це наука прикладна, а ще наука фундаментальна. Тому вона повинна базуватися не тільки на загальних законах, але і на її власних принципах, які відображають специфіку науки управління.
Ряд вимог, що дозволяють відокремити загальні принципи від приватних.
Загальні принципи повинні відповідати наступним вимогам:
1. Відображати загальні положення, що поширюються на організації різних типів і видів.
2. Відповідати законам менеджменту, розвитку природи і суспільства.
3. Об'єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління організацією.
4. Бути керівними засадами, визнаними як такими суспільством.
Необхідно розуміти, що перераховані вимоги відносяться тільки до науки управління. Для інших наук можуть існувати інші вимоги.
Еволюція принципів. У роботах Ксенофонта (близько 430-354 р. до н.е. ) були зроблені перші спроби сформулювати принципи управління. Уперше термін «принципи управління» ввів інженер-технолог Фредерік Тейлор, що у 1911 році опублікував роботу за назвою «Принципи наукового управління». Подальше використання принципів менеджменту було сформульовано в роботі Г. Емерсона (1912 р.) "Дванадцять принципів продуктивності" (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Принципи управління Г. Емерсона
| 1. Чітко визначені ідеали або цілі | Керівник повинен формувати певні ідеали або цілі. Усі цілі та ідеали повинні бути об’єднані зверху до низу. Вони повинні діяти в одному і тому ж напрямку. |
| 2. Здоровий глузд | Необхідно розглядати кожний новий процес не з найближчої, а з загальної точки зору, шукати спеціальні знання та компетентну пораду повсюди, де тільки можливо їх знайти, підтримувати в організації зверху до низу високу дисципліну, будувати кожну справу на твердому стержні справедливості. |
| 3. Компетентна консультація | Компетентна консультація повинна зверху до низу пронизувати будь-яке підприємство, і якщо у практиці компетентна порада не вводиться в життя, то вина у цьому недоліки в організації, відсутність у неї будь-якої необхідної одиниці. |
| 4. Дисципліна | Нестійкі організації тримає дисципліна. Тому дисципліна стає важливим принципом, який постійно, енергійно та не уклінно працює над впровадженням високих норм особистої та колективної поведінки. |
| 5. Справедливе відношення до персоналу | Справедливе відношення до працівників та службовців повинно бути нормалізовано, повинно складати спеціальний перелік робіт особливо висококваліфікованої штабної групи. |
| 6. Швидкий, надійний, повний, чіткий і постійний облік | Облік усіх деталей, що дає в результаті облік всього цілого, кожної окремої статті за кожний день, всіх статей за довгий період часу – робота не рутинна і монотонна, яка надихає і керує. |
| 7. Диспетчеризація | Видання виробничим підрозділам скоординованих календарних планів праці. Підтримка гнучкості у виробничому процесі. Контроль процесу виконання календарних планів. |
| 8. Норми та розклади | При виконанні норми та розкладу людської праці ми повинні спочатку класифікувати самих людей, самих робітників, а потім дати їм таке обладнання, створити для них такі умови, щоб вони без додаткових зусиль виробляли більше, ніж зараз. |
| 9. Нормалізація умов | Людина, яка бажає добитися нормалізації умов, повинна мати належну уяву про час, про зусилля та собівартість. Повинна інстинктивно відчувати, що для кожної операції існує певне сполучнення всіх цих елементів, які дають максимальні результати. |
| 10. Норма операцій | Це принцип, який найглибше за усі захищає індивідуальность людини, працівника. По відношенню до робітників ідеали пасивні, пасивний і здоровий глузд, пасивно планування на всіх своїх етапах але чітко нормоване виконання дає робітнику власну радість, дає йому все багатство активної прояви власних сил. |
| 11. Написані стандартні інструкції | Підприємство, яке не має написаних стандартних інструкцій, не має можливості просуватися вперед. Написані інструкції дають можливість досягати нових і нових успіхів швидше, ніж це роблять птахи та комахи. |
| 12. Винагорода за продуктивність | Справедливість потребує прямого відношення між винагородою за продуктивність і якістю продуктивності. Для того, щоб люди працювали добре, в них мають бути ідеали; повинна бути надія на високу винагороду за продуктивність, бо інакше ні почуття, ні дух, ні глузд не мають ніякого стимулу. |
У 1916 році Анрі Файоль у книзі «Загальне і промислове управління» вивів 14 принципів адміністративної науки (табл. 2.2).
Таблиця.2.2
