В країнах з розвинутою ринковою економікою постійно удосконалюють правове регулювання винахідництва. В Україні законодавство про науково-технічну творчість перебуває у стані становлення. Нині основними джерелами законодавства України про промислову власність є закони України "Про власність" від 7 лютого 1991 р., "Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності" від 13 грудня 1991 р. "Про науково-технічну інформацію" від 25 червня 1993 р., "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р., "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р., "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 р., "Про тваринництво" від 15 грудня 1993 р., Положення про Державне патентне відомство України від 21 липня 1992 р., Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні від 8 вересня 1992 р. Держпатент України на розвиток прийнятих законодавчих актів про промислову власність прийняв ряд підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок оформлення прав на об'єкти промислової власності, та інші відомчі акти.
Треба відмітити, що сучасна цивільно-правова практика дещо звузила коло об'єктів промислової власності, вилучивши з нього засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
Згідно ст.. 5 Закону “Про охорону прав на промисловий зразок” 1993 року, об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового вибору і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.
Специфічним об’єктом промислового зразка є упаковки. Законодавство України чітко не визнає упаковку промисловим зразком. Між тим її значення і роль важко переоцінити в умовах ринкової економіки, зважаючи на те, що вона також виконує низку специфічних функцій. За чинним законодавством України засоби упаковки можна реєструвати як знаки для товарів і послуг, і як промислові зразки.
У своїй переважній більшості промисловий зразок є результатом саме художньої творчості, тому ряд авторів зазначають можливість його охорони як авторським, так і патентним правом.
Патентну форму охорони об’єкту промислової власності в Україні запроваджено вперше. Патентне законодавство формується досить активно, оскільки така форма охорони результатів творчої діяльності найбільшою мірою відповідає вимогам ринкової економіки, хоч і є небездоганною.
Патентне законодавство має, передусім, стимулювати широкий розвиток науково-технічної творчості і використання її досягнень у народному господарстві України.
У 1911 році корисні моделі стали об’єктом охорони на рівні міжнародного права після вмикання їх у параграф 2 ст. 1 Паризької конвенції по охороні прав промислової власності.
Корисна модель – визначається як конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також електричні схеми. Засоби, речовини, штампи мікроорганізмів, культури клітин рослини і тварин, а також їхнє застосування по новому призначенню в якості корисних моделій не охороняться. Таким чином, охорона змісту нових рішень практичних задач забезпечується патентним правом. Однак лежачі в основі даного інституту принципи, зокрема ідея патентної монополії, необхідність доведення істоти рішення до зведення третіх облич як умова надання охорони, правовстановлююче значення державної реєстрації об'єкта промислової власності й ін., не дозволяють використовувати його без істотної модифікації для охорони нетрадиційних об'єктів
Висновок: По-перше, законодавство, що забезпечує захист проти недобросовісної конкуренції, не має якого-небудь особливого результату інтелектуальної діяльності як об'єкт правової охорони, що істотно відрізняє його від кожного з інститутів права інтелектуальної власності. По-друге, основними формами несумлінної конкуренції, проти яких законодавством і забезпечується захист, є саме зазіхання на охоронювані законом об'єкти інтелектуальної власності. По-третє, немаловажною обставиною є і те, що українське законодавство про захист проти недобросовісної конкуренції знаходиться лише в самому зародковому стані. Тому більш правильним, принаймні в даний час, був би висновок про те, що ті деякі правила законодавства, що спрямовані проти недобросовісної конкуренції, не складають особливого правового інституту, а входять як складені частини у відповідні інститути права інтелектуальної власності.
ВИСНОВОК
Таким чином, розглянувши деякі теоретичні та практичні проблеми щодо забезпечення та охорони прав інтелектуальної власності ми можемо зробити висновок, що на сьогоднішній день існують питання, які ще не врегульовані законодавством, деякі аспекти цивільних правовідносин неможливо врахувати, існують протиріччя між Цивільним Кодексом і поточним законодавством. Все це дає можливість подальшої роботи над удосконаленням чинного законодавства. Окрім цього враховуючи принцип дозволене все те, що не заборонено законом, та появу внаслідок технічного та соціального прогресу нових об’єктів, а з розвитком підприємницьких правовідносин і сурогатних суб’єктів в подальшому цивільне законодавство та його серцевина – Цивільний Кодекс, може доповнюватись новими інститутами та субінститутами. Тим більше, що нова Конституція України в Розділі другому якої вперше найбільш детально врегульовані права фізичних осіб не містить механізму їх реалізації та захисту.
