Тема 10:Україна на зламі століть

(кінець XX-початок XXI століття)

(2 год.)

1. Україна в період „перебудови” і розпаду СРСР (1985-1991).

2. Формування і розбудова української національної державності.

3. Внутрішнє становище України на сучасному етапі.

4. Діяльність України на міжнародній арені в політичний період (90-ті роки XX-початок XXI століття).

Реферат:

1.Конституція України –основний закон незалежної держави.

Література.

3;4; (с.473-544); 14 (с.310-320); 21; 22; 23; 27 (т.2-с.408-466); 28 (с-402-470); 38; 41; 46; 47 (с.574-622); 49; 66; 68 (с.431-478); 69.

1. Розпочинаючи це запитання необхідно з того, що в березні 1985 року після смерті К. Черненко, Генеральним секретарем ЦК КПСС став М.Горбачов.

Новий генсек виступив перед членами пленуму з пропозицією прискорити науково-технічний прогрес, а на цій основі - форсувати соціально-економічний розвиток СРСР. Відставання в науково-технічній сфері були настільки очевидними, а їх наслідки – настільки згубними, що, здавалося, варто покращити стан справ у цій сфері, дещо поліпшити управління народним господарством, зміцнити виконавчу дисципліну, - і швидкі темпи розвитку забезпечать глибокі зміни у економічному і політичному житті. Але подальший розвиток подій примусив партію взяти курс не на „прискорення ”, а на „перебудову” всіх сфер суспільного життя. Перед Україною, як і перед іншими республіками країни, з`явилося надія на заміну існуючого тоталітарного устрою країни, виникла можливість національного відродження. Активізується творча енергія мас, зростає рівень громадської свідомості людей. Одними з перших вписали нові сторінки в історію України львів’яни під час масових мітингів і демонстрацій в червні 1988 р. В 1989 р. відбувся страйк шахтарів на Донбасі, створюються громадські організації та об`єднання. У вересні 1989 р. з ініціативи київської організації Спілки письменників України створено масову суспільно-політичну організацію Народний рух України. Головою було обрано відомого поета І. Драча. Наприкінці 1989 р. була створена екологічна асоціація „Зелений світ”, яку очолив письменник Ю. Щербак. Того ж року відбулося установча конференція Українського добровільного історико-просвітницького товариства „Меморіал” мета якого полягає у збереженні й увічненні пам’яті про жертви репресій, голодомору 1932-1933 р. Національно-визвольний рух охопив всі верстви населення. Основні вимоги – це створення дійсно демократичної, незалежної, вільної республіки. В цей час загострюється конфлікт між владою і суспільством. Причиною цього були нерішучість, інертність властей у здійсненні кардинальних змін в усіх галузях життя. 16 липня 1990 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України, який відповідає політичним інтересам усього народу республіки. Але ця Декларація не мала статусу конституційного акта. Це означало, що декларація залишилась планом на майбутнє, набором добрих побажань. Верховна рада тоді ще не бачила можливості йти на повний розрив з центром.

Повільне і суперечливе просування республіки на шляху до незалежності опинилося під смертельною загрозою в результаті реакційного перевороту, який відбувся у Радянському союзі 19 серпня 1991р, коли було оголошено надзвичайний стан. В Україні опір заколотників очолили представники Руху і новостворених демократичних партій. 21 серпня заколот провалився, а на Україні 24 серпня була скликана позачергова сесія Верховної Ради, яка прийняла історичний документ - Акт проголошення незалежності України.

2. Проголошення незалежності України призвело до загострення відносин між республікою і деякими політичними колами Росії. Виникли проблеми пов’язані з Кримом. За таких умов з’явилися тексти нового союзного договору, тепер уже як конфедеративного Союзу Суверенних Держав. Але керівництво України відмовилось від участі у формуванні нового союзу. 1 грудня 1991р. відбувся референдум і вибори президента України і 32% населення підтримали Акт проголошення незалежності. 61,6%виборців проголосували за Л. Кравчука. Всеукраїнський референдум став вирішальною подією на шляху ліквідації центральних владних структур.

7-8 грудня в білоцерківській пущі Президент України Л. Кравчук, Голова Верховної Ради Республіки Бєларусь С. Шушкевич і Президент Росії Б. Єльцин констатували розпад Радянського Союзу.

Отримавши реальний статус незалежної держави, Україна взялась за повернення ефективної законодавчої, виконавчої та судової влади. Перешкодами на цьому шляху були гострі політичні конфронтації, що час від часу потрясали Українське суспільство, затягування з прийняттям основного документа – Конституції України, яка була прийнята 28 червня 1996 р. В цей час президентом України був обраний Л. Кучма (1994 р.). Суттєвий вплив на державотворчі процеси справили політичні партії, кількість яких постійно зростала. Життя вимагало не критики існуючих порядків, а розробки нових ефективних концентрацій економічного і політичного розвитку. Становлення реальної багатопартійності активізувало діяльність уже існуючих та утворених нових громадських організацій та об`єднань. Розбудова незалежної України сприяла активізації релігійного життя. Проте зближення різних релігійних конфесій не відбулося. Навпаки, українське православ’я виявилося розколотим на три основні гілки - Українську православну церкву (Київський патріархат), Українську православну церкву (Московський патріархат), та Українська автокефальну церкву. Набули поширення різноманітні протестантські церкви.

3. Історичний досвід свідчить, що без утвердження реальної політичної незалежності, неможливе було б утворення стабільної високоефективної національної економіки, зорієнтованої на задоволення повсякденних потреб людей. На економіку України справляла вплив загальна економічна криза, що охопила колишній СРСР в останнє десятиріччя його існування. Необхідно було рішуче реформувати економіку. Однак цього зроблено не було. Головні причини полягали в нерішучості реформаторів, блокуванні рішень уряду консервативною більшістю Верховної Ради, розвалі державного господарства, непродуктивності програм соціального захисту людей, що вело до їх зубожіння. Суттєвий вплив справляли і зовнішні фактори, в результаті чого стрибкоподібно зростали ціни на електроносії. Не давали результатів спроби стабілізації фінансової сфери. Розрив традиційних економічних зв’язків при блокуванні формування нових, побудованих на ринкових засадах, руйнація централізованого постачання сировини, матеріалів, енергоносіїв тощо, призвели до падіння виробництва. Шкідливі наслідки дала приватизація державної власності, яка здійснювалась повільно і непослідовно.

Руйнівні процеси характеризували сільськогосподарське виробництво. З нього продовжували „викачувати” кошти, вироблену продукцію. Вихід з рублевого простору вимагав створення незалежної державної власної фінансової системи, тобто грошової одиниці. Але тільки у вересні 1996 р. була проведена грошова реформа. Її суть полягає в фактичній динаміці в 100 тис. разів карбованця, який був тоді в обігу, і заміні його гривнею.

Економічна криза негативно позначилась на соціальній сфері України. Погіршилися демографічні показники – знизилася народжуваність, зросла смертність, розпочалася депопуляція населення України. Упав життєвий рівень переважної більшості населення. Але незважаючи на ті негативні явища, для України характерною є традиційна стабільність в міжнародних відносинах, що забезпечує умови для вільного розвитку всіх націй і народностей.

4. Готуючи відповідь з цього питання, слід звернути увагу на те, що здобуття Україною незалежності радикальним чином зміцнило умови її міжнародної діяльності. Саме з цього часу можна говорити про власну, самостійну зовнішню політику України. Головними її принципами було проголошено демократизм, миролюбність, ядерне роззброєння, розширення економічного співробітництва. Україна була визнана більш як 140 державами світу.

В листопаді 1994 р. лідери чотирьох держав - України, США, Великобританії й Росії - підписали меморандум про гарантії безпеки України як без’ядерної держави.

Україна рішуче заявила про себе світовому співтовариству. Реформи, які в ній здійснюються, надають країні нового імпульсу її незалежності, вона стає все більш вагомим і впливовим фактором міжнародних відносин.