Матеріальна відповідальність, питання якої регулюються трудовим законодавством, зокрема, Кодексом законів про працю, є одним з видів юридичної відповідальності за скоєне правопорушення.
Під матеріальною відповідальністю розуміють юридичну відповідальність, яка полягає у двосторонньому взаємному зобов’язанні як найнятого працівника, так і власника або уповноваженого ним органу, відшкодувати винною стороною шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов’язків, у встановленому законом розмірі та порядку.
В основу матеріальної відповідальності покладено обов’язок працівника дбайливо ставитися до майна власника та вживати заходів щодо запобігання шкоди, а також обов’язок власника (або уповноваженого ним органу) створити умови, необхідні для нормальної роботи, забезпечити безпечні умови праці, а також впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки й санітарно-гігієнічні умови.
Посада бухгалтера обумовлює особливості матеріальної відповідальності. Передусім, дана посада не передбачає виконання робіт, безпосередньо пов’язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва певних цінностей. Тому бухгалтер не є матеріально відповідальною особою (якщо він не виконує обов’язків, наприклад, касира). Таким чином, з бухгалтером не можна укласти договір про повну матеріальну відповідальність.
Однак існує ряд випадків, передбачених законодавством, коли бухгалтера можна притягнути до повної матеріальної відповідальності:
ð майно та інші цінності одержано бухгалтером під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
ð шкоду завдано діями бухгалтера, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
ð шкоду завдано бухгалтером у нетверезому стані;
ð шкоду завдано нестачею, умисним знищенням або умисним псуванням інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією бухгалтеру в користування;
ð шкоду завдано не при виконанні трудових обов’язків.
В інших випадках до бухгалтера можна застосувати лише обмежену матеріальну відповідальність, тобто у розмірі завданої шкоди, але не більше середньої місячної заробітної плати.
Неправомірним є включення до трудового договору (контракту) з бухгалтером умови, за якою у випадку застосування контролюючими органами фінансових стягнень до підприємства внаслідок неналежного виконання бухгалтером обов’язків за цим договором останній зобов’язаний відшкодувати розмір сплачених підприємством санкцій у повному обсязі.
Дисциплінарна відповідальність
Необхідними умовами успішної організації трудового процесу та високої продуктивності праці будь-якого суб’єкта господарювання є дотримання учасниками трудового процесу певного розпорядку, координація їх діяльності та злагодженість у роботі.
Трудова дисципліна має подвійний характер і передбачає взаємні зобов’язання двох сторін трудового договору: роботодавця і працівника. Обов’язком роботодавця є створення для працівника умов праці, необхідних для найбільш ефективного виконання трудових обов’язків. Обов’язком працівника є неухильне дотримання правил поведінки, встановлених законодавчими актами та внутрішніми документами.
Дисциплінарна відповідальність – вид юридичної відповідальності, яка полягає у застосуванні до працівника конкретних заходів стягнення за вчинені ним трудові правопорушення (дисциплінарні проступки) (Кодекс законів про працю).
Бухгалтера можна притягнути до дисциплінарної відповідальності за невиконання або несумлінне виконання покладених на них посадовою інструкцією трудових обов’язків, а також за порушення трудової дисципліни.
До дисциплінарної відповідальності може притягуватися бухгалтер, який є штатним працівником підприємства. Крім того, варто виділити декілька моментів:
ð до дисциплінарної відповідальності бухгалтер може притягуватися за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку або посадової інструкції;
ð дисциплінарне стягнення може накладатися лише органом (особою), який прийняв бухгалтера на роботу.
Дисциплінарна відповідальність бухгалтера настає за умови:
ð неправильного ведення бухгалтерського обліку;
ð прийняття до виконання й обробки документи за операціями, що суперечать встановленому порядку приймання, оприбуткування, зберігання і витрачання коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей;
ð несвоєчасного та неправильного обліку операцій на поточному рахунку;
ð порушення порядку списання з бухгалтерських балансів недостач, дебіторської заборгованості та інших втрат;
ð несвоєчасного проведення перевірок і документальних ревізій;
ð складання недостовірної звітності з вини бухгалтера;
ð порушення строків подання бухгалтерської звітності відповідним органам.
Приклад 1
Бухгалтер здійснив прогул в один з робочих днів. Дії адміністрації:
ð 1. З бухгалтера вимагається письмове пояснення. З цього моменту в роботодавця є один місяць, щоб оформити стягнення.
ð 2. Стягнення оформлюється наказом керівника. З таким наказом бухгалтер має бути ознайомлений під розписку протягом трьох днів.
ð Бухгалтер має право оскаржити дисциплінарне стягнення у встановленому законодавством порядку.
На період дії стягнення, робота бухгалтера не заохочується, тобто якщо керівництво протягом дії терміну дисциплінарного стягнення (одного року) вирішило якимось чином заохотити бухгалтера до роботи, тоді спочатку необхідно розглянути питання щодо зняття з стягнення. Дострокове зняття дисциплінарного стягнення (яке може відбутися в будь-який момент) може вважатися своєрідним засобом заохочення працівника.
Адміністративна відповідальність
Адміністративна відповідальність передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими документами. Бухгалтеру важливо знати положення «Податкового кодексу» гл. 11 «Відповідальність», який встановлює низку адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, які відповідно до чинного законодавства за своїм характером не призводять до кримінальної відповідальності.
Адміністративна відповідальність – одна з форм юридичної відповідальності громадян і посадових осіб за здійснене ними адміністративне правопорушення (проступок).
Оскільки головний бухгалтер (бухгалтер) відноситься до посадових осіб підприємства[1], його можна притягувати до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку.
Адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
До адміністративної відповідальності притягуються особи, які досягли 16-річного віку.
За здійснення адміністративного правопорушення законодавством передбачено наступні адміністративні стягнення:
ð попередження;
ð штраф;
ð сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;
ð конфіскація: предмету, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
ð позбавлення спеціального права, наданого певному громадянину (права керування транспортними засобами, права полювання);
ð виправні роботи;
ð адміністративний арешт.
Якщо скоєне адміністративне правопорушення є незначним, орган (посадова особа), уповноважений вирішувати дане питання, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.
Для притягнення бухгалтера до адміністративної відповідальності відповідно до законодавства існують різні підстави, зокрема:
ð відсутність або ведення податкових розрахунків з порушенням установленого порядку;
ð ненадання або несвоєчасне надання аудиторських висновків, передбачених законом, а також платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів;
ð неперерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, перерахування податку за рахунок коштів підприємства (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством);
ð неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державних податкових інспекцій щодо відомостей про доходи громадян за встановленою формою;
ð приховування обліку валютних та інших доходів, невиробничих витрат і збитків;
ð відсутність або ведення бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку;
ð неподання фінансової звітності;
ð внесення неправдивих даних до фінансової звітності;
ð несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації грошових коштів і матеріальних цінностей;
ð порушення правил ведення касових операцій;
ð перешкоджання працівникам Державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок;
ð приховування (заниження) фонду оплати праці;
ð порушення встановленого порядку витрачання коштів на соціальне страхування і строків перерахування внесків до Пенсійного фонду України;
ð несвоєчасне подання або неподання за встановленою формою бухгалтерських звітів та інших документів про нарахування і сплату внесків на пенсійне страхування;
Досвід практика
Щодо ведення бухгалтерського (фінансового) обліку та складання фінансової звітності сформувався підхід, ніби правильне оформлення первинних документів, формування облікових регістрів, затверджених Міністерством фінансів України, не є обов’язковим. Вважається навіть, що жоден перевіряючий орган не притягне бухгалтера до юридичної відповідальності за порушення норм Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших законодавчих документів, які визначають порядок ведення бухгалтерського (фінансового) обліку.
Однак така думка є помилковою: працівники Державного комітету статистики (а не податкові органи, як вважає більшість бухгалтерів) мають право штрафувати за порушення у веденні бухгалтерського фінансового обліку згідно із Законом України “Про державну статистику” та Порядком подання фінансової звітності. Це пов’язано з тим, що саме органи державної статистики відповідно до законодавства зобов’язані затверджувати звітно-статистичну документацію, а отже, вони мають отримувати від суб’єктів господарювання фінансову звітність для проведення статистичних спостережень. Тому застосування адміністративних санкцій працівниками статистичних органів є правомірним.
Кодексом про адміністративні правопорушення передбачено ряд статей, які стосуються ведення бухгалтерського обліку, зокрема, при ліквідації підприємства, порушення подання статистичної звітності.
На особливу увагу заслуговує стаття 186-3 “Порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень”, яка передбачає відповідальність за:
ð подання недостовірних державних статистичних спостережень [2];
ð подання державних статистичних спостережень у неповному обсязі;
ð подання державних статистичних спостережень не за формою звітно-статистичної документації;
ð незабезпечення належного стану первинного обліку.
Отже, накладання штрафу за незабезпечення документування господарських операцій є безсумнівним, оскільки обов’язок власника (керівника) забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах визначено Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Кримінальна відповідальність
Найбільш серйозною за своїми наслідками є кримінальна відповідальність, яка регулюється кримінальним законодавством, зокрема, Кримінальним кодексом України.
Кримінальна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні судом від імені держави до особи, що вчинила злочин, державного примусу в формі покарання.
До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть застосовуватися такі види покарань, передбачені Кримінальним кодексом України:
1) штраф;
2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
4) громадські роботи;
5) виправні роботи;
6) службові обмеження для військовослужбовців;
7) конфіскація майна;
8) арешт;
9) обмеження волі;
10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
11) позбавлення волі на певний строк;
12) довічне позбавлення волі.
Кримінальна відповідальність посадових осіб у Кримінальному кодексі України передбачена в розділі “Злочини у сфері службової діяльності”.
В якості посадової особи підприємства бухгалтера можна притягнути до кримінальної відповідальності за протиправні дії або бездіяльність в межах його компетенції.
Бухгалтера підприємства можна притягнути до кримінальної відповідальності за:
ð незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення;
ð ухилення від повернення виручки в іноземній валюті;
ð незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків;
ð порушення законодавства про бюджетну систему України;
ð фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства;
ð приховування стійкої фінансової неспроможності;
ð шахрайство з фінансовими ресурсами;
ð порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів;
ð порушення антимонопольного законодавства;
ð незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю;
ð розголошення комерційної таємниці;
ð зловживання владою або службовим становищем;
ð перевищення влади або службових повноважень;
ð службове підроблення;
ð одержання, давання і провокацію хабара.
Слідча та судова практика показує, що бухгалтерами найчастіше порушуються три статті Кримінального кодексу України:
ð стаття 212 “Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів”;
ð стаття 364 “Зловживання владою або службовим становищем”;
ð стаття 367 “Службова недбалість”.
Головний бухгалтер приймає для виконання вказівки керівника у письмовій формі лише в тому випадку, якщо йому надано складені з дотриманням усіх вимог документи, необхідні для здійснення операції. Відмова головного бухгалтера виконати розпорядження керівника за відсутності всіх необхідних документів є правомірною. Примушення головного бухгалтера до виконання протиправних дій переслідується законодавством.
