| Назва | Зміст |
| Методичний | Вибір прийомів здійснення контролю і способів його проведення |
| Організаційний | Вибір суб’єктів контролю. Розробка організаційно-розпорядчих документів. Правове, технічне та методичне забезпечення роботи суб’єктів контролю |
| Технологічний | Розробка форм звітності за результатами проведеного контролю і порядку їх заповнення. Встановлення строків та порядку проведення внутрішніх перевірок. Визначення випадків залучення фахівців (сторонніх осіб) для проведення перевірки специфічних для підприємства об’єктів майна та зобов’язань |
3. Особливості організації бухгалтерського контролю.
Бухгалтерський контроль – це систематична та постійна діяльність суб’єктів контролю щодо забезпечення достовірності бухгалтерської інформації, яку здійснює обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером.
Важливість здійснення бухгалтерського контролю пов’язана з тим, що він забезпечує виконання контрольної функції бухгалтерського обліку, зокрема, контроль за законністю і доцільністю господарських операцій для оперативного усунення виявлених відхилень і помилок. Враховуючи це, бухгалтерський контроль є найбільш важливою складовою адміністративного контролю і контролю власника.
Бухгалтерський контроль як невід’ємна складова бухгалтерського обліку характеризується систематичністю і постійністю здійснення і передбачає:
- контроль дотримання облікової політики;
- оцінку достовірності бухгалтерської інформації;
- перевірку дотримання правильності облікових процедур;
- перевірку точності облікових записів;
- контроль за збереженням активів;
- попередження помилок і зловживань;
- визначення ефективності окремих операцій;
- розподіл обов’язків з ведення бухгалтерського обліку від обов’язків з управління підрозділами та зі зберігання запасів і грошових коштів.
Об’єктами бухгалтерського контролю є обліковий процес і діяльність облікових та інших працівників підприємства. Також важливим об’єктом бухгалтерського контролю є облікова політика, зокрема, відносини, які виникають у процесі формування облікової політики підприємства, її документального оформлення і дотримання, зміни та розкриття облікової політики підприємства в Примітках до річної фінансової звітності.
Завданнями бухгалтерського контролю є забезпечення достовірності, об’єктивності та своєчасності облікових даних і бухгалтерської інформації, а також правильності ведення бухгалтерського обліку. Реалізація завдань забезпечується розподілом обов’язків з ведення бухгалтерського обліку та зберігання майна підприємства.
Контрольні обов’язки головного бухгалтера передбачають організацію документообороту підприємства, контроль за збереженням майна підприємства, нагляд за діяльністю облікового персоналу, контроль достовірності облікових даних.
Для всіх працівників підприємства обов’язковими є вимоги головного бухгалтера щодо своєчасного і правильного документального оформлення господарських операцій і подання до бухгалтерської служби необхідних документів та відомостей. Грошові та розрахункові документи, а також документи, які засвідчують фінансові й кредитні зобов’язання без підпису головного бухгалтера недійсні та не можуть прийматися до виконання.
Значна увага при проведенні бухгалтерського контролю приділяється перевірці дотримання облікової політики. При цьому встановлюється наявність і склад розпорядчих документів, які визначають облікову політику.
Взаємозв’язок облікової політики та контролю має багатовекторний характер: облікова політика, по-перше, є елементом системи внутрішньогосподарського контролю; по-друге, потребує контролю за її дотриманням. Одним з напрямів посилення контрольних функцій облікової політики може бути передбачення юридичної відповідальності за її не встановлення та недотримання.
Бухгалтерський контроль здійснюється працівниками бухгалтерської служби підприємства в двох напрямах: в межах облікового підрозділу в межах всього підприємства (рис. 4).
Рис. 4. Сфери бухгалтерського контролю
На малих підприємствах існують особливості у здійсненні бухгалтерського контролю. Такий контроль здійснюється безпосередньо бухгалтером в межах всього підприємства. На великих за розміром підприємствах значні обсяги документообороту, що розширює взаємозв’язки бухгалтерської служби та інших структурних підрозділів підприємства. У зв’язку з цим бухгалтерський контроль має місце в межах облікового підрозділу та в межах підприємства.
За часом проведення бухгалтерський контроль поділяється на попередній, поточний і наступний.
Попередній контроль передбачає перевірку доцільності (законності) господарських операцій (або управлінських рішень) до моменту їх здійснення. Облікові працівники виконують попередній контроль у ході розробки заходів щодо забезпечення своєчасного складання бухгалтерської звітності, визначення умов зберігання запасів і грошових коштів, стану контрольно-пропускної системи тощо.
У процесі здійснення господарських операцій проводиться поточний контроль для оперативного виявлення відхилень і застосування відповідних заходів щодо їх усунення.
Поточний бухгалтерський контроль здійснюється шляхом:
ð контролю за правильністю оформлення первинних документів, аналізу відображених показників;
ð спостереження за ходом виробничих процесів і господарських операцій;
ð перевірки правильності відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, запису господарських операцій до облікових регістрів, дотримання правил групування документів, їх зберігання і використання, відповідності показників облікових регістрів формам бухгалтерської звітності.
Уповноважений обліковий працівник фіксує порушення в журналі реєстрації порушень, доповідає про них головному бухгалтеру та контролює їх усунення. Таким чином, поточний бухгалтерський контроль є ефективним засобом управління підприємством та своєчасного попередження безгосподарного витрачання коштів.
Наступний контроль проводиться після того, як відбулись господарські операції або події, що контролюються. Інформація для такого контролю має узагальнений характер. Призначенням такого контролю є визначення результатів діяльності та формування пропозицій щодо їх покращання. Наступний контроль у поєднанні з попереднім не лише усуває можливість приймання до обліку неправильно оформлених документів, але й є засобом виховання у працівників відповідальності за правильність складання документів і законність здійснюваних господарських операцій.
4. Юридична відповідальність облікового персоналу підприємства.
Кожен працівник підприємства, виконуючи покладені на нього обов’язки, повинен усвідомлювати, що від його ставлення до роботи в тій чи іншій мірі залежить результат діяльності всього колективу. Саме тому правомірні вчинки заохочуються, а за допущені правопорушення працівники можуть притягуватися до юридичної відповідальності.
Юридична відповідальність – це правовий засіб забезпечення певної поведінки людей. Вона пов’язана з усвідомленням суб’єктами необхідності виконання відповідних обов’язків.
Виділяють дві форми юридичної відповідальності: позитивну та негативну.
Позитивна (перспективна) юридична відповідальність – це сумлінне виконання своїх обов’язків перед суспільством, державою, колективом людей і окремою особою.
Негативна (ретроспективна) юридична відповідальність – це специфічні правовідносини між державою та правопорушником внаслідок державно-правового примусу, який полягає у покладанні на останнього обов’язків майнового та організаційного характеру за вчинене правопорушення. Залежно від галузевої належності порушеної правової норми негативна юридична відповідальність поділяється на 5 видів (рис. 5).
Рис. 5. Форми та види юридичної відповідальності
Штатні облікові працівники за здійснені ними правопорушення можуть притягуватися до матеріальної, дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності, що визначається відповідними нормативними документами (Кодекс законів про працю, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України та ін.).
Фахівців, які ведуть бухгалтерський облік на підприємстві на договірній основі, тобто приватних підприємців або спеціалістів аудиторської фірми (централізованої бухгалтерії), може бути притягнено до цивільно-правової відповідальності, яка виражається у формі відшкодування заподіяних збитків і регулюється цивільним законодавством
