Інструменти соціальної політики як засоби реалізації державної молодіжної політики в Україні.

Для того щоб вплинути на ту чи іншу проблему або ситуацію, що виникає у членів суспільства, соціальною політикою використовуються певні засоби; визначаються інструменти політики, або механізми впливу.

Інструменти політики - це специфічні способи, за допомогою яких політика як реакція на проблему втілюється в життя.

Інструменти соціальної політики – це різні засоби, дії, механізми, технології, що використовують суб'єкти соціальної політики для вирішення соціальних проблем. Як і будь-яка інша політика, соціальна може використовувати певний набір інструментів. Вони складають цілу систему різних стратегій, які використовуються залежно від конкретних обставин.

Інструменти можуть класифікуватися виходячи з рівня залучення влади при їх застосуванні, тобто ступеня обов'язковості їх дії:

- примусові (регулятори й обмеження поведінки, зумовлені нормативною базою, державні підприємства, державні поставки);

- змішані (податки і збори, субсидії, інформація й стимули);

- "добровільні" (частково ринки; родина й комуна).

Інструментарій соціальної політики (за Л. Палом та Т. Ганслі)

Канадський вчений Т. Ганслі виокремлює такий набір інструментів соціальної політики: оподатковування; фінансові трансферти; права або пільги; спеціальні штрафи; надання послуг; нефінансова, але близька до неї підтримка; заборона або обмеження певних дій; інформація; встановлення прав; консультації або рекомендації з метою стимулювання певних дій та ін.

Наприклад, податки як інструмент соціальної політики можуть бути використані для регулювання поведінки соціальних груп (податок на бездітність), для формування спеціальних фондів, за рахунок коштів яких надалі буде здійснюватися підтримка багатодітних родин, реалізація освітніх програм, формування системи соціальних служб по догляду за самотніми непрацездатними громадянами та ін.

Фінансові трансферти пов'язані з наданням грошових виплат тим громадянам, що їх потребують. Наприклад, стипендії дітям-сиротам, допомога по догляду за дитиною та ін.

Права або пільги, з погляду Т. Ганслі, пов'язані з наданням різноманітних соціальних благ та послуг тим громадянам, які мають певні «заслуги» перед суспільством (ветерани війн, праці та ін.).

Спеціальні штрафи – стримування соціально несприятливої чи навіть небезпечної поведінки (штрафи за вживання алкоголю або паління в громадських місцях, керування автомобілем в нетверезому стані та ін.)

Інструмент «послуги» в класифікації Т. Ганслі належить до активних інструментів соціальної політики. Як приклад, можна привести послуги з пошуку роботи для безробітних громадян, освітні послуги і т. п.

До «нефінансової, але близької до неї допомоги» Т. Ганслі пропонує відносити різноманітні субсидії та ваучери, що мають визначений грошовий еквівалент, однак не переведений в готівкову форму (субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, ваучери на оплату освітніх послуг школярам, ваучери на придбання необхідних продовольчих товарів і т. ін.).

До інструментів «встановлення прав та захисту» Т. Ганслі пропонує відносити ті інструменти, які пов'язані з регулюванням умов праці, життєдіяльності людей шляхом встановлення прав, стандартів (права дітей і батьків, права найманих працівників, мінімальні стандарти оплати праці тощо.).

Інформаційні інструменти зв'язані з наданням громадянам інформації, яка може вплинути на їхню життєдіяльність (наприклад, про наслідки для здоров'я паління, про послуги, які надаються державними соціальними службами і т. ін.).

Ще одна спроба класифікації інструментів соціальної політики представлена в роботі західного дослідника Леслі Пала «Аналіз державної політики», в якій всі інструменти поділяються на два типи: детектори та ефектори.

Детектори, на думку Л. Пала, являють собою групу різноманітних інструментів, що дозволяють суб'єктам соціальної політики виявляти соціальні проблеми, одержувати інформацію про стан соціальної сфери, становище соціальних груп. До цих інструментів, зокрема, можна віднести опитування населення, декларації про доходи фізичних осіб, перевірки умов праці найманих працівників на підприємствах і т. ін.

До ефекторів Л. Пал відносить велику групу інструментів, які дозволяють впливати на соціальну проблему. До числа ефекторів можна, наприклад, віднести такі інструменти, як поширення інформації про пенсійну реформу, податкові пільги окремим товаровиробникам, формування систем соціального страхування, надання фінансової підтримки фізичним і юридичним особам, видача ліцензій на певні види діяльності, створення підприємств і організацій для забезпечення населення окремими товарами та послугами і т. ін. (http://studies.in.ua/socialna-polityka-derzhavy/3457-nstrumentary-socalnoyi-poltiki-za-l-palom-ta-t-gansl.html)