Поняття об'єкта і суб'єкта в соціальній і молодіжній політиці.

Суб'єктом держивної соціальної політики є держава. Стосовно суб'єкта соціальної політики зауважимо, що політика стає державною не завдяки її впливу па суспільство, а завдяки своєму походженню. Тому слід розрізняти суб'єкт соціальної політики - державу, яка встановлює межі та умови соціального захисту громадян, та суб'єктів соціального захисту - постачальників соціального захисту, тобто тих, хто безпосередньо надає послуги.

Суб'єктами соціального захисту є:

• державний сектор;

• комерційний сектор;

• громадський (волонтерський) сектор;

• неформальний сектор.

Суб'єктами соціальної політики є:

1) перш за все організації, установи, соціальні інститути суспільства:

держава зі своїми структурами у вигляді законодавчої, виконавчої та судової влади різного рівня. У цій структурі особливу роль грають Міністерство соціальної політики, а також виконавчі органи управління соціальноюполітикою на регіональному рівні (органи соціального захисту)

різні соціальні служби: територіальні центри соціальної допомоги сім'ї і дітям; соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх; центри допомоги дітям, які залишилися без піклування батьків; реабілітаційні центри для дітей та підлітків з обмеженими можливостями; соціальні притулки для дітей та підлітків; центри психолого-педагогічної допомоги населенню; центри екстреної психологічної допомоги по телефону та ін;

адміністрації державних підприємств, організацій, установ, вузів і т.д. та їх підрозділи;

2) громадські, благодійні та інші організації та установи: профспілки, приватні соціальні служби, організації і т.д.

3) люди, що займаються практичною соціальною роботою професійно або на громадських засадах.

4) викладачі, а також ті, хто сприяє закріпленню знань, навичок, умінь: керівники студентської практики, наставники, практичні соціальні працівники та інші працівники, які б проходження практики студентів (слухачів) у різнихорганізаціях, установах, підприємствах соціальної сфери;

5) дослідники соціальної політики.

Держава здійснює повний комплекс заходів, спрямованих на постійний соціальний розвиток суспільства, а саме:

• у сфері праці, соціально-трудових відносин;

• у сфері доходів населення;

• щодо зайнятості, регулювання ринку праці;

• щодо міграційних процесів;

• у соціальній сфері;

• щодо демографічних процесів;

• щодо екологічного стану.

Об'єктом соціальної політики є все населення країни, в якому, виходячи із специфічних потреб, можна виділити такі соціальні групи: немовлята і їхні матері, діти та сім'ї, молодь, працюючі та безробітні, пенсіонери, люди похилого віку, тяжкохворі та інваліди, люди, що постраждали внаслідок війн, катастроф, стихійних лих, біженці та мігранти, представники національних меншин, особи, які звільнилися з місць позбавлення волі.

Також, основним суб’єктом соціальної політики є особистість, оскільки жодне завдання соціального розвитку і соціальної політики не може бути здійснене, коли не будуть створені умови для самореалізації особистісного потенціалу людини.

Фокус політики - це люди, або соціальні одиниці, на яких політика впливає безпосередньо. (Прикладу з безробіттям. Фокусом соціальної політики при таких заходах, як допомога по безробіттю, працевлаштування, буде група безробітних. А при здійсненні заходів регулювання ринку праці, хоча вони і мають на меті зменшення безробіття і опосередковано спрямовані на групу безробітних, фокусом соціальної політики є група підприємців, для яких встановлюються податкові пільги при працевлаштуванні безробітних).

Фокусом соціальної політики можуть бути:

- індивіди (коли допомога надається в разі особистого звернення, вна­слідок індивідуальних проблем та після перевірки потреб);

- домогосподарства та сім'ї (допомога малозабезпеченим сім'ям, житлові субсидії, допомога сім'ям з дітьми);

- територіальні громади (заходи, спрямовані на населення територій пріоритетного розвитку, територій, що постраждали внаслідок катастроф, стихійних лих, територій проживання національних меншин);

- соціальні групи (соціальні прошарки, блоки) (виплати по інвалідності, безробіттю, заходи, спрямовані на біженців, національні меншини, жінок, дітей-сиріт, людей похилого віку тощо);

• суспільство в цілому (коли політичні рішення мають на меті принести користь усьому суспільству чи нації: розвиток національної систе­ми охорони здоров'я, податкова політика, антиінфляційні заходи, антимонопольна політика ).