1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав,
свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх
посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними
владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого,
неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
{ Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010 }
2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які
рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім
випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності
Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший
порядок судового провадження.
3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності
суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи
прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку
5.адмін процедури поняття, особливості
Юридична процедура – це нормативно визначений порядок діяльності, спрямований на досягнення певного юридичного результату. Адміністративна процедура – це встановлений нормами адміністративного права порядок діяльності органів державного управління з прийняття нормативно-правових актів та вирішення адміністративних справ (А. Ю. Осадчий). Основними рисами адміністративних процедур є: а) визначеність нормами адміністративного права;
б) наявність обов’язкового учасника – суб’єкта публічно-владних повноважень;
в) спрямованість на забезпечення реалізації функцій органів державного управління;
г) забезпеченість найбільш оптимального порядку здійснення юридичної діяльності.
Основними принципами адміністративних процедур є: верховенство права, законність, рівність учасників перед законом, використання повноважень з належною метою, наупередженність державного органу, добросовісність, розсудливість, пропорційність, гласність та відкритість тощо.
Суб’єктом адміністративних процедур є особа, яка наділена правами та обов’язками при прийнятті нормативно-правового акта, розгляді адміністративної справи у позасудовому порядку та притягненні до адміністративної відповідальності у судовому порядку. Виокремлюють такі види суб’єктів адміністративних процедур: 1) лідируючі суб’єкти;
2) суб’єкти, зацікавлені в результаті справи;
3) суб’єкти, що сприяють здійсненню процедур (свідки, спеціалісти, експерти, перекладачі, поняті).
Структуру адміністративних процедур становлять послідовно здійснювані процедурні дії, що називаються стадіями, які, у свою чергу, можуть поділяться на етапи. Виокремлюють такі стадії адміністративних процедур: 1) відкриття процедури;
2) підготовка процедури;
3) розгляд адміністративної справи;
4) виконання прийнятого рішення (індивідуального акта). Важливо усвідомити, що адміністративні процедури є досить різноманітними, що зумовлює необхідність їхньої класифікації на види.
Найбільшого поширення отримала класифікація адміністративних процедур на:
1) правотворчі: мають за мету підготовку та прийняття підзаконного нормативно-правового акта;
2) правозастосовчі: адміністративно-організаційні (дозвільно-ліцензійні, реєстраційні, контрольно-наглядові, заохочувальні тощо) та адміністративно-юрисдикційні (у справах про адміністративні проступки, у справах про дисциплінарні проступки на підставі адміністративного права, адміністративне оскарження тощо).
До особливостей адміністративних процедур слід також віднести вимоги щодо реєстрації зовнішньоекономічних контрактів у Міністерстві економіки України та відділах зовнішньоекономічних зв'язків облдержадміністрацій, обліку у внутрішніх митницях тощо.
Юридична процедура – це нормативно визначений порядок діяльності, спрямований на досягнення певного юридичного результату. Адміністративна процедура – це встановлений нормами адміністративного права порядок діяльності органів державного управління з прийняття нормативно-правових актів та вирішення адміністративних справ (А. Ю. Осадчий). Основними рисами адміністративних процедур є: а) визначеність нормами адміністративного права;
б) наявність обов’язкового учасника – суб’єкта публічно-владних повноважень;
в) спрямованість на забезпечення реалізації функцій органів державного управління;
г) забезпеченість найбільш оптимального порядку здійснення юридичної діяльності.
Основними принципами адміністративних процедур є: верховенство права, законність, рівність учасників перед законом, використання повноважень з належною метою, наупередженність державного органу, добросовісність, розсудливість, пропорційність, гласність та відкритість тощо.
Суб’єктом адміністративних процедур є особа, яка наділена правами та обов’язками при прийнятті нормативно-правового акта, розгляді адміністративної справи у позасудовому порядку та притягненні до адміністративної відповідальності у судовому порядку. Виокремлюють такі види суб’єктів адміністративних процедур: 1) лідируючі суб’єкти;
2) суб’єкти, зацікавлені в результаті справи;
3) суб’єкти, що сприяють здійсненню процедур (свідки, спеціалісти, експерти, перекладачі, поняті).
Структуру адміністративних процедур становлять послідовно здійснювані процедурні дії, що називаються стадіями, які, у свою чергу, можуть поділяться на етапи. Виокремлюють такі стадії адміністративних процедур: 1) відкриття процедури;
2) підготовка процедури;
3) розгляд адміністративної справи;
4) виконання прийнятого рішення (індивідуального акта). Важливо усвідомити, що адміністративні процедури є досить різноманітними, що зумовлює необхідність їхньої класифікації на види.
Найбільшого поширення отримала класифікація адміністративних процедур на:
1) правотворчі: мають за мету підготовку та прийняття підзаконного нормативно-правового акта;
2) правозастосовчі: адміністративно-організаційні (дозвільно-ліцензійні, реєстраційні, контрольно-наглядові, заохочувальні тощо) та адміністративно-юрисдикційні (у справах про адміністративні проступки, у справах про дисциплінарні проступки на підставі адміністративного права, адміністративне оскарження тощо).
